Постанова № 22468008, 30.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2012 р. справа № 2а/0570/601/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Михайлик А.С.

при секретаріМороз Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунальної медичної установи «Міська лікарня № 1»

м. Краматорськ Донецької області

до Державної фінансової інспекції в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування пункту 1 вимоги «Щодо

усунення виявлених ревізією порушень» № 05-04-10-14/14063

від 28 листопада 2011 року

за участю сторін

від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 21 березня 2012 року),

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 05-13-11-17/258 від 12 січня 2012 р.)

Комунальна медична установа «Міська лікарня № 1» м. Краматорськ Донецької області звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 2 вимоги «Щодо усунення виявлених ревізією порушень» № 05-04-10-14/14063 від 28 листопада 2011 року.

Під час судового розгляду позивач відмовився від позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування пункту 2 зазначеної вимоги, у звязку з чим ухвалою суду від 30 березня 2012 року провадження у справі в цій частині вимог було закрито.

Заявлені вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 1 вимоги «Щодо усунення виявлених ревізією порушень» № 05-04-10-14/14063 від 28 листопада 2011 року позивач обґрунтовував тим, що для надання платних послуг з проведення медичних оглядів у штатному розписі введено дві ставки у відділенні профілактики, яким заробітна плата сплачується за рахунок коштів спеціального фонду кошторису. Лікарі, які у свій робочий час на підставі наказу головного лікаря окрім основного прийому хворих здійснюють й платні медичні огляди, отримують заробітну плату у розмірі, передбаченому нормативно-правовими актами, що регулюють умови та розміри оплати праці працівників бюджетних установ з коштів загального фонду кошторису. На виконання вимог пункту 5.8 спільного наказу Міністерства охорони здоровя та Міністерства праці та соціальної політики від 5 жовтня 2005 року № 308/519, оплату праці зазначеним особам за надання платних медичних послуг передбачалося виплачувати з коштів спеціального фонду у вигляді премії наприкінці календарного року після внесення відповідних змін до колективного договору. Будь-яких витрат на оплату заробітної плати працівникам, зайнятим у наданні платних послуг в робочий час, не здійснювалось, оскільки зазначене не передбачалося кошторисом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року замінено відповідача у справі Контрольне-ревізійне управління в Донецькій області на його правонаступника Державну фінансову інспекцію в Донецькій області.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення проти позову (арк. справи 103-104). В обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що на підставі пункту 3 статті 13 Бюджетного кодексу України, пунктів 19, 20, 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю. Видатки спеціального фонду бюджету провадяться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до цього фонду на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін. Відповідно до пункту 5.8 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоровя та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Міністерства охорони здоровя та Міністерства праці та соціальної політики від 5 жовтня 2005 року № 308/519, лікарям, які проводять обовязкові медичні огляди категорій працівників (громадян) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року № 1138 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоровя та вищих медичних закладах освіти», оплата праці здійснюється за рахунок коштів спеціального фонду закладу охорони здоровя за фактично відпрацьований час, виходячи з посадових окладів (тарифних ставок), передбачених цими Умовами. Позивачем надавались послуги, передбачені пунктом 8 розділу І постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року № 1138. На підставі викладеного відповідач вважає обґрунтованою спірну вимогу у частині зобовязання здійснити покриття витрат загального фонду за рахунок спеціального у звязку з нарахуванням та виплатою заробітної плати працівникам за рахунок загального фонду кошторису у період з 1 червня 2010 року по 30 вересня 2011 року на загальну суму 62214,36 гривень. (62,21 тис. грн.).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення, просив суд відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальна медична установа «Міська лікарня № 1», є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 01990826, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 606433, копія якого наявна в матеріалах справи (арк. справи 8). Відповідно до статуту, затвердженого у новій редакції Наказом начальника управління міського житлового та комунального господарства № 112 від 4 серпня 2011 року (арк. справи 10-18), позивач є комунальним закладом охорони здоровя Краматорської міської ради, що надає медичну допомогу населенню по відновленню втраченого здоровя та проведенню профілактичних заходів по збереженню існуючого (пункт 1.1 Статуту). Позивач є неприбутковою установою, здійснює господарську діяльність з медичної практики та іншу господарську діяльність на підставі бюджетного фінансування та позабюджетних коштів (пункт 5.1 Статуту).

В період з 30 вересня 2011 року по 25 жовтня 2011 року Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області, правонаступником якого є відповідач, проведено планову документальну ревізію фінансово-господарської діяльності в Комунальній медичній установі «Міська лікарня № 1» м. Краматорська за період з 1 червня 2010 року по 30 вересня 2011 року. За наслідками проведення планової ревізії робітниками контрольно-ревізійного управління складений акт № 05.04-17/054 від 1 листопада 2011 року (арк. справи 19-75).

28 листопада 2011 року Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області на підставі акту ревізії складено вимогу № 05-04-10-14/14063 (арк. справи 76-79) «Щодо усунення виявлених ревізією порушень». За змістом цієї вимоги, контрольно-ревізійним управлінням вимагалося від позивача вжити необхідних заходів щодо повного відшкодування виявлених порушень, зокрема, пунктом 1 вимоги, що є предметом даного спору, від позивача вимагалося перерахувати зі спеціального фонду в дохід місцевого бюджету суму, витрачену із загального фонду кошторису протягом 2011 року на виплату заробітної плати працівникам лікарні, які надавали платні послуги, у розмірі 62,21 тис. грн. В іншому випадку, в порядку та розмірах, встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України, відшкодувати шкоду за рахунок осіб, винних у виплаті заробітної плати працівникам лікарні, які надавали платні послуги за рахунок коштів загального фонду кошторису установи, чим покрити витрати спеціального фонду кошторису лікарні у період з 1 травня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

Підставою для прийняття вимоги стали виявлені відповідачем порушення вимог чинного законодавства, що полягають в покритті за рахунок бюджетних коштів (коштів загального фонду кошторису) витрат на оплату праці з нарахуваннями працівникам, які у межах робочого часу виконували роботи з надання платних послуг, що описані в акті ревізії.

Як зазначено на стор. 52-53 акту ревізії (арк. справи 70-71) в період з 01 травня 2011 року по 30 вересня 2011 року позивачем порушені пункти 19, 23, 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, пункту 4 статті 13 Бюджетного кодексу України, пункт 5.8 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоровя та соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерством охорони здоровя України від № 308/519 від 05 жовтня 2005 року, калькуляцій, затверджених 31 травня 2011 року головним лікарем Кладко І.В. Зазначене порушення виразилося в покритті за рахунок загального фонду кошторису видатків по оплаті заробітної плати в загальній сумі 62214,36 грн. (КФК 080101), в тому числі по КЕКВ 1111 45645,16 грн., по КЕКВ 1120 16569,20 грн., працівникам, які у межах робочого часу надавали платні послуги, кошти на сплату яких зараховуються до доходів спеціального фонду установи.

Спірним питанням у межах справи є правомірність висновків відповідача, викладених в акті перевірки стосовно допущення позивачем порушень використання коштів загального фонду в рахунок оплати праці працівникам, що надавали платні послуги у межах робочого часу.

Засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені Бюджетним кодексом України. Згідно статті 1 цього Кодексу, ним регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів (стаття 5 Бюджетного кодексу України).

Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

Статтею 13 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджет складається із загального та спеціального фондів.

Складовими частинами загального фонду бюджету є всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету, всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету, кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); фінансування загального фонду бюджету.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); фінансування спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Зазначеною статтею передбачено, що надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством. До підгрупи 1 першої групи власних надходжень бюджетної установи відноситься плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю.

Частиною 4 пункту 4 статті 13 Бюджетного кодексу України передбачено, що власні надходження бюджетних установ першої групи використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю та організацію основної діяльності бюджетних установ.

Згідно частини 1 статті 22 Бюджетного Кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Позивач є розпорядником (одержувачем) бюджетних коштів нижчого рівня, фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету від головного розпорядника коштів міського відділу охорони здоровя Краматорської міської ради.

Кошторис є основним плановим фінансовим документом бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень (пункт 30 статті 2 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28 лютого 2002 року, кошторис бюджетних установ (далі - кошторис) має такі складові частини: загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою (далі - установа) основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету; спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Згідно пункту 3 вказаного Порядку установа незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією).

Відповідно до пункту 5 вказаного Порядку № 228 установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду.

