Рішення № 2240652, 24.07.2008, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа №2-6/2008 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2008 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Срапа М. Б.

при секретарі Могиленко Н. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець в залі судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. При цьому вказуючи, що 2 вересня 2003 року сталося ДТП, в якій був пошкоджений належний їй на праві власності автомобіль ЗАЗ-110206 державний номерний знак НОМЕР_1 . Крім її автомобіля і автомобіля «Фольксваген ЛТ-35 » державний знак НОМЕР_2, що належить відповідачу, в ДТП приймав участь автомобіль «Фольксваген ЛТ-28 » державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3, власником якого є ОСОБА_4 Винним у ДТП визнаний ОСОБА_2 і він був притягнутий судом до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

Відповідно до звіту №4 від 14.10.2003 року розмір завданої їй матаріальної шкоди в зв'язку з пошкодженням її автомобіля складає 1 252, 22 грн.

  В добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодувати заподіяну шкоду. Крім матеріальної, їй заподіяно і моральну шкоду, яку вона оцінює в сумі 3 000 гривен.

  На підставі ст.ст. 440, 440-1 ЦК УРСР, просить суд задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно ухвали суду від 16 січня 2008 року ОСОБА_3, та ОСОБА_4 залученні як співідповідачі.

Позивачка ОСОБА_1 до суду не з'явилась, але надала до суду письмову заяву з проханням розглянути позовну заяву без її участі, крім того надала суду письмові свої пояснення та пояснення третьої особи - ОСОБА_5 на стороні позивача.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, пояснившщи суду, що дійсно 2 вересня 2003 року, при зазначених у позовній заяві обставинах на автодорозі «Олександрівка -Миколаїв » трапилось ДТП, де його автомобіль зіткнувся з автомобілем під керуванням його знайомого ОСОБА_3, де він дійсно керюючи своїм автомобілем «Фольксваген ЛТ-35 » державний знак НОМЕР_2 не витримав необхідний небезпечний інтервал руху, та зіткнувся з автомобілем яким керував ОСОБА_3, а тому був визнаний судом винним у скоєнні ДТП , та підданий адміністративному покаранню у виді штрафу. Ним було добровільно та у повному обсязі відшкодовано збитки за пошкоджений ним автомобіль ОСОБА_3.

До ДТП з автомобілем позивачки ОСОБА_1 він взагалі ніякого відношення не має, так як його не пошкоджував, з автомобілем позивачки зіткнувся автомобіль за кермом якого був ОСОБА_3, який також напевно не витримав необхідний безпечний інтервал руху, та зіткнувся з її автомобілем. А тому, він вважає, що і відповідачем по цій справі має бути не він, а водій автомобіля «Фольксваген ЛТ-28 » ОСОБА_3

Відповідачі ОСОБА_3, та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, неодноразово викликались в судове засідання належним чином, однак за місцем їх проживання що відомі суду на час розгляду справи були відсуні, в зв'язку з чим були повідомлені про час, місце розгляду цивільної справи за позом ОСОБА_1 в суду оголошенням про виклик їх як відповідачів через засоби масової іформації (а.с. 228-229).

Суд, оголосивши письмові поясненя позивачки ОСОБА_1, третьої особи на стороні позивачки ОСОБА_5, вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_2, дослідивши та оцінивши наявні у справі письмові докази, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4 підлягає задоволенню в частині відшкодування матеріальної шкоди, та частковому задоволенню в частині відшкодування моральної шкоди з відповідачів ОСОБА_2, та ОСОБА_3, не підлягає задоволенню відносно відповідачки ОСОБА_4, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 2 вересня 2003 року близько 23 години на 91 км. Автодороги « Олександрівка - Миколаїв » водій автомобіля «Фольксваген ЛТ-35 » державний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 під час руху, при виникненні небезпеки не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу скоїв ДТП, що спричинило пошкодження транспортного засобу автомобіль «Фольксваген ЛТ-28 » державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3, власником якого є ОСОБА_4

Водій автомобіля «Фольксваген ЛТ-28 » державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_3, під час руху при виникненні небезпеки не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, та після удару його автомобіля , автомобілем ОСОБА_2, також скоїв ДТП, що спричинило пошкодження транспортного засобу автомобіль ЗАЗ-110206 державний номерний знак НОМЕР_1 що належить ОСОБА_1

Винним у скоєнні ДТП автомобілів ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 визнаний ОСОБА_2, який був притягнутий судом до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

Вказані обставини, підтверджені в судовому засіданні письмовими поясненнями позивачки, третьої особи на стороні позивача, письмовими поясненнями ОСОБА_3, (а.с. 12-13), письмовими доказами по справі: протоколами огляду транспортного засобу автомобіля ОСОБА_2 (а.с. 6); автомобіля ОСОБА_4 (а.с. 7); автомобіля ОСОБА_1 (а.с. 9), згідно яких зазначені автомобілі мають пошкодження своїх автомобілів, що свідчить про прийняття участі їх у ДТП, що також підтверджується і схемою ДТП від 02.09.2003 року (а.с. 8), а також не заперечені та не спростовані і самим відповідачем ОСОБА_2 .

Судово - автотехнічна експертиза по справі судом призначалась, однак не проводилась, та не може бути проведена в даний час в зв'язку з відсутністю необхідних даних які не можливо надати експерту , без яких не можливо провести експертизу (а.с. 32-36).

Дослідивши вище зазначені докази, суд вважає, що в судовому засіданні знайшло своє підтвердження той факт, що вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини двох водіїв, як водія автомобіля «Фольксваген ЛТ-35 » державний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2, так і водія автомобіля «Фольксваген ЛТ-28 » державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_3 якими були порушені п.п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно яких водій у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості, а ж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Умислу потерпілого на заподіяння шкоди або обставин пов'язаних з непоборною силою встановлено не було, тому позовні вимоги щодо стягнення майнової шкоди з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають задоволенню у повному обсязі, так як дії обох водіїв були неправомірними, між їх діями та шкодою є безпосередній причинний зв'язок .

Згідно Звіту № 4 про визначення матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля ЗАЗ-110206 державний номер НОМЕР_1 в результаті ДТП пошкодження при ДТП станом на 9 жовтня 2003 року становить 1 252, 23 грн.

Звіт від 14 жовтня 2003 року експерт Коробко О.В. (а.с. 14-18).

У відповідності до ст. 440 ЦК України в ред.1963 року шкода заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодування особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі.

Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Особи, які спільно заподіяли шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (ст.451 ЦК України в ред.1963 року ).

Пленум Верховного Суду України в постанові №6 від 27 березня 1992 року із змінами “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” в п. п. 2.3 роз'яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК України шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними та шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну в наслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Питання про відповідальність за шкоду, заподіяну при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки, кожного із їх володільців перед іншим вирішується за правилами ст.440 ЦК: шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого, відшкодовується винним; за наявності лише вини володільця, якому заподіяно шкоду, вона йому не відшкодовується; за наявності вини обох володільців розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного; за відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди жоден з них не має права на відшкодування.

Відповідно до вимог статті 440-1 ЦК України в ред.1963 року моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або в іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Суд вважає, що знайшло своє підтвердження належними доказами в судовому засіданні й факт заподіяння ОСОБА_1 моральної щкоди, тому враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань яких зазнала позивачка  у зв'язку з ушкодженням її здоров'я та у зв'язку з пошкодженням її майна внаслідок ДТП, її позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню, однак частково, в межах доведенності.

Підлягають стягненню з відповідачів у відповідності до ст. 88 ЦК України і судові витрати в сумі 51 гривна позивачці ОСОБА_1, що нею були сплачені, та  витрати на ІТЗ судового розгляду справи на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 440,440-1 , 450 ЦК ред . 1963 року УРСР , ст. 88 ЦК України, Постанови Пленум Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року із змінами “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” , суд , -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Волонтиря Івана Івановича, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити повністю, про відшкодуванню моральної шкоди задовольнити частково.

 У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 - відмовити.

 Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3солідарно на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 1 252, 23 грн. та моральну шкоду в сумі 1 000 гривен.

Стягнути з Волонтиря Івана Івановича та ОСОБА_3 по 25 гривен 50 копійок з кожного на користь ОСОБА_1 витрати понесені нею на сплату судового збору , та по 15 гривен з кожного витрати на ІТЗ судового розгляду справи на користь УДК в Бобринецькому районі, Банк отримувача ГУДКУ у Кіровоградській області р/р 31212259700064, Код 23896921, МФО 823016.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя (підпис)

Копія вірно

Суддя М. Б. Сарап