Рішення № 22454217, 03.04.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 рокуСправа № 07/5026/422/2012

За позовом дочірнього підприємства “Старокостянтинівський молочний завод”

до товариства з обмеженою відповідальністю “Молхолодсервіс”

про стягнення 60500 грн. 08 коп.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Сиволовська О.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - за довіреністю від 30.03.2012р.;

від відповідача: Полтавець О.О. директор товариства, ОСОБА_2. - за довіреністю від 03.04.2012р.

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 60500 грн. 08 коп., у тому числі: 55000 грн. 08 коп. боргу у вигляді суми попередньої оплати за товар і 5500 грн. штрафу за порушення термінів поставки.

В обґрунтування позову позивач вказав на невиконання відповідачем зобовязань за договором поставки від 22.01.2012р. №01/23-01 щодо передачі позивачу в установлений цим договором строк попередньо оплаченого товару.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з викладених у ньому підстав.

Відзив на позов до господарського суду не надійшов.

У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили, стверджуючи при цьому, що вказаний позивачем у позові договір поставки від 22.01.2012р. №01/23-01 сторонами не укладався. Позивач по електронній пошті пропонував відповідачу укласти такий договір, але на інших умовах щодо розміру попередньої оплати, а саме 70 відсотків від загальної суми договору. Проте позивач в односторонньому порядку вказав інший розмір попередньої оплати 50 відсотків від загальної суми договору. Разом з тим представники відповідача вважають, що внаслідок виставлення відповідачем позивачу рахунку-фактури від 24.01.2012р. №М-00000014 і сплати позивачем відповідачу за цією рахунок-фактурою 55000 грн. 08 коп. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу двох ємностей ОСВ-6.3 вартістю 110000грн. 16 коп. без встановлення строку передачі останніх продавцем покупцю. На виконання цього договору відповідач за видатковою накладною від 07.02.2012 р. намагався передати позивачу дві ємності ОСВ-6, однак останній відмовився їх отримати. Відтак на думку представників відповідача позивач не має права вимагати з вказаних у позові підстав стягнення з відповідача 55000грн. 08 коп. боргу і 5500 грн. штрафу.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На підтвердження укладення між сторонами договору поставки двох ємностей ОСВ-6.3 вартістю 110000грн. 16 коп. позивач надав господарському суду засвідчену ним копію договору поставки від 23.01.2012р. №01/23-01, згідно з яким відповідач зобовязався поставити позивачу, а останній прийняти і оплатити дві ємності ОСВ-6 за номенклатурою (асортиментом), ціною та у кількості визначених сторонами у додатку 1, що є невідємною частиною договору. Загальна сума договору складає 110000 грн. 16 коп.

Пункт 3 вказаної копії договору поставки від 23.01.2012р. №01/23-01 передбачає, що оплата за товар здійснюється покупцем в два етапи: передплата у розмірі 50% від загальної суми договору, що складає 55000,08 грн. в т. ч. ПДВ; постачальник зобовязується здійснити постачання товару протягом 15 календарних днів з моменту отримання грошового платежу (передплати); оплата в розмірі 50 % від загальної суми договору, що складає 55000,08 грн. в т. ч. ПДВ по факту постачання товару протягом 3-х банківських днів.

Відповідно до п. 4.3 наданої позивачем копії договору поставки від 23.01.2012р. №01/23-01 за порушення терміну поставки товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від вартості непоставленого або недопоставленого товару.

Згідно з наданими представником позивача у судовому засіданні поясненнями договір поставки від 23.01.2012р. №01/23-01 укладався шляхом підписання позивачем і скріплення його печаткою отриманої від відповідача по електронній пошті копії такого договору, зробленої за допомогою сканера, тому оригінал цього договору, як єдиний документ, підписаний сторонами і скріплений їх печатками, відсутній.

Разом з тим, із наданого відповідачем примірника проекту договору поставки від 23.01.2012р. №01/23-01, копія якого за твердженням представників відповідача надсилалася позивачу по електронній пошті для укладення, містить інші умови щодо розміру попередньої оплати, а саме 70 відсотків від загальної суми договору, що складає 77000 грн. 11 коп., в тому числі ПДВ, а решта - 30 відсотків від загальної суми договору, що складає 533000грн. 05 коп., в тому числі ПДВ по факту постачання товару протягом 3-х банківських днів.

24 січня 2012р. відповідач виставив позивачу рахунок фактуру від 24.01.2012р. №М-00000014 на оплату двох ємностей ОСВ-3.3 на загальну суму 110000 грн. 16 коп.

27 січня 2012р. позивач за платіжним дорученням від 27.01.2012р. №4258 перерахував відповідачу на його рахунок в установі банку 55000 грн. 08 коп. плати за ємність ОСВ-6.3 згідно з рахунком фактурою від 24.01.2012р. №М-00000014.

Доказів передачі відповідачем позивачу ємностей ОСВ-6.3 як і доказів відмови відповідача від отримання таких ємностей відповідач господарському суду не надав.

21 лютого 2012р. позивач надіслав відповідачу претензію від 21.02.2012р. №274 про повернення суми попередньої оплати в розмірі 55000 грн. 08 коп.

Відповідач отриману ним суму попередньої оплати за товар у розмірі 55000 грн. 08 коп. позивачу не повернув, у звязку з чим і виник даний спір.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України, зокрема, встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Пунктом 1 ст. 206 Цивільного кодексу України встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частини 1, 2 ст. 1212 гл. 83 Цивільного кодексу України передбачають, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, господарський суд прийшов до таких висновків.

Виходячи з доводів сторін, приведених ними в обґрунтування позову і заперечень проти нього, за умовою договору щодо порядку оплати ємностей ОСВ-6.3 між сторонами мала бути досягнута згода, тобто ця умова договору за заявами обох сторін є істотною умовою.

Відсутність договору поставки, як єдиного документа, підписаного обома сторонами і скріпленого їх печатками, а також доказів обміну сторонами листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, з яких би вбачалося досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору поставки, зокрема і щодо умови про порядок оплати ємностей ОСВ-6.3, означає про неукладення сторонами такого договору у письмової формі.

Виставлення відповідачем позивачу рахунку-фактури від 24.01.2012р. №М-00000014 і сплата позивачем за цим рахунком-фактурою 55000 грн. 08 коп. також не означає про укладення сторонами договору купівлі-продажу ємностей ОСВ-6.3, оскільки сплачена позивачем за платіжним дорученням від 27.01.2012р. №4258 сума коштів не відповідає сумі, вказаній у рахунку фактурі від 24.01.2012р. №М-00000014, а відтак не є належним підтвердженням прийняття до виконання замовлення.

Фактичного повного виконання сторонами такого правочину як купівля-продаж ємностей ОСВ-6.3 не відбулося, тому немає підстав вважати такий правочин вчиненим усно.

Таким чином, між сторонами договір поставки чи купівлі-продажу ємностей ОСВ-6.3 не укладався, тому між ними не виникли майново-господарські зобовязання щодо поставки чи купівлі-продажу таких ємностей. Відтак отримані відповідачем від позивача кошти у сумі 55000 грн. 08 коп. є для відповідача безпідставно набутими, які він відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України зобовязаний повернути позивачу.

За таких обставин позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача 55000 грн. 08 коп. боргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача 1463 грн. 20 коп. витрат на сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Молхолодсервіс” (вул. Г.Дніпра, буд, 53, кв. 79, м. Черкаси, ідентифікаційний код 33536200) на користь дочірнього підприємства “Старокостянтинівський молочний завод” (вул. І.Франка, 47, м. Старокостянтинів, Хмельницька область, ідентифікаційний код 31952591) 55000 грн. 08 коп. боргу та 1463 грн. 20 коп. витрат на сплату судового збору.

У задоволенні решти позову відмовити.

Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

СУДДЯ М.В. Дорошенко

Повне рішення складено і підписано 06.04.2012р.