Рішення № 22453982, 29.03.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.12 Справа№ 5015/184/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Леді+", м. Сімферополь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтехенерго", с. Струтин, Золочівського району, Львівської області;

про: стягнення 33620,97грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Старостенко О.В.

У судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: ОСОБА_1 предст. (дов. б/н від 16.03.2012р.)

Відповідача: Ніколаєва І.Ю. - директор

Представникам сторін розяснено його права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Від здійснення технічного запису судового процесу представники сторін відмовилися, відводів не заявлено.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Леді+", м. Сімферополь, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтехенерго", с. Струтин, Золочівського району, Львівської області, про стягнення 30086,38грн. основного боргу, 3497,50грн. пені, 37,09грн. 3% річних та 1500,00грн. витрат на оплату роботи адвоката.

Обставини спору:

Ухвалою суду від 20.01.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 08.02.2012р.

Ухвалами суду від 08.02.2012р., від 01.03.2012р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у вказаних ухвалах.

Представник позивача у судовому засіданні 29.03.2012р. позовні вимоги підтримав повністю та подав копію Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТзОВ "Фірма Леді+" від 28.08.2008р., копію Довідки про взяття на облік платника податків ТзОВ "Фірма Леді+" від 05.07.2010р., копію Довідки АА №339029 з ЄДРПОУ, копію Свідоцтва про державну реєстрацію ТзОВ "Фірма Леді+" від 25.06.2010р., розрахунок пені та 3% річних.

У судовому засіданні 29.03.2012р. представник відповідача не заперечив проти позовних вимог та подав клопотання №03 від 01.03.2012р. (вх. №4723/12 від 05.03.2012р.) про долучення до матеріалів справи копії протоколу засновників підприємства про призначення директора від 30.06.2010р., копію наказу № 013 від 01.07.2010р., копію наказу про примусове виконання рішення №3773 від 30.09.2011р., копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2011р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

04.01.2011р. між сторонами укладено Договір купівлі продажу №27, відповідно до умов п.1.1 якого, позивач зобовязувався передати належну позивачу партію товару, а відповідач зобовязувався прийняти й оплатити цей товар. Пунктом 2.3. передбачено, що при 100% передоплаті покупцем товар в кількості більше 1 тонни одного найменування відпускається за гуртовими цінами позивача. У випадку взаємної згоди сторін можлива відстрочка платежу відповідачу на 10 банківських днів з моменту поставки товару, в такому випадку відвантаження товару проводиться по прайсовим цінам, передбачених для такого випадку.

Як визначено позивачем та відповідачем за умовами Договору купівлі продажу №27, кожна поставка товару супроводжується накладною на відпуск товару, по вимозі відповідача позивач надає весь комплект вантажних документів (сертифікат якості, рахунок фактура, податкову накладну) (п.2.5. Договору).

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар (металопрокат) на загальну суму 42086,38грн., що підтверджується підписаними сторонами накладними: №1970 від 23.05.2011р. на суму 27996,38грн. та №1971 від 23.05.11р. на суму 14090,00грн. по довіреності №25 від 22.05.2011р.

Однак, відповідач своїх зобовязань по оплаті отриманого товару належним чином в повному обсязі не виконав, за отриманий товар розрахувався частково в сумі 12000,00грн.

Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становить 30086,38грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.05.2011р. по 30.01.2012р., який підписаний сторонами.

При прийнятті рішення у даній справі, суд виходив з наступного:

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст. 11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобовязань щодо оплати за поставлений товар, то він не звільняється від відповідальності як передбачено статтею 229 ГК України, відповідно до якої учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач свої зобов'язання щодо поставки товару за Договір купівлі продажу №27 від 04.01.2011р. виконав повністю, відповідачем оплата за товар здійснена частково, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 30086,38грн. Відповідач дану обставину не заперечив, доказів зворотнього суду не надав.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.3. Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за період з 03.06.2011р. по 29.12.2011р. в розмірі 3497,50грн.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано( п.6 ст.232 ГК України).

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню. Оскільки позивачем на вимогу ухвали суду від 01.03.2012р. не здійснено перерахунку та не надано уточненого розрахунку пені, судом самостійно здійснено перерахунок належної до стягнення пені відповідно до якого стягненню підлягає пеня в розмірі 2954,16грн. за період з 08.06.2011р. по 08.12.2011р. В частині стягнення решти суми пені відмовити.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 37,09грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 1500,00грн. витрат, повязаних з оплатою послуг адвоката.

В обґрунтування вказаної вимоги позивачем долучено Договір №56 про надання юридичних послуг від 04.10.2011р., довіреність видана адвокату ОСОБА_2 на представництво інтересів позивача, Ордер №56 від 04.10.2011р., Свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №110 від 24.11.1995р. та Квитанцію до прибуткового касового ордера №56.

Відповідно до вимог статті 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до вимог частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представником.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України „Про адвокатуру”, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом. Проте, позивачем на підтвердження судових витрат на оплату послуг адвоката подано Договір №56 про надання юридичних послуг від 04.10.2011р., укладений між ТзОВ "Фірма Леді+" (замовник) та адвокат ОСОБА_2 (виконавець) довіреність видана адвокату ОСОБА_2 на представництво інтересів позивача, Ордер №56 від 04.10.2011р., Свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №110 від 24.11.1995р. та Квитанцію до прибуткового касового ордера №56 від 04.10.2011р.

У Квитанції до прибуткового касового ордера №56 від 04.11.2011р. не зазначено, за яку справу адвокатом отримана оплата в розмірі 1500,00грн., а також в матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт за надані послуги.

Крім того, у судовому засіданні 29.03.2012р. інтереси позивача представляв інший представник, зокрема, адвокат ОСОБА_1, а не адвокат ОСОБА_2

Таким чином, витрати на оплату послуг адвоката ОСОБА_2 позивачем не доведені.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач повністю виконав умови договору та здійснив передбачені ним роботи, а відповідач порушував умови договору і проводив оплату несвоєчасно.

Заперечень щодо належного, якісного, своєчасного виконання Договору відповідач не надав, відтак, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 509, 525, 599, 625, 655, 627, 692 ЦК України, ст.ст.174,193, 229-231 ГК України, ст.ст.28,33,34,44,48,49,82,84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Газтехенерго” (80743, Львівська область, Золочівський район, с. Стутин, вул. Солтівського, 7, ідентифікаційний код 36084200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Леді+" (95033, м. Сімферополь, вул. Лугова, 6, ідентифікаційний код 23892515) - 30086,38грн. основного боргу, 2954,16грн. пені, 37,09грн. 3% річних та 1776,75грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог провадження припинити.

Наказ видати, відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст.85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом ХII ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.04.2012р., керуючись вимогами ст. 85 ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.