Рішення № 22384047, 04.04.2012, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2025/1257/2012

Номер провадження 2/2025/451/2012

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.04.2012 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням- судді ОСОБА_1, секретаря судових засідань ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 “про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини”, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, посилаючись на те, що з 13 серпня 1994 року сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі, який був укладений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області. Від даного шлюбу мають неповнолітню дитину –ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачем на знаходиться на її утриманні. Відповідач ухиляється від передбаченого статтею 180 Сімейного кодексу України обов»язку утримувати дитину, а тому просить стягнути з нього аліменти у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) щомісячно.

У судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги та наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі заявивши про те, що вона не має наміру дане питоання з відповідачем вмирішувати мирним шляхом, оскільки відповідач сплачувати добровільно аліменти обіцяє тільки в судовому засіданні. а потім цього сам робити не буде, адже він, і на її неодноразові звернення про надання допмоги дитині, не відзивається. Хоча вона не оспорює той факт, що відповідач надає дитині деякі кошти на особисті витрати - 20-30 гривень. Проте, коштів на утримання дитини, які б витрачалися на його матеріальне, духовне та культурне забезпечення, від відповідача для дитини - не має.

У судовому засіданні відповідач заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання сина у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу), посилаючись на те, що на його утриманні знаходиться малолітня дитина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім цього вказав про те, що він сплачує кредитні кошти на оплату автомобіля.

Третя особа – ОСОБА_5, в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача, однак прохала суд, врахувати ту обставину, що від відповідача в неї також є малолітня дитина, яка потребує коштів на її утримання та забезпечення, тому сподівається, що рішення по справі буде таким, що ні чиїх інтересів порушувати не буде. Адже це діти і вони мають одинакові права на своє утримання від свого батька - відповідача по справі. Крім того, третя особа вказала, що вона також, у березні місяці 20112 року, подала позов до Близнюківського районного суду Харківської області про стяшнення аліментів на свою користь на утримання їх спільної з відповідачем дитини. Про те провадження по справі ще не відкрито так як суддя Павлюченко С.В., був на лікарняному, а на даний час, зробив запити по справі.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом з»ясовано, що позивач та відповідач між собою уклали шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області зроблено актовий запис № 363, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про шлюб (а.с. 5).

В даному шлюбі в них народився син –ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить ксерокопія свідоцтва про народження (а.с.№ 6), в якому в графі батько зазначено: ОСОБА_4, а в графі мати: ОСОБА_3.

Судом встановлено, що відповідач не надає постійної матеріальної допомоги позивачу на утримання їх спільної дитини.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: " Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення". В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: "Держави-учасники зобов"язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов"язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи". Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що "Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею №11 цього ж Закону вказано, що "Сім"я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім"ї разом з батьками або в сім"ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов"язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини." Згідно статті №12 цього закону вказано, що " Виховання в сім"ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов"язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров"я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці".

Судом було з»ясовано матеріальне становище сторін, де встановлено, що відповідач працює начальником Близнюківського ВДАІ. Позивач працює в Обласному клінічному центрі урології і нефрології ім. Шаповала на посаді сестри медичної стаціонару (діалізного залу).

Керуючись вимогами ст. 182 Сімейного Кодексу України та п. 17 Постанови Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 Постанови Верховного суду України «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров”я та матеріальне положення дитини, стан здоров”я та матеріальне положення позивача, відповідача. Крім того, судом враховується те, що позивач працює, але її доходу, недостатньо для належного забезпечення дитини. Суд також враховує той факт, що відповідач працює, має задовільний стан здоров»я, на утриманні має дитину, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Отже, на підставі викладеного, суд знаходить позовні вимоги позивача, такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 183 Сімейного Кодексу України, суд вважає можливим стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дитини, в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходів) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною віку повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору.

На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільненні від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України, а також відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує на користь держави з відповідача судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп..

Керуючись ст.ст.10, 11, 31, 57, 60,77, 79, 81, 88, 208-209, 212-213, 214, 215, 218, 223, ч.1 ст.367 ЦПК України; ст.ст.180, 181, 183, 184, 191 Сімейного кодексу України; Принципом №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року; ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року; ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402; п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 “про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини”, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого, станом на 02 березня 2012 року за адресою: Харківська область, місто Лозова, вулиця Пушкіна, будинок-83, фактично мешкаючого: Харківська область, місто Лозова, смт. Панютине, вулиця Матросова, будинок-11, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, працюючого начальником Близнюківського ВДАІ (адреса розташування: Харківська область, Близнюківський район, м. Близнюки, вул.. Комсомольська, 38А), аліменти на користь ОСОБА_3, на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 - в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідної вікової категорії щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду – 23 лютого 2012 року і до досягнення дитиною віку повноліття.

В іншій частині позовних вимог позивачу –відмовити.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок, перерахувавши: (Одержувач коштів: Лозівське управління Державної казначейської служби України Харківської області, Код ЄДРПОУ 38053090, Банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31219206700015, код бюджетної класифікації 22030001).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

(Повний текст рішення виготовлено 05 квітня 2012 року.).

Головуючий

в судовому засіданні

Суддя: Н.М. Жмуд