Постанова № 22406832, 26.03.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2012 року Справа № 2а/2370/360/2012

12 год. 40 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Педані О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Уманського міського центру зайнятості населення до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю,

встановив:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся Уманський міський центр зайнятості населення, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 кошти, виплачені як допомога по безробіттю в розмірі 1683,51грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», було незаконно отримано допомогу по безробіттю в сумі 1683,51грн.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника Уманського міського центру зайнятості населення.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог ст.39 КАС України через засіб масової інформації за останнім відомим місцем проживання на території України (20300, АДРЕСА_1), а саме через засоби масової інформації шляхом розміщення оголошення в газеті “Черкаський Край” у номерах: №18 від 02.03.2012р. та №21 від 16.03.2012р. Однак у судове засідання відповідач двічі не з’явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.

Частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Уманського міського центру зайнятості населення за пошуком роботи, відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», ст.ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» і йому, як застрахованій особі, було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю.

В своїй заяві від 13.07.2010р. про надання статусу безробітного відповідач вказав, що не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує (а.с.5).

В подальшому, 11.11.2011р. на адресу Уманського міського центру зайнятості населення надійшов лист за вх. №7268 від Автогаражного кооперативу «Зірка». З вказаного листа вбачається, що ОСОБА_1 в період з 25.10.2010р. по 04.02.2011р. працював на посаді охоронця в Автогаражному кооперативі «Зірка»(а.с.13).

Таким чином, судом встановлено, що в період перебування на обліку в Уманському міському центрі зайнятості населення відповідач відповідно Закону України «Про зайнятість населення»відносився до зайнятого населення та у зв’язку з чим незаконно отримував допомогу по безробіттю в сумі 1683,51грн. за період з 25.10.2010р. по 04.02.2011р.

Згідно наказу Уманського міського центру зайнятості населення «Про повернення коштів»від 17.11.2011р. №193 відповідача зобов’язано повернути кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 1683,51грн. (а.с.14).

Суд зазначає, що при вирішені даного спору необхідно керуватися Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР (далі –Основи) та Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000р. №1533-III, та «Про зайнятість населення»від 01.03.1991р. №803.

Стаття 4 Основ, як вид загальнообов'язкового державного соціального страхування, залежно від страхового випадку, встановлює страхування на випадок безробіття.

Зокрема, у статті 6 Основ передбачено, що застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Статтею 11 Основ встановлено визначення страхового випадку, як події, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням передбачені у статті 25 Основ і до цих видів, зокрема, відноситься допомога по безробіттю та матеріальна допомога безробітному та членам його сім'ї.

Також, ст. 30 Основ передбачає, що сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року №803 (далі –Закон №803), зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. В Україні до зайнятого населення відповідно до ч. 3 зазначеної статті, належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб; громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно доЗакону України "Про особисте селянське господарство"; обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу;які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Згідно статті 2 Закону №803 безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Частиною 1 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000р. №1533 (далі –Закон №1533) встановлено, що Фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

З огляду на вимоги частин 2, 3 статті 36 вищезазначеного Закону №1533 встановлюються права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб. Так, застраховані особи зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Крім, того відповідно п. 5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000р. №307 (далі –Порядок) - виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Згідно п. 6.14 вищезазначеного Порядку, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Таким чином, з урахуванням обставин справи, суд зазначає, що неподання відповідачем відомостей про обставини, які впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг цій особі, яке стосується періоду перебування його на обліку в центрі занятості як безробітного та виплат на його користь в зв'язку з цим допомоги по безробіттю, обґрунтовано стало підставою для прийняття наказу «Про повернення коштів»від 17.11.2011р. №193.

Також позивачем, на підтвердження отримання ОСОБА_1 зазначених коштів, в якості письмових доказів до матеріалів справи було надано копію розрахунку нарахованої та виплаченої суми матеріального забезпечення за період з 25.10.2010р. по 04.02.2011р. З вказаного розрахунку, що є додатком до наказу №193 від 17.11.2011р. вбачається, що відповідач дійсно в період з 25.10.2010р. по 04.02.2011р. отримував кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 1683,51грн.

Статтею 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, беручи до уваги, що відповідач, в період виплати йому допомоги по безробіттю, фактично відносився до зайнятого населення, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 86, 128, 159, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Уманського міського центру зайнятості населення до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (20300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Уманського міського центру зайнятості населення (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Горького, 35, ідентифікаційний код –21368520) кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 1683 (одна тисяча шістсот вісімдесят три) гривні 51 копійку.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст.ст.185-187цього Кодексу.

Суддя Н.Ю. Гриньковська

постанова виготовлена в повному обсязі 02.04.2012р