Установи мають право брати бюджетні зобов'язання та витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Пунктом 20 Порядку № 228 передбачено, що під час визначення обсягів видатків та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. При цьому, видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Згідно наявних в матеріалах справи документів, 5 січня 2011 року позивачем складений кошторис на 2011 рік (арк. справи 120). Зазначеним кошторисом передбачено надходження коштів в загальному розмірі 23459500,00 грн., з яких із загального фонду бюджету в сумі 23269100,00 грн., із спеціального фонду бюджету (код бюджетної класифікації 25010100) в сумі 190 400,00 грн., у т.ч. плата за послуги, що надаються бюджетними установами в сумі 190400,000 грн. Кошторисом передбачені видатки з загального фонду бюджету на виплату заробітної плати в сумі 12372 100,00 грн. Зі спеціального фонду кошторису передбачені видатки в сумі 106 800,00 грн. на придбання товарів та послуг, в сумі 83 600,00 грн. на оплату комунальних послуг та енергоносіїв. Довідкою про зміни річного розпису асигнувань бюджету (кошторису) на 2011 рік передбачено збільшення доходів із спеціального фонду бюджету (код бюджетної класифікації 25010100) на 11961,14 грн. та збільшення видатків зі спеціального фонду бюджету за кодом бюджетної класифікації 1111 заробітна плата в сумі 9 822,00 грн., нарахування на заробітну плату в сумі 2 139,14 грн. (арк. справи 157).

Як було встановлено в ході ревізії та не заперечувалося представниками позивача спеціальний фонд бюджету формувався за рахунок власних надходжень бюджетної установи у вигляді плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з Переліком платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1138 від 17 вересня 1996 року. Перелік платних послуг, що надається установою позивача також затверджений Наказом по лікарні № 84 від 14 липня 2011 року (арк. справи 161-165). Щодо здійснених видатків на оплату праці з коштів спеціального фонду, то, як зазначив представник позивача, з коштів спеціального фонду здійснювалися витрати на оплату праці двом працівникам позивача старшій медичні сестрі Банніковій В.А. та медичній сестрі Мусієнко Н.М.

Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України № 308/519 від 5 жовтня 2005 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2005 року за N 1209/11489) надалі за текстом Умови.

Пунктом 1.5 зазначених Умов визначено, що розміри посадових окладів (тарифних ставок) визначаються за тарифними розрядами Єдиної тарифної сітки, які встановлюються професіоналам, фахівцям залежно від наявної кваліфікаційної категорії, робітникам - кваліфікаційного розряду у межах діапазону, визначеного для цих посад (професій) Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, і відображаються у тарифікаційному списку.

Оплата праці працівників здійснюється за фактично відпрацьований час, виходячи з посадового окладу (тарифної ставки), або в залежності від виконання норм виробітку і відрядних розцінок з урахуванням підвищень, доплат та надбавок, передбачених діючим законодавством.

Умови оплати праці лікарів, які залучаються для проведення обов'язкових медичних оглядів встановлений пунктом 5.8 цих Умов, частиною 2 якого передбачено, що лікарям, які проводять обов'язкові медичні огляди категорій працівників (громадян) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.96 N 1138 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти", оплата праці здійснюється за рахунок коштів спеціального фонду закладу охорони здоров'я за фактично відпрацьований час, виходячи з посадових окладів (тарифних ставок), передбачених цими Умовами.

Отже, згідно наведених вище положень вбачається, що заробітна плата працівників закладів охорони здоровя здійснюється виходячи із посадового окладу (тарифної ставки) за фактично відпрацьований час 1) витрачений на виконання основних обовязків та 2) витрачений на надання платних послуг.

Наказом головного лікаря Комунальної медичної установи «Міська лікарня № 1» м. Краматорська від 09 червня 2011 року № 63-а «Про порядок праці та виплати винагороди лікарям за обовязкові медичні огляди» (арк. справи 80) дозволено в межах свого робочого часу приймати осіб по обовязковим медичним оглядам. Пунктом 2 вказаного Наказу передбачено внесення змін до колективного договору по преміюванню працівників по спеціальному рахунку по обовязковим медичним оглядам. Пунктом 3 цього ж Наказу передбачено здійснення такого преміювання кожні 6 місяців за фактично прийнятих осіб (арк. справи 80).

Документів, які б підтверджували внесення відповідних змін до колективного договору та здійснення преміювання позивачем не надано.

Як встановлено в ході ревізії, окремі табелі обліку робочого часу при наданні платних послуг позивачем не складалися. Документів, які б спростовували наведену обставину позивачем не надані.

Втім, під час проведення ревізії складені довідки-вибірки покриття за рахунок коштів загального фонду витрат на проведення платних медичних послуг за період з 1 травня 2011 року по 30 вересня 2011 року (арк. справи 111-119), з яких вбачається, що протягом зазначеного періоду установою позивача надані послуги з проведення медичних оглядів (без врахування нарахувань на заробітну плату) в сумі загальній сумі 45645,16 грн. Окремо в зазначених довідках-вибірках обчислено суму нарахувань на заробітну плату у розмірі 36,3 % зазначеної суми в розмірі 16 569,19 грн. (2022,81 грн. та 14546,39 грн.).

