Постанова № 22374074, 26.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2012 р. № 2а-981/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря - Дасюк О.С.,

за участю представників позивача Старецької М.М., Філя О.Є., представників відповідача Пилипяка П.В., Карпина Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень №0002232302/26062, №000222302/26061 від 09.08.2011р., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна»(далі-Товариство) звернулося з позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова (далі-ДПІ), просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0002232302/26062 та №000222302/26061 від 09.08.2011р. Позов обґрунтовує тим, що висновки які викладені в акті позапланової виїзної перевірки про нікчемність фінансового-господарських операцій щодо неможливості здійснення таких з підстав відсутності трудових ресурсів, виробничого та торгівельного обладнання, складських приміщень для здійснення основного виду діяльності у ПП «Версант»який перебував у взаємовідносинах з ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд»контрагентом Товариства що поставляв щебінь гранітний є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами щодо факту отримання щебеню гранітного у ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд»та документами по факту використання щебеню гранітного при ремонті доріг на виконання договорів про реконструкцію вулиць у м.Львові.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позові та письмових поясненнях. Просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у заперечення та зазначили, що взаємовідносини ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд»(контрагентом Товариства) та ПП «Версант»мають ознаки нікчемності, оскільки під час перевірки фінансово-господарської діяльності цих підприємств встановлено, що ПП «Версант»не володіє майном, виробничими приміщеннями, земельними ділянками, транспортними засобами, а відтак відсутня і фінансово-господарська діяльність; ПП «Версант»відображено господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшого їх продажу покупцям, які фактично не відбувались. Фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Версант»та ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд»є нікчемними (безтоварними) правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами у липні 2010 року. Згідно представлених первинних документів, ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» реалізувало будматеріали Товариству на загальну суму 198 462,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 077,00 грн. ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд»відображено ПДВ в сумі 33 077,00 грн. в складі податкового зобовязання за липень 2010 року по взаєморозрахунках з ТзОВ «Балтом Україна», що свідчить про штучне формування Товариством податкового кредиту за липень 2010 року та валових витрат за 9 місяців 2010 року за рахунок придбання ТМЦ у платників податків по яких господарські операції не підтверджуються, а відтак просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна»зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Львівської міської ради, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АА №061879 та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.09.2007р. за №613. В період що перевірявся було платником податку на додану вартість (далі-ПДВ) та податку на прибуток.

Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань взаємовідносин з ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» за період з 01.07.2010р. по 31.07.2010р. за результатами якої ДПІ прийшла до висновку про порушення Товариством п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 ЦК України, п.5.1, п.п. 5.2.1. п 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №334/94-ВР із змінами та доповненнями (далі-Закон №334): завищено валові витрати у рядку 04.1 Декларації ?витрати на придбання товарів (робі, послуг)? по одержаних ТМЦ (товару) від ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» на суму 165 385,00 грн., в т.ч. за 3 кв. 2010р., що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 41 356,25 грн., в т.ч. за 3 кв. 2010р. та порушення п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168): у липні 2010 року зайво включено до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 33 070,00грн. по взаєморозрахунках із ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд», що призвело до заниження ПДВ за липень 2010 року на загальну суму 33 077,00 грн., що викладено в Акті перевірки від 26.07.2011р. №1885/23-2/3582784.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №0002232302/26062 від 09.08.2011р., яким Товариству визначено податкове зобовязання з податку на прибуток за основним платежем на суму 41 346,25грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 10 336,56грн. та №000222302/26061, яким Товариству визначено податкове зобовязання з ПДВ за основним платежем на суму 33 077,00грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 8 269,25грн.

В порядку процедури адміністративного оскарження оспорювані податкові повідомлення рішення залишені без змін, а скарги Товариства - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено, що за обревізований період Товариство проводило взаєморозрахунки з ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» на підставі угоди №14 від 03.06.2008р.: поставка бітуму дорожнього, щебеню гранітного, відсіву гранітного та інших матеріалів, призначених для ремонту, реконструкції та будівництва доріг.

При перевірці використано акт ДПІ у Сихівському м.Львова від 27.04.2011р. №834/23-209/35563037 позапланової невиїзної перевірки ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд»з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету ПДВ при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Версант»та акт невиїзної документальної перевірки ПП «Версант»від 21.09.2010р. №4336/23-4/36828580, згідно якого встановлено відсутність у ПП «Версант»необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже відсутня фінансово-господарська діяльність. Перевіркою встановлено проведення транзитних операцій, що спрямовано на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Платник податку мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

В свою чергу, податковий орган вважає що мало місце штучне формування ПП «Версант»податкового кредиту за перевіряємий період за рахунок придбання товарів, послуг у платників податків, по яких неможливе проведення перевірок з питань правових взаємовідносин з контрагентами та підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу постачання до виробника чи імпортера.

В акті перевірки зазначено, що факти, які були виявлені в ході проведення перевірки ПП «Версант», підтверджують відсутність фактичного отримання Товариством товару, який відвантажив ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» на загальну суму 198 462,00 грн. в тому числі 33070,00грн. ПДВ.

На підставі вищевикладеного ДПІ прийшла до висновку, що Товариство в порушення Закону №168 та Закону №334 безпідставно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суми згідно податкової накладної, виписаної ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд».

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагентів позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Представлені представниками позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні Угоди №14 від 03.06.2008р., між Товариством (Покупець) та ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд»(Постачальник) укладено угоду, предметом якої є передача у власність Покупця товару: бітум дорожний, щебінь гранітний фракцій 510 мм, 5-20 мм, 20-40 мм, 40-70 мм, 40-130 мм, відсів гранітний та інші матеріали, призначені для ремонту, реконструкції та будівництва доріг. Згідно Додаткової Угоди від 28.12.2009р., дія Угоди продовжена до 31.12.2011р.

На виконання умов даного договору ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд»поставив Товариству щебінь гранітний 20/40 згідно накладної №76 від 19.07.2010р. на загальну суму 198 462,00 грн. в тому числі ПДВ 33 077,00 грн. та виписав податкову накладну №82 від 19.07.2010р. на загальну суму 198 462,00 грн. в тому числі ПДВ 33 077,00 грн.

Дані суми ТзОВ «Балтом Україна», відповідно до накладних віднесено до валових витрат та відