Ухвала суду № 22448066, 27.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Коршиков С.К.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2011 року справа №2а-6985/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Казначеєва Е.Г.

суддів Яманко В.Г. , Васильєва І. А.

за участю секретаря судового засідання Балакай І.Л.

за участю представників від:

відповідача ОСОБА_2 за довіреністю від 22.06. 2011року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукра»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 07 вересня 2011 року

по адміністративній справі № 2а-6985/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукра»

до Державної податкової інспекції

у Артемівському районі м. Луганська

про визнання дій неправомірними, визнання неправомірним та

скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Лукра» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська про визнання дій неправомірними, визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000282320 від 3 серпня 2011року

В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку за результатами якої 19 липня 2011року складено акт №325/23-23-20/30996264. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №0000282320 від 3 серпня 2011року відповідно до якого визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 234400грн та штрафні санкції в сумі 1 грн.. Позивач вважає, що вищезазначене податкове повідомлення - рішення є необґрунтованим, вказуючи на те, що висновок відповідача є безпідставними, щодо наявності ознак нікчемності господарських операцій між позивачем та ПП «Рубікон-Гранд» та ТОВ «Компанія «Темір», висновки відповідача спростовуються наданими первинними документами та зазначив що відповідачем у висновках акту перевірки не доведено сукупності обставин що свідчать про нікчемність або удаваність правочинів укладених з зазначеними контрагентами.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року (а.с.124-128) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції оскільки постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, ґрунтується на припущеннях, є такою що не ґрунтується на обставинах справи та просить прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про місце, дату, час розгляду справи повідомлений належним чином, до суду звернувся з заявою про розгляд справи в його відсутність. З огляду на зазначене колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в його відсутність.

Представник відповідача вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою, постанову суду першої такою що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Лукра», є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Луганської міської ради 27.06.2006 р. за № 1382120 0000 007212, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом ЄДРПОУ 30996264, перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська.

Відповідно до матеріалів справи ДПІ у Артемівському районі м. Луганська була проведена документальна позапланова виїзна перевірка TOB «Лукра» з питань повноти обчислення та своєчасної сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Темір» та ПП «Рубікон-гранд» за квітень 2011року.

За наслідками перевірки відповідачем складений Акт №325/23-23-20/30996264 від 19 липня 2011 р.. Зазначеним актом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 234400,00 грн., у тому числі за квітень місяць 2011 року на 234400,00 грн.

На підстпаві акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000282320 від 03.08.2011 року про визначення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану варнтістьу розмірі 234400,00 грн., за основним платежем та у розмірі 01,00 грн., за штрафними санкціями.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Темір» (далі - TOB «Компанія «Темір») 29.12.2010 було укладено договір купівлі-продажу за № 29/1 відповідно до якого TOB «Компанія «Темір» зобов'язувалось передати позивачеві у власність матеріали для виробництва лакофарбових виробів, а позивач зобов'язувався їх прийняти та оплатити.

Підпунктом 2.1 пункту 2 зазначного договору визначено що найменування, кількість та одиниця виміру товару визначається сторонами у накладних та рахунках-фактурах до даного договору виписаних продавцем на підставі заявки Покупця тобто ТОВ «Лукра».

Підпунктом 3.3 пункту 3 договру визначається, що поставка товарів, покладається на продавця - ТОВ «Компанія «Темір»

В підтвердження реальності укладання та виконання договору крім зазначеного договору, позивач надав податкові накладні, виданих TOB «Компанія «Темір». (арк.спр. 93-104, 113)

Відповідно до зазначених податкових накладних та видаткових накладних позивачем було сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з TOB «Компанія «Темір» на суму 1132520,00 грн , що підтверджено актом перевірки.

Крім того судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 1 квітня 2011року між позивачем та Приватним підприємством «Рубікон-Гранд» (далі -ПП «Рубікон-Гранд») було укладено договір купівлі- продажу № 12/1 відповідно до якого ПП «Рубікон-Гранд» зобов'язувався передати позивачеві у власність матеріали для виробництва лакофарбових виробів, а позивач зобов'язувавсь їх прийняти та оплатити.

Підпунктом 2.1 пункту 2 зазначного договору визначено що найменування, кількість та одиниця виміру товару визначається сторонами у накладних та рахунках-фактурах до даного договору виписаних продавцем на підставі заявки Покупця тобто ТОВ «Лукра».

Підпунктом 3.3 пункту 3 договру визначається, що поставка товарів, покладається на продавця - ПП «Рубікон-Гранд».

В підтвердження реальності укладання та виконання договору крім зазначеного договору, позивач надав податкові накладні, виданих ПП «Рубікон- Гранд» та видаткові накладні (арк. спр. 104-112, 114).

Відповідно до зазначених податкових накладних та видаткових накладних позивачем було сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ПП «Рубікон-Гранд» на суму 101880,00 грн., що підтверджено актом перевірки.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи),у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконаних робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.

Відповідно до положень ст. 1 цього ж Закону, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження на їх проведення.

Враховуючи зазначені норми Законів та Податкового кодексу колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що факт здійснення господарської операції повинен бути доведений первинними документами, що підтверджують реальність господарських операцій, які є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування, та підтверджують добросовісність дій платника податку, що полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальності усіх даних, наведених у документах, що дають право на податковий кредит, а тому наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Зазначений висновок суду погоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеного в інформаційному листі від 20.07.2010року №1112/11/13-10

Суд першої інстанції проаналізувавши первинні документи які були надані позивачем, а саме податкові накладні та видаткові накладні в підтвердження господарських операцій з ТОВ «Компанія «Темір» та ПП «Рубікон-Гранд» дійшов до обгрунтовного висновку, що позивачем недоведено факт здійснення господарських операцій з придбання матеріалів для виготовлення лакофарбної продукції з вказаними контрагентами, оскільки зважаючи на товар визначений у видаткових накладних (двоокис титану, лак УРФ-1105, аеросил, уайт-спирит) який віднесено до легкозаймистів матеріалів, особливості перевезення якого регулюється Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» та обєми поставок крім наведених документів позивачем не надано інших первинних документів ( товаро-транспортних накладних та інших документів) якіб підтверджували факт здійснення господарських операцій з придбання матеріалів для виготовлення лакофарбової продукції.

З аналізу Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» № 1644-ІІІ від 06.04.2000 року вбачаєтся, фарба, включаючи фарбу, лак, емаль,барвник, шелак, оліфу, політуру, рідкий наповнювач та рідку лакову основу, лакофарбовий матеріал, включаючи розчинник або розріджувач фарби відносяться до третього класу небезпечних речовин - легкозаймисті рідини.

Суд першої інстанції з посиланням на ч. 2 ст. 307 ГК України, дійшов до обгрунтовного висновку, що в даному випадку повинен був укладатись і договір перевезення зазначеного товару.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документу (транспортною накладною, коносаментом, тощо) у відповідності із вимогами законодавства.

Згідно до положень ст. 20 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Відповідно до вимог спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 488/346 від 29.12.1995, у випадку доставляння товару вантажним автомобілем, документом, що підтверджує транспортування товару є товарно-транспортна накладна форми № 1-ТН, яка повинна містити відправника товару та його одержувача.

Відповідно до положень наказу Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 «Про затвердження Правил оформлення перевізних документів» перевезення товару залізницею оформляється комплектом перевізних документів: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості, тощо.

На підставі вищезазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстманції, що документом, що підтверджує факт перевезення матеріалів для виготовлення лакофарбової продукції від ТОВ «Компанія «Темір» та ПП «Рубікон Гранд» та отримання їх позивачем повинна бути товарна - транспортна накладна форми 1-ТН.

Крім того, відповідно до положень п. 3 постанови Міністерства охорони здоров'я України від 13.12.2002 за № 41 «Про затвердження методичних вказівок «Гігієнічна регламентація лакофарбових матеріалів, призначених для застосування у виробництві», до нормативної документації та зразків лакофарбових матеріалів висуваються особливі вимоги, а саме зазначена документація повинна містити: дані (інформацію) про виробника, призначення, сфера та умови застосування лакофарбових матеріалів, дані про токсичні компоненти та їх гігієнічні нормативи, вимоги безпеки щодо здоров'я людини при їх застосуванні, дані про екологичну небезпеку, тощо.

Керуючись положеннями зазначенної постанови суд першої інстанції вірно дішов до висновку, що компоненти, які використовують у виготовленні лакофарбової продукції обов'язково повинні мати сертифікати якості або інші документи, що підтверджують якість та засвідчують їх небезпеку.

На час проведення зазначеної перевірки відповідачем та при розгляді в суді першої інстанції у позивача були відсутні документи, що підтверджують факт здійснення транспортування небезпечного вантажу, сертифікати якості або інші документи, що засвідчують безпеку небезпечного товару.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до матеріалів справи не вбачається транспортування та отримання від контрагентів позивача товару.

Судом першої інстанції приймались заходи щодо виклику керівників підприємств поставщиків ТОВ «Компанія «Темір» та ПП «Рубікон Гранд» для участі в судовому засіданні при розгляді позовних вимог в якості свідків (арк.. спр. 119-120) з метою зясування реальності здійснення господарских операцій між позивачем та зазначеними підприємствами, але зазначені особи в судове засідання не прибули , хоча як вбачається з розписок про розгляд справи були повідомлені особисто, про причини не прибуття не повідомили і ніяких письмових пояснень стосовно господарських операцій суду не надали.

Колегія суддів не приймає до уваги в якості доказів отримання позивачем товару долучені до апеляційної скарги копіїї сертифікатів продукту (які не містять відомостей щодо органу який його видав та інших необхідних реквізитів), актів приймання-передачі товару та довіреностей, оскільки оригінали зазначених документів не були надані ні під час розгляду справи в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції і які не були предметом дослідження при розгляді справи.

Суд першої інстанції при дослідженні журналу обліку виданих довіреностей обгрунтовно дійшов до висновку про неналежність в якості доказів записів у журналі обліку виданих довіреностей, оскільки навіть на копії аркушу зазначеного журналу який містиься в матеріалах справи вбачаються підчистки.

Крім того як вбачається з матеріалів справи відмітки про використання довіреностей не співпадають по даті та номеру з видатковими накладними

Згідно до положень п. 8 наказу Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей» строк дії довіреностей встановлюється в залежності від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей за нарядом, рахунком, накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак не більш ніж як на десять днів.

Згідно до п. 4.1 розділу 4 наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», у тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітів підчистки і необумовлені виправлення не допускаються.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того Ленінською міжрайонною податковою інспекцією у м. Луганську була здійснена перевірка контрагентів позивача.

Відповідно до акту камеральної перевірки, проведеної Ленінською міжрайонною податковою інспекцією у м. Луганську, від 29.07.2011 за № 1440/16/24194546 TOB «Компанія «Темір», зазначене підприємство за зазначеною податковою адресою не знаходиться, до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 20.07.2011р., вказане підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Відповідно до акту камеральної перевірки, проведеною Ленінською міжрайонною податковою інспекцією у м. Луганську ПП «Рубікон-Гранд», від 29.07.2011 за № 1441/16/36561879, зазначене підприємство за податковою адресою не знаходиться, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 22.06.2011, до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На підставі вищевикладеного колегія погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачем достовірно не доведено реальності здійснення господарських операцій з TOB «Компанія «Темір» та ПП «Рубікон Гранд», відповідно у позивача не виникає права на податковий кредит, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникненя такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача викладені в акті перевірки не спростовані позивачем в судовому засіданні належними доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає доводи апелянта та залишає без змін судове рішення першої інстанції, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукра» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від від 07 вересня 2011 року по адміністративній справі № 2а-6985/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року по адміністративній справі № 2а-6985/11/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 31 жовтня 2011 року

Головуючий суддя Е.Г.Казначеєв

Судді В.Г.Яманко

І.А.Васильєва