В судовому засіданні представниками позивача не було надано будь-яких зауважень з приводу відомостей наведених у наданих довідках, зазначено, що наведена в цих довідках інформація не є спірною, оскільки позивач вважає, що чинним законодавством не передбачено витрачання коштів спеціального фонду на оплату праці працівникам, які, окрім участі у наданні платних послуг виконують свої основні обовязки.

Враховуючи зміст наведених вище нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про правомірність викладеного відповідачем в акті ревізії про те, що оплата праці робітників, що надають платні послуги (медичні огляди) у межах робочого часу, має здійснюватися за рахунок спеціального фонду та включатися до видатків на оплату праці працівників бюджетних установ у кошторисі. Враховуючи відсутність в позивача заперечень з приводу наявних в матеріалах справи розрахунків, в яких визначений розмір надходжень спеціального фонду від надання установою платних послуг та приймаючи до уваги положення статті 13 Бюджетного кодексу України, згідно якої встановлені напрямки використання власних надходжень бюджетних установ першої групи суд дійшов висновку, що отримані позивачем кошти до спеціального фонду внаслідок надання платних послуг в сумі 62214,35 грн. (16569,19 +45645,16) мають спрямовуватися позивачем на покриття витрат із загального фонду бюджету на виплату заробітної плати.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що витрати на оплату праці з а рахунок коштів спеціального фонду можуть здійснюватися у відповідності до внутрішнього штатного розпису позивача, яким ніби то визначені працівники, що мають отримувати заробітну плату з коштів спеціального фонду, оскільки порядок формування та витрачання коштів спеціального фонду регламентований нормами, чинного законодавства, можливості установи на власний розсуд визначати напрямки витрачання коштів спеціального фонду законодавством не передбачено.

В ході судового розгляду справи позивачем були надані меморіальні ордери до розрахункових відомостей на заробітну плату, згідно яких за рахунок коштів спеціального фонду позивачем в період з травня по вересень 2011 року здійснені витрати на оплату праці із нарахуваннями в загальній сумі 17226,85 грн. (17,23 тис грн.). Доказів врахування сум виплачених коштів із спеціального фонду бюджету на оплату праці при визначенні розміру зайво витрачених позивачем коштів спеціального фонду бюджету відповідачем не надано.

З огляду на таке, враховуючи те, що витрати спеціального фонду бюджету не можуть перебільшувати надходження, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення визначеного відповідачем розміру зайво витрачених коштів з загального фонду бюджету, що підлягають відшкодуванню з коштів спеціального фонду на 17226,85 грн. (17,23 тис. грн.).

Наведене вище свідчить про наявність підстав для скасування спірного пункту вимоги в частині зобовязання позивача перерахувати з спеціального фонду кошторису в дохід місцевого бюджету зайво витрачені протягом 2011 року кошти загального фонду на виплату заробітної плати працівникам лікарні, які надавали платні послуги, в сумі 17,23 тис. грн., в іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати здійснені позивачем підлягають стягненню на користь позивача з державного бюджету України пропорційно задоволеній частині вимог.

Враховуючи викладене, на підставі Бюджетного кодексом України, Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», Умов оплати праці працівникам закладу охорони здоровя та соціального захисту населення, затверджених Наказом Міністерства праці та соціального захисту населення України, Міністерства охорони здоровя України № 308/519 від 05 жовтня 2005 року, Порядку складання, розгляду затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 228 від 28 лютого 2002 року, та ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Комунальної медичної установи «Міська лікарня № 1» м. Краматорськ Донецької області до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування пункту 1 вимоги «Щодо усунення виявлених ревізією порушень» № 05-04-10-14/14063 від 28 листопада 2011 року задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 вимоги «Щодо усунення виявлених ревізією порушень» № 05-04-10-14/14063 від 28 листопада 2011 року в частині зобовязання Комунальної медичної установи «Міська лікарня № 1» вжити необхідних заходів щодо відшкодування виявлених порушень шляхом перерахування зі спеціального рахунку в дохід місцевого бюджету коштів в сумі 17,23 тис. грн., зайво витрачених із загального фонду бюджету протягом 2011 року на виплату заробітної плати працівникам лікарні, які надавали платні послуги.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунальної медичної установи «Міська лікарня № 1» м.. Краматорськ Донецької області (84307, Донецька обл.., м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 17, код ЄДРПОУ 01990826) суму сплаченого судового збору у розмірі 14 (чотирнадцять) гривень 11 копійок.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 30 березня 2012 року у присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 березня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Михайлик А.С.