Постанова № 22468621, 22.03.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 року (о 12 год. 40 хв.) Справа № 0870/1337/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря судового засідання Тєтєрєвої К.О.

за участю представника позивача Самелюк І.Ф.

за участю представника відповідача Воронцовій І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Запорізьке автотранспортне підприємство 12329»

до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя

про визнання протиправними дій стосовно формування та направлення розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, та визнання їх не чинними

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 Приватне акціонерне товариство «Запорізьке автотранспортне підприємство 12329» (далі ПрАТ «Запорізьке автотранспортне підприємство 12329», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя (далі УПФУ в Заводському районі м. Запоріжжя, відповідач), в якому просить:

Визнати протиправними дії УПФУ в Заводському районі м. Запоріжжя стосовно формування та направлення на адресу ПрАТ «Запорізьке автотранспортне підприємство 12329» розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на 2012 рік, що надіслані відповідачем з супровідним листом № 1171/05 від 10.02.2012, в тому числі: - сформований УПФУ в Жовтневому р-ні м. Запоріжжя, - сформований УПФУ в Хортицькому р-ні м. Запоріжжя, - сформований УПФУ в Ленінському р-ні м. Запоріжжя, - сформований УПФУ у Шевченківському р-ні м. Запоріжжя, - сформований УПФУ в Заводському р-ні м. Запоріжжя, - сформований УПФУ в Комунарському р-ні м. Запоріжжя.

Визнати не чинними та скасувати розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на 2012 рік, що надіслані відповідачем з супровідним листом № 1171/05 від 10.02.2012, в тому числі: - сформований УПФУ в Жовтневому р-ні м. Запоріжжя з 01.01.2012, - сформований УПФУ в Хортицькому р-ні м. Запоріжжя з 01.01.2012, - сформований УПФУ в Ленінському р-ні м. Запоріжжя з 01.01.2012, - сформований УПФУ у Шевченківському р-ні м. Запоріжжя з 01.01.2012, - сформований УПФУ в Заводському р-ні м. Запоріжжя з 01.01.2012, - сформований УПФУ в Комунарському р-ні м. Запоріжжя з 01.01.2012.

Зобовязати УПФУ в Заводському районі м. Запоріжжя утриматися в подальшому від формування та направлення на адресу ПрАТ «Запорізьке автотранспортне підприємство 12329» розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» по пенсіонерах, що обліковуються в УПФУ по Жовтневому, Заводському, Хортицькому, Шевченківському, Ленінському та Комунарському районах м. Запоріжжя.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та нормативному обґрунтуванні позовних вимог про визнання не чинними розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, від 06.03.2012 № 1/49. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що з 01.01.2004 року (момент набрання чинності Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-ІV) і по теперішній час законодавством не передбачено порядку відшкодування витрат на виплату пенсій колишнім водіям відповідача, оскільки законодавець підтвердив відсутність обов'язку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах водіям міського пасажирського транспорту (пункт «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»), що дає підстави стверджувати, що у позивача відсутній передбачений законодавством обов'язок відшкодовувати витрати ПФУ на вказані цілі. Відповідно у органу Пенсійного фонду відсутні правові підстави для складання та направлення позивачу Розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, а такі дії виходять поза межі його компетенції. На підставі викладеного, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила, зазначила що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV) регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Як зазначено у п. 2 ст. 5 Закону № 1058-ІV платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками визначаються виключно цим законом. Закон № 1058-ІV визначає застрахованих осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, призначені відповідно до пп. «а», «б» та «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Даний Закон має зворотну дію, регулює лише порядок виплати пенсій, а не змінює порядок відшкодування, та не звільняє підприємства, зазначені у ст.1 (пп.1, 2) Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», від сплати збору на відшкодування виплачених пільгових пенсій. Вважає, що ПрАТ «Запорізьке автотранспортне підприємство 12329» є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, який зобов'язаний сплатити Пенсійному Фонду збір у 100-відсотковому розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам, тобто, у повному розмірі відшкодувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. На підставі викладеного, просить суд відмовити ПрАТ «Запорізьке автотранспортне підприємство 12329» в задоволенні позовних вимог.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ПрАТ «Запорізьке автотранспортне підприємство 12329» (ідентифікаційний код 03114164) є юридичною особою, яка зареєстрована 30.07.2001 виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 526931 та довідкою АА № 479222 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Із матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Запорізьке автотранспортне підприємство 12329» отримало від УПФУ в Заводському районі м. Запоріжжя лист від 10.02.2012 № 1171/05, відповідно до якого відповідачем направлено на адресу позивача Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» по пенсіонерам, що обліковуються в Жовтневому, Хортицькому, Ленінському, Шевченківському, Заводському, Комунарському районах м. Запоріжжя (23 особи), а саме

- по УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя: (ОСОБА_1) з 2012р. на суму 10995,91 грн. (гр.14), на суму 944,22 грн. (гр. 16);

- по УПФУ в Хортицькому районі Запоріжжя: (5 пенсіонерів)- з 2012р. на суму грн. (гр. 14), на суму 5094,61 грн. (гр. 16);

- по УПФУ у Ленінському районі м. Запоріжжя: (3 пенсіонера) з 2012р. на суму 45693,86 грн. (гр.14), на суму 2571,22 грн. (гр. 16);

- по УПФУ у Шевченковському районі м. Запоріжжя (6 пенсіонерів) з 2012р. на суму 69355,27 грн. (гр. 14), на суму 5094,61 грн. (гр. 16);

- по УПФУ у Заводському районі м. Запоріжжя: (4 пенсіонера) з 2012р. на суму 54078,79 грн. (гр.14), на суму 4548,47 грн. (гр 16);

- по УПФУ у Комунарському районі м. Запоріжжя: (4 пенсіонера) з 2012р. на суму 29921,52 грн. (гр.14), на суму 3783,89 грн. (гр. 16).

В листі від 10.02.2012 № 1171/05 зазначено, що в графі 16 рахунків вказано місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, яка підлягає відшкодуванню згідно п. 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України». Сума, що вказана в розрахунках, підлягає відшкодуванню щомісячно до 25-го числа відповідно до пп. 6.8. п. 6 вищезазначеної Інструкції. Наступні розрахунки будуть надіслані у разі зміни розміру пенсій або виникнення обставин, які впливають на суму, що підлягає відшкодуванню.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) визначено, що платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування є субєкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх обєднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, обєднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

ПрАТ «Запорізьке автотранспортне підприємство 12329» відповідно до ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2004 року є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 платником єдиного страхового внеску.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» та ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1992 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) субєкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх обєднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, обєднання громадян та інші юридичні особи повинні відшкодовувати органам Пенсійного фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пп. «б»-«з» ст. 13 Закону України № 1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону. Обєктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пп. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з ст.ст. 4, 5 Закону № 400/97-ВР на обовязкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: зокрема, 100% від обєкта оподаткування, визначеного абз. 4 п. 1 ст. 2 цього Закону (ст. 4). Збір на державне обовязкове пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням доходів в установах банків на оплату праці (ч. 1 ст. 5).

Пунктом «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи: в тому числі водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв:

- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в т.ч. на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців;

- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в т.ч. на зазначеній роботі не менше 10 років.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка була чинною до 15.03.2000, (ч. 2 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000 № 1461-ІІІ) було передбачено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів «б»-«з» цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, призначеного ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в розмірі: 50 % по пенсіях призначених у 1991 році, 60 % - у 1992 році, 70 % - у 1993 році, 80 % - у 1994 році, 90 % - у 1995 році і 100 % - з 1996 року.

Таким чином, згідно з вищенаведеними нормами Закону № 1788-ХІІ позивач був зобовязаний відшкодовувати Пенсійному фонду зазначені витрати.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), який визначив принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 64 Закону № 1058-ІV серед інших повноважень територіальним органам Пенсійного фонду надано право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.

Згідно з ст. 1 вищезазначеного Закону страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обовязкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно з законодавством, що діяло раніше, а також кошти, сплачені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

За приписами п. 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону 1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Проте, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка передбачала, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів «б»-«з» цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів - у 1992 році, 70 процентів - у 1993 році, 80 процентів - у 1994 році, 90 процентів - у 1995 році і 100 процентів - з 1996 року було виключено відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000 № 1461-III.

Отже, в момент прийняття Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закон України «Про пенсійне забезпечення» не передбачав обов'язку відшкодування підприємствами виплачених працівникам позивача пільгових пенсій на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій статусу загальнообов'язкового платежу.

Однак, згідно з абз. 4 пп. 1 п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону 1058-ІV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

На підставі вищевикладеного, абз 4 пп. 1 п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прямо визначено обов'язок підприємств тільки стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Вищевказаної точки зору дотримується Вищий адміністративний суд України (ухвала від 21 травня 2008 року).

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку» від 31.05.2005 № 2613-ІV частину підпункту 1 пункту 2 розділу 15 «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладено в такій редакції, згідно якої відшкодування виплачених пенсій водіям до досягнення пенсійного віку законодавством взагалі не передбачено, а саме: «підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України , крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100- відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону».

Таким чином, діючим законодавством відшкодування за п. «з» 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено.

Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 передбачено, що вона розроблена відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 6.1 та 6.2 цієї Інструкції передбачено порядок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій виключно за списками, що затверджені Кабінетом Міністрів України, та не передбачається обов'язку та механізму відшкодування витрат на виплату пенсій за п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В абз. 4 пп. 1 п. 2 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено обов'язок підприємств стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, чинним законодавством не передбачено порядку відшкодування витрат на виплату пенсій колишнім водіям позивача, у звязку з чим у ПрАТ «Запорізьке автотранспортне підприємство 12329» відсутній передбачений законодавством обов'язок відшкодовувати витрати ПФУ на вказані цілі.

