Рішення № 22379558, 26.03.2012, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           Справа 2/519/1026/12          

26.03.2012 року                              Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Папаценко П.І., при секретарі Конівченко Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 –представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення, зобов’язання вчинити певні дії та вселення ,-

В С Т А Н О В И В :

1.02.2012 року ОСОБА_1 –представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в подальшому уточненого нею, просила суд: виселити ОСОБА_3 з квартири №7, розташованої у будинку №16 по провулку Трамвайному в м.Маріуполі, зобов’язати її передати ОСОБА_2 ключі від всіх дверей квартири, та вселити ОСОБА_2 у вказану квартиру. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила наступне. Згідно рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 14.10.2011 року, залишеного без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 14.12.2011 року, за позивачем ОСОБА_2 визнане право власності на спадщину за законом, на квартиру АДРЕСА_1, яка витребувана на її користь від ОСОБА_3 За вказаним рішення Жовтневим районним судом м.Маріуполя виданий виконавчий лист, але за ним Жовтневий відділ ДВС Маріупольского міського управління юстиції, постановою від 18.01.2012 року відмовив у відкритті виконавчого провадження, оскільки рішення суду у частині визнання права власності на спадщину не підлягає виконання органами державної виконавчої служби. На виконання рішення суду відповідач

ОСОБА_3 не допускає до квартири представників БТІ м.Маріуполя, чим створює перешкоди в процесі реєстрації права власності ОСОБА_2 на вказану квартиру. На підставі зазначеного просила суд позов задовольнити.

          Позивач ОСОБА_2, належним чином повідомлена про час, місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася, надала заяву про підтримку позовних вимог, та про розгляд справи у її відсутності.

           ОСОБА_1 –представник позивача ОСОБА_2, в судовому засіданні наполягала на задоволені позову на підставах, зазначених в позовній заяві, особисто зазначивши, що відповідач ОСОБА_3 добровільно не виконує рішення суду, не передає ключі від квартири, не допускає до квартири представників БТІ м.Маріуполя, перешкоджає вселенню позивача в квартиру, тому порушене право ОСОБА_2 підлягає судовому захисту.

          Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, про час, місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву, в якій позов не визнала, просила суд розглянути справу у її відсутності за участю представника.

          ОСОБА_4 –представник відповідача ОСОБА_3, в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала проти його задоволення з наступних підстав: ОСОБА_3 у вказаній квартирі не проживає, тому фізично її не може бути виселено, підстав для її виселення передбачених, ст.109 ЖК України, не існує, безпідставним з цього приводу є посилання позивача і на ст.ст.309, 391 ЦК України, так як вказані норми матеріального права не є нормами закону, що закріплюють підстави для виселення з жилого приміщення. Стосовно передачі ключів від квартири, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вони є власністю ОСОБА_3, так як вона за власний кошт провела ремонт вказаної квартири, та замінила усі двері та замки. Що стосується вселення позивача до квартири за рішенням суду, то воно неможливе, так як нормами ЖК України таке не передбачене, також таке вселення неможливе, так як позивач постійно мешкає та зареєстрована в іншій місцевості.

Вислухавши представників сторін, дослідивши представлені докази, суд вважає, що вимоги позивача ОСОБА_2 підлягають повному задоволенню.

За рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 14.10.2011 року, залишеного без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 14.12.2011 року, за позивачем ОСОБА_2 визнане право власності на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, яка витребувана на її користь від ОСОБА_3

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 вказане рішення суду добровільно не збирається виконувати, перешкоджає доступу до квартири, як позивача, так і представників БТІ м.Маріуполя, чим створює перешкоди в реалізації ОСОБА_2 права на квартиру, в розумінні ст.ст.316,317 ЦК України, яке вона може здійснити відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, тобто володіти, користуватися та розпоряджатися своєю квартирою. Безперечним підтвердженням наведеному є невизнання позову відповідачем ОСОБА_3

Згідно ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаним судовим рішенням на підставі ст.388 ЦК України встановлено, що спірна квартира вибула із володіння ОСОБА_5 –батька позивача ОСОБА_2, не з його волі, тому ОСОБА_2, як спадкоємець вбитого батька, має право витребувати квартиру у набувача ОСОБА_3 Це право ОСОБА_2 –витребувати квартиру у ОСОБА_3 вже закріплене рішенням суду.

Нажаль, положення норми матеріального права - ст.388 ЦК України, стосовно витребування майна не співпадає з можливістю її реалізації на стадії виконавчого провадження згідно Закону України «Про виконавче провадження»та Інструкції «Про проведення виконавчих дій», так як зазначеними Законом і Інструкції не передбачене виконання вказаної вимоги органами державної виконавчої служби.

          Враховуючи зазначені обставини, суд, вважає, що за ст.3 ЦПК України, позивач ОСОБА_2 має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права –витребувати на свої користь квартиру у ОСОБА_3, таким чином захистити своє право власності на квартиру, пов’язане з володінням, користуванням та розпорядженням нею, в цьому сенсі позовні вимоги відповідають вимогам ст.16 ЦК України - способам захисту цивільних прав.

          З цього приводу, суд, вважає, що у даному випадку посилання позивача ОСОБА_2 на ст.ст.319,391 ЦК України, ст.150 ЖК України не є безпідставними, навпаки, наведені відповідачем ОСОБА_3 доводи не відповідають дійсності, не ґрунтуються на вимогах закону, суд їх розцінює, як спосіб перешкоджання ОСОБА_2 в реалізації її прав.

Оскільки суд прийшов до такого висновку, підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 про її вселення до квартири, та виселення ОСОБА_3 із квартири без надання іншого жилого приміщення, так як відповідач забезпечена іншим жилим приміщенням.

Підлягають також задоволенню позовні вимоги про зобов’язання ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 ключі від всіх дверей квартири №7, розташованої у будинку №16 по провулку Трамвайному в м.Маріуполі, так як вони є похідними від вже задоволених позовних вимог, при цьому ця передача є безкоштовною для ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_3, за її твердженням, з власної ініціативи міняла двері, та замки в дверях.

Оскільки суд пришов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 –представника позивача ОСОБА_2, за вимогами ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір у розмірі 107,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,61,88,209,212,214,215,218 ЦПК України, ст.ст.150,155 ЖК України, ст.ст.316,319,391 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 –представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення, зобов’язання вчинити певні дії та вселення - задовольнити повністю.

Виселити ОСОБА_3 з квартири №7, розташованої у будинку №16 по провулку Трамвайному в м.Маріуполі, без надання іншого жилого приміщення.

Вселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартиру №7, розташовану у будинку №16 по провулку Трамвайному в м.Маріуполі.

Зобов’язати ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 ключі від усіх дверей квартири №7, розташованої у будинку №16 по провулку Трамвайному в м.Маріуполі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір у розмірі 107,30 грн.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневій районний суд м.Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :                                                             Папаценко П.І.