Постанова № 22400653, 29.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2012 р. 16:18 Справа №2а-12676/09/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Бебешко М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Крименерго»

до Прокуратури м. Феодосії АР Крим

про визнання протиправним та скасування припису,

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1, довіреність № 011-0 від 03.01.12;

відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 72-2536 вих від 26.03.12Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» (далі – позивач, ВАТ «Крименерго») звернулось до Окружного адміністративного АР Крим з адміністративним позовом до Прокуратури м. Феодосії АР Крим з вимогами про визнання протиправним та скасування припису прокурора м. Феодосії АР Крим від 28.07.2009 № 5198.

Позов мотивовано порушенням відповідачем ст.12, 25 Закону України «Про прокуратуру». Також позов мотивовано відсутністю у відповідача прав втручатись в договірні відносини з постачання та користування електричною енергією, здійснювати державне управління, регулювання та нагляд в сфері електроенергетики.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.11.09р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, заявлених в позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважає, що оскаржуваний припис є законним та обґрунтованим, письмових заперечень не надав.

Представник позивача пояснив, що припис прокурора м. Феодосії є безпідставним, оскільки в діях ВАТ Крименерго в особі Феодосійського РЕМ про повідомлення Феодосійського ВПВКГ про відключення від електропостачання були відсутні очевидні порушення законодавства, так як такі повноваження позивача випливають з Договору від 08.07.2004 № 133 на поставку електроенергії, а у Феодосійського ВПВКГ обліковувалась заборгованість за перетоки реактивної електроенергії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.03.2011 було зупинено провадження по справі до набрання законної сили рішення суду по справі № 2а-12053/09/2/0170.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.03.2012 провадження по справі було поновлено.

19.04.2011 було змінено назву позивача на – Публічне акціонерне товариство «Крименерго»

Представники сторін наполягали на своїх доводах та запереченнях протягом судового розгляду справи.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єкта владних повноважень, до яких належать органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 року № 1789-XII прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів АРК, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями. Незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно зі ст. 5 Закону України “Про прокуратуру” прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього закону покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукну діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Таким чином, органи прокуратури, у тому числі і прокуратура м. Феодосії, реалізуючи свої завдання та функції, у правовідносинах з фізичними та юридичними особами виступає у якості суб'єкта владних повноважень.

Приймаючи до уваги, що прокурор, прокуратура є суб'єктами владних повноважень, спір, що виникає з приводу їх рішень, дій чи бездіяльності, наділений ознаками публічно-правового, такі справи мають бути оскаржені до адміністративного суду та мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки будь-який інший порядок їх вирішення та розгляду діючим законодавством не передбачений.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено; 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку;

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи влади діяти лише на підставі, в межа повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, та за умов і обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки и загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Судом встановлено, що позивач просить визнати протиправним та скасувати припис заступника прокурора м. Феодосії від 28.07.09р. № 5798 щодо усунення можливих порушень вимог Закону України «Про питну воду та водопостачання» - не відключати об’єкти питного водопостачання (населення) Феодосійського ВПВКГ, що забезпечують життєдіяльність регіону(а.с.23).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Прокуратурою м. Феодосії було проведено перевірку дотримання вимог діючого законодавства про питну воду та водопостачання, за результатами якої було встановлено порушення ст. 6 Закону України «Про питну воду та водопостачання» в наслідок дій Феодосійського РЕМ щодо намагання провести відключення від енергопостачання об’єктів питного водопостачання Феодосійського ВПВКГ з 27.07.2009 по 31.07.2009(а.с.55).

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою, визначені в Законі України “Про питну воду та питне водопостачання” від 10.01.2002 №2918-III.

Дія цього Закону поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води (ст.2 Закону).

Принципи державної політики у сфері питної води та питного водопостачання визначені у ст. 6 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, в який визначено, що державно політика у сфері питної води та питного водопостачання будується, зокрема таким чином, щоб заборонити відключення об'єктів питного водопостачання та водовідведення від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об'єктів життєзабезпечення і стратегічного значення.

Держава гарантує захист прав споживачів у сфері питної води та питного водопостачання шляхом, зокрема, забезпечення кожної людини питною водою нормативної якості в межах науково обґрунтованих нормативів питного водопостачання залежно від району та умов проживання та обмеження, тимчасової заборони (зупинення) в установленому порядку функціонування систем питного водопостачання, які не забезпечують нормативної якості питної води, а також діяльності, що негативно впливає на якість питної води, порушує режим функціонування систем питного водопостачання та водовідведення (ст.7 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”).

Судом встановлено, що Феодосійський район електричних мереж (Феодосійський РЕМ ) є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (ідентифікаційний код 00131400), на час виникнення спірних правовідносин діяв на підставі Положення (а.с.11) без статусу юридичної особи.

Феодосійській РЕМ позивача, діючи згідно з положеннями Договору на постачання електричної енергії №133 від 08.07.2004 р. (а.с.19), вимогами Закону України “Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією, 23.07.2009 р. надіслали на адресу начальника Феодосійського ВПВКГ листа № 1655, в якому повідомили про те, що з причин наявності заборгованості за використану електричну енергію (активна електрична енергія -8214198,72 грн., реактивна електрична енергія – 792586,34 грн., пеня - 779389,49 грн.), будуть вимушені з 10.00 27.07.2009р. по 31.07.2009 зупинити постачання електричної енергії .

Зазначено повідомлення було надіслано відповідачу для відома.

Вивчивши надані позивачем документи, суд прийшов до висновку , що ним не було визначено у попереджені від 23.07.2009 р. яки саме об’єкти Феодосійського ВПВКГ будуть відключені від електропостачання.

За таких обставин, приймаючи до уваги принципи державної політики у сфері питної води та питного водопостачання, визначені у ст. 6 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», суд вважає, що вимоги відповідача щодо усунення можливих порушень вимог Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», заборона по відключенню від енергопостачання об’єктів питного водопостачання цілком відповідають повноваженням, визначеним у Законі України «Про прокуратуру», направлені на дотримання принципів державної політики у сфері питної води та питного водопостачання, досягнення мети додержання прав та інтересів громадян, в наслідок чого відсутні підстави для задоволення позовних вимог по визнанню протиправним та скасуванню припису відповідача від 23.07.2009 р.

Під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що у разі відсутності визначення конкретних об’єктів Феодосійського ВПВКГ, яки мав намір відключити Феодосійські РЕМ позивача , не могли бути порушені права громадян - мешканців м. Феодосії, в наслідок чого населення не залишалось би без постачання води та зупинилось водовідведення в цьому регіоні.

За таких обставин суд вважає, що при внесенні зазначеного вище припису, відповідач керувався принципом пропорційності, а саме прийняв рішення з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване його прийняття, діяв в інтересах громадян - мешканців м. Феодосії та даної громади в цілому,. виконання даного припису не мало негативних економічних наслідків для Феодосійських РЕМ позивача, останній не був позбавлений можливості використати інші засобі впливу для досягне повної оплати Феодосійським ВПВКГ вартості спожитої електричної енергії .

Посилання позивача на те, що відповідно до Закону України "Про електроенергетику", укладеного з Феодосійським ВПВКГ договору та Правил користування електричною енергією він мав право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспоживання до рівня броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу, судом оцінюються критично, так як у нього були інші, передбачені законодавством та договором, заходи по стягненню заборгованості, відновленню його порушених прав, а матеріалами справи не підтверджено використання ним цих заходів.

В силу викладеного суд вважає, що припис від 28.07.2009 № 5198 внесений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень, з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для внесення такого припису, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Суд також зазначає, що Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.01.2009 по справі № 2а-12053/09/2/0170 було відмовлено в задоволені позову ВАТ «Крименерго» до прокуратури м. Феодосія про скасування припису Прокурора м. Феодосія від 07.05.2009 № 1976 вих. Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим від 15.09.2010 по вказані справі рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що обставини , встановлені судовим рішенням в адміністративній , цивільній або господарській справі, що набрало законної сили , не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи, або особи, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 255 КАС України Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суд зазначає, що при розгляді вказаної справи було встановлено невідповідність законодавству в частості ст. 6 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» дій Феодосійського РЕМ щодо намагання відключення від енергопостачання Феодосійського ВПВКГ за наявності заборгованості за тим самим договором про поставку електричної енергії від 08.07.2004 № 133 з тих самих підстав, що й в даній справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

          В судовому засіданні 29.03.12р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови складено та підписано 03.04.12р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі – з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                         Котарева Г.М.