Виходячи з вищезазначеного та враховуючи норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у ПрАТ «Запорізьке автотранспортне підприємство № 12329» відсутній обовязок відшкодовувати управлінню Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій по пенсіонерам, що обліковуються в УПФУ по Жовтневому, Заводському, Хортицькому, Шевченківському, Ленінському та Комунарському районах м. Запоріжжя, яким пенсія призначена за п. «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Посилання відповідача в обґрунтування заявлених заперечень на положення Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, суд вважає необґрунтованим, оскільки п. 6 зазначеної Інструкції взагалі не передбачено відшкодування за рахунок підприємств витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених по п. «з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а лише за списками № 1 та № 2.

Судом також визнаються необґрунтованими та не доведеними твердження відповідача про те, що оскільки Законом України від 17.02.2000 № 1461-III ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було виключено то одночасно цим же Законом доповнено статті 2, 4 Закону № 400/97-ВР, пунктами якими встановлено обовязок підприємств відшкодовувати витрати Пенсійному фонду на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за пунктами «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Підставою для такого висновку суду є те, що із змісту статей 2, 4 Закону № 400/97-ВР вбачається, що, зокрема, для платників збору, визначених пунктами 1, 2 ст. 1 Закону № 400/97-ВР, крім тих, які є платниками фіксованого сільгоспподатку, обєктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону. І жодним чином, в наведених відповідачем нормах ст.ст. 2, 4 Закону № 400/97-ВР не йдеться про те, що Законом від 17.02.2000 № 1461-III ст. 2, 4 Закону № 400/97-ВР були доповнені пунктами, якими встановлено обовязок підприємств відшкодовувати витрати Пенсійному фонду на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та приймаючи до уваги фактичні обставини справи, а також те, що несплата вказаних у Розрахунку сум є підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення грошових коштів, суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду правомірність своїх Розрахунків та не обґрунтував їх нормами законодавства. У звязку з чим, позовні вимоги в частині щодо визнання протиправними Розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надіслані позивачу УПФУ в Заводському районі м. Запоріжжя з супровідним листом № 1171/05 від 10.02.2012 підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправними дій УПФУ в Заводському районі м. Запоріжжя стосовно формування та направлення на адресу позивача Розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, то зазначені дії відносяться безпосередньо до повноважень органів Пенсійного фонду України та передбачені чинним законодавством, а саме: Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України». Позивачем не вказано які саме норми законодавства порушив відповідач при формуванні та направленні на адресу позивача Розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій та які його дії протирічать нормам чинного законодавства, а отже дії відповідача є правомірними, у звязку з чим, позовні вимоги в цій частині слід залишити без задоволення.

Стосовно вимог позивача про зобовязання УПФУ в Заводському районі м. Запоріжжя утриматися в подальшому від формування та направлення на адресу позивача Розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування по пенсіонерах, що обліковуються в УПФУ по Жовтневому, Заводському, Хортицькому, Шевченківському, Ленінському та Комунарському районах м. Запоріжжя, необхідно зазначити наступне.

Пунктом 6 та 8 ч. 1 ст. 2 КАС України визначені такі поняття, як адміністративний позов та позивач. Отже, адміністративний позов звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Позивач особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

На підставі зазначеного, подання позову передбачає, що особа, яка звернулась до суду, вважає, що на теперішній час порушені її права свободи та інтереси. Чинне законодавство України, зокрема КАС України, не передбачає компетенції адміністративних судів щодо вирішення таких питань як «зобовязати в подальшому такого не робити». Отже, позивач не може просити суд захистити його права, свободи та інтереси, які на теперішній час не порушені, а тільки можуть бути порушені в майбутньому. Цей принцип також закріплений в такому понятті, як підстава адміністративного позову. Підставою адміністративного позову є юридичні факти, на яких позивач обґрунтовує свої позовні вимоги до відповідача, тобто юридичні факти, з наявністю або відсутністю яких закон повязує виникнення, зміну або припинення правовідносин. В даному випадку відсутній юридичний факт порушення прав позивача, в звязку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на 2012 рік, що надіслані Управлінням Пенсійного фонду у Заводському районі м. Запоріжжя з супровідним листом № 1171/05 від 10.02.2012, в тому числі:

сформований УПФУ в Жовтневому р-ні м. Запоріжжя з 01.01.2012;

сформований УПФУ в Хортицькому р-ні м. Запоріжжя з 01.01.2012;

сформований УПФУ в Ленінському р-ні м. Запоріжжя з 01.01.2012;

сформований УПФУ у Шевченківському р-ні м. Запоріжжя з 01.01.2012;

сформований УПФУ в Заводському р-ні м. Запоріжжя з 01.01.2012;

сформований УПФУ в Комунарському р-ні м. Запоріжжя з 01.01.2012.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя(підпис)І.В.Батрак

Постанова не набрала законної сили.

СуддяІ.В.Батрак