Постанова № 22434436, 22.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2012 р. № 2а-13423/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючої судді Потабенко В.А.,

суддів Гулика А.Г., Коморного О.І.,

за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,

прокурора Турчина І.Я.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, згідно довіреності,

представника відповідача ОСОБА_3, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сихів-Сервіс»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сихів-Сервіс»(далі ТзОВ «Сихів-Сервіс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Сихівському районі м.Львова), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м.Львова №0002882321 від 14.11.2011р., №0002892321 від 14.11.2011р., №0002872321 від 14.11.2011р. та №0002862321 від 14.11.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м.Львова, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач стверджує, що між ТзОВ«Сихів-Сервіс» та його контрагентами (ТзОВ«МБК-Груп», КП«Західтурбуд»та ПП«Будінвесткомфорт») існували господарські відносини. Зокрема, за домовленістю сторін, вказані особи здійснювали продаж ТзОВ«Сихів-Сервіс»(покупець) товарів (робіт, послуг). Придбання та використання у господарській діяльності позивачем таких товарів (робіт, послуг) підтверджується наявними на підприємстві та представленими до перевірки первинними документами, а саме: укладеними договорами, накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт (послуг), банківськими виписками про фактичний перерахунок коштів та іншими документами. У звязку із поставкою обумовлених договорами товарів (робіт, послуг), оплатою їх вартості, контрагентами було видано платнику податків податкові накладні, на підставі яких позивач правомірно сформував податковий кредит. Крім того, зазначає, що факт поставки товару позивачу контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам закону та були представлені у повному обсязі при проведенні перевірки відповідачем, а тому підтверджують факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей (робіт, (послуг) та правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Вказує, що виникнення у позивача права на податковий кредит не може ставитись у залежність від дотримання його контрагентами норм податкового законодавства (в т.ч. щодо повного декларування та оплати ними податкових зобовязань), оскільки спеціальний закон не містить такої умови. За таких обставин висновки, викладені в акті перевірки від 27.10.2011 року, є безпідставними. Звідси, прийняті за наслідками перевірки спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Прокурор в судовому засідання позовні вимоги заперечив повністю, вважає, що податковим органом із дотриманням норм закону встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а відтак правомірно винесено оскаржувні податкові повідомлення-рішення.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснили, що описані в акті перевірки господарські операції фактично були виконані сторонами, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями документів. Зокрема операції по списанню будівельних матеріалів у 2010 році підтверджуються актами приймання-передачі матеріалів підрядникам та актами виконаних робіт із ТзОВ «МБК-Груп»та КП«Західтурбуд». Окрім цього, акцентували увагу суду на тому, що норми Закону України «Про податок на додану вартість», вказані в акті перевірки, регулюють питання заборони включення сум ПДВ до податкового кредиту за відсутності податкових накладних, а також порядку складання податкової накладної, проте не регулюють питання відсутності у платника ПДВ права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за умови невідображення контрагентом сум ПДВ у податковому зобовязанні. Вважає, що сама по собі несплата такого податку контрагентом при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Таким чином, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні (фінансові) санкції до покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій. Враховуючи викладене, ТзОВ "Сихів-Сервіс" не може нести відповідальність за порушення норм чинного законодавства своїми контрагентами - іншими платниками податків. Що стосується зауважень податкового органу про начебто відсутність в первинних документах окремих реквізитів, як от прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій та правильність її оформлення, то представник позивача поінформував суд про те, що такі документи підписувались особисто керівником підприємства, підпис якого відповідає підпису директора товариства на інших документах, що надавались при проведенні перевірки та наявні у матеріалах справи. Окрім цього, в силу не фінансування виконаних робіт за бюджетні кошти, відсутність у статутному фонді позивача частки держави на переконання позивача типові форми первинних облікових документів №№КБ-2вта КБ-3 не є обовязковими для застосування позивачем у своїй господарській діяльності. Окрім цього, представник позивача ОСОБА_1 покликаючись на судову практику та інформаційний лист суду касаційної інстанції від 01.01.2011р., зазначив, що наявність помилок в окремих бухгалтерських документах платника податків не може бути підставою для їх недійсності чи невідображення в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином представники позивача вважають, що позивачем повністю дотримані всі норми законодавства, що регулює нарахування та сплату податку на прибуток та податку на додану вартість. У звязку з викладеним вище, просять суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених у письмовому запереченні від 29.12.2011 року, суть яких зводиться до наступного. ДПІ у Сихівському районі м.Львова зазначає, що первинні документи повинні мати обовязкові реквізити, для надання юридичної сили та доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, а саме відповідати затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №554 №04.12.2009р. типовим формам первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в та №КБ-3. Оскільки первинні документи позивача не містили всіх необхідних реквізитів, то в останнього не було підстав для відображення у бухгалтерському та податковому обліку операцій, які б підтверджували використання матеріалів в господарській діяльності ТзОВ «Сихів-Сервіс». Зважаючи на наведене, відповідачем встановлено протиправне неврахування приросту балансової вартості запасів, що призвело до заниження валового доходу за 2010рік всього в сумі 782634,0грн., внаслідок чого порушено п.5.9.ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та занижено податок на прибуток за 2010 рік в сумі 195658,0грн. Окрім цього, відповідач вказує на встановлення в ході проведення перевірки порушення ТзОВ «Сихів-Сервіс»п.4.2ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме неправомірне відображення операцій по списанню будівельних матеріальних цінностей по контрагенту ТзОВ «МБК-Груп» в сумі 724383,00грн. та по КП«Західтурбуд»в сумі 58251,13грн., та заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 144877,00грн. Також відповідач вказує на те, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2008р. по 30.06.2011р. встановлено допущені позивачем порушення податкового законодавства, що відображено в п.п.3.2.1.,п.п.3.2.2.,п.п.3.2.3. розділу 3 акту перевірки. Зокрема відповідачем встановлено заниження нарахування податку на додану вартість за вказаний всього у сумі 1952,00грн. (в т.ч. за липень 2009р. в сумі 668,00грн., серпень 2009р. в сумі 210,00грн., вересень 2009р. в сумі 225,00грн., жовтень 2009р. в сумі 208,00грн., листопад 2009р. в сумі 433,00грн., грудень 2009р. в сумі 208,00грн.), а також встановлено завищення залишку відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в сумі 2328419,00грн., та встановлено завищення бюджетного відшкодування в сумі 376719,00грн.

