Рішення № 22389722, 28.03.2012, Краматорський міський суд Донецької області

№2/528/34/12

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2012 року Краматорский міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Марченко Л.М.

при секретарі Кайрякової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія»про стягнення заборгованості по зарплаті, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія»про стягнення заборгованості по зарплаті, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди (а.с.1-6).

Під час судового провадження по справі позивач позов вточнив, збільшивши розмір позовних вимог (а.с.89-92).

Згідно позову з урахуванням його уточнення, ОСОБА_1 з 13.03.2008 року працював в ТОВ «УІІК»на посаді юриста за сумісництвом на випробувальному строку, з 14.04.2008 року на підставі укладеного трудового договору б/н від 14.04.2008 року про роботу за сумісництвом. Трудовий договір вважає розірваним за його заявою від 13.07.2010 року на підставі п.5.2 Договору та ст.39 КЗпП України у звязку з порушенням законодавства про працю. Позивач зазначає, що до цього часу відповідач не провів з ним повного розрахунку, у звязку з чим просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.06.2008 року по 13.07.2010 року в сумі 44198,79 грн. з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, середній заробіток за період з 14.07.2010 року по 01.03.2012 року в сумі 42348,04 грн., вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 6600 грн., компенсацію за частково невикористану відпустку за період з 13.03.2008 року по 13.07.2010 року в сумі 4773,15 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн., завдану невиплатою зарплати, що спричинило душевні хвилювання, необхідність вживати додаткових зусиль для організації свого життя.

У судове засіданні позивач ОСОБА_2 не зявився, надав заяву про слухання справи у його відсутність, на позові наполягав, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.93-94).

Відповідач по справі ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія»розташована за юридичною адресою: м.Київ, вул.Єреванська, б.1, кв.1, за фактичною адресою: м.Київ, вул.Жилянська, б.101.

Враховуючи те, що місцезнаходження відповідача є за межами територіальної підсудності Краматорського міського суду, то для допиту представника відповідача 22.10.2011 року надавалося судове доручення Соломянському районному суду м.Київа (а.с.48), яким, зокрема, пропонувалося відповідачу надати суду копію статуту, копію довідки ЄДРПОУ, дані про банківські реквізити, копії відомостей про нарахування та виплату заробітної плати позивачу, копію табелю обліку робочого часу за період роботи позивача, довідку про заборгованість перед позивачем по зарплаті з компенсацією за затримку строків її виплати, довідку про середньоденний заробіток позивача, довідку про розмір нарахованої та невиплаченої компенсації за невикористану відпустку, копії наказів про прийняття позивача на роботу та звільнення.

Під час виконання судового доручення Соломянський районний суд м.Київа викликав представника ТОВ «УІІК»та пропонував йому надати потрібні для вирішення справи документи (а.с.54). Однак представник відповідача Олійник О.В. надав лише письмові заперечення, в яких виразив свою незгоду з фактом розгляду справи Краматорським міським судом, по суті позову заперечень не надав, документів по суті трудового спору не представив (а.с.61,62). Також у вказаних запереченнях представник відповідача зазначив про бажання приймати безпосередню участь у розгляді судом цивільної справи (а.с.61), однак в наступні судові засідання не зявився без поважних причин.

Так, представник відповідача, будучі належним чином повідомленим про явку в судове засідання 06.03.2012 року, що підтверджується телефонограмою (а.с.88), до суду не зявився, надав заяву про відкладення розгляду справи через занятість в іншому судовому процесі (а.с.96,97).

З огляду на вказане та з урахуванням подачі позивачем уточненого позову (а.с.89), слухання по справі було відкладено до 20.03.2012 року та на адресу відповідача направлені копія уточненого позову та судова повістка.

Однак в судове засідання 20.03.2012 року представник відповідача знову не зявився, заяв не надав. Будучі належним чином повідомленим про наступне судове засідання, призначене на 28.03.2012 року, що підтверджується телефонограмою (а.с.101), витягом з реєстру поштових відправлень (а.с.103), представник відповідача в черговий раз до суду не зявився, про причини неявки не повідомив, заяв не надав.

За таких обставин зі згоди позивача (а.с.93-94) відповідно до ст.224 ЦПК України судом ухвалено про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши позов, надані заяви та докази копію трудового договору про роботу за сумісництвом (а.с.10-11), довідку з місця основної роботи (а.с.12,13), витяг з банківського рахунку позивача про зарахування заробітної плати (а.с.14-18), копію заяви від 13.07.2010 року на імя генерального директора ТОВ «УІІК» про розірвання трудового договору (а.с.19), вважає, що позов підлягає задоволенню.

Питання строків виплати заробітної плати, проведення розрахунку, відповідальності за його затримку, а також відшкодування моральної шкоди працівнику, передбачені статтями 115-117 КЗпП України.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплати працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно ст.44 КЗпП при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст.39), працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Згідно ст.83 ч.1 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Додатково питання про право на відпустку, умови та порядку її надання, тривалість, а також строки виплати компенсації за невикористану відпустку, регулюються Законом України «Про відпустки».

Згідно ст.237-1 КЗпП України передбачено право на відшкодування роботодавцем моральної шкоди, завданої працівнику.

Відповідно до ст.120 ч.2 ЦПК України саме на відповідача покладено обовязок надання доказів, зокрема з приводу нарахування та виплати заробітної плати, по справам за позовами, що виникають з трудових правовідносин.

Однак незважаючи на неодноразові відкладення розгляду даної цивільної справи, представник відповідача в судове засідання не зявився та документів з приводу предмету позову не надав, а також не надав заперечень по суті позовних вимог, у звязку з чим суд виходить з обсягу обставин та доказів, наявних у справі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 мав основне місце роботи, а саме з 19.04.2006 року працював юрисконсультом у КПЖГ Голосіївського району м.Києва, з 22.12.2009 року переведений на роботу до КП «Голосіївприватсервіс»Голосіївської районної у м.Києві Ради на посаду провідного юрисконсульта, де продовжував працювати, зокрема станом на 10.02.2011 року (а.с.12).

Крім того, позивач ОСОБА_1 з 13.03.2008 року працював в ТОВ «УІІК»на посаді юриста за сумісництвом на випробувальному строку, з 14.04.2008 року на підставі укладеного трудового договору б/н від 14.04.2008 року про роботу за сумісництвом.

Пунктом 5.1 трудового договору передбачено, що даний договір є строковим і укладений на строк один рік.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що він продовжував працювати у відповідача на тій же посаді та на тих же умовах по 13.07.2010 року. Таким чином, відповідно до ст.39-1 КЗпП України мало місце продовження дії строкового трудового договору.

Пунктом 3.1 трудового договору передбачено, що заробітна плата ОСОБА_1 складає 2200 грн. Згідно п.3.2 договору заробітна плата повинна виплачуватися щомісячно в строк до 10 числа наступного місяця.

Заробітна плата позивачу ОСОБА_1 за роботу в ТОВ «УІІК»зараховувалася на картковий рахунок, відкритий на імя позивача, у ВАТ АБ «Укргазбанк»та з червня 2009 року на картковий рахунок позивача у ВАТ «ВТБ Банк».

У звязку з ненаданням відпусток, порушенням строків виплати заробітної плати, законодавства про працю та трудового договору, позивач 13.07.2010 року подав на імя генерального директора ТОВ «УІІК»заяву про розірвання трудового договору з 13.07.2010 року. Зазначена заява того ж дня зареєстрована відповідачем, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с.19).

За таких обставин та відповідно до ст.39 ч.1 КЗпП України позивач ОСОБА_1 обєктивно вважає трудовий договір, укладений між ним та ТОВ «УІІК», розірваним 13.07.2010 року, тобто у визначений ним строк.

В порушення вимог ст.116 КЗпП України при звільненні позивача відповідач не провів з ним повного розрахунку та заборгованість не погасив до цього часу.

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача ТОВ «УІІК»по заробітній платі за період з 01.06.2008 року по 13.07.2010 року з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення становить перед ним 44198,79 грн., що підтверджується розрахунком (а.с.91-91), даними витягу з банківських рахунків позивача про зарахування заробітної плати (а.с.14-18).

За відсутністю обґрунтованих заперечень відповідача, суд вважає, що права позивача слід поновити та зазначену суму заборгованості по зарплаті стягнути на його користь з відповідача.

Відповідно до п.4.1, п.4.2 трудового договору позивачу ОСОБА_1 під час роботи на ТОВ «УІІК»повинна була надаватися щорічна оплачувана відпустка тривалістю 24 календарних дня, одночасно з відпусткою за місцем основної роботи.

Зазначені положення трудового договору узгоджуються з ст.ст.10,25 Закону України «Про відпустки», згідно яким:

п.6 ч.7 ст.10 Закону України «Про відпустки»- щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються … сумісникам одночасно з відпусткою за основним місцем роботи,

п.14 ч.1 ст.25 Закону України «Про відпустки» - відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обовязковому порядку … сумісникам на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи.

Однак, як зазначає позивач ОСОБА_1 за весь час роботи у відповідача йому було надана відпустка лише один раз протягом десяти днів з 08.10.2008 року по 17.10.2008 року, хоча за основним місцем роботи щорічна основна оплачувана відпустка надавалася своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується довідкою КП «Голосіївприватсервіс»Голосіївської районної в м.Києві ради (а.с.12).

Таким чином, за період роботи 13.03.2008 року по 13.07.2010 року позивачем не було використано 45 днів основної відпустки та при звільненні йому не була виплачена грошова компенсація в розмірі 4773,15 грн. згідно розрахунку (61730 / 582 дн. х 45 дн.) (.а.с4-5). Вказану заборгованість слід стягнути з відповідача на користь позивача відповідно до ст.83 ч.1 КЗпП України.

З урахуванням того, що припинення трудового договору з ОСОБА_1 відбулося внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю та трудового договору (ст.39 КЗпП України), позивачу винна бути виплачена вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку згідно ст.44 КЗпП України, тобто в розмірі 6600 грн. (2200 грн. х 3).

Таким чином, з відповідача ТОВ «УІІК»на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути вихідну допомогу в розмірі 6600 грн.

Суд, встановивши, що відповідач ТОВ «УІІК» не розрахувався зі звільненим працівником позивачем ОСОБА_1, до цього часу має перед ним заборгованість по заробітній платі, на підставі ст.117 КЗпП України та з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року №14-рп/2012 вважає, що позивач обґрунтовано та з дотриманням строку позовної давності вимагає стягнення на його користь середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Такий середній заробіток (в межах позовних вимог) за період з 14.07.2010 року по 01.03.2012 року складає 42348,04 грн. за 413 робочих днів, виходячи з середньоденного заробітку в розмірі 102, 54 грн.

За відсутністю заперечень відповідача та документів, які б спростовували розрахунок позивача, суд вважає потрібним стягнути з ТОВ «УІІК»на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 42348,04 грн. за період затримки з 14.07.2010 року по 01.03.2012 року.

Суд вважає права позивача на своєчасну та в належному розмірі отримання заробітної плати, отримання повного розрахунку при звільненні, порушеними. Шляхом невиплати зарплати протягом тривалого часу після звільнення, позивачу завдано моральну шкоду, яка виявилася в порушенні його трудових прав, які захищені Конституцією України та трудовим законодавством, спричиненні душевних хвилювань, необхідність вживати додаткових зусиль для організації свого життя.

З огляду на вказане та на підставі ст.237-1 КЗпП України, з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року №14-рп/2012, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача ОСОБА_1 про відшкодування завданої моральної шкоди, а заявлену ним грошову компенсацію в розмірі 3000 грн. такою, що відповідає обсягу моральних страждань позивача, обставинам даної справи, співвідноситься з розміром заборгованості по зарплаті, відповідає принципам розумності та справедливості. Зазначені вимоги заявлені в межах тримісячного строку позовної давності (ст.233 КЗпП України), оскільки фактичний розрахунок з позивачем до цього часу не проведено.

Таким чином, з ТОВ «УІІК»на користь ОСОБА_1 слід стягнути моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір»на відповідача ТОВ «УІІК»слід покласти обовязок по оплаті судового збору в розмірі 1086,50 грн. (979,20 грн. в частині матеріальних вимог, 107,30 грн. в частині вимог про відшкодування моральної шкоди).

Керуючись ст.ст. 8,14,15,215,223 ЦПК України, ст.ст.44,83,115-117,233,237-1 КЗпП України, Законом України «Про відпустки», суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія»про стягнення заборгованості по зарплаті, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди, задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія»(010, м.Київ, вул.Жилянська, б.101, поверх 7, код за ЄДРПОУ 32102765, ІПН 321027626583, п/р 260064540 у ВАТ АБ «Укргазбанк»у м.Києві, МФО 320478) на користь ОСОБА_1 заборгованість по зарплаті в розмірі 44198,79 грн., вихідну допомогу в розмірі 6600 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 4773,15 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 42348,04 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн., а всього 100919,98 грн. (сто тисяч девятсот девятнадцять гривень 98 коп.).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія»(010, м.Київ, вул.Жилянська, б.101, поверх 7, код за ЄДРПОУ 32102765, ІПН 321027626583, п/р 260064540 у ВАТ АБ «Укргазбанк»у м.Києві, МФО 320478) на користь держави судовий збір в розмірі 1086,50 грн. (одна тисяча вісімдесят шість гривень 50 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте Краматорським міським судом за письмовою заявою відповідачів, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Рішення постановлено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя