Рішення № 22446981, 01.02.2012, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-853/11

Провадження № 2/0432/20/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 року . смт. Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі :

Головуючої судді Курочкіної О.М.

при секретарі Лукіній Л.Г.

за участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Петропавлівка цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приват Банк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приват Банк» про визнання кредитної угоди, договору про видачу траншу частково недійсними та стягнення переплачених коштів та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ «Приват Банк» подано до суду позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в свою чергу ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приват Банк» подав зустрічний позов про визнання кредитної угоди, договору про видачу траншу частково недійсними та стягнення переплачених коштів та моральної шкоди.

В обґрунтування позову ПАТ КБ «Приват Банк» в заяві зазначив, що відповідно до укладеного договору № 205335 від 07.04.2008 року ОСОБА_2 07.04.2008 року отримав строковий кредит у розмірі 12000.00 доларів США, шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок відкритий ПАТ КБ «Приват Банк» згідно договору № 205335 від 07.04.2008 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 07.04.2013 року.

Відповідно до умов договору та Додатку № 1 до кредитного договору № 205335 погашення заборгованості здійснюється за Графіком погашення кредиту та процентів.

Відповідно до умов укладеного договору, Договір складається з заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.

Позивач вважає, що в порушення зазначених норм закону та умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 16.06.2011 року має заборгованість - 8379.60 доларів США, яка складається з наступного:

6865.75 доларів США - заборгованість за кредитом;

631.80 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

6.83 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських

послуг:

-500.00 доларів США - штраф (фіксована частина).

- 375.22 доларів США - штраф (процентна складова).

ПАТ КБ «Приват Банк» просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 8379.60 доларів США знявши окремою заявою (а.с. 105) вимоги до поручителів, та розглянути справу на підставі доказів, що є у справі без участі представників позивача.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 до ЗАТ КБ «Приват Банк» про визнання кредитної угоди, договору про видачу траншу частково недійсними та стягнення переплачених коштів та моральної шкоди зазначено, що дійсно між сторонами було укладено 07 квітня 2008 року кредитну Угоду № 205334. Зазначена Угода укладена сторонами із визначенням її змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб. На час укладання кредитної Угоди, ОСОБА_2 Банку була достовірно надана інформація про його фінансово-майновий стан.

Відповідно до п. 2.1.1 кредитної Угоди Банк зобовязався надати позичальникові кредит шляхом видачі готівки через касу, у вигляді Траншів кредиту, сукупна величина сальдо по яких не буде перевищувати суму 12000, 00 ( дванадцять тисяч) доларів США.

Відповідно до п. 4.1 Позичальник зобовязувався сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 17 % річних. У п. 4.2 кредитної Угоди зазначено, що сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щомісяця, відповідно до Графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди, що є невідємним додатком до кожного договору про видачу Траншу. Він зобовязувався щомісяця в термін, вказаний у Додатку № 1 до договору про видачу Траншу № 205334 від 08 квітня 2008 року здійснювати погашення заборгованості по кредиту з травня 2008 року по березень 2013 року у сумі 299 доларів 90 центів, а у квітні 2013 року 304 долара 04 цента.

У забезпечення виконання боргових зобовязань за кредитною Угодою № 205334 від 07 квітня 2008 року між ним та Банком було укладено договори застави на автомобіль ЗІЛ 133 ГЯ, 1983 року випуску, автомобіль ГАЗ 52, 1984 року випуску, автомобіль КАМАЗ 5511, 1983 року випуску, диван «книжка» та два крісла .

Однак банком на виконання умов кредитного договору було проведено тільки одну валютну операцію по наданню коштів, а саме виплата готівкової іноземної валюти на суму 3000 доларів США від 08.04.2008 року, більше будь яких коштів в іноземній валюті банк йому не надавав, однак ОСОБА_2 не заперечив факт того, що банк надав йому ще кошти у гривні.

ОСОБА_2 вважає, що виконав зобовязання щодо сплати 3000 доларів США .

В частині виконання умов договору на 9000 доларів США вважає угоду не дійсною, зазначив, що ним повернуто щомісячними платежами отримана сума в гривнях, більш того він повинен був сплатити 44550 грн., а фактично сплачено 49566,8 грн., тож зайво сплачена сума складає 5015,20 грн.

Грошові зобов'язання перед банком в іноземній валюті і в гривні вважає виконаними в повному обсязі, навіть зайво сплатив кошти, які підлягають поверненню.

Оформлення кредиту ним було здійснено для придбання вантажного автомобіля, про що було відомо Банку. Відповідачем було видано споживчий кредит у іноземній валюті фактично тільки на 3000 доларів США а інша сума видана у гривнях і зазначена як 9000 доларів США неправомірно, а з метою перекладення ризику росту валютного курсу долара США відносно гривні.

Вважає, що банк зобов'язаний був надати грошові кошти кредиту позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, але договір банком не виконано.

Банком було порушено істотні умови кредитної Угоди, оскільки 08.04.2008 року з каси Банку йому було видано лише 3000 доларів США. Решта коштів у іноземній валюті йому не видавалася взагалі. Натомість йому , без його попередньої згоди та внесення відповідних змін до кредитної Угоди, було видано кошти в національній валюті гривні, але у якій саме сумі він точно вказати не може, оскільки фіскальний чек про здійснення цієї операції йому надано не було, а на його неодноразові звернення до відповідача про надання копії фіскального чеку він отримав відмову.

ОСОБА_2 вважає стягнення Банком процентів за валютним кредитом у доларах США на не видані кошти є неправомірним.

Крім того, на день укладання кредитної Угоди курс іноземних валют становив: 1 USD = 4,95 грн., а на час розгляду справи становить 1 USD = 7,9317 грн. Вважає, що банк умисно ввів його в оману, зазначивши в договорі істотні умови, які не відповідають дійсності.

На даний час вважає, що не має заборгованості по кредиту, оскільки повернув відповідно до договору з урахуванням відсотків кредит на суму 3000 доларів США та грошові кошти отримані ним в гривні, але не передбачені договором.

За весь час користування кредитом, сплачуючи кошти на суму 3000 доларів США, надані йому на виконання умов договору, на його погашення, він, враховував курс долара США, на час внесення платежів, та сплачував відповідно до договору відсотки та інші платежі, передбачені угодою, хоча проценти нараховувалися на залишок суми, отриманої і в гривнях, але банк нараховував відсотки як на залишок у доларах США.

Вважає договір кредиту на суму 12000 доларів США частково дійсним тільки на суму 3000 доларів США, тобто в частині виконання умов банком.

Договір траншу є також частково дійсним на суму 3000 доларів США.

Отже, виконання кредитної Угоди на умовах, що закріплені в угоді але не виконані відповідачем є неправомірним. Банком порушено істотні умови кредитної Угоди, зокрема, умови кредитної Угоди в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає, згідно умов кредитної Угоди, погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом у доларах США, є способом зловживання правом, коли кошти отримано в національній валюті України.

Умови договору банком порушено і наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Крім цього, перед укладенням кредитної Угоди Відповідач не повідомив його в письмовій формі про кредитні умови; зокрема наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобовязаннями споживача; чим порушив вимоги п.п. в), і) п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та включив до Угоди дискримінаційні вимоги, зокрема повернення кредиту та процентів за використання кредиту, наданого в гривні,в іноземній валюті.

Таким чином, кредитна Угода має бути в на вимогу споживача визнана частково недійсною.

Просить суд, визнати частково недійсною, на суму 9000 доларів США кредитну Угоду № 295334 від 07 квітня 2008 року, укладену між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2. Визнати частково недійсним укладений договір траншу , на суму 9000 доларів США. А також стягнути з Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», на його користь зайво сплачені кошти у розмірі 5015,20 грн. та моральну шкоду у розмірі 15000грн.

В судове засідання представники ПАТ КБ «Приват Банк» надали заперечення проти зустрічного позову ОСОБА_2 та заяву про розгляд справи у їх відсутність.

В заперечнні ПАТ КБ «Приват Банк» детально обґрунтовано правомірність надання ОСОБА_2 валютного кредиту, зазначено, що в разі наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу НБУ здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства, крім того зазначивши, що ОСОБА_2 помилково стверджує, що він не отримував кредитні кошти в сумі 12 000 дол. США 08 квітня 20008 р.. Звертає увагу суду, що відповідач особисто визнає, що він отримав 3 000 дол. США. а решту кредитних коштів отримав в гривні, суму не пам'ятає оскільки не залишилось касового документу в нього на руках і зазначає ці обставини в зустрічній позовній заяві. Проте інші твердження відповідача спростовуються письмовими доказами так відповідно до заяви про видачу готівки № 3502 від 08 квітня 2008 року, відповідач своїм підписом підтвердив факт отримання 12 000 дол. США в касі банку.

До матеріалів справи відповідач долучив копію касового документу, а саме квитанцію про здійснення валюто-обмінної операції 08 квітня 2008 року вважаючи, що відповідач здійснив в Банку обмін , саме обмін 3000 дол. США та отримав 14 850 грн., просить суд звернути увагу на цю обставину 08 квітня 2008 року відповідач отримав в касі банку 12 000 дол. США, що підтверджується заявою на видачу готівки, з яких 3 000 дол. США обміняв на гривню, що підтверджується квитанцією № 39386410. Тобто письмові докази свідчать про отримання відповідачем саме 12 000 дол. США. Якщо відповідач не отримував ці кошти, він би не сплачував "зайві" 5015.20 грн.. Відповідач помилково стверджує, що ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" не повідомив його перед укладанням угоди про кредитні умови в письмовій формі. Це твердження відповідача спростовується Довідкою про умови кредитування, яка підписана особисто відповідачем 08 квітня 2008 року.

Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 15 000 грн., ПАТ КБ «Приват Банк» зазначив, що ОСОБА_2 не визначив норму матеріального права , яка передбачає стягнення моральної шкоди у договірних правовідносинах. Вважає, що вся відповідальність сторін зазначена у кредитному договорі, а стягнення моральної шкоди в договорі не передбачено. В запереченні зазначено, що відповідач не навів жодного доказу на підтвердження йому моральної шкоди, тому просить суд відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 в повному обсязі..

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 наданий зустрічний позов підтримав в повному обсязі. Представником позивача зазначено, що угоду укладено на 12000 доларів США, а фактично видано 3000 доларів США, на неодноразові звернення надати документи про підтвердження здійснення валютної операції на видачу готівкою 12000 доларів США, банк не надав доказів на її проведення, вважає неправомірним вимогу банку вважати заявку на видачу коштів в сумі 12000 доларів США фінансовим документом. Що підтверджує здійснення фінансової операції, представник не спростовує факт того, що ОСОБА_2 підписував зазначену заявку, але наполягає, що банківська операція на її задоволення і видачу цих коштів в повному обсязі не здійснена.

Крім того представник ОСОБА_2.в судовому засіданні зазначив, що ПАТ КБ «Приватбанк» так і не надав ні на їх запити ні до суду за їх неодноразовими зверненнями платіжного документу про підтвердження одноразової видачі ПАТ КБ «Приватбанком» кредитних коштів ОСОБА_2 в сумі 12000 доларів США.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника ОСОБА_2 суд вважає, що позов ПАТ КБ «Приват Банк» не підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ЦК України ст.1054 за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення пара графа 1 глави 71 ЦКУ, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з положеннями ч.1 ст.1051 ЦКУ Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості ніж встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 611 ЦКУ у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобовязання та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦКУ якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У відповідність ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобовязання у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦКУ, зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Положення ст.1049 ЦКУ передбачають, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій кількості , такого самого роду, такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Правовідносини, які виникають із кредитного договору, за суттю є зобовязаннями, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобовязань.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який з урахуванням припису статті 4 Цивільного кодексу України є одним із джерел регулювання правовідносин у валютній сфері.Судом встановлено., що відповідно до укладеної кредитної угоди № 205335 від 07.04.2008 року ОСОБА_2 07.04.2008 року повинен був отримати строковий кредит у розмірі 12000.00 доларів США, суд бере до уваги, що ЗАТ КБ «Приват Банк» не надано належного фінансового документу, а саме квитанції, фіскального чеку чи платіжного доручення на підтвердження факту здійснення зазначеної валютної операції і отримання ОСОБА_2 кредитних коштів у сумі саме 12000 доларів США.

Відповідно до положень ст. 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, крім випадків коли обставини визнані сторонами і не підлягають доказуванню, ПАТ КБ «Приват Банк» не підтвердив належним чином факт виконання умов укладеного з ОСОБА_2 договору № 205335 від 07.04.2008 року, а саме надання ОСОБА_2 кредитних коштів у сумі 12000 доларів США.

Суд не бере до уваги правове обґрунтування на здійснення банком валютних операцій та надання кредитів в іноземній валюті, так як зазначена обставина ОСОБА_2 не оскаржується, навпаки, ОСОБА_2 зазначає, що в умовах укладеної угоди зазначалась іноземна валюта, а він отримав кошти на суму 9000 доларів США фактично в гривні, що не було обумовлено кредитною угодою, додатково не узгоджено, не підтверджено жодним належним фінансовим документом, що є порушенням істотних умов укладеної кредитної угоди № 205335 від 07.04.2008 року, тож кредитна угода №205335 від 07.04.2008 року в частині надання кредиту на суму 9000 доларів США є частково дійсною.

Крім того згідно договору траншу №205335 від 08.04.2008 року п.1.2 передбачає, що сума траншу кредиту передбачена однією загальною сумою на 12000 доларів США, а відповідно до вивчених судом документів, наданих сторонами та згідно пояснень представника ОСОБА_2, банком фактично видано один транш на суму 3000 доларів США, тож умови договору про видачу траншу №205335 від 08.04.2008 року є також частково дійсними на суму 9000 доларів США.

Суд вважає, що вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

ОСОБА_2 підтвердив факт отримання ним від ПАТ КБ «Приват Банк» на підставі укладеного кредитного договору лише 3000 доларів США 08.04.2008 року, та надав суду квитанцію про отримання 3000 доларів США, суд не бере до уваги, що на квитанції зазначено такий вид валютно-обмінної операції як купівля іноземної валюти, що в квитанції не зазначено, що операція здійснена на виконання умов укладеного договору № 205335 від 07.04.2008 року, тобто видача готівки в доларах США, так як зазначений факт отримання 3000 доларів США визнаний відповідачем ОСОБА_2

Відповідно до належним чином засвідченого і наданого банком розрахунку заборгованості за договором №205335 від 07.04.2008 року станом на 12.01.2010 року ОСОБА_2 сплачено тіло кредиту, відсотки та інші нарахування на суму понад 3000 доларів США, а саме станом на 12.01.2010 року заборгованість за тілом кредита залишилась на суму 8907,52 доларів США, тож зобовязання ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приват Банк» на суму 3000 доларів США є виконаними.

Суд враховує, що відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за договором №205335 від 07.04.2008 року станом на 12.01.2010 року ОСОБА_2 сплачено кошти на виконання по зобовязанням на суму 3000 доларів США, отриманих ним від банку, суд бере до уваги, що відсотки нараховувались на загальну суму зазначену у договорі, а саме 12000 доларів США, а не на фактично отриману від банку 3000 доларів США, тож ним здійснювались переплати. Відповідно до розрахунків банку, довідки про умови кредитування на суму 12000 доларів США та додатку №1 до Договору про видачу траншу нараховано 5994,14 доларів США відсотків, тож відповідно на 3000 доларів США сума відсотків повинна скласти ? цієї суми, а саме 1498,54 доларів США, тож згідно до розрахунку заборгованості та додатку №1 до Договору про видачу траншу сума сплачених відсотків повинна бути 1498,54 доларів США, тобто переплата склала 1303,27, що відповідно до службового розпорядження Національного банку України №205/312 «Про офіційний курс гривні до іноземних валют» середній курс по операціям склав з продажу 800.80 гривень за 100 доларів США, тож переплата склала 10442 грн.

ОСОБА_2 визнано, факт того, що він отримав у національній валюті України 44550 грн.

Відповідно до квитанцій з 25.01.2010 року по 01.01.2011 рік ОСОБА_2 сплачено в якості заборгованості, пені за кредитним договором і не існуючим зобовязанням на 9000 доларів США 32167 грн.36 коп., з 14.01.2011 року по 08.08.2011 рік включно 3326грн.10 коп. що з переплатою зайво сплачених відсотків складає 45935 грн.26 коп.

Суд вважає вимогу ОСОБА_2 стягнути з ПАТ КБ «Приват Банк» зайво сплачені 5015,20 грн. частково не обґрунтованою, а пояснення, що ним фактично сплачено 49566,8 грн. таким, що не знайшло свого підтвердження матеріалами справи та наданими ним квитанціями. Фактично переплата ПАТ КБ «Приват Банку» ОСОБА_2 склала різницю між отриманих ним від ПАТ КБ «Приват Банку» коштів в сумі 44550 грн. та, фактично сплаченними коштами в сумі 45935 грн.26 коп, а саме 1385 грн.26 коп., що фактично і підлягає стягненню на користь ОСОБА_2

Суд критично ставиться як до доказу до виписки наданої ЗАТ КБ «Приват Банк» так як вона в повній мірі не висвітлює всіх фактичних нарахувань та сплати коштів ОСОБА_2 відповідно до квитанцій, оформлених банком належним чином, на підтвердження проплат ОСОБА_2 на виконання своїх зобовязань, крім того, виписка надана станом по 30.07.2010 року, хоча ОСОБА_2 фактично сплачував погашення заборгованості по 08.08.2011 року включно.

Суд критично ставиться як до доказу, про отримання кредитних коштів у сумі 12000 доларів США, на який посилається ПАТ КБ «Приват Банк», а саме на заяву на видачу готівки з підписом ОСОБА_2 за №3502, (а.с.114) про безпосереднє отримання коштів і її задоволення в повному обсязі, так як сама заявка свідчить про намір сторін, а не про фактичну видачу і отримання коштів саме ОСОБА_2, крім того в заяві на видачу готівки зазначено, що кошти в сумі 12000 доларів США для зарахування на рахунок НОМЕР_1, який відповідно до п.2.1 договору про видачу траншу №205335 від 08.04.2008 р. є саме позичковим рахунком, чим підтверджується тільки намір банку перерахувати кошти на позичковий рахунок для видачі зазначених коштів позичальнику, тобто незакінченість зазначеної фінансової операції, а не факт отримання коштів .

Відповідно до нормативно-правових банківських документів і законодавства, підтвердженням будь якої банківської операції, однією зі сторін якої є банк, повинен бути фінансовий документ, а саме фіскальний чек, квитанція, чи платіжне доручення.

Крім того суд вважає обгрунтування ПАТ КБ «Приват Банк» в позові про те, що відповідно до укладеного договору №205335 від 07.04.2008 року ОСОБА_2 07.04.2008 року отримав строковий кредит у розмірі 12000.00 доларів США шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок відкритий ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» згідно зазначеного договору такими, що не відповідають дійсності.

Зазначені факти не підтверджуються жодним чином, спростовуються умовами укладеної угоди, а саме відповідно до п.2.1.1. кредитної угоди, банк зобовязувався надати кредит шляхом видачі готівки через касу, що частково і підтверджується квитанцією №39386410, поясненнями ОСОБА_2, спростовується договором траншу, який укладено лише 08.04.2008 року і який не міг укладатися після видачі коштів(07.04.2008р.), крім того жодним документом не підтверджується факт того, що відбулося перерахування кредитних коштів на картрахунок відкритий ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», про відкриття картрахунку щодо зазначеної угоди відсутні будь які докази.

Суд також критично ставиться до тверджень ПАТ КБ «Приват Банк» в запереченні на зустрічний позов ОСОБА_2 стосовно того, що 08.04.2008 року відповідач здійснив в банку обмін , саме обмін 3000 дол. США та отримав 14 850 грн., зазначений факт не спростовується квитанцією№39386410, згідно якої зазначено, що здійснена валютно-обмінна операція по купівлі саме іноземної валюти, суд вважає спірним, що одночасно зазначено, про видачу грошових кроштів в гривні.

Поясненнями представника ОСОБА_2 та частково матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 отримав від банку кошти в сумі 3000 доларів США та 44550 гривень.

Тому суд вважає вимогу ОСОБА_2 по зустрічному позову про визнання кредитної угоди частково недійсною саме на суму 9000 доларів США такою, що підлягає задоволенню.

Щомісячними квитанціями про сплату коштів та іншими матеріалами справи, підтверджується часткове виконання умов кредитної угоди №205334 ОСОБА_2

При вирішенні питання про вимогу зустрічного позову про відшкодування моральної шкоди, суд відхиляє пояснення ПАТ КБ «Приват Банк» щодо того, що вся відповідальність сторін зазначена у кредитному договорі, а стягнення моральної шкоди в договорі не передбачено, так як відшкодування моральної шкоди передбачено чинним законодавством, але залишаючи дану вимогу зустрічного позову без задоволення, суд керується тим, що ОСОБА_2 отримавши кошти в гривні на суму 44550 грн., що є еквівалентом 9000 доларів США, отримавши їх в 2008 році, користувався ними, не оскаржив порушення умов договору своєчасно, не відмовився від отримання зазначеної суми і не повернув її банку, суд приходить до висновку про недобросовісність ОСОБА_2 при отриманні грошових коштів на суму 44550 грн. і поверненні їх не єдиним платежем, а за рахунок щомісячних виплат.

У порушення зазначених норм закону та умов договору ПАТ КБ «Приват Банк» зобов'язання за вказаним договором належним чином частково не виконав.

Згідно ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все , що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ст.217 Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений і без включення до нього недійсної частини.

ПАТ КБ «Приват Банк»не надано належних доказів в судове засідання та в запереченні не огрунтовано факт того, що позивач отримав позику одним траншом на суму 12000 доларів США як в позові зазначає позивач.

Матеріалами справи, а саме банківськими квитанціями та документами банку підтверджується погашення позики з нарахованими відсотками та іншими фінансовими санкціями на суму 3000 доларів США та в погашення отриманих 44550 грн з переплатою. Тож суд визнає вимогу стягнути з відповідача переплачені позивачем кошти частково в сумі 1385 грн.26 коп.правомірними.

Враховуючи вищезазначене суд вважає. що позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Суд відхиляє заявлену представником ОСОБА_2 вимогу про винесення окремої ухвали на адресу Національного банку України щодо виявлених порушень при укладанні угоди ПАТ КБ «Приват Банк» з ОСОБА_2, так як вона заявлена усно, виявлені порушення погіршують перш за все фінансовий стан банку, не є умисними і можуть бути усунені керівництвом ПАТ КБ «Приват Банк».

Суд не дає оцінку в якості доказів залученим до матеріалів справи зверненням ОСОБА_2 до ЗАТ КБ «Приватбанк» щодо витребування документів і відповідям на них, так як ні в позові ні регулятивній його частині вимог щодо цього ОСОБА_2 не заявлено.

На підставі ст.ст.79-81 ЦПК України суд приходить до висновку, що судові витрати не підлягають стягненню з ОСОБА_2

Беручи до уваги Кредитну угоду № 205335 від 07.04.2008 року, керуючись ст. 215-217, 509 , 525,526,530, 611, 612, ст. ст1049, 1051 1054ЦК України, ст.ст. З, 15, 45, 60,61, 118-119,213-215, ЦПК України, - суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ПАТ КБ «Приват Банк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приват Банк» про визнання кредитної угоди, договору про видачу траншу частково недійсними та стягнення переплачених коштів та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати кредитну угоду № 205335 від 07.04.2008 року укладену між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 недійсною в частині надання кредитних коштів на суму 9000 доларів США.

Визнати договір про видачу траншу № 205335 від 08.04.2008 року укладений між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 недійсним в частині надання кредитних коштів на суму 9000 доларів США.

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства «Пиватбанк» на користь ОСОБА_2 переплачені кошти в сумі 1385 грн.26 коп.

В решті позовних вимог сторін відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. М. Курочкіна