Додатково в судовому засіданні представник відповідача пояснила, що операції по списанню будівельних матеріалів не підтверджені необхідними первинними бухгалтерськими документами. Аналіз господарської та економічної діяльності позивача та контрагентів позивача підтвердив відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, що свідчить про неможливість здійснення фінансово-господарської діяльності, а відтак про фіктивність укладених договорів із ТзОВ«МБК-Груп», КП«Західтурбуд»та ПП«Будінвесткомфорт». Окрім цього, представник відповідача покликався на неподання позивачем окремих первинних документів перевіряючим при проведенні перевірки, невідповідність певних документів (податкових накладних та актів виконаних робіт) вимогам закону, а відтак неможливості їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку платника податків. З наведеного випливає, на думку відповідача, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит, занижено податкові зобовязання по податку на прибуток та податку на додану вартість. У звязку з викладеним, представник відповідача просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Сихів-Сервіс», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул.Морозна, буд.14, код ЄДРПОУ 35898276, зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа; 21.04.2008р. взяте на облік як платник податків в ДПІ у Сихівському районі м.Львова, з 22.04.2008р. перебуває на обліку у ДПІ у Сихівському районі м.Львова та зареєстрований платником ПДВ. Фактичне місцезнаходження позивача: м.Львів, вул. Морозна, буд.14.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ДПІ у Сихівському районі м.Львова №649 від 01.08.2011р. та п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20,ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2275-VI (надалі Податковий кодекс України) відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку ТзОВ«Сихів-Сервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011року, за результатами якої складено акт перевірки № 3448/23-209/35898276 від 20.09.2011 року.

Не погодившись із висновками акту перевірки від 20.09.2011р., ТзОВ «Сихів-Сервіс»подано «заперечення проти акту перевірки №3448/23-209/35898276…»№51 від 27.09.2011р.

В подальшому, на підставі отриманого заперечення до акту перевірки, згідно повідомлення про проведення перевірки від 12.10.2011 року №14631, виданого ДПІ у Сихівському районі м.Львова, на підставі п.44.7.ст.44,ст.79 Податкового кодексу України та наказу ДПІ у Сихівському районі м.Львова №839 від 12.10.2011р. відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТзОВ «Сихів-Сервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011року, за результатами якої складено акт перевірки № 4000/23-209/35898276 від 27.10.2011 року.

Вказаною перевіркою, окрім іншого, встановлено порушення позивачем п.5.9.ст.5Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого ТзОВ «Сихів-Сервіс»занижено податок на прибуток всього в сумі 195658,00 грн, в т.ч. за 9-ть місяців 2010р. в сумі 195658,00грн.; п.п.7.4.1, 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 1952,00грн., в тому числі за липень 2009р. в сумі 668,00грн., серпень 2009р. в сумі 210,00грн., вересень 2009р. в сумі 225,00грн., жовтень 2009р. в сумі 208,00грн., листопад 2009р. в сумі 433,00грн., грудень 2009р. в сумі 208,00грн.; завищення залишку відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в сумі 2328419,00грн. та завищення бюджетного відшкодування в сумі 376719,00грн.

На підставі акту перевірки № 4000/23-209/35898276 від 27.10.2011 року, згідно з п.54.3 ст. 54, п.58.1. ст.58, п.п.78.1.8. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, ДПІ у Сихівському районі м.Львова винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0002862321 від 14.11.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій в розмірі 244573,00грн., в тому числі: за основним платежем 195658,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 48915,00грн.;

- №0002882321 від 14.11.2011р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 376719,00грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) у розмірі 188360,00грн.;

- №0002892321 від 14.11.2011р., яким зменшено відємне значення суми податку на додану вартість в сумі 2328419грн., в тому числі 45487,00грн. за червень 2009р., 133333,00грн. за січень 2010р., 464667,00грн. за лютий 2010р., 150000,00грн. за березень 2010р., 167650,00грн. за квітень 2010р., 631915,00грн. за червень 2010р., 58225,00грн. за липень 2010р., 84718,00грн. за серпень 2010р., 408938,00грн. за вересень 2010р., 165986,00грн. за жовтень 2010р., 17500,00грн. за грудень 2010р.;

- №0002872321 від 14.11.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2928,00грн., в тому числі: за основним платежем 1952,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 976,00грн.

Спір між сторонами виник щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень ДПІу Сихівському районі м. Львова №0002882321 від 14.11.2011р., №0002892321 від 14.11.2011р., №0002872321 від 14.11.2011р., №0002862321 від 14.11.2011р.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між ТзОВ «Сихів-Сервіс»та ТзОВ«МБК Груп»укладено договір про проведення поточного ремонту приміщень №10/06/08-01 від 10.06.2008року та договір про проведення поточного ремонту приміщень №15/12/09-01 від 15.12.2009року. На виконання умов вказаних договорів ТзОВ «МБК Груп»виконало поточний ремонт приміщень будівлі готелю «Сихів»загальною площею 3358,5кв.м., яка знаходиться у місті Львові по вул. Морозній,14, та належить на праві приватної власності позивачу згідно договору купівлі-продажу будівлі від 21.05.2008 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.05.2008 року.

Факт виконання ТзОВ«МБКГруп»на користь ТзОВ «Сихів-Сервіс»робіт підтверджується, зокрема, наступними документами: Договірна ціна до Договору №10/06/08-01 складений в поточних цінах станом на 15.05.2008р., Локальний кошторис №2-1-1 складений в поточних цінах станом на 15.05.2008р., Відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1 на загально-будівельні роботи, Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за червень 2008 року на суму 500000,00грн. (в т.ч.ПДВна суму 83333,33грн.), Акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2008 року, Підсумкова відомість ресурсів за червень 2008р., Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за серпень 2008 року на суму 172000,00грн. (в т.ч.ПДВна суму 28667,00грн.), Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2008 року, Підсумкова відомість ресурсів за серпень 2008р., Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за вересень 2008 року на суму 800000,40грн. (в т.ч.ПДВна суму 133333,40грн.), Акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2008 року, Підсумкова відомість ресурсів за вересень 2008р., Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за жовтень 2008 року на суму 570000,00грн. (в т.ч.ПДВна суму 95000,00грн.), Акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2008 року, Підсумкова відомість ресурсів за жовтень 2008р., Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за листопад 2008 року на суму 156998,40грн. (в т.ч.ПДВна суму 26166,40грн.), Акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2008 року, Підсумкова відомість ресурсів за листопад 2008р., Договірна ціна складена в поточних цінах станом на 01.12.2009р., Локальний кошторис №2-1-1 складений в поточних цінах станом на 01.12.2009р., Відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1 на загально-будівельні роботи, Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за лютий 2010 року на суму 845665,08грн. (в т.ч.ПДВна суму 140944,18грн.), Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2010 року, Підсумкова відомість ресурсів за лютий 2010р.), Розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в на поточний ремонт за березень 2010р.), Рух документа прих. накладної ПН-0000001 (25.02.10р.), Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за березень 2010 року на суму 2788346,47грн. (в т.ч.ПДВна суму 464724,41грн.), Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2010 року, Підсумкова відомість ресурсів за березень 2010р., Розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в на поточний ремонт за березень 2010р., Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за квітень 2010 року на суму 1032296,20грн. (в т.ч.ПДВна суму 172049,37грн.), Акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2010 року, Підсумкова відомість ресурсів за квітень 2010р., Розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в на поточний ремонт за квітень 2010р., Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за травень 2010 року на суму 1984929,47грн. (в т.ч.ПДВна суму 330821,58грн.), Акт №4 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2010 року, Підсумкова відомість ресурсів за травень 2010р.), Розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в на поточний ремонт за травень 2010р., Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за червень 2010 року на суму 2272725,05грн. (в т.ч.ПДВна суму 378787,51грн.), Розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в на поточний ремонт за червень 2010р., Акт №5 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2010 року, Підсумкова відомість ресурсів за червень 2010р., Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за серпень 2010 року на суму 2365305,89грн. (в т.ч.ПДВна суму 394217,65грн.), Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року, Підсумкова відомість ресурсів за липень 2010р., Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за жовтень 2010 року на суму 995913,19грн. (в т.ч.ПДВна суму 165985,53грн.), Акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року, Підсумкова відомість ресурсів за жовтень 2010р., Довідка про вартість виконаних робіт та витрати за листопад 2010 року на суму 974257,70грн. (в т.ч.ПДВна суму 162376,28грн.), Акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року, Підсумкова відомість ресурсів за листопад 2010р., Розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в на поточний ремонт за листопад 2010р. тощо.

Як вбачається із вказаних документів, ремонтні роботи виконувались ТзОВ«МБКГруп»із власних матеріалів підрядника. Одночасно, суд погоджується із доводами позивача про те, що виконані згідно умов договору ремонтні роботи частково здійснені із матеріалів ТзОВ«Сихів-Сервіс». Зокрема згідно актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей №ПМ-0000004 від 05.07.2010р., №ПМ-0000006 від 30.07.2010р., №ПМ-0000008 від 26.08.2010р. №ПМ-0000009 від 27.08.2010р. та №№ПМ-0000011 від 03.09.2010р. позивач передав ТзОВ «МБК Груп»матеріали на загальну суму 724382,86грн.

Судом встановлено, що в подальшому такі матеріали були використані при виконанні ремонтних робіт, обумовлених договором на проведення ремонту приміщень укладеному 15.12.2009 року із ТзОВ «МБК Груп», що підтверджується Актом виконаних робіт за листопад 2010 року та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2010 року де у рядку вартість матеріалів замовника вказано вартість наданих ТзОВ «Сихів-Сервіс»матеріалів у сумі 724382,86 грн.

При цьому суд визнає помилковим твердження відповідача в акті перевірки від 27.10.2011р. та в усних поясненнях представника в ході судового засідання по справі, що відбулось 22.03.2012р. про те, що Актом виконаних робіт від 25.11.2010р. за листопад 2010 року підтверджується використання будівельних матеріалів лише на суму 104998,27 грн.

Так, зокрема на сторінці 10 Акту виконаних робіт від 25.11.2010р. вказується «вартість матеріальних ресурсів поставки замовника крім ПДВ»у сумі 724382,86 грн. Що стосується наявної в зазначеному Акті виконаних робіт суми 104998,27грн. (рядок «досплати»), з якою відповідач помилково ототожнює вартість використаних матеріалів замовника, то така сума визначена сторонами як різниця між загальною вартістю виконаних робіт за звітний період (в т.ч. вартість усіх робіт та матеріалів) 974257,70грн. та вартістю матеріалів наданих замовником у сумі 724382,86грн. (869259,43грн. з ПДВ) і становить 104998,27грн. Вказана сума і є вартістю виконаних робіт за вказаний період, що підлягає оплаті підряднику за звітний період.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що будівельні матеріали, передані позивачем підряднику на загальну суму 724382,86грн., були використанні ТзОВ «МБК Груп»при виконанні ремонтних робіт обумовлених договором у будівлі готелю, а, відтак, позивачем доведено їх використання у власній господарській діяльності.

По господарських операціях з виконання ремонтних робіт ТзОВ «МБК Груп»було виписано позивачу податкові накладні, зокрема №1 від 17.06.2008р. на суму 500000,00грн. (в т.ч. ПДВ 83333,33грн.), №5 від 11.08.2008р. на суму 82000,00грн. (в т.ч. ПДВ 13666,67грн.), №7 від 21.08.2008р. на суму 90000,00грн. (в т.ч. ПДВ 15000,00грн.), №12 від 17.09.2008р. на суму 550000,00грн. (в т.ч. ПДВ 91666,67грн.), №13 від 19.09.2008р. на суму 250000,00грн. (в т.ч. ПДВ 41666,67грн.), №16 від 01.10.2008р. на суму 50000,00грн. (в т.ч. ПДВ 8333,33грн.), № 17 від 03.10.2008р. на суму 520000,00грн. (в т.ч. ПДВ 86666,67грн.), №24 від 28.11.2008р. на суму 156998,40грн. (в т.ч.ПДВ 26166,40грн.), №15/12-09 від 15.12.2009р. на суму 200000,00грн. (в т.ч. ПДВ 33333,33грн.), №24/12-09 від 24.12.2009р. на суму 300000,00грн. (в т.ч. ПДВ 50000,00грн.), №2 від 12.01.2010р. на суму 300000,00грн. (в т.ч. ПДВ 50000,00грн.), №4 від 08.02.2010р. на суму 1778000,00грн. (в т.ч. ПДВ 296333,33грн.), №5 від 19.02.2010р. на суму 50000,00грн. (в т.ч. ПДВ 8333,33грн.), №6 від 25.02.2010р. на суму 960000,00грн. (в т.ч. ПДВ 160000,00грн.), №7 від 05.03.2010р. на суму 400000,00грн. (в т.ч. ПДВ 66666,67грн.), №8 від 23.03.2010р. на суму 200000,00грн. (в т.ч. ПДВ 33333,33грн.), №9 від 29.03.2010р. на суму 300000,00грн. (в т.ч. ПДВ 50000,00грн.), №10 від 07.04.2010р. на суму 200000,00грн. (в т.ч. ПДВ 33333,33грн.), №11 від 19.04.2010р. на суму 220000,00грн. (в т.ч. ПДВ 36666,67грн.), №12 від 22.04.2010р. на суму 150000,00грн. (в т.ч. ПДВ 25000,00грн.), №13 від 28.04.2010р. на суму 435900,00грн. (в т.ч. ПДВ 72650,00грн.), №17 від 11.05.2010р. на суму 300000,00грн. (в т.ч. ПДВ 50000,00грн.), №18 від 13.05.2010р. на суму 600000,00грн. (в т.ч. ПДВ 100000,00грн.), №19 від 25.05.2010р. на суму 500000,00грн. (в т.ч. ПДВ 83333,33грн.), №20 від 31.05.2010р. на суму 500000,00грн. (в т.ч. ПДВ 83333,33грн.), №21 від 16.06.2010р. на суму 500000,00грн. (в т.ч. ПДВ 83333,33грн.), №22 від 25.06.2010р. на суму 1030062,27грн. (в т.ч.ПДВ 171677,04грн.), №24 від 03.08.2010р. на суму 188137,73грн. (в т.ч. ПДВ 31356,29грн.), №25 від 06.08.2010р. на суму 200000,00грн. (в т.ч. ПДВ 33333,33грн.), №26 від 12.08.2010р. на суму 300000,00грн. (в т.ч. ПДВ 50000,00грн.), №27 від 18.08.2010р. на суму 100000,00грн. (в т.ч. ПДВ 16666,67грн.), №28 від 19.08.2010р. на суму 150000,00грн. (в т.ч. ПДВ 25000,00грн.), №29 від 26.08.2010р. на суму 150000,00грн. (в т.ч. ПДВ 25000,00грн.), №30 від 27.08.2010р. на суму 1276784,27грн. (в т.ч. ПДВ 212797,38грн.), №37 від 27.10.2010р. на суму 995913,19грн. (в т.ч. ПДВ 165985,53грн.), №39 від 25.11.2010р. на суму 104998,27грн. (в т.ч. ПДВ 17499,71грн.).

Розрахунки позивача з ТзОВ «МБКГруп»за виконані роботи підтверджуються банківськими виписками з особового рахунку за 17.06.2008р. на суму 500000,00грн., 11.08.2008р. на суму 82000,00грн., 21.08.2008р. на суму 90000,00грн., 17.09.2008р. на суму 550000,00грн., 19.09.2008р. на суму 250000,00грн., 01.10.2008р. на суму 50000,00грн. 03.10.2008р. на суму 520000,00грн., 15.12.2009р. на суму 200000,00грн., 24.12.2009р. на суму 300000,00грн., 12.01.2010р. на суму 300000,00грн., 08.02.2010р. на суму 1778000,00 грн., 19.02.2010р. на суму 50000,00грн., 25.02.2010р. на суму 960000,00грн., 09.03.2010р. на суму 400000,00грн., 23.03.2010р. на суму 200000,00грн., 29.03.2010р. на суму 300000,00грн., 07.04.2010р. на суму 200170,00грн., 19.04.2010р. на суму 220000,00грн., 22.04.2010р. на суму 150000,00грн., 28.04.2010р. на суму 435900,00грн., 11.05.2010р. на суму 300000,00грн., 13.05.2010р. на суму 600000,00грн., 25.05.2010р. на суму 500000,00грн., 31.05.2010р. на суму 500000,00грн., 16.06.2010р. на суму 600000,00грн., 09.07.2010р. на суму 100000,00грн., 14.07.2010р. на суму 200000,00грн., 20.07.2010р. на суму 200000,00грн., 22.07.2010р. на суму 118000,00грн., 26.07.2010р. на суму 200700,00грн., 28.07.2010р. на суму 100000,00грн., 03.08.2010р. на суму 200000,00грн., 06.08.2010р. на суму 200000,00грн., 12.08.2010р. на суму 300000,00грн., 18.08.2010р. на суму 150000,00грн., 26.08.2010р. на суму 150000,00грн., 01.09.2010р. на суму 100000,00грн., 03.09.2010р. на суму 100000,00грн., 27.10.2010р. на суму 15000,00грн., 06.12.2010р. на суму 100000,00грн., 16.12.2010р. на суму 100000,00грн., 12.03.2011р. на суму 20000,00грн., 23.03.2011р. на суму 30000,00грн., 01.04.2011р. на суму 11000,00грн., 04.04.2011р. на суму 5000,00грн., 19.04.2011р. на суму 30000,00грн., 28.04.2011р. на суму 10000,00грн., 10.05.2011р. на суму 100000,00грн., 11.05.2011р. на суму 150000,00грн., 27.05.2011р. на суму 700000,00грн.

