Рішення № 22466833, 02.03.2012, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

                               Справа №2/519/290/12 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2012 року                                                                       м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючої судді Чмель О.Л ., при секретарі Єременко В.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в обґрунтування своїх вимог, зазначив, що 18 січня 2008 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк»(далі по тексту Банк) та відповідачем був укладений кредитний договір № MR14GK11400004 на підставі якого останній отримав кредит у розмірі 41 650 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1, 26 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.01.2028 року. Відповідно до умов договору позичальник зобов’язаний був здійснювати погашення заборгованості шляхом внесення платежів. Проте, позичальник зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконував. Станом на 26.09.2011 року утворилась заборгованість в розмірі 62077, 87 доларів США, яка складається: 34671, 70 доларів США –заборгованість за кредитом, 13780, 33 доларів США –заборгованість по процентам за користування кредитом, 421, 31 долар США –заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 10218, 57 доларів США – пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором, а також штрафи відповідно до договору 31, 37 долар США –штраф (фіксована частина); 2954, 60 доларів США –штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором Банк і відповідач 18.01.2008 року був укладений договір іпотеки. Згідно з цим договором відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 45, 30 кв. м, який розташований за адресою Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 91 А, який належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Оскільки позичальником зобов’язання за кредитним договором не виконуються, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, висилити відповідача з житлового приміщення, яке є предметом іпотеки та стягнути витрати, пов’язані зі зверненням до суду, а саме: витрати на оплату судового збору в розмірі 1708, 50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. Пізніше позивачем були уточнені позовні вимоги в яких просить в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору звернути стягнення на квартиру загальною площею 45, 30 кв. м, що є предметом іпотеки, яка розташована по адресу м. Маріуполь, пр. Леніна, б. 91 А кв. 94, шляхом продажу від імені банку. В іншій частині вимоги залишені без змін.

Представник позивача в судовому засіданні не був присутнім, надала суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні. Не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з’явився, до суду повертаються конверти з позначкою за закінченням терміну зберігання.

Враховуючи те, що у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди представника позивача суд

ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить ст. 224 ЦПК України

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 січня 2008 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк»(далі по тексту Банк) та відповідачем був укладений кредитний договір № MR14GK11400004 на підставі якого останній отримав кредит у розмірі 41 650 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1, 26 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.01.2028 року (а.с. 14-16). Відповідно до умов договору позичальник зобов’язаний був здійснювати погашення заборгованості шляхом внесення платежів. Проте, позичальник зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконував. Станом на 26.09.2011 року утворилась заборгованість в розмірі 62077, 87 доларів США, яка складається: 34671, 70 доларів США –заборгованість за кредитом, 13780, 33 доларів США –заборгованість по процентам за користування кредитом, 421, 31 долар США –заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 10218, 57 доларів США –пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором, а також штрафи відповідно до договору 31, 37 долар США –штраф (фіксована частина); 2954, 60 доларів США –штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором Банк і відповідач 18.01.2008 року був укладений договір іпотеки. Згідно з цим договором відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 45, 30 кв. м, який розташований за адресою Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 91 А кв. 94, який належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. ( а.с. –17-19)

Відповідно до ст. ст. 610, 611, 612 ЦПК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов’язання або не виконував його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку»(далі Закон) у разі невиконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється н6а підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі порушення основного зобов’язання та\або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержавтель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 зазначеного Закону у разі порушення іпотедокавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати достроково виконання основаного зобов’язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішення суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Правилами ст. 38 Закону передбачено право іпотекодержателя на продаж предметі іпотеки будь-яким способом покупцеві, порядок та процедуру такого продажу.

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

На виконання вимог ст. 40 ЗУ «Про іпотеку», позивачем на адресу відповідачки жодного разу не направлялись повідомлення з вимогою звільнити житлове приміщення у добровільному порядку.

У ч. 2 та ч. 3 ст. 40 цього Закону законодавець установлює порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення вся мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотеко держателя або нового власника звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Крім того, суд вважає, що недотримання вищевказаної процедури є підставою для відмови в позові про виселення мешканців житлового приміщення, що є предметом іпотеки, і на яке звертається стягнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 11 ч. 1 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як в межах заявлених вимог та на підставі доказів наданих сторонами.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.           

Суд вважає, що в задоволені вимог, щодо виселення та зняття з реєстрації всіх мешканців з квартири, яка передана в іпотеку, слід відмовити, оскільки Законом «Про іпотеку»читко визначено проведення заходів, щодо їх виселення з жилого приміщення після прийняття рішення про звернення на це майно стягнення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Крім того, з відповідача, відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню витрати понесені при звернені до суду на сплату судового збору в розмірі 1708, 50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 109 Житлового Кодексу України, ст. ст. 8, 11, 88, 212, 215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 530, 590, 610-612, 651, 1048-1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд -

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

Звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором MR14GK11400004 від 18.01.2008 року в сумі 62077, 87 доларів США ., на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру № 94, що по пр. Леніна, б. 91 а, загальною площею 45, 30 кв.м., житловою площею 27, 20 кв. м. шляхом продажу зазначеного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 18.01.2008 року) ПАТ КБ „ПриватБанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням Витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» судовий збір в розмірі 1708, 50 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів від дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів від дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя