Постанова № 22406871, 26.03.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2012 року Справа № 2а/2370/699/2012

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді –Гаращенка В.В.,

при секретарі –Бондар Т.П.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 –за довіреністю,

представника відповідача: ОСОБА_2 –за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом державного підприємства науково-виробничий комплекс «Фотоприлад»до державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство науково-виробничий комплекс «Фотоприлад»звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Черкаси Черкаської області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 лютого 2012 року №0001641502, №0001651502, №0001661502, №0001671502, якими до позивача застосовані штрафні санкції на загальну суму 414076 грн. 90 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неправомірність застосування відповідачем норм Податкового кодексу України, оскільки задекларовані податкові зобов’язання позивачем здійснені на час дії норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому підприємство не могло порушити норми Податкового кодексу України. Крім того, на позивача поширювались норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», починаючи з 23.03.2007 року по 06.07.2011 року, тоді як за п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Враховуючи викладене, оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

          В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав із підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити повністю.

          В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позову, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, посилаючись на правомірність дій та висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, зазначивши, що камеральна перевірка проведена під час дії Податкового кодексу, тому застосовувати норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий орган не мав права, а порушення провадження у справі про банкрутство, не пов’язує завершення господарської діяльності позивача, останній має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв’язку з чим у нього виникають права та обов’язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах, таким чином мораторій не зупиняє виконання позивачем грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів, які виникли після введення мораторію, а отже не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення, тому враховуючи, що строк виконання податкових зобов’язань настав після порушення провадження у справі про банкрутство, то дія мораторію щодо цих зобов’язань не поширюється, за умови, що позивача не визнано банкрутом та не розпочато ліквідаційної процедури.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 02 лютого 2012 року посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку позивача з питань дотримання граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобов’язання по ПДВ за період з 30.05.2009 року по 30.12.2011 років та з 30.01.2011 по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 02.02.2012 року №687/15-2/14312329, яким встановлено порушення позивачем п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, за що передбачена відповідальність п. 126.1 ст. 126 ПК України та п. 7 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 14 лютого 2012 року №0001641502, №0001651502, №0001661502, №0001671502, якими до позивача застосовані штрафні санкції на загальну суму 414076 грн. 90 коп.

Як вбачається з акту камеральної перевірки від 02.02.2012 року №687/15-2/14312329, податковим органом встановлено, що позивач допустив несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов’язання згідно поданих податкових декларацій з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунків до них за період з 30.05.2009 року по 30.12.2010 року та з 30.01.2011 року по 30.06.2011 року. В результаті чого зроблено висновок про необхідність застосування до позивача санкцій передбачених п. 126.1 ст. 126 ПК України та п. 7 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України.

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, повноваження і обов'язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України поняття вживаються в такому значенні:

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункту 14.1.265 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 розділу XIX «Прикінцеві положення»Податкового кодексу України втратив чинність Закон України від 21 грудня 2000 року N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

          В силу п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

          Таким чином, норми п. 102.1 ст. 102 ПК України визначають строки, протягом яких податковий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків.

Отже, у випадку порушення платниками податків граничних термінів сплати податкових зобов'язань, передбачених податковим законодавством, з 1 січня 2011 року з урахуванням строку давності визначеного п. 102.1 ст. 102 ПК України застосовується штрафна санкція у розмірах, встановлених ст. 126 ПК України.

          Тобто, у разі проведення камеральної перевірки за правилами Податкового кодексу України і якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом передбачених строків, такий платник податків притягається до відповідальності у вигляді штрафу встановлених ст. 126 ПК України у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Крім того, п. 7 підрозділу 10 розділу XX ПК України штрафна санкція за порушення податкового законодавства виключно при обчисленні податкових зобов'язань за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 року застосовується в розмірі 1 грн.

          Враховуючи, що позивач не сплатив податкові зобов’язання за податковими деклараціями по ПДВ №9006385738 від 20.01.2011 та №9004209348 від 20.06.2011 року, строк сплати за якими настав 30.01.2011 року та 30.06.2011 року відповідно, відповідач застосував відносно позивача штрафну санкцію за п. 7 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

          Також судом встановлено, що 23.03.2007 року господарський суд Черкаської області порушив відносно позивача провадження у справі про банкрутство, проте ухвалою від 30.05.2011 року припинив провадження у справі про банкрутство позивача, затвердивши між позивачем та кредиторами мирову угоду, ухвала суду від 30.05.2011 року набрала чинності 06.07.2011 року.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Стаття 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), стосується вимог, зобов’язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, це положення слід застосовувати у контексті ст. 1 цього Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Отже з аналізу змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов’язань є правопорушенням, тому штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання податкових зобов’язань настав у позивача після 23 березня 2007 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов’язань не поширюється.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов’язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

          В свою чергу, позивача не визнано банкрутом та не відкрито ліквідаційну процедуру.

Наведена позиція викладена в постановах Верховного Суду України, зокрема, від 05.12.2011 року справа №21/348а11, від 25.06.2011 року справа №21-113а11.

В силу ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено мирову угоду, таким чином суд дійшов висновку, що з часу набрання законної сили ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство на позивача не поширюються норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», отже посилання позивача на п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України є безпідставним.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на викладені вище обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження та керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд приходить до висновку, що відповідач, провівши перевірку та прийнявши за її результатами оскаржені податкові повідомлення-рішення, діяв відповідно та у спосіб, передбачений законодавством України, а тому підстави для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.

          Керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

          В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Повний текст постанови виготовлено та підписано 30 березня 2012 року.

Суддя В.В. Гаращенко