В ході розгляду справи судом також встановлено, що між ТзОВ «Сихів-Сервіс»та КП«Західтурбуд»виникли господарські зобовязання щодо придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей та робіт. Зокрема 10.08.2010року між ТзОВ «Сихів-Сервіс»та КП«Західтурбуд»було укладено договір поставки № 10/08-01. На виконання умов вказаного договору, додатку №1 до нього та згідно виставлених КП «Західтурбуд»та оплачених ТзОВ«Сихів-Сервіс»рахунків на оплату №11/08-01 від 11.08.2010р. на суму 9473,94грн. та №30/08-01 від 30.08.2010р., КП«Західтурбуд»поставило Товар в асортименті, а саме: грунтівку Thomsit R777 10л., TOMSIT UK 400 14кг, ремонтну суміш THOMSIT RS 88 25kg, фанеру 10 мм вологостійку 1,25х2,50м, дюбелі з шурупом 8х60, клей до фанери LC/PR (Італія) 20 кг, термоізоляційну екоплиту (підкладку) 5,5мм, ламінат 33 клас AF100PA, що підтверджується видатковими накладними № 30/08-02 від 30.08.2010р. на суму 64927,42грн. та № 16/08-01 від 16.08.2010р. на суму 4973,94грн. Окрім цього, КП«Західтурбуд»виконано завершальні роботи по улаштуванню укладки підлоги 180м.кв. та завершальні роботи по улаштуванню підлоги 180 м.кв., що підтверджується виставленим контрагентом рахунками та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 08/30-01 від 30.08.2010р. на суму 4500,00грн. (в т.ч. ПДВ 750,00 грн.) та №08/30-02 від 30.08.2010р. на суму 2700,00 грн. (в т.ч. ПДВ 450,00грн.).

З наданих представником позивача пояснень та матеріалів справи вбачається, що придбані у КП«Західтурбуд»матеріали на суму 58251,13грн. (без ПДВ) були передані вказаному контрагенту за Актом прийому-передачі №0000002 від 20.08.2010р. та використані останнім при виконанні робіт, що вказані в актах виконаних робіт (надання послуг) від 30.08.2010р.

При реалізації товарів (робіт) КП «Західтурбуд»виписано позивачу наступні податкові накладні: № 206 від 30.08.2010р. на суму 67627,42 грн., в т.ч. ПДВ 11271,24грн.; № 156 від 13.08.2010р. на суму 9473,94 грн., в т.ч. ПДВ 1578,99 грн.

Проведення розрахунків між позивачем та КП «Західтурбуд»за поставлені товари та виконані роботи підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача від 12.08.2010р. на суму 9473,94грн. та від 30.08.2010р. на суму 65000,00грн.

Окрім цього, 08.09.2008р між ТзОВ «Сихів-Сервіс»та ПП «Будінвесткомфорт»було укладено договір купівлі-продажу, на виконання якого позивачу поставлено 2 пальники газові Weishaupt 230 кВт вартістю 30660,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5110грн.) кожен. Факт передачі вищевказаних пальників підтверджується видатковою накладною № РН-250909 від 25.09.2008р. При реалізації товару ПП «Будінвесткомфорт»виписано позивачу податкову накладну №НН-250909 від 25.09.2008р. на суму 61320,00 грн. (в т.ч. ПДВ 10222,00грн.). Факт оплати підтверджується банківською випискою з особового рахунку від 15.09.2008р. на суму 61320,00 грн.

Судом встановлено, що придбані товарно-матеріальні цінності та роботи були використані для проведення ремонту будівлі готелю, що належить позивачу. Зокрема, як вбачається із пояснень представників позивача та підтверджується матеріалами справи, придбані у ПП «Будінвесткомфорт»пальники були використані при монтажі та запуску дахової котельні, що облаштована в будівлі готелю позивача (підтверджується договорами про монтаж та обслуговування котельні, звітом по пусконалагоджувальних випробуваннях тощо, а придбані у КП «Західтурбуд»матеріали та роботи при облаштуванні підлоги будівлі готелю. Доказів зворотнього відповідачем не представлено.

Щодо тверджень відповідача про порушення ТзОВ «Сихів-Сервіс» п.5.9.ст.5Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»в наслідок чого позивачем занижено податок на прибуток всього в сумі 195658,0грн, в т.ч. за 9-ть місяців 2010р. в сумі 195658,00грн. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що за період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року позивач задекларував скорегований валовий дохід в сумі 1245950,00 грн. Проведеною відповідачем перевіркою повноти визначення валового доходу за вказаний період встановлено його заниження на 782634,00грн., в тому числі за девять місяців 2010 року на суму 782634,00грн. Зокрема в ході перевірки відповідачем встановлено неправомірне списання товарно-матеріальних цінностей та відповідно заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.2. декларацій «приріст балансової вартості запасів»в сумі 782634,00грн., зокрема по ТзОВ «МБК-Груп»в сумі 724383,00грн. та по КП«Західтурбуд»в сумі 58251,13грн. Проте, з такими висновками суд погодитись не може, зважаючи на наступне.

Як встановлено судом, позивачем придбавались товарно-матеріальні цінності, які в подальшому використовувались підрядними організаціями при виконанні ремонтних робіт у приміщеннях будівлі готелю ТзОВ«Сихів-Сервіс».

Суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що представлені позивачем до перевірки акти виконаних робіт із ТзОВ«МБКГруп»та КП«Західтурбуд»не відповідають затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №554 від 04.12.2009р. типовим формам первинних облікових документів (форми №КБ-2в та №КБ-3) оскільки ні положеннями вказаного наказу ні іншими нормативними документами не встановлено обовязковість їх застосування при виконанні робіт не за бюджетні кошти та субєктами господарювання недержавної форми власності.

Наведена позиція узгоджується із листом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №2/12-20/4993 від 06.05.2010р. у якому профільне міністерство розяснило, що типові форми (№КБ-2в та №КБ-3) підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва (підрядною організацією), що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності. Окрім цього до ремонтних робіт, що виконані ТзОВ«МБКГруп»у 2008 році, положення наказу №554 від 04.12.2009р. не можуть застосовуватися, оскільки такий наказ не має зворотної дії в часі.

Зважаючи на відображення в поданих актах виконаних робіт повної інформації про зміст господарської операції, обсяг виконаних робіт, їх склад та вартість, перелік використаних матеріалів тощо, суд погоджується із твердженнями позивача про те, що такі документи оформлені із дотриманням вимог закону та є достатньою підставою для відображення у податковому та бухгалтерському обліку товариства.

Суд не може погодитися із висновком відповідача про те, що відсутність в окремих первинних документах позивача певних реквізитів, як от прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій та правильність її оформлення тощо. Як вбачається із пояснень представника позивача, такі документи підписувались особисто керівником підприємства. За результатами порівняльного аналізу, суд констатує, що наявні в актах виконаних робіт, довідках про вартість виконаних робіт та витрат, підписані між ТзОВ«Сихів-Сервіс»та ТзОВ«МБКГруп», у графах «Замовник»та «Генпідрядник»підписи, (документи щодо оформлення яких відповідачем висловлено зауваження), відповідають підписам директорів позивача Сєргеєва О.І. та контрагента Бучківського Л.Є., що міститься в інших документах долучених до матеріалів справи (в т.ч.договорах підписаних між сторонами). Докази зворотного у матеріалах справи відсутні.

На переконання суду, відсутність у вказаних документах прізвищ підписантів, за умови наявності усіх інших необхідних реквізитів, не може ставити під сумнів факт здійснення самої господарської операції. Наведе узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в інформаційному листі №1936/11/13-11 від 01.11.2011р. За наведених обставин суд приходить до висновку, що такі документи є підставою для їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Не можна визнати обґрунтованим твердження відповідача про те, що невелика кількість працівників позивача в зазначений період (три особи), відсутність у позивача технічного персоналу, виробничих активів та транспортних засобів може бути доказом того, що у позивача були відсутні можливості для здійснення господарських операцій з придбання товарів та робіт, а відтак такі операції не відбулись. Суд констатує, що відповідачем не надано жодних доказів таких обставин, як от позивачу не належала вказана будівля готелю, в приміщеннях готелю не виконувались описані в первинних бухгалтерських документах роботи та ін.

Окрім цього, на думку суду, працевлаштування у позивача тільки трьох працівників, про що стверджує сам відповідач, є достатньою кількістю персоналу, який може забезпечування нагляд та контроль замовника за вартістю, строками та якістю виконуваних сторонніми підрядними організаціями ремонтними роботами, перевіркою та підписання актів виконаних робіт тощо.

Згідно пояснень представника позивача, вартість придбаних матеріалів не включалась платником податків до складу валових витрат, а було віднесено на рахунок «інвестиції», а в подальшому включено до вартості основних засобів будівлі готелю. Наведені обставини відповідачем не заперечувались в ході розгляду справи.

Таким чином суд приходить до висновку, що придбані будівельні матеріали на загальну суму 782634,00грн. було правомірно відображено позивачем у бухгалтерському обліку товариства, а саме включено до вартості основних засобів товариства.

Відповідно до п.5.9.ст.5Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Що стосується покликань відповідача на неправомірне списання позивачем таких матеріалів, порушення платником податків п.5.9 вказаного закону, необхідності збільшення суми валового доходу, то зважаючи на вищенаведене, невключення позивачем вартості таких матеріалів до складу валових витрат підприємства та документальне підтвердження використання таких товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача при проведенні ремонту будівлі готелю, суд вважає такі твердження податкового органу безпідставними та нічим не підтвердженими.

За таких обставин суд погоджується із доводами позивача щодо необґрунтованості висновку відповідача в акті перевірки про заниження ТзОВ«Сихів-Сервіс»валового доходу на загальну суму 782634,00грн.

Щодо тверджень відповідача про порушення ТзОВ «Сихів-Сервіс»п.4.2ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 144877,00грн., в т.ч. за липень 2010р. в сумі 58225,00грн., за серпень 2010р. в сумі 71868,00грн., за вересень 2010р. в сумі14784,00грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається із акту перевірки від 27.10.2011р., такі висновки відповідач обґрунтовує здійсненням позивачем у 2010 році операцій із списання будівельних матеріалів по контрагенту ТзОВ«МБКГруп»на загальну суму 724383,00грн. та відсутності доказів використання таких матеріалів у господарській діяльності ТзОВ «Сихів-Сервіс».

Разом з тим судом в ході дослідження господарських операцій між ТзОВ «Сихів-Сервіс»та ТзОВ«МБКГруп»за 2010 рік та аналізу вказаних відповідачем в акті перевірки порушень норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено правомірність списання будівельних матеріалів на загальну суму 724383,00грн. та використання таких товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності позивача. За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень відповідача про заниження позивачем у 2010 році податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 144877,00грн. як і безпідставність посилання податкового органу на застосування до даних правовідносин п.4.2ст.4Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо тверджень відповідача про порушення ТзОВ «Сихів-Сервіс»п.п.7.4.1,7.4.5. п.7.4.ст.7Закону України «Про податок на додану вартість»та завищення позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 2137869,00грн. за період з 01.07.2008р. по 30.06.2011р. згідно отриманих податкових накладних від ТзОВ«МБКГруп», КП«Західтурбуд»та ПП«Будінвесткомфорт», то перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість підприємств встановлено, що ТзОВ «Сихів-Сервіс»здійснювало операції з придбання робіт у ТзОВ«МБКГруп», товарів та робіт (послуг) у КП«Західтурбуд»та товарів у ПП«Будінвесткомфорт».

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року позивач задекларував податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 2914980,00грн.

Проведеною відповідачем перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період встановлено його завищення у сумі 2137869,00грн., в тому числі: засерпень 2008 року в сумі 97000,00грн., за вересень 2008 року в сумі 25220,00грн., зажовтень 2008 року в сумі 228333,00грн., за листопад 2008 року в сумі 26166,00грн., засічень 2010 року в сумі 133333,00грн., за лютий 2010 року в сумі 464667,00грн., заберезень 2010 року в сумі 150000,00грн., за квітень 2010 року в сумі 167650,00грн., зачервень 2010 року в сумі 255010,00грн., за серпень 2010 року в сумі 12850,00грн., завересень 2010 року в сумі 394154,00грн., за жовтень 2010 року в сумі 165986,00грн., загрудень 2010 року в сумі 17500,00грн.

В ході дослідження господарських операцій між ТзОВ «Сихів-Сервіс»та ТзОВ«МБКГруп», КП«Західтурбуд»та ПП«Будінвесткомфорт»за 2008-2010 роки судом встановлено фактичне здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей та робіт для проведення ремонту будівлі готелю, що належить позивачу, а, відтак, встановлено факт їх використання у господарській діяльності позивача (дані обставини описані судом вище).

Аналізуючи твердження відповідача про те, що контрагентами позивача податок на додану вартість несплачений до державного бюджету, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «МБК Груп», КП «Західтурбуд»та ПП «Будінвесткомфорт»були включені до Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані платниками ПДВ, що свідчить про можливість провадити господарську діяльність.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3, п.п. 6.1.1 п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», господарські операції позивача з ТзОВ «МБК Груп», КП «Західтурбуд»та ПП «Будінвесткомфорт» є об'єктом оподаткування ПДВ за ставкою 20 відсотків.

Згідно із п. 7.1. Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Відтак, контрагенти позивача вправі надавати покупцю (позивачу) відповідні податкові накладні. Видані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», недійсними не визнавались.

Зауважень щодо оформлення податкових накладних ТзОВ «МБК Груп», КП «Західтурбуд»та ПП «Будінвесткомфорт» ДПІ в Сихівському районі м. Львова не висловлено.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). При цьому в п.п. 7.5.1 п. 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. п. 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України). Інших випадків визнання податкової накладної недійсною законодавством не передбачено.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст.67 Конституції України).

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

У відповідності до п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, підставою для включення сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», є належним чином оформлені податкові накладні, що виписані діючими платниками податку контрагентами позивача. При цьому, законодавець не пов'язує право покупця на збільшення податкового кредиту з підтвердженням сплати його постачальниками податку на додану вартість до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту і витрат покупця.

Як видно з матеріалів справи, ТзОВ «Сихів-Сервіс»збільшив податковий кредит по податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених податкових накладних отриманих від ТзОВ«МБК Груп», КП«Західтурбуд»та ПП«Будінвесткомфорт». Вищенаведені документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає.

Представник відповідача в судовому засіданні не спростував доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість. Як випливає з акту перевірки вищенаведені підприємства звітувалися до податкового органу, декларували податкові зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість.

За таких обставин, суд звертає увагу на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обовязок щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних сум податку на додану вартість, сплачених ним у ціні товару, до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобовязань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати штрафні санкції. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Наведена правова позиція суду узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України у справі №21-42а10 від 31.01.2011р., у справі №21-47а10 від 31.01.2011р., у справі №21-21а10 від 19.11.2010р. у справі №21-3а10 від 22.10.2010р. та ін., а також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Булвес АД проти Болгарії»від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Щодо твердження відповідача про те, що ТзОВ «Сихів-Сервіс»не здійснював господарські операції з ТзОВ «МБК Груп», КП«Західтурбуд»та ПП«Будінвесткомфорт», що укладені ним угоди є нікчемними, суд зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у ч.1ст.3Господарського кодексу України розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як вбачається із матеріалів справи, отримані від товари та роботи (послуги) позивачем використано у своїй подальшій господарській діяльності, зокрема, для ремонту будівлі готелю та надання сучасних готельних послуг, що підтверджується матеріалами справи. Про дійсність правочинів свідчить також і те, що всі розрахунки між позивачем та його контрагентами мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами (банківськими виписками).

Судом встановлено, що зроблені відповідачем висновки про безпідставне формування позивачем податкового кредиту, нікчемності укладених ним угод на підставі проведених перевірок контрагентів не відповідають дійсним обставинам справи, у звязку з наступним. Під час проведення перевірок вищезазначених підприємств податковим органом дослідженню підлягала лише їхня податкова звітність. Первинні бухгалтерські та податкові документи, на підставі яких складалася податкова звітність, під час перевірок не використовувалися та не досліджувалися, до перевірок не долучалися посадові особи підприємств, засновники підприємств, від яких не були отримані пояснення стосовно здійснюваних господарських операцій. На переконання суду наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів не є достатньою підставою для визнання правочинів нікчемними.

Окрім цього, суд не бере до уваги покликання відповідача на акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 30.09.2009р. про результати перевірки контрагента позивача ТзОВ«МБКГруп»в силу наступного. Вказаним актом перевірки жодним чином не досліджувалась господарські операції із безпосередньо позивачем, в акті відсутні відомості щодо надсилання запиту для отримання документів від позивача чи щодо доручення провести зустрічну перевірку ТзОВ«Сихів-Сервіс». Окрім цього, висновками поданого акту не спростовано сам факт проведення ремонтних робіт у будівлі готелю. Суд погоджується також із міркуваннями позивача про те, що в силу судового оскарження ТзОВ«МБКГруп»винесених податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки та їх скасування постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.12.2009р. по справі №2а-6732/09/1370, спростування висновків акту перевірки щодо операції із ПП«Будмасервіс», покликання відповідача на акт перевірки контрагента є безпідставними.

Зважаючи не відсутність будь-яких доказів нікчемності господарських зобовязань, не доведення наявності у сторін, в момент укладення договору, умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не визнання договорів недійсними (нікчемними) у судовому порядку, такі правочини є дійсними та обовязковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що факт укладання правочинів між позивачем та вказаними контрагентами, а також реальне виконання їх умов підтверджується зібраними та дослідженими у справі належними та допустимими доказами.

Слід звернути увагу на той факт, що незважаючи на вимоги суду та оголошення перерви у судовому засідання для подання ДПІ в Сихівському районі м. Львова відповідних доказів, представник відповідача не надав жодних належних та допустимих доказів у розумінні норм Кодексу адміністративного судочинства України, які би спростували факт придбання у ТзОВ«МБКГруп», КП«Західтурбуд»та ПП«Будінвесткомфорт»товарів (робіт, послуг), неможливості здійснення вказаними контрагентами позивача господарської діяльності, або доказів, які б свідчили про невикористання отриманих товарів в подальшій господарській діяльності та про укладання позивачем таких угод з метою ухилення від сплати податків.

Підстави неподання таких доказів представником відповідача обґрунтовано не було.

Суд бере до уваги те, що в судовому засіданні по справі, яке відбулось 22.03.2012р., представник відповідача ОСОБА_3 визнала той факт, що податковим органом не ставиться під сумнів фактичне здійснення господарських операцій між ТзОВ«Сихів-Сервіс»та ТзОВ«МБК Груп», які відображені у поданих до суду первинних документах (актах виконаних робіт та ін.), а єдиною підставою для визначення позивачу податкових зобовязань по вказаному контрагенту є невідповідність актів виконаних робіт типовим формам первинних документів з обліку в будівництві, що затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва №554 від 04.12.2009року, а саме відсутність прізвищ осіб, що підписували такі документи та були відповідальні за здійснення такої господарської операції.

В ході судового розгляду справи представником відповідача вказано на невідповідність виданих ТзОВ«МБКГруп»податкових накладних №37 від 27.10.2010р. та №39 від 25.11.2010р. нормам Закону України «Про податок на додану вартість», що, на його думку, є додатковою підставою для встановлення судом неправомірного формування позивачем податкового кредиту .

Суд не погоджується із такою позицією відповідача, оскільки допущені при заповненні податкових накладних помилки (контрагентом невірно вказано дату та номер договору) є механічними та не унеможливлюють визначення змісту господарської операції, а саме: із виданих податкових накладних вбачається у повному обсязі зміст господарських зобовязань (правильно вказано найменування та усі реквізити сторін, чітко та вірно визначено вартість виконаних робіт та суму ПДВ, наведено опис господарської операції, зазначено, дату, номер податкової накладної та іншу необхідну інформацію).

Враховуючи, що суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, на переконання суду податковий кредит позивача є підтверджений податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні мають незначні недоліки в заповненні, оскільки вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість. Зазначена правова позиція узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, що висловлена в інформаційному листі №1936/11/13-11 від 01.11.2011р., довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15.04.2010р. та ухвалах суду касаційної інстанції від 23.02.2012р. по справі №К-16637/09, від 15.02.2012р. по справі №К-15013/08-С, від 08.02.2012р. по справі №К-9189/08, від 09.11.2011р. по справі №К-5419/08 та ін.

Окрім цього, суд погоджується із твердження позивача, щодо непослідовності та суперечності висновків різних актів перевірок про результати перевірки ТзОВ«Сихів-Сервіс», які складені відповідачем ДПІ у Сихівському районі м.Львова.

Як зазначалось вході проведення перевірки за результатами якої складено акт від 27.10.2011р. відповідачем встановлено, окрім іншого, порушення позивачем податкового законодавства при оподаткуванні господарських операцій із ТзОВ«МБКГруп», КП«Західтурбуд»за 2008 рік, а саме завищення суми податкового кредиту.

Разом з тим як вбачається із наявного у матеріалах справи акту ДПІ у Сихівському районі м.Львова №1795/23-408/35898276 від 03.07.2009р. про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість податковим органом підтверджено суму податкового кредиту з податку на додану вартість (в т.ч. по господарських операціях із ТзОВ«МБКГруп»за 2008 рік), окрім сум ПДВ по операціях із ПП«Будінвесткомфорт»на суму 10220,00грн. та ТОВ«КомпаніяВіром»в сумі 2102,00грн. Разом з тим у судовому засіданні представники податного органу не змогли надати жодних аргументованих пояснень щодо розбіжностей у висновках вказаних актів перевірок по господарських операціях із ТзОВ«МБКГруп».

Суд приймає доводи позивача як підставні про те, що ТзОВ«Сихів-Сервіс», за результатами попередньої перевірки (акт ДПІ від 03.07.2009р.), відкореговано (зменшено) розмір податкового кредиту ПДВ по господарській операції із ПП«Будінвесткомфорт»на суму ПДВ10220,00грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією податкової декларації з податку на додану вартість товариства за липень 2009 року (рядок 23.4 податкової декларації (зменшено/збільшено залишок відємного значення за результатами перевірки податкового органу). В силу виключення вказаної суми із складу податкового кредиту позивача в декларації за липень 2009 року, наведеним, на переконання суду, додатково спростовуються висновки акту перевірки про завищення ТзОВ«Сихів-Сервіс»суми податкового кредиту за вересень 2008 року по операціях із ПП«Будінвесткомфорт»на суму ПДВ 10220,00грн.

Суд визнає необґрунтованим твердження відповідача про те, що в ході проведення перевірки позивач не представив податковому органу окремі первинні документи бухгалтерського обліку (податкові накладні), оскільки в запереченнях до акту перевірки від 20.09.2011р. позивач наводить перелік таких документів та вказує на їх подання ревізорам в ході проведення планової перевірки, повторно додає копії таких документів на 236 аркушах. Окрім цього, суд звертає увагу на те, що в силу положень закону в ході проведення перевірок податкові органи вправі отримувати від платників податків такі первинні документи, виготовляти з них копії тощо. У випадку ненадання позивачем будь-яких документів відповідач був вправі звернутися із письмовою вимогою про надання тих чи інших документів, скласти акт про їх надання чи ненадання, отримати пояснення від посадових осіб щодо причин ненадання на вимогу контролюючого органу певних документів, вживати інших необхідних заходів. Разом з тим суд констатує, що відповідач не представив жодних доказів звернення до позивача із вимогами про надання документів, не надав доказів вжиття будь-яких заходів по забезпеченню таких документів.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем п.п.7.4.1,7.4.5. п.7.4.ст.7Закону України «Про податок на додану вартість»та правомірність формування податкового кредиту, обґрунтованість задекларованих ТзОВ«Сихів-Сервіс»за період з 01.07.2008р. по 30.06.2011р. сум податкового кредиту в розмірі 2914980,00грн., а також про підставність формування позивачем залишку відємного значення податку на додану вартість за червень 2011 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податного періоду, в сумі 2625172,00 грн. (рядок24податкової декларації ТзОВ«Сихів-Сервіс»з податку на додану вартість).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Викладені в акті перевірки висновки відповідача, як органу державної податкової служби, щодо порушення положень закону не є обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, в суду відсутні правові підстави вважати правомірними оскаржувані рішення, яким визначені податкові зобовязання позивачу. Відповідачем також не наведено інших обґрунтованих порушень платником податків вимог закону з нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість.

Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України є протиправним.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а спірні податкові повідомлення-рішення скасуванню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача з державного бюджету України належить присудити судові витрати сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 2176,00 грн., відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сихівському районі мм. Львова №0002882321 від 14.11. року, №0002892321 від 14.11.2011 року, №0002872321 від 14.11.2011 року та №0002862321 від 14.11.2011 року

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сихів-Сервіс»(код ЄДРПОУ 35898276) 2176,00 грн. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 27.03.2012 року.

Суддя Потабенко В.А.