Постанова № 22406881, 27.03.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 року Справа № 2а/2370/1727/2011

10 год. 15 хв. м. Черкаси                                                                                                    

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Руденко А.В.,

при секретарі –Чемерин І.О.,

за участю:

прокурора –Пампущенко Ю.В.,

представника позивача –ОСОБА_1 (за довіреністю),

відповідача –ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси адміністративну справу за позовом прокурора м. Черкаси в інтересах держави в особі Черкаського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, –

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Черкаси звернувся до суду в інтересах держави в особі Черкаського міського центру зайнятості з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю у сумі 3125 грн. 36 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про зайнятість населення», перебуваючи в статусі фізичної особи –підприємця, одержував допомогу по безробіттю. Враховуючи те, що відповідач вказані кошти не повернув у добровільному порядку, позивач просить стягнути їх примусово.

Ухвалою суду від 22.04.2011р. провадження у справі було зупинено до набрання законної сили постановою Черкаського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №2а/2370/2887/2011 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Черкаського міського центру зайнятості про визнання протиправними дій та скасування наказу №71 від 27.01.2011р.

27.03.2012р. провадження у справі поновлено у зв’язку з набранням законної сили постановою Черкаського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №2а/2370/2887/2011.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні зазначила, що під час перебування в центрі зайнятості в статусі безробітного була знята з податкового обліку, відповідно не займалася підприємницькою діяльністю, тому кошти, виплачені як допомога по безробіттю, отримувала на законних підставах. З огляду на зазначене заперечила проти задоволення позовних вимог та просила відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та відповідача, розглянувши подані документи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

31.05.2005 року ОСОБА_2 звернулася до Черкаського міського центру зайнятості в пошуках роботи. 07.06.2005 року ОСОБА_2 на підставі поданої заяви (в якій вона вказувала, що як суб’єкт підприємницької діяльності не зареєстрована) був наданий статус безробітного, та призначено виплату допомоги по безробіттю.

Згідно картки страхувальника ОСОБА_2 08.09.2005р. знято з обліку у Черкаському центрі зайнятості у зв’язку з працевлаштуванням.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, позивачем проведено перевірку достовірності даних безробітних, розслідування страхових випадків, про що складено акт від 17.12.2010р. №328. Зазначеним актом перевірки встановлено, що ОСОБА_2 перебуваючи на обліку в Черкаському міському центрі зайнятості в період з 07.06.2005р. по 08.09.2005р. приховала відомості про те, що з 22.03.2004р. вона була зареєстрована суб’єктом підприємницької діяльності.

За наслідками зазначеного акту перевірки директором Черкаського міського центру зайнятості прийнято наказ №71 від 27.01.2011р., яким зобов’язано відповідача повернути кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 3125 грн. 36 коп. за період з 07.06.2005р. по 08.09.2005р., протягом 15 календарних днів після отримання копії цього наказу.

В період перебування на обліку в центрі зайнятості з 07.06.2005р. по 08.09.2005р., в якості безробітного, позивачу була виплачена допомога по безробіттю в розмірі 36 грн. 99 коп., допомога по безробіттю для організації підприємницької діяльності в розмірі 3014 грн. 96 коп., оплачено вартість навчання в розмірі 73 грн. 41 коп. Виплата зазначених сум підтверджується наявними матеріалами справи та поясненнями позивача.

Відповідно до пункту 3 статті 1 Закону України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року № 803-XII (в редакції закону від 19.03.2005р.) в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном; громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві; обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, альтернативну (невійськову) службу; які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Частиною 1 статті 2 Закону № 803-XII (в редакції Закону від 19.03.2005р.) передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Отже, не можуть бути безробітними особи, що мають статус суб’єкта підприємницької діяльності, незалежно від того, чи отримують вони дохід, адже підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 2 статті 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000р. № 1533-III (далі –Закон № 1533) встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, а відповідно до пункту 3 цієї статті сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду встановлено, що відповідач з 22.03.2004р. була зареєстрована виконавчим комітетом Придніпровської районної ради міста Черкаси як суб’єкт підприємницької діяльності, про даний факт позивач центр зайнятості не повідомила.

Таким чином, відповідач, як на момент звернення до центру зайнятості, так і в подальшому при отриманні відповідної матеріальної допомоги, була зайнятою особою, а отже не мала права на реєстрацію в якості безробітного та отримання цієї допомоги.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.05.2011р. у справі № 2а/2370/2887/2011 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо скасування наказу від 27 січня 2011 року № 71 “Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю в сумі 36 грн. 99 коп., допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності в сумі 3014 грн. 96 коп. та вартості навчання в сумі 73 грн. 41 коп.”

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012р. вказана постанова Черкаського окружного адміністративного суду залишена без змін. Ухвала апеляційної інстанції набрала законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що вона не перебувала на обліку в податковому органі, оскільки для визначення особи безробітною має значення її державна реєстрація як суб’єкта підприємницької діяльності.

Частиною 1 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.200р. №1533 (далі –Закон №1533) встановлено, що Фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 36 вищезазначеного Закону №1533 встановлюються права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб. Так, застраховані особи зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Неподання відомостей до центру занятості в період проведення виплат з допомоги по безробіттю, таких як реєстрація фізичної особи-підприємця в установленому законом порядку та отримання доходів від такої діяльності застрахованої особи, тягне за собою наслідки, передбачені статтею 36 Закону №1533, а саме: внаслідок умисного невиконання застрахованою особою своїх обов'язків та зловживання ними, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Беручи до уваги, що наказ від 27 січня 2011 року № 71 “Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю в сумі 36 грн. 99 коп., допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності в сумі 3014 грн. 96 коп. та вартості навчання в сумі 73 грн. 41 коп.” є чинним, а тому обов’язковим до виконання, однак кошти відповідачем у 15 –денний строк не сплачені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем-суб’єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 159, 162, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (18005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Черкаського міського центру зайнятості (18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 330, ідентифікаційний код 21367756) грошові кошти у сумі 3125 (три тисячі сто двадцять п’ять) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 02.04.2012р.

Суддя А.В. Руденко