Вирок № 22398411, 03.04.2012, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11/1190/328/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Мумига І.М.

Категорія - ч.2 ст. 185 КК України Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Бабич О. П.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Осетрова В.І.,

суддів Бабича О.П., Борща В.С.,

при секретарі Чуркіній Ж.П.,

за участю прокурора відділу прокуратури Кіровоградської області - Грозана А.В.,

захисника ОСОБА_4,

засудженого ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровоград апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 5 грудня 2011 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровоград, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого в фірмі «Мур-2011»м. Кіровограда, перебуваючого в цивільному шлюбі, малолітніх дітей на утриманні не має, раніше судимого, останній раз 22 січня 2007 року Ленінським районним судом м. Кіровоград, вирок якого був змінений ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2007 року - за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч 3 ст. 186 КК України до покарання із застосуванням ч. 1 ст. 70 та ст. 71 КК України у виді 5 років 20 днів позбавлення волі, проживаючого по АДРЕСА_1,

визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох ) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільненовід відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_5 виконання таких обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь НДЄКЦ при УМВС України в Кіровоградській області (розрахунковий рахунок 31257272210284, код ЄДРПОУ 25575003, банк ГУДКУ в Кіровоградській області, МФО 823016,) витрати за проведення судово - товарознавчої експертизи в сумі 225,12 грн.

Згідно вироку суду ОСОБА_5 засуджений за скоєння таємного викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно за наступних обставин.

Так, наприкінці травня або на початку червня 2011 року, більш точної дати та місяця в ході слідства встановити не представилось можливим, о 5 годині ОСОБА_5, перебуваючи в приміщенні кухні будинку ОСОБА_6, розташованого по АДРЕСА_2, побачивши на столі мобільний телефон «Нокіа 5130», що належав ОСОБА_7, вирішив його викрасти. Реалізовуючи свій злочинний намір, цього ж дня о 5 годині ОСОБА_5, діючи умисно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що в приміщенні кухні будинку ОСОБА_6 нікого немає, та переконавшись, що його ніхто не бачить, повторно, таємно викрав зі столу мобільний телефон «Нокіа 5130», вартістю 733,24 грн. З місця скоєння злочину зник, а викраденим розпорядився за своїм власним розсудом, завдавши ОСОБА_7 матеріальних збитків на вказану суму.

У апеляції прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції через невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання в наслідок мякості та постановити новий вирок, яким ОСОБА_5 призначити покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців без застосування ст. 75 КК України.

Свою апеляцію прокурор мотивує тим, що покарання, призначене судом першої інстанції, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок мякості, оскільки суд першої інстанції не в повній мірі врахував те, що ОСОБА_5 скоїв злочин середньої тяжкості, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість. На його думку це свідчить про те, що засуджений належних висновків для себе не зробив, не розкаявся та на шлях виправлення не став.

Заслухавши доповідача, провівши судове слідство в обсязі допиту засудженого ОСОБА_5 та дослідження даних, що характеризують його особу, заслухавши прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення засудженого ОСОБА_5 та у його інтересах доводи захисника-адвоката , які просили вирок районного суду залишити без змін, а апеляцію без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи слідує, що досудове і судове слідство по ній проведені з дотриманням вимог ст.22 КПК України. Викладені у вироку висновки про винність засудженого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України за обставин, вказаних у вироку суду, ґрунтуються на зібраних по справі доказах, які досліджені судом першої інстанції відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України, відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються.

Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч.2 ст.185 України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Засуджений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав у повному обсязі, дав показання, аналогічні тим, які він давав на досудовому і судовому слідстві суду першої інстанції, у щиро кається і просить не позбавляти його волі.

Перевіркою апеляційних доводів прокурора було встановлено, що при призначенні покарання засудженому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, який відносяться до категорії середньої тяжкості, особу винного, який має постійне місце проживання, характеризується посередньо, перебуває в цивільному шлюбі. При цьому, врахувавши обставину, яка помякшує покарання щире каяття, та з урахуванням усіх обставин справи призначив покарання засудженому в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України.

Разом з тим, звільняючи від покарання ОСОБА_5 на підставі ст.75 КК України, не дотримався вимог ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, оскільки не звернув належну увагу на особу винного та конкретні обставини справи.

Так, відповідно до вимог ст. 334 КПК України суд у мотивувальній частині вироку зобовязаний вказати обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що помякшують та обтяжують покарання, належним чином мотивуючи своє рішення у разі звільнення засудженого від покарання з випробуванням. Згідно з ч.1 ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання лише у тому випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Ці вимоги закону суд не виконав та не обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, а лише послався на обставини, що помякшують покарання.

За таких обставин призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України колегія суддів не може визнати обґрунтованим, у звязку з чим вирок підлягає скасуванню з винесенням нового вироку.

Призначаючи нове покарання, колегія суддів, враховуючи вчиненням ОСОБА_5 злочину середньої тяжкості маючи судимість за аналогічні злочини, за які він відбував покарання у місцях позбавлення волі, вважає необхідним

ючи наведені обставини справи, каяття засудженого, бажання стати на шлях виправлення, про що свідчить те, що він влаштувався на роботу, колегія суддів вважає за можливе призначити йому більш мяке покарання, однак із відбуванням його у місцях позбавлення волі. На думку судової колегії, таке покарання буде відповідати меті виправлення винного та попередження нових злочинів, також буде справедливим та законним.

Керуючись ст.ст.362, 366, 378 КПК України, колегія суддів,

ЗАСУДИЛА :

Апеляцію прокурора частково задовольнити.

Вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 грудня 2011 року відносно ОСОБА_5 скасувати в частині призначеного покарання.

Вважати засудженим ОСОБА_5 за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на

Строк відбуття покарання рахувати з моменту затримання, тобто із 03 квітня 2012 року, взявши його під варту в залі суду. Зарахувати у строк відбутого покарання період перебування його під вартою із

В решті вирок суду залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Кіровоградської області протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим у той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

Судді: