Постанова № 22434834, 29.03.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 березня 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а-469/09/2470

12:40

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брезіної Т.М.;

секретаря судового засідання Ковальчук Т.С.;

за участю:

представника позивача Ганевича А.І.;

представника відповідача Моргуляка С.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області до Чернівецького міського комунального підприємства «Міськсвітло»про зобовязання виконати вимоги інспекції -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2009 року КРУ в Чернівецькій області звернулося до адміністративного суду з позовом до Чернівецького міського комунального підприємствапро стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівникам ОКРВ в м. Чернівцях та районах міста КРУ в Чернівецькій області проведеною ревізією фінансово господарської діяльності Чернівецького міського комунального підприємства «Міськсвітло» за період з 01.07.2006 року по 01.07.2008 року встановлено, що внаслідок завищення витрат підприємства занижено нарахування прибутку по Комунальному підприємству на загальну суму 20036,95 грн., що в свою чергу призвело до недотримання міським бюджетом частки прибутку в розмірі 15% що в сумі складає 3005,54 гривень.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 08.04.2008 року № 266/7 «Про затвердження Порядку відрахувань до загального фонду міського бюджету частини прибутку підприємствами міської комунальної власності та господарськими організаціями, у статутних фондах яких є частка комунальної власності» 15% чистого прибутку повинно сплачуватись до міського бюджету.

Отже, Комунальним підприємством не сплачено до міського бюджету частки прибутку в розмірі 3005,54 грн.

Відповідач подав заперечення на позов в яких зазначив, що частиною першою п. 3 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» передбачено, що до загальнодержавних податків і зборів відноситься, зокрема, податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються в бюджет державними, казенними або комунальними підприємствами.

Виплати, що повинні здійснюватися у відповідності до Рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 08.04.2008 року №266/7 «Про затвердження Порядку відрахувань до загального фонду міського бюджету частини прибутку підприємствами міської комунальної власності та господарськими організаціями, у статутних фондах яких є частка комунальної власності» можна віднести до дивідендів, які є окремим, по відношенню до податку на прибуток, платежем в бюджет.

Це підтверджується тим, що частину прибутку, яка згідно з Рішенням Виконкому підлягає перерахуванню до відповідного бюджету, слід відображати по порядку 21 Декларації з податку на прибуток «Дивіденди та прирівняні до них платежі, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами».

Таким чином, стягнення цих дивідендів повинен бути аналогічний порядку стягнення всіх інших податків і зборів.

Тому відповідач вважає, що вимога позивача про стягнення в міський бюджет частини прибутку в сумі 3005,54 грн. відповідно до Рішення Виконкому безпідставні.

07.02.2012 року ухвалою суду здійснено заміну сторони у справі, а саме, позивача - Контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області на його правонаступника - Державну фінансову інспекцію в Чернівецькій області.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав посилаючись на обставини викладені в запереченні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, перевіривши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, суд дійшов висновку, що позов не належить до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п. 1.4.1 Плану обєднаного контрольно-ревізійного відділу в м. Чернівцях та районах міста на ІІ квартал 2008 року проведено планову ревізією фінансово-господарської діяльності в Чернівецькому міському комунальному підприємстві «Міськсвітло» за період з 01.07.2006р. по 01.07.2008р. та винесено акт № 24-32-19/68 від 25.07.2008 року (а.с.5-20).

14.02.2008 року відповідачу направлено лист про усунення виявлених ревізією порушень (а.с.21).

В матеріалах справи знаходиться рішення від 08.04.2008 року № 266/7 Виконавчого комітету про затвердження Порядку відрахувань до загального фонду міського бюджету частини прибутку (доходу) підприємствами міської комунальної власності та господарськими організаціями, у статутних фондах яких є частка комунальної власності та прядок відрахувань до загального фонду міського бюджету частини прибутку (доходу) підприємствами міської комунальної власності та господарськими організаціями, у статутних фондах яких є частка комунальної власності (а.с.22,101).

Також в матеріалах справи знаходяться звіти про фінансові результати за 9, 12 місяців 2008 року та баланс на 01.10.2008р. та 01.01.2009 р. (а.с.29-30,31-32).

ДПА України видала довідку МКП «Міськсвітло» про те, що за даними картки особового рахунку по частині прибутку господарських організацій (які належать до комунальної власності) станом на 01.01.2009 року рахувалась переплата у сумі 13821,24 грн. (а.с.33).

Відповідачами подавалися декларації з податку на прибуток підприємства (а.с.34-40).

В матеріалах справи знаходиться акт ДПІ у м. Чернівці від 27.08.2009 року № 2986/23-1/05451090 про результати планової виїзної перевірки Чернівецького міського комунального підприємства «Міськсвітло», з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року (а.с.102-111).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26.01.1993 р. № 2939-ХІІ (далі Закон № 2939-ХІІ).

Контрольно-ревізійне управління є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні". Право звернення КРУ до суду передбачено п. 10 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", згідно якої органи державної контрольно-ревізійної служби мають право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з ч. 2, 5, 6 статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ (якій діяв на момент виникнення правовідносин) передбачає, що до загальних податків і зборів відноситься, зокрема, податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Згідно листа Державної податкової адміністрації України від 27.01.2003 № 29/2/11-1110 та від 12.05.2003 № 4146/5/15-1116 передбачено, що у Законі України від 24 грудня 2002 року № 349-IV "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 349-IV) передбачено сплату державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами "дивідендів у розмірах, встановлених відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету" (абзац 4 підпункту 7.8.2 зміненого закону). Викладаючи термін "дивіденди" (пункт 1.9), законодавець визначає їх як платіж, що виникає на користь власника у зв'язку з розподілом частини прибутку. До цього ж терміну "дивіденди" прирівнюється також "платіж, який здійснює державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства".

Відповідно до листа комітету ВРУ від 13.02.2003 N 06-10/101 щодо надання роз'яснення стосовно характеру платежу, який здійснюється у вигляді дивідендів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами встановлено, що в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" (підпункт 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону) передбачено, що державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства сплачують дивіденди у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства.

З метою включення платежу у вигляді дивідендів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними, комунальними підприємствами до переліку обов'язкових платежів, що справляються згідно з нормами податкового законодавства, зазначений платіж включено до пункту 3 частини першої статті 14 Закону України "Про систему оподаткування".

Враховуючи вищенаведене, платіж у вигляді дивідендів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами згідно з нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є окремим обов'язковим платежем, який передбачено Законом України "Про систему оподаткування".

Як встановлено судом відповідач здійснював виплати відповідно до Рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 08.04.2008 року №266/7 «Про затвердження Порядку відрахувань до загального фонду міського бюджету частини прибутку підприємствами міської комунальної власності та господарськими організаціями, у статутних фондах яких є частка комунальної власності» (далі Рішення Виконкому) відноситься до дивідендів, так, як є окремим, по відношенню до податку на прибуток, платежем в бюджет.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що Чернівецьке міське комунальне підприємство «Міськсвітло» виконало вимоги позивача про донарахування прибутку і включило у 2008 році прибуток в сумі 20036,95 грн. але це не значить що відповідач повинен був переахувати в міський бюджет частку вищевказанного розміру 15% що в сумі складає 3005, 54. Однак, з звіту про фінансові результати випливає, що за 9 місяців 2008 рокув рядку 060 було донараховано 18 тис. грн. інших операційних доходів відповідача, а в рядку 105 цього ж звіту вказується збиток в розмірі 183 тис. грн. За результатами діяльності 2008-2009 років Чернівецьке міське комунальне підприємство «Міськсвітло» було збитковим.

Відповідно до п. 1,2 Рішення Виконкому відрахування частини прибутку (доходу) проводяться у розмірі 15% прибутку (доходу), що залишається у розпорядженні підприємства, у випадку коли підприємство є збитковим, дивіденди не сплачуються.

Тому суд вважає, що вимога Фінансової інспекції в Чернівецькій області про стягнення в міський бюджет частини прибутку в сумі 3005,54 грн. з підприємства, яке є збитковим відповідно до Рішення Виконкому є безпідставна.

Згідно положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Враховуючи вищенаведене, представник позивача не довів суду обґрунтованість своїх позовних вимог, а тому позовні вимоги, як неправомірні, не належать до задоволення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 94 КАС України судом не вирішувалось питання щодо повернення судових витрат відповідача, оскільки не заявлялось клопотання про їх відшкодування.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому та скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову у повному обсязі сторони можуть отримати 03 квітня 2012 р. Суб"єкта владних повноважень повідомлено про те, що десятиденний строк на оскарження постанови починається з 04 квітня 2012 року.

Суддя Т.М. Брезіна