Рішення № 22378596, 02.04.2012, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/3680/12

Справа № 437/99/12 Головуючий у 1 й інстанції - Новік Л.М.

Доповідач - Козлов С.П.

Категорія 56

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Козлова С.П.,

суддів: Болтунової Л.М., Тамакулової В.О.,

при секретарі: Майна Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Синельниківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №7 на рішення Синельниківського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2012 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Синельниківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №7, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2011 року позивачка звернулася до суду з таким позовом, в якому уточнюючи свої позовні вимоги в ході розгляду справи, посилалася на те, що 26.05.2011 року на території Синельниківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №7 неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, маючи неприязні стосунки з її сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, підбурював розібратися з її сином неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, після чого останній вдарив кулаком у груди її сина, якому у звязку з цим згідно акту судово-медичного дослідження встановленні тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких, але за не досягненням безпосереднім неповнолітнім виконавцем віку притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст.125 УК України, правоохоронними органами з ним була лише проведена розяснювальна профілактична бесіда. Оскільки сумісними діями особи, яка підбурювала іншу особу до спричинення її сину тілесних ушкоджень, і безпосереднього виконавця протиправних дій її сину та їй була спричинена моральна шкода в розмірі 1700 грн., яку відшкодувати ці неповнолітні не можуть за відсутністю у них майна, позивачка просила суд стягнути її з закладу, який за законом здійснював щодо них функції піклувальника, тобто з відповідача.

Рішенням Синельниківського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2012 року стягнуто з відповідача на користь позивачки 1700 грн. моральної шкоди та на користь держави 214,60 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права Синельниківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Розглянувши справу та перевіривши доводи скарги колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами.

У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зазначеним вимога закону рішення суду не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 04 червня 2011 року було встановлено, що неповнолітній ОСОБА_5 у звязку з неприязненими стосунками зі своїм однокласником ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, попросив 26.05.2011 року старшокласників СШ №7, що навчаються в 8-ом класі, поговорити з ОСОБА_6, після чого вони підійшли на вулиці біля медпункту до нього і зробили йому зауваження, щоб він більше не вступав у конфліктні ситуації з ОСОБА_5, але ОСОБА_6 на зауваження не відреагував, тоді один із старшокласників ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ударив його кулаком в груди, після чого ОСОБА_6 розповів про все вчителю і при цьому став скаржитися на біль в грудях, тому вчитель відвела його в медпункт СШ №7, де його з батьками направили на огляд до Синельниківської ЦРЛ. Формально в діях неповнолітнього ОСОБА_7 вбачається склад злочину, передбачений ст.125 КК України, слідство та дізнання за яким проводиться судом не інакше, як по жалобі потерпілого, але оскільки останній не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, з ним було проведено розяснювально-профілактичну бесіду про недопущення протиправних дій в подальшому і винесено офіційне застереження, а по відношенню до його батька ОСОБА_8 складено адміністративний матеріал по ст.184 ч.4 КУпАП. З іншими неповнолітніми старшокласниками по данному факту також проведена розяснювально-профілактична бесіда та винесені офіційні застереження.

Згідно судово-медичного дослідження №148 від 01.06.2011 року неповнолітньому ОСОБА_6 старшокласники заподіяли тілесні пошкодження, при цьому будь-яких тілесних пошкоджень у вигляді синців, саден шкіри, ран та рубців від них, які б відповідали терміну часу на 26.05.2011 року на тілі досліджуваного не встановлено, а за даними представленої медичної документації у нього мали місце тілесні пошкодження у вигляді тупої травми живота, забою передньої черевної стінки та з огляду на характер встановленого у нього тілесного пошкодження воно може бути наслідками травматичного впливу тупого твердого травмуючого предмету, вищевказане тілесне пошкодження живота у вигляді забою передньої черевної стінки відповідає категорії легких.

Відповідно до ст.1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

За ст.59 ЦК України піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена. А згідно ст.66 цього Кодексу якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров'я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад.

Таким чином, за шкоду, завдану в результаті протиправних дій неповнолітніх від 14 до 18 років, відповідають тільки батьки (усиновлювачі) та піклувальники, а відповідальність навчального закладу, який зобов'язаний здійснювати нагляд за неповнолітнім під час його навчання і перебування в цьому закладі при наявності у нього законних піклувальників в особі його батьків, що мало місце в даному випадку, діючим законодавством не передбачена.

Проте наведені норми закону та обставини справи суд залишив без уваги і належної правової оцінки, розглянув справу без залучення до участі у справі ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, як безпосереднього заподіювача шкоди, якому на час розгляду справи виповнилося шістнадцять років, а також не залучив до участі у справі його батьків в якості відповідачів, та не врахував, що відповідальність закладу, який за законом здійснює функції піклувальника, за завдану неповнолітньою особою шкоду за своїм характером є додатковою, тобто похідною від її відповідальності, і такий заклад несе відповідальність за наявності його неправомірної поведінки, що сприяла виникненню шкоди, та за відсутності у неповнолітньої особи майна або заробітку достатнього для відшкодування, при цьому суд в порушення вимог ст.213 ЦПК України не з'ясував, чи є в ОСОБА_7 майно, належне йому на праві власності, і чи отримує він будь-яки доходи.

Крім того, стягуючи з відповідача на користь позивачки 1700 грн. моральної шкоди суд в порушення роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (п.9) та вимог ст.23 ЦК України в рішенні не навів відповідних мотивів і своїх міркувань, з яких він виходив визначаючи саме такий розмір цієї шкоди, та достатніх доказів в їх підтвердження, а стягуючи з відповідача на користь держави 214,60 грн. судового збору не зазначив норми закону, на підставі якої така сума судового збору повинна бути сплачена, та не врахував, що діючим законодавством на час подання такого позову немайнового характеру вона була встановлена в розмірі 0,5 неоподаткованого мінімуму, тобто 8,50 грн..

За таких обставин, рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову на підставі ст.1179 ЦК України та ст.309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Синельниківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №7 задовольнити.

Рішення Синельниківського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2012 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Синельниківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №7, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: