Постанова № 22410213, 31.01.2011, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Слов*янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2-а-54-2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2011 року Слов*янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Дубановської І.Д.

за участі секретаря судового засідання Фіщенко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Слов*янського міськрайонного суду Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Слов*янської міської ради про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Слов*янського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Слов*янської міської ради, в якому просить суд:

-визнати дії відповідача щодо непроведення виплати сум одноразової допомоги на оздоровлення відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2001-2008 роки.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги посилаючись на обставини викладені у адміністративному позові.

Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Слов*янської міської ради не погодившись з заявленими ОСОБА_1 вимогами подав письмові заперечення, де просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в судове засідання не з*явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає часковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії па ЧАЕС, віднесеним до категорії 1, перебуває на обліку в УПСЗН м.Слов*янська як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом третьої групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 16 квітня 1997 року (а.с.4). У зв"язку з цим позивач користується правами та пільгами передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів УРСР № 44 від 18 червня 1991 року ОСОБА_1 надано право на пільги і компенсації встановлені Законом УРСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»для осіб, які брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988-1990 роках.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позву, суд першої інстанції виходив з приписів ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинсива України та ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії ІІІ групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначеного Управління праці та соціального захисту населенняСлов*янської міської ради, у 2009 році повинно було діяти у відповідності з нормами ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно статті 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виплати щорічної допомоги на оздоровлення є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоровю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС та сімям за втрату годувальника.

Згідно ч.4 ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, ІІІ групи виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю не поширюється.

За змістом ч.3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, ніж річний строк передбачений ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, виходячи з системного аналізу ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, п.3 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України та ч.ч. 2 та 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, суддів вважає, що на вимоги позивача відшкодувати шкоду, заподіяну йогу здоровю строки позовної давності не поширюються та річний строк звернення до адміністративного суду не застосовується .

Позивач в 2001-2005 роках мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення на підставі Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та обґрунтоване сподівання на отримання такої допомоги в розмірі визначеного ч. 4 ст.48 зазначеного Закону.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інвалідам ІІІ групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Згідно ч.7 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Зі змісту законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2000-2005 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року за №836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст.48 „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат на 2001-2005 роки, а не Постанова Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року за №836.

За таких обставин та з урахуванням вимог ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідач по справі повинен виплатити позивачу щорічну допомогу із сум мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Проте, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання бездіяльності протиправною щодо не проведення перерахунку суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 рік сум не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Протягом 2006 року дія абзаців 2 та 3 ч. 4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”була зупинена в частині виплати компенсації і допомоги у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року, який не визнаний неконституційним Конституційним Судом України до теперішнього часу, а тому не можна стверджувати, що дії відповідача в цій частині були неправомірними.

Отже, враховуючи наведені норми Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобовязання відповідача нарахувати та сплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2006 рік.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Слов*янської міської ради в частині не проведення перерахунку суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 -2008 р.р. суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію зазначеної норми на 2007 рік зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2008 визнано неконституційними положення п. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії приписів ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У відповідності до Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до статті 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та викладено її в наступній редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 визнано неконституційними зміни, внесені до ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

При цьому суд зазначає, що зазначені виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право особи на її отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

Виходячи із завдання адміністративного судочинства на суди першої інстанції як адміністративні суди покладено обов'язок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіряючи правомірність дії органів соціального захисту населення щодо здійснення виплат щорічної допомоги на оздоровлення, застосовується законодавство, яке діяло на час їх вчинення, виходячи з наступного.

З 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретний розмір разової щорічної допомоги до 05 травня встановлений певними нормами Закону України “Про Держаний бюджет України на 2007 рік” та Закону України “Про Держаний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, відповідно.

Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період, виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, діяли правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено чинним законодавством України.

Отже, суд дійшов висновку, що з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року Управління праці та соціального захисту населення Слов*янської міської ради не мало повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених ч.4 ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.

Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3 зазначив наступне: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Отже, суд дійшов висновку про те, що Управління праці та соціального захисту населення Слов*янської міської ради за періоди 2001-2005 і 2007-2008 роки повинно було нарахувати та сплатити позивачу ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення у розмірі, встановленому ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності положення п. 30 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, та п.п. 20, 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»ця норма Закону втратила чинність.

У задоволенні іншій частині позивних вимоги ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, у звязку з їх безпідставністю та недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 11, 14, 86, 161-163 КАС України , суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Дії Управління праці та соціального захисту населення Словянської міської ради щодо відмови у перерахунку і виплаті ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 3 групи, за періоди з 2001-2005 і 2007-2008 роки - визнати протиправними.

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Словянської міської ради, за рахунок коштів Державного бюджету України, КПК 2501250 «оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», КЕКВ 1341, МФО 834016, ОКПО 25928803, розрахунковий рахунок 35213016001514 ГУДКУ у Донецькій області, на користь ОСОБА_1 провести виплату недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за періоди з 2001-2005 і 2007-2008 роки.

Звільнити Управління праці та соціального захисту населення Словянської міської ради від сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Донецької області, через Словянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Постанова складена в одному екземплярі в нарадчий кімнаті.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду І.Д.Дубановська

Слов*янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2-а-54-2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2011 року Слов*янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Дубановської І.Д.

за участі секретаря судового засідання Фіщенко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Слов*янського міськрайонного суду Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Слов*янської міської ради про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Слов*янського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Слов*янської міської ради, в якому просить суд:

-визнати дії відповідача щодо непроведення виплати сум одноразової допомоги на оздоровлення відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2001-2008 роки.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги посилаючись на обставини викладені у адміністративному позові.

Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Слов*янської міської ради не погодившись з заявленими ОСОБА_1 вимогами подав письмові заперечення, де просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в судове засідання не з*явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає часковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії па ЧАЕС, віднесеним до категорії 1, перебуває на обліку в УПСЗН м.Слов*янська як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом третьої групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 16 квітня 1997 року (а.с.4). У зв"язку з цим позивач користується правами та пільгами передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів УРСР № 44 від 18 червня 1991 року ОСОБА_1 надано право на пільги і компенсації встановлені Законом УРСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»для осіб, які брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988-1990 роках.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позву, суд першої інстанції виходив з приписів ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинсива України та ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії ІІІ групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначеного Управління праці та соціального захисту населенняСлов*янської міської ради, у 2009 році повинно було діяти у відповідності з нормами ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно статті 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виплати щорічної допомоги на оздоровлення є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоровю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС та сімям за втрату годувальника.

Згідно ч.4 ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, ІІІ групи виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю не поширюється.

За змістом ч.3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, ніж річний строк передбачений ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, виходячи з системного аналізу ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, п.3 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України та ч.ч. 2 та 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, суддів вважає, що на вимоги позивача відшкодувати шкоду, заподіяну йогу здоровю строки позовної давності не поширюються та річний строк звернення до адміністративного суду не застосовується .

Позивач в 2001-2005 роках мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення на підставі Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та обґрунтоване сподівання на отримання такої допомоги в розмірі визначеного ч. 4 ст.48 зазначеного Закону.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інвалідам ІІІ групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Згідно ч.7 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Зі змісту законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2000-2005 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року за №836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст.48 „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат на 2001-2005 роки, а не Постанова Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року за №836.

За таких обставин та з урахуванням вимог ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідач по справі повинен виплатити позивачу щорічну допомогу із сум мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Проте, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання бездіяльності протиправною щодо не проведення перерахунку суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 рік сум не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Протягом 2006 року дія абзаців 2 та 3 ч. 4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”була зупинена в частині виплати компенсації і допомоги у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року, який не визнаний неконституційним Конституційним Судом України до теперішнього часу, а тому не можна стверджувати, що дії відповідача в цій частині були неправомірними.

Отже, враховуючи наведені норми Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобовязання відповідача нарахувати та сплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2006 рік.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Слов*янської міської ради в частині не проведення перерахунку суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 -2008 р.р. суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію зазначеної норми на 2007 рік зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2008 визнано неконституційними положення п. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії приписів ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У відповідності до Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до статті 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та викладено її в наступній редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 визнано неконституційними зміни, внесені до ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

При цьому суд зазначає, що зазначені виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право особи на її отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

Виходячи із завдання адміністративного судочинства на суди першої інстанції як адміністративні суди покладено обов'язок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіряючи правомірність дії органів соціального захисту населення щодо здійснення виплат щорічної допомоги на оздоровлення, застосовується законодавство, яке діяло на час їх вчинення, виходячи з наступного.

З 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретний розмір разової щорічної допомоги до 05 травня встановлений певними нормами Закону України “Про Держаний бюджет України на 2007 рік” та Закону України “Про Держаний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, відповідно.

Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період, виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, діяли правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено чинним законодавством України.

Отже, суд дійшов висновку, що з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року Управління праці та соціального захисту населення Слов*янської міської ради не мало повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених ч.4 ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.

Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3 зазначив наступне: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Отже, суд дійшов висновку про те, що Управління праці та соціального захисту населення Слов*янської міської ради за періоди 2001-2005 і 2007-2008 роки повинно було нарахувати та сплатити позивачу ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення у розмірі, встановленому ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності положення п. 30 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік”, та п.п. 20, 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»ця норма Закону втратила чинність.

У задоволенні іншій частині позивних вимоги ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, у звязку з їх безпідставністю та недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 11, 14, 86, 161-163 КАС України , суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Дії Управління праці та соціального захисту населення Словянської міської ради щодо відмови у перерахунку і виплаті ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 3 групи, за періоди з 2001-2005 і 2007-2008 роки - визнати протиправними.

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Словянської міської ради, за рахунок коштів Державного бюджету України, КПК 2501250 «оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», КЕКВ 1341, МФО 834016, ОКПО 25928803, розрахунковий рахунок 35213016001514 ГУДКУ у Донецькій області, на користь ОСОБА_1 провести виплату недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за періоди з 2001-2005 і 2007-2008 роки.

Звільнити Управління праці та соціального захисту населення Словянської міської ради від сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Донецької області, через Словянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Постанова складена в одному екземплярі в нарадчий кімнаті.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду І.Д.Дубановська