Рішення № 22431210, 29.03.2012, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 0313/134/2012

номер провадження 2/0313/34/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

смт. Ратне 29 березня 2012 року

Ратнівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ляха В.І.

за участю секретаря Омелько Н.І.

відповідача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ратне справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Волинської обласної дирекції ( далі Банк) до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Банк звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості.

Позивач позовні вимоги обґрунтовував тим, що між Банком та відповідачем 15 листопада 2006 року було укладено кредитний договір № 014/1107/74/32444, відповідно якого ОСОБА_1 видано кредит, у розмірі 37 000 доларів США, під 14% річних, терміном до 14.11.2026 року.

Відповідач взяті на себе договірні зобовязання по щомісячному погашенню кредиту та сплати відсотків за користування ним, тривалий час не виконує, незважаючи на вимоги і попередження Банку.

В рахунок забезпечення кредитного договору, 16.11.2006 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, відповідно якого відповідачем передано в іпотеку Банку належний ньому на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1, з господарськими будівлями ( спорудами).

З метою задоволення своїх вимог Банк був змушений звернути стягнення на предмет іпотеки.

На виконання рішення Ратнівського районного суду Волинської області, в рамках виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки, було реалізовано заставне майно.

09 лютого 2011 року ВДВС Ратнівського РУЮ було перераховано банку кошти від реалізації заставного майна в сумі 224824, 00 грн. на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/1107/74/32444 від 15.11.2006 року. Однак даної суми не вистачає для повного погашення заборгованості.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача надсилалась вимога-попередження за вих. №1 3845 від 14.11.2011 року про повне дострокове погашення заборгованості, однак жодних дій щодо погашення заборгованості по кредиту з боку боржника ОСОБА_1 вжито не було.

Таким чином, згідно п. 10 кредитного договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості, процентів за користування кредитом, комісій, а також платежів, передбачених кредитним договором, позичальник сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення починаючи з першого для закінчення строку виконання зобовязання.

Станом на 15 грудня 2011 року за відповідачем рахується заборгованість в загальній сумі 182798,85 грн. ( що по курсу Національного Банку України станом на 15.12.2011 року становить 22878,74 доларів США), яка складається: заборгованість за кредитом 7303,02 долари США, заборгованість за відсотками 5946,83 доларів США, пеня 9628,89 доларів США.

Посилаючись на наведене, позивач просить суд розірвати кредитний договір № 014/1107/74/32444 від 15 листопада 2006 року, стягнути з відповідача на його користь заборгованість за даним кредитним договором у розмірі 182798,85 грн. та судовий збір.

В судове засідання представник позивача не зявився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_1 позов Банку визнав в частині стягнення із нього заборгованості: по кредиту в сумі 7303,02 доларів США, за відсотками 5946,83 доларів США. В частині стягнення пені, у розмірі 9628,89 доларів США не визнав.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Наявність договірних зобовязань між Банком та ОСОБА_1 підтверджується укладеним між ними кредитним договором № 014/1107/74/32444 від 15.11.2006 року, за яким відповідачу був виданий кредит, у розмірі 37 000 доларів США, під 14% річних, терміном до 14.11.2026 року.

В рахунок забезпечення виконання кредитних зобовязань за кредитним договором, між сторонами було укладено іпотечний договір від 16.11.2006 року на житловий будинок з господарськими будівлями спорудами, що розташований в АДРЕСА_1

В силу вимог ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту ч. 1 ст. 527 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобовязання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом валют ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України.

Судом встановлено, що банк взяті на себе зобовязання по кредитному договору виконав в повному обємі. Однак, ОСОБА_1 не повертає отримані кошти кредиту відповідно до графіків погашення кредиту та відсотків, не виконує зобовязання належним чином, в звязку з чим станом на 15.12.2011року за відповідачем рахується заборгованість за вищезазначеним кредитним договором в загальній сумі 182798,85 грн. ( що по курсу Національного Банку України станом на 15.12.2011 року становить 22878,74 доларів США), яка складається: заборгованість за кредитом 7303,02 долари США, заборгованість за відсотками 5946,83 доларів США, пеня 9628,89 доларів США.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючі встановлені дослідженими доказами правовідносини між сторонами, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги Банку до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. Оскільки відповідач систематично, постійно порушує і не виконує договірні зобовязання за кредитним договором.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що слід розірвати кредитний договір № 014/1107/74/32444, укладений між позивачем та ОСОБА_1 15 листопада 2006 року, стягнувши з відповідача в користь позивача кредитну заборгованість в сумі: по тілу кредиту - 7303 доларів 02 центи США, що становить 58350 грн. 40 коп.; заборгованість за відсотками - 5946 доларів 83 центи США, що становить 47514 грн. 58 коп.; пеню в сумі 151 доларів 30 центів США за прострочення оплати тіла кредиту, що становить 1208 грн. 87 коп.. В частині стягнення пені за прострочення сплати відсотків по кредиту відмовити.

Понесені позивачем судові витрати у справі, в загальній сумі 1070 грн. 74 коп., повязані зі сплатою судового збору в дохід держави при подачі позову в суд на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 525, 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530, ч. 3 ст. 551, ст. 610, ст. 612, ст. 623, ст. 1054 ЦК України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Укладений між публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»в особі Волинської обласної дирекції та ОСОБА_1 кредитний договір № 014/1107/74/32444 від 15 листопада 2006 року розірвати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Волинської обласної дирекції п\р 2909811 у Волинській ОД «Райффайзен Банк Аваль»МФО 303569, ЄДРПОУ 20128765 заборгованість за кредитним договором № 014/1107/74/32444 від 15 листопада 2006 року: по тілу кредиту 7303 доларів 02 центи США, що становить 58350 грн. 40 коп.; заборгованість за відсотками 5946 доларів 83 центи США, що становить 47514 грн. 58 коп.; пеню в сумі 151 доларів 30 центів США, що становить 1208 грн. 87 коп., всього разом 13401 долар 15 центів США, що становить - 107073 (сто сім тисяч сімдесят три) грн. 85 коп., у решті позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»»в особі Волинської обласної дирекції п\р 2909811 у Волинській ОД «Райффайзен Банк Аваль»МФО 303569, ЄДРПОУ 20128765 судові витрати в сумі 1070 (одна тисяча сімдесят) грн. 74 коп..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Ратнівський районний суд на протязі 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий підпис Лях В.І.

Оригіналу відповідає.

Суддя Ратнівського

районного суду Лях В.І.