Постанова № 22469106, 27.02.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2012 р. Справа № 2a-284/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

при секретарі Дущак С.М.

за участю представників сторін:

від позивача Янко О.М.

від відповідача Пона В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ВАТ "Коломийське будівельне управління"

до відповідача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001072310 від 15.11.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Коломийське будівельне управління» звернулося до суду з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001072310 від 15.11.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Коломийською оДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ВАТ «Коломийське будівельне управління» щодо документального підтвердження відносин із платником податків ТзОВ «Креата» їх реальності та повноти відображень в обліку за грудень 2010 року. За результатами перевірки складено акт №2361/231/0542395 від 03.11.2011 року та на його підставі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001072310 від 15.11.2011 року, яким ВАТ «Коломийське будівельне управління» визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 23631,25 грн., з яких за основним платежем 18905,00 грн. та штрафними санкціями 4726,25 грн. Дане податкове повідомлення-рішення позивач вважає безпідставним та таким, що підлягає до скасування, оскільки при його прийнятті податковий орган проігнорував фактичні обставини, підтверджені доказами, що мали важливе значення. Зазначає, що незважаючи на проведену позивачем процедуру адміністративного оскарження рішення податкового органу залишено без змін.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що ВАТ «Коломийське будівельне управління» виконувало будівельні роботи на будівництві інфекційної лікарні в м. Коломиї, замовником якої є Головне управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА. Для монтажу вентиляційної системи в грудні 2010 року товариством було придбано обладнання у ТзОВ «Креата» на суму 113428,7 грн., в тому числі ПДВ 18904,79 грн. Факт придбання обладнання підтверджується накладною №КР-0000747 від 31.12.2010 року на суму 113428,76 грн. в тому числі ПДВ 18904,79 грн. За дане обладнання з поточного рахунку позивача перераховано грошові кошти ТзОВ «Креата», що підтверджується платіжним дорученням від 31.12.2010 року №392 на суму 100000,00 грн. та платіжним дорученням від 31.01.2011 року №37 на суму 13428,76 грн. В результаті придбання товару позивач отримав від ТзОВ «Креата» податкові накладні: від 30.12.2010 року №744 на суму 39031,63 грн., в тому числі ПДВ 3037,71 грн., від 30.12.2010 року №746 на суму 42742,11 грн., в тому числі ПДВ 7123,69 грн., від 30.12.2010 року №747 на суму 13428,76 грн. в тому числі ПДВ 2238,13 грн.

В грудні 2010 року позивачем до податкового кредиту віднесено вищезазначену суму, яка проведена в декларації з ПДВ і в додатку 5 «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту контрагентів».

Зазначена господарська операція відбулася у повній відповідності до вимог законодавства України. Представник позивача наполягав на тому, що доказом фактичного здійснення господарської операції з купівлі обладнання для вентиляційної системи інфекційної лікарні м. Коломия є також факт монтажу даного обладнання в самій лікарні.

Вважає необґрунтованими та безпідставними висновки Долинської оДПІ про те, що господарська операція з придбання обладнання для вентиляційної системи є нікчемною і такою, що не створює підстав для включення до податкового кредиту сплаченого позивачем податку на додану вартість в сумі 18905,00 грн., а також прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення, яким ВАТ «Коломийське будівельне управління»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23631,25 грн.

Зазначає, що наявність податкової накладної є достатньою підставою для включення до податкового кредиту сплаченого в складі ціни придбаного обладнання для вентиляційної системи податку на додану вартість в сумі 18905,00 грн.

Представник позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених в письмовому запереченні. В обґрунтування безпідставності позовних вимог зазначав, що між позивачем та ТзОВ «Креата»письмовий договір на постачання товарно-матеріальних цінностей не укладався. Також позивачем не було надано на запит Коломийської оДПІ інформацію та документальне підтвердження про наявність перевізників товарно-матеріальних цінностей отриманих по накладній №КР-0000747 від 31.12.2010 року, а також отримання ними необхідних дозволів на перевезення. Зазначив, що згідно інформації по контрагенту позивача ТзОВ «Креата»встановлено, що дане товариство здійснювало операції, спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб та не має необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, в тому числі технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів. В силу вищевказаних підстав, правочин вчинений між позивачем та ТзОВ «Креата»містить ознаки фіктивності та є нікчемним, а тому у позивача не було підстав для віднесення до складу податкових зобовязань та податкового кредиту за грудень 2010 року на підставі такого правочину. Просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Працівниками Долинської оДПІ проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка ВАТ «Коломийське будівельне управління»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Креата», їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №2361/231/05423975 від 03.11.2011року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення ВАТ «Коломийське будівельне управління»:

1)ст. 203, 215, 216, ст.228 ЦК України, в частині недодержання вимог необхідних для чинності правочину. Операція між ТзОВ «Креата»та ВАТ «Коломийське будівельне управління»на загальну суму 113428,76 грн. не спрямована на реальне настання правових наслідків;

2)п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7. п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати у бюджет в суму 18905,00 грн. за грудень 2010 року.

За результатами перевірки Коломийською оДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.11.2011 року за №0001072310, яким збільшено суму грошового зобов'язання ВАТ «Коломийське будівельне управління»з податку на додану вартість на суму 23631,25 грн. в тому числі 18905,00 грн. основного платежу та 4726,25 грн. штрафних санкцій.

Позивачем було проведено процедуру адміністративного оскарження рішення податкового органу, однак рішеннями податкових органів усіх рівнів, скарги ВАТ «Коломийське будівельне управління»залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 15.11.2011 року за №0001072310 - без змін.

Що стосується висновків, викладених податковим органом в акті перевірки №2361/231/05423975 від 03.11.2011року щодо нікчемності угоди (договору купівлі-продажу) між ВАТ «Коломийське будівельне управління»та ТзОВ «Креата»суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки №2361/231/05423975 від 03.11.2011року, для монтажу вентиляційної системи в грудні 2010 року ВАТ «Коломийське будівельне управління»було придбано обладнання у ТзОВ «Креата»на суму 113428,7 грн., в тому числі ПДВ 18904,79 грн. Факт придбання обладнання підтверджується накладною №КР-0000747 від 31.12.2010 року на суму 113428,76 грн. в тому числі ПДВ 18904,79 грн.

За дане обладнання з поточного рахунку позивача перераховано грошові кошти ТзОВ «Креата», що підтверджується платіжним дорученням від 31.12.2010 року №392 на суму 100000,00 грн. та платіжним дорученням від 31.01.2011 року №37 на суму 13428,76 грн., відображеними у виписці Івано-Франківської філії ПАТ КБ "Приватбанк".

В результаті придбання товару позивач отримав від ТзОВ «Креата» податкові накладні: від 30.12.2010 року №744 на суму 39031,63 грн., в тому числі ПДВ 3037,71 грн., від 30.12.2010 року №746 на суму 42742,11 грн., в тому числі ПДВ 7123,69 грн., від 30.12.2010 року №747 на суму 13428,76 грн. в тому числі ПДВ 2238,13 грн.

Згідно даних, отриманих Коломийською оДПІ з листа від ДПІ у Дніпродзержинську від 18.08.2011, а саме акта перевірки №3467/243/23-4/36980930 від 02.08.2011 року про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Креата»з питань дотримання вимог податкового законодавства ПДВ за грудень 2010 року встановлено, що у ТзОВ «Креата»фінансово-господарською діяльністю у період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року не займалося, а займалося діяльністю спрямованою на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди. У товариства відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами-постачальниками і підприємствами-покупцями товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні представник відповідача обґрунтовуючи доводи щодо відсутності у ВАТ «Коломийське будівельне управління»права на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість посилався на факти встановлені податковим органом в акті перевірки щодо нікчемності правочину - а саме договору купівлі-продажу між ВАТ «Коломийське будівельне управління»та ТзОВ «Креата»щодо придбання позивачем обладнання для вентиляційної системи.

Суд не може погодиться з такими висновками та доводами відповідача з тієї причини, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Посилання відповідача на відсутність у ВАТ «Коломийське будівельне управління»товарно-транспортних накладних на перевезення товарно-матеріальних цінностей обладнання для вентиляційної системи та відсутність в контрагента - ТзОВ «Креата»необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів не є тими доказами, які вказують на нікчемність правочину укладеного між ВАТ «Коломийське будівельне управління»та ТзОВ «Креата».

За таких обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що використання працівниками Коломийської оДПІ, як підстави для встановлення нікчемності правочину, здійсненого ВАТ «Коломийське будівельне управління»з ТзОВ «Креата», даних отриманих відповідачем від ДПІ у Дніпродзержинську від 18.08.2011, а саме акта перевірки №3467/243/23-4/36980930 від 02.08.2011 року про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Креата»з питань дотримання вимог податкового законодавства ПДВ за грудень 2010 року, не може слугувати вагомим доказом удаваності такого правочину, оскільки на момент здійснення господарської операції позивача з ТзОВ «Креата»такий субєкт господарювання був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на обліку платників податків та мав свідоцтво платника ПДВ, відомості про місцезнаходження ТзОВ «Креата»містилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осібпідприємців.

Суд вказує, що підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо говірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих “сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що тільки податкова накладна, видана платником податку, який надає товари (послуги) є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки містить відомості про продавця товару, про проданий товар, його вартість, суму ПДВ.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з цими правилами формування податкового кредиту залежить від наступних факторів: документальне підтвердження нарахування (сплати) податку; напрямок використання придбаних товарів (послуг).

При цьому, відповідно до пункту 7.2.3 пункт 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні було опитано свідка ОСОБА_4, який являється директором ТзОВ "Клімат-євробуд", що підтвердив факт отримання від генпідрядника ВАТ "Коломийське будівельне управління" для монтажу вентиляційної камери в інфекційній лікарні в м. Коломия обладнання, а саме: ізоляцію - 195 кв.м., агрегат приливний VS-10Р - 3 шт., автоматику в комплекті - 3 шт.

Таким чином, суд приходить до висновку, що достатніми підставами для виникнення у позивача права на податковий кредит є факт отримання позивачем обладнання для вентиляційної системи, що підтверджується Актом передачі обладнання на будівництво інфекційного відділення на 25 ліжок (а.с. 43), актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року (а.с.44-53), довідкою Коломийської районної інфекційної лікарні від 24.02.2012 року за №62 , а також отримання податкових накладних від контрагента ТзОВ «Креата».

Щодо твердження про недійсність правочинів, укладених позивачем з ТзОВ «Креата», то суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проте судових рішень, які б визнавали недійсність правочину між позивачем з ТзОВ «Креата»відповідачем суду не представлено.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, та 6 статті 203 цього Кодексу.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України лише недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, лише договір (правочин), який визнаний судом недійсним або є таким в силу закону не створює для сторін юридичних наслідків.

У ході судового розгляду справи, судом було встановлено, що ВАТ «Коломийське будівельне управління»в ході проведення перевірки на інформаційні запити податкового органу у повному обсязі були надані первинні документи й податкові накладні, які оформлені у повній відповідності з нормами Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 і Порядку заповнення податковій накладній № 165, що відповідно до вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та Закону України “Про ПДВ” свідчать, про повноту й достовірність задекларованих сум валових витрат і податкового кредиту.

Суд також відзначає, що ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не встановлено жодних вимог до форми і виду документів, які б відносилися до цілей податкового обліку.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності. Іншими словами, первинні документи по віддзеркаленню господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені у ст. 9 наведеного Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.

Судом було встановлено, що наявні у справі матеріали, а саме: накладна №КР-0000747 від 31.12.2010 року на суму 113428,76 грн. в тому числі ПДВ 18904,79 грн., платіжні доручення від 31.12.2010 року №392 на суму 100000,00 грн. та від 31.01.2011 року №37 на суму 13428,76 грн., відображені у виписці з банку (а.с.32-33), що відображають оплату грошових коштів за обладнання та рух коштів з поточного рахунку позивача на рахунок ТзОВ «Креата», податкові накладні: від 30.12.2010 року №744 на суму 39031,63 грн., в тому числі ПДВ 3037,71 грн., від 30.12.2010 року №746 на суму 42742,11 грн., в тому числі ПДВ 7123,69 грн., від 30.12.2010 року №747 на суму 13428,76 грн. в тому числі ПДВ 2238,13 грн. - є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також суд зазначає, що частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст. 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Несплата податку продавцем або постачальником продавця (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця (позивача).

Зменшення суми податкового кредиту та застосування штрафних санкцій є одним з видів юридичної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (ч. 3 ст. 8 Конституції України), юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тому відповідач не мав підстав для притягнення до юридичної відповідальності позивача шляхом збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах у звязку з тим, що постачальники позивача допустили порушення податкового законодавства.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставне і таке, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем в судовому засіданні не доведено безпідставності вимог позивача, а тому суд вважає, що відповідач при винесенні податкового повідомлення-рішення № 0001072310 від 15.11.2011 року не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коломийської оДПІ від 15.11.2011 року №0001072310.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя:Микитюк Р.В.

Постанова складена в повному обсязі 05.03.2012 року.