Постанова № 22374441, 20.03.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2012 р.

15 год.45 хв.Справа № 2-а-183/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Грицай Л.В.,

за участю:

представника позивача - Омельченко Т.Й.,

представника відповідача - Горбунової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІЕКСПО" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліекспо" (далі - позивач, ТОВ «Поліекспо») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні ( далі - відповідач) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2011 року № 000432501 щодо зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 460 958,00 грн.

Відповідно до ст. 55 КАС України судом ухвалено на місці щодо процесуального правонаступництва шляхом заміни державної податкової інспекції у м. Херсоні на її правонаступника державну податкову інспекцію у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби ( далі ДПІ).

Вимоги позивача вмотивовані тим, що за наслідками проведеної камеральної перевірки податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року ДПІ неправомірно зроблений висновок щодо завищення суми відємного значення обєкта оподаткування попереднього звітного періоду в сумі 460 958,00 грн. з підстав порушення позивачем пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» розділу ХХ “ Перехідні положення ” Податкового кодексу України. На думку позивача, вказані норми Податкового кодексу України є схожими з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на підставі яких були сформовані збитки за результатами 2010 року, і тому повинні враховуватись у від'ємному значенні з податку на прибуток у II кварталі 2011 року до повного погашення такого від'ємного значення. Позивач зазначає, що вищевказані норми Податкового кодексу України однозначно вказують на право платників податку на включення до витрат II кварталу 2011 року суми від'ємного значення, отриманого за підсумками І кварталу 2011 року в повному обсязі, в тому числі з включенням до витрат від'ємного значення об'єкта оподаткування, сформованого за підсумками 2010 року, при цьому ні Податковим кодексом України, ні жодним іншим нормативно-правовим актом не передбачено обмеження на включення до витрат 2011 року суми збитків минулих років. Таким чином, показники податкової декларації з податку на прибуток за II квартал 2011р., а саме показники рядку 06.6 у розмірі 460958,00 грн., сформовані позивачем у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України. На підставі вказаних обставин, позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є безпідставним та таким, що не відповідає нормам діючого законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, надавши письмові заперечення, в яких зазначив, що позивач припустився помилкового розуміння пункту 3 підрозділу 4 « Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» розділу ХХ “ Перехідні положення ” Податкового кодексу України, задекларувавши у ІІ кварталі 2011 року у складі витрат збитки попередніх років в сумі 460 958,00 грн., що призвело до заниження відємного значення обєкта оподаткування.

Нормативним підтвердженням вказаного є абзац другий пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “ Перехідні положення ” Податкового кодексу України, яким визначено, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 р. здійснюється з урахуванням відємного значення, отриманого платником податку саме за перший квартал 2011 року без врахування будь-яких інших звітних періодів. Представник відповідача зазначив, що у зв'язку із набранням з 01.04.2011 р. чинності розділу III Податкового кодексу України та відсутністю в ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 р., тому 80 % від'ємного значення об'єкта оподаткування 2009 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається. Вказані обставини підтверджують, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, тому відповідач просить у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, 27.10.2011 року ДПІ проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток, за результатами якої встановлено завищення позивачем відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток за попередній звітний період в сумі 460 958,00 грн., про що складений акт перевірки від 27.10.2011 року № 3650/15-1/19236745 ( далі акт перевірки).

На підставі акту перевірки та згідно з п.п. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54 та п. 120.1. ст. 120 Податкового кодексу України ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004321501 від 15.11.2011 року.

Як вбачається з акту перевірки, ТОВ « Поліекспо » податковою декларацією з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року (вх. № 9005596505 віл 01.08.2011 p. E-mail ) по коду рядка 06.6 "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду за І квартал 2011 року" задекларувало суму 1529009,00 грн., яка в тому числі включає збитки 2009 року ( 80 % ) ( рядок 04.9 декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року).

Оскільки, відповідно до п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, з урахуванням припису пункту 3 підрозділу 4 « Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році», розділу ХХ “ Перехідні положення ” Податкового кодексу України, в рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток, форма якої затверджена наказом ДПА України від 28.02.2011 року за № 114, відображається відємне значення обєкта оподаткування першого кварталу 2011 року, тому, згідно уточнюючої декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, ТОВ «Поліекспо» збільшено відємне значення обєкта оподаткування за звітний період на 460 958,00 грн.

Визначившись зі спірністю позицій сторін щодо неоднозначного трактування положень пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “ Перехідні положення ” Податкового кодексу України, суд виходить із наступного.

Правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку з 01.04.2011 року визначаються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 -VI ( далі-Податковий кодекс України), зокрема, розділом ІІІ “ Податок на прибуток ”.

Крім того, відповідно до пункту 1 підрозділу 4 “ Особливості справляння податку на прибуток підприємств ” розділу XX “ Перехідні положення ”, розділ III “ Податок на прибуток ” цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом, та відповідно до розділу XIX “ Прикінцеві положення ” Податкового кодексу України, Закон України “ Про оподаткування прибутку підприємств ” втрачає чинність лише 01 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень Податкового кодексу України свідчить про те, що в періоді з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток регулювалися саме Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств ” від 28.12.1994 р., № 334/94-ВР, в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97 р. ( далі Закон України № 334/94-ВР), а починаючи з 01.04.2011 р. - положеннями Податкового кодексу України.

Як вбачається з обставин адміністративної справи, спір між сторонами виник у зв'язку із відображенням товариством в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року у рядку 06.6 декларації суму 460 958,00 грн., яка складає відємне значення обєкта оподаткування І кварталу 2011 року і виникла за наслідками діяльності товариства за 2009 рік, що на думку податкового органу, не узгоджується з дослівним тлумаченням положень пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “ Перехідні положення ” Податкового кодексу України.

Проте, суд не може погодитися із вказаною думкою відповідача, з огляду на наступне.

З метою встановлення правомірності відображення позивачем у рядку 06.6 декларації за П квартал 2011 року спірної суми, необхідно надати оцінку правовим підставам відображення показників податкової звітності за І квартал 2011 року.

При складанні декларації податку на прибуток за І квартал 2011 року щодо розрахунку відємного значення обєкту оподаткування за результатами наступних звітних періодів, платник податків повинен був керуватися нормами Закону України № 334/94-ВР. Зокрема пунктом 6.1. ст. 6 цього Закону передбачено якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Законом України від 20.05.2010 року № 2275-VI “ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, який набрав чинності 16.06.2011 року,

- пункт 6.1 статті 6 Закону України № 334/94-ВР доповнено абзацом другим, згідно із яким у 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону;

- статтю 22 Закону України № 334/94-ВР доповнено пунктом 22.4, згідно із яким у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Таким чином, виходячи з аналізу вказаних норм Закону України № 334/94-ВР суд вважає, що у I кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 р. та не були враховані у складі валових витрат у 2010 р., та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, є його від'ємним значенням.

Відповідно до частини 3 статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відтак, ДПІ ні в акті перевірки, ні під час судового засідання не заперечувалось, що товариство правомірно включило до складових валових витрат І кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році в сумі 460 958,00 грн., задекларувавши його у податковій декларації податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, було передбачене статтею 6 Закону України № 334/94-ВР, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З 1 квітня 2011 року порядок обліку відємного значення обєкту оподаткування за результатами наступних податкових періодів визначається статтею 150 та підпунктом 3 підрозділу 4 розділу XX “ Перехідних положень ” Податкового кодексу України.

Статтею 150 Податкового кодексу України встановлений порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів.

Так, згідно із п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Враховуючи, що норми даної статті аналогічні з змістом нормам п.6.1 ст.6 та п. 22.4 ст.22 Закону України № 334/94-ВР з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 року № 2275-VI, то вказана стаття Податкового кодексу України також дозволяє платнику податків повністю включати до витрат першого календарного кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення обєкта оподаткування. Адже така аналогічність повязана з тим, що розрахунок І кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку обєкту оподаткування, як річний розрахунок, згідно Закону України № 334/94-ВР, який втратив чинність.

При цьому, відповідно до пункту 3 підрозділу 4 “Особливості справляння податку на прибуток підприємств ” розділу XX “ Перехідні положення”, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

- якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Виходячи із приписів зазначеної норми, суд вважає, що законодавцем визначено право платника податків щодо віднесення до складу ІІ кварталу 2011 року відємне значення обєкта оподаткування, отримане ним за результатами здійсненої діяльності за перший квартал 2011 року, оскільки правомірність формування відємного значення обєкта оподаткування за І квартал 2011 року з урахуванням збитків 2009 року підтверджується нормами Закону України № 334/94-ВР і не заперечується ДПІ, а не перенесення показників відємного значення задекларованого у І кварталі 2011 року до податкової звітності за П квартал 2011 року або розподіл цього показника на “ відємне значення (збитки) минулих років ” та “ відємне значення ( збитки) І кварталу 2011 року ” діючим законодавством не передбачено та не спростовано відповідачем в ході судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач, вказує, що до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року підлягає включенню лише відємне значення попереднього звітного періоду створеного протягом першого кварталу, в той же час не зазначає куди слід включити відємне значення (збитки) минулих періодів, зокрема, 2009 року, що ніяким чином не узгоджується із вище проаналізованими положеннями нормативно-правових актів.

Суд не приймає заперечення відповідача про застосування під час розгляду зазначеної справи положень про зворотну дію в часі законів і інших нормативно-правових актів, в частині того, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 р., оскільки таке тлумачення зазначеного положення Податкового кодексу є хибним.

Як зазначалось вище, відповідно до пункту 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України розділ III " Податок на прибуток " набрав чинності з 1 квітня 2011 року, який згідно з пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Інше встановлено у пункті 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях Податкового кодексу України, які й регулюють питання щодо формування від'ємного значення ІІ кварталу 2011 року, проте Податковий кодекс України не містить положень, які б передбачали включення до складу витрат ІІ кварталу 2011 року виключно показники відємного значення об'єкта оподаткування, отриманого суб'єктом господарювання за результатами його діяльності протягом I кварталу 2011 року.

Суд зазначає, що у нормі пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях Податкового кодексу України законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, зокрема прийняттям Закону України від 20.05.2010 р. № 2275-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визначив особливий порядок формування об'єкту оподаткування податком на прибуток шляхом врахування збитків, які виникли до 01.01.2011 г., у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного їх погашення.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у І кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат ІІ кварталу 2011 року, при цьому обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат ІІ кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Крім того, суд звертає увагу на те, що витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку зазначені у статті 139 ПКУ, цей перелік є вичерпним, і порядок їх визначення відповідає правилам ( стандартам) бухгалтерського обліку.

Статтею 139 Господарського кодексу України" від 16.01.2003 р. № 436-IV визначено, що майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу щодо обмеження права платника на відображення у податковій звітності збитків від господарської діяльності без надання пояснень їх відображення у податковій звітності є фактичним невизнанням обґрунтованих витрат платників податків, понесених до 2011 року, що тягне за собою порушення його майнових прав, оскільки відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21 червня 1999 р. за № 391/3684 "Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку") визначено, що витрати це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Таким чином, суд вважає, що спірним рішенням суб'єкт владних повноважень, породжує зміну майнового стану юридичної особи, а тому оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, із рішення Європейського Суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України " вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав. Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS №9 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін, судом встановлено, що ДПІ у м. Херсоні, приймаючи оскаржуване рішення, діяла з порушенням приписів Конституції України та законів України, відтак воно є протиправним і підлягає скасуванню.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді оплати судового збору, які згідно з ст. 87 КАС України відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь в сумі 2146,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 159, 160163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІЕКСПО" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення - задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2011 року № 0004321501 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 460 958,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІЕКСПО" (код ЄДРПОУ 19236745, м. Херсон, вул. Червонофлотська, буд. 30) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 березня 2012 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.6