Рішення № 22453578, 03.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/1818-201203.04.12 За позовомВідділу культури і туризму Ставищенської районної державної адміністрації ДоПриватного підприємства «Ебісу»

Про стягнення 103780,73 грн. та розірвання договору оренди

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. по дов. № 15 від 23.01.2012

ОСОБА_2. по дов. № 15 від 23.01.2012

Від відповідача ОСОБА_3. по дов. № б/н від 13.03.2012

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Київської області були передані позовні вимоги Відділу культури і туризму Ставищенської районної державної адміністрації про стягнення з Приватного підприємства «Ебісу»82580,61 грн. основного боргу по орендній платі, 20736,12 грн. пені та 464,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції; про розірвання договору оренди майна № 1 від 01.11.2009.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.12.2011 порушено провадження у справі № 8/195-11 та призначено до розгляду на 10.01.2012.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 8/195-11 від 10.01.2011 розгляд справи був відкладений на 24.01.2012.

В судовому засіданні 24.01.2012 відповідачем було подано клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва та надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є : м. Київ, вул. Драйзера, 3, кв. 44.

Господарський суд Київської області дійшов висновку у відповідності до ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України скерувати матеріали справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва, про що винесено відповідну ухвалу № 8/195-11 від 24.01.2012.

Матеріали справи Господарського суду Київської області № 8/195-11 були отримані Господарським судом міста Києва 16.02.1012 та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на розгляд судді Сіваковій В.В. з присвоєнням номеру справи № 5011-3/1818-2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2012 справу № 5011-3/1818-2012 призначено до розгляду на 06.03.2012.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 06.03.2012 справу № 5011-3/1818-2012 передано на розгляд судді Ващенко Т.М., в звязку перебуванням судді Сівакової В.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/1818-2012 від 06.03.2012 (суддя Ващенко Т.М.) розгляд справи призначено на 15.03.2012.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 12.03.2012 справу № 5011-3/1818-2012 передано на розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/1818-2012 від 15.03.2012, в звязку з не зявленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалах від 17.02.2012 та від 06.03.2012, розгляд справи був відкладений на 29.03.2012.

Відповідачем 28.03.2012 до відділу діловодства суду подано клопотання про зупинення провадження у справі до моменту вирішення справи № 11/121-11 за позовом Приватного підприємства «Ебісу»до Ставищенської РДА про стягнення витрат на капітальний ремонт орендованого майна. На думку заявника справа № 11/121-11 повязана зі справою № 5011-3/1818-2012 виходячи з наступного. Обидві справи витікають з правовідносин оренди одного й того ж самого майна, а саме частини приміщення кінотеатру «Зірка», що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ставище, вул. Червоноармійська, 2. У зазначених справах містяться вимоги, які є зустрічними. Договором оренди майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад селища і сіл Ставищанського району від 01.11.2009, з якого витікають зазначені правовідносини передбачено можливість взаємозаліку зустрічних вимог (п. 7.5 договору). 09.11.2011 у справі № 11/121-11 винесено рішення, яким у позові відмовлено. Підставою для відмови суд вважає відсутність акту прийому-передачі зазначеного приміщення, а отже поставлено під сумнів існування орендних правовідносин взагалі. Тобто встановлено факт відсутності орендних правовідносин. На даний момент рішення у справі № 11/121-11 вступило в законну силу, проте на нього ПП «Ебісу»22.03.2012 було подано касаційну скаргу, а розгляд справи № 5011-3/1818-2012 до винесення рішення за повязаною справою є неможливим, оскільки може порушити права та законні інтереси відповідача.

Суд розглянувши заявлене відповідачем клопотання відмовляє в його задоволенні з наступних підстав

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Враховуючи те, що спір у справі Господарського суду Київської області № 11/121-11 не повязаний з вирішенням спору у даній справі та не може вплинути на його розгляд, а тому у господарського суду відсутні підстави для зупинення провадження у справі № 5011-3/1818-2012.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 29.03.2012 відзиві з позовними вимогами не погоджується виходячи з наступного. 01.11.2009 між сторонами було укладено договір оренди майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад селища і сіл Ставищанського району (далі - договір). Згідно з умовами договору відповідач передав позивачеві у строкове платне користування частину приміщення кінотеатру «Зірка», що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ставище, вул. Червоноармійська, 2 (далі обєкт). ПП «Ебісу»змушене було звернутися до суду з метою примусового стягнення з позивача суми витрат на проведення капітального ремонту у погодженому сторонами розмірі 74 139,00 грн., оскільки відповідач порушив умови вищезазначеного договору оренди та не провів капітального ремонту частини приміщення кінотеатру «Зірка», що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ставище, вул. Червоноармійська, 2. Господарським судом Київської області 09.11.2011 у справі №11/121- 11 (за позовом Приватного підприємства «Ебісу»до Відділу культури і туризму Ставищенської РДА про стягнення витрат на капітальний ремонт орендованого майна згідно договору оренди № 1 від 01.11.2009) винесено рішення, яким у позові відмовлено. Підставою для відмови суд вважає відсутність акту прийому-передачі зазначеного приміщення, а отже постановлено під сумнів існування орендних відносин взагалі. Тобто встановлено факт відсутності орендних правовідносин. Враховуючи викладене просить в позові відмовити частково та розірвати договір.

В судовому засіданні 29.03.2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 03.04.2012.

В судовому засіданні 03.04.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.11.2009 між Відділом культури і туризму Ставищенської районної державної адміністрації (орендодавець) та Приватним підприємством «Ебісу»(орендар) було укладено договір оренди майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад селища і сіл Ставищенського району № 1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору у порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобовязався передати орендарю, а орендар зобовязується прийняти у строкове платне користування частину приміщення (далі обєкт), що належить орендодавцю.

Згідно п. 1.2. договору обєкт має наступні характеристики:

Вид частина приміщення кінотеатру «Зірка»

Адреса Київська область, смт. Ставище, вул. Червоноармійська, 2

Загальна площа 337,40 кв. м.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з травня 2010 року по листопад 2011 року, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 82580,61 грн. та за не належне виконання зобовязань нараховані пеня в розмірі 20736,12 грн. та збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 464,00 грн. Наявність заборгованості на думку позивача є порушенням умов договору оренди, тому договір підлягає розірванню в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобовязаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно умов договору (п. 6.1.1.) орендодавець зобовязаний передати орендарю обєкт згідно розділу 3 договору.

Відповідно до п. 3.1. договору передача-приймання обєкта здійснюється на підставі відповідного акта приймання-передачі комісією, яка формується сторонами з їх уповноважених представників не пізніше 10 днів від дати визначеної конкурсною комісією здачі в оренду обєкта оренди.

Згідно п.п. 3.5., 3.6. договору при переданні обєкта складається акт приймання-передачі, який підписують члени двосторонньої комісії. В акті відображається стан обєкта. Обєкт вважається переданим в оренду з моменту підписання акту, зазначеного у п. 3.5. договору.

З наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі від 09.11.2009 вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування обєкт оренди за адресою Київська область, смт. Ставище, вул. Червоноармійська, 2 площею 337,4 кв. м. в задовільному стані. При цьому в акті зазначено, що разом з орендованим приміщенням передано майно, яке в ньому знаходиться (кіноекран та автозаслонку).

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 4.1. договору строк оренди було встановлено в 1 рік з дати приймання обєкта за актом приймання-передачі.

Додатковою угодою № 1 від 09.08.2010 сторони погодили, що строк оренди становить 3 роки з дати приймання обєкта за актом приймання-передачі.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 5.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Ставищенської районної ради № 104 від 02.11.2007 (п. 5 12,5% Мінімальна орендна плата, згідно балансової вартості приміщення становить 16798,30 грн. в рік відповідно 1399,86 грн. в місяць).

Згідно п. 5.2. договору за домовленістю сторін загальний розмір орендної плати за обєкт становить 6000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 09.08.2010 сторони погодились про зменшення розміру орендної плати до 4000,00 грн. разом з ПДВ.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 5.4. договору орендну плату орендар незалежно від наслідків його господарської діяльності сплачує у безготівковому порядку або натуральній формі (п. 2 ст. 762 ЦК України) на поточний рахунок орендодавця за поточний місяць не пізніше 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 7.1.2. договору орендар зобовязався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Всупереч вищеназваному договірному зобовязанню відповідач не виконав своїх обовязків в частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення, в результаті чого виникла заборгованість за період з травня 2010 року по листопад 2011 року, яка становить за обґрунтованими розрахунками позивача 82580,61 грн.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 82580,61 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за орендні платежі не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»за невиконання зобовязань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що за порушення строків внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобовязання щодо оплати орендної плати.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 5.4. договору, відповідач зобовязаний був вносити орендні платежі до 10 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 9.3. договору, розмір якої, за розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) становить 5629,60 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 5629,60 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В іншій частині нарахування пені в позові слід відмовити, оскільки нарахована з порушенням чинного законодавства України (проігноровано шестимісячний строк нарахування).

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 464,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 4646,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Як вбачається з матеріалів справи на день предявлення позову відповідач систематично не сплачує платежі, тоді як за п. 5.4. договору, плата за користування приміщенням повинна вноситись не пізніше 10 числа поточного місяця.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо внесення орендної плати у розмірі, встановленому договором.

Стаття 783 Цивільного кодексу України визначає, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо :

- наймач користується річчю всупереч договору або призначення речі;

- наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

- наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

- наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обовязок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Разом із тим суд не приймає до уваги твердження позивача про існування заборгованості по орендній платі в обґрунтування підстав для розірвання договору оренди № 1 від 01.11.2009, оскільки статтею 783 Цивільного кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу наймодавця, серед яких відсутні такі підстави, як невнесення орендної плати чи її несвоєчасне внесення або внесення не в повному обсязі.

Невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою для його розірвання в судовому порядку.

Частина 2 ст. 651 Цивільного кодексу України так само як і ст. 782 Цивільного кодексу України встановлює для таких випадків право наймодавця на відмову від договору найму.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України при касаційному перегляді судових рішень у справах про розірвання договору оренди (постанова Верховного Суду України від 22.02.2005 у справі № 34/400).

Доказів того, що позивачем на адресу відповідача було в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України надіслано заяву про відмову від договору оренди № 1 від 01.11.2009 та отримання її відповідачем не надано.

З огляду на наведене вимоги позивача щодо розірвання договору оренди № 1 від 01.11.2009 не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Обовязок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він заявив позовні вимоги про розірвання договору оренди.

Таким чином, позовні вимоги Відділу культури і туризму Ставищенської Районної державної адміністрації обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ебісу»(м. Київ, вул. Драйзера, 3, кв. 44, код ЄДРПОУ 36656588) на користь Відділу культури і туризму Ставищенської Районної державної адміністрації (Київська область, Ставищенський район, с.м.т. Ставище, вул. Радянська, 48, код ЄДРПОУ 02228517) 82580 (вісімдесят дві тисячі пятсот вісімдесят) грн. 61 коп. боргу по орендній платі, 5629 (пять тисяч шістсот двадцять девять) грн. 60 коп. пені, 464 (чотириста шістдесят чотири) грн. 00 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 1 773 (одну тисячу сімсот сімдесят три) грн. 48 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В.Сівакова Рішення підписано 05.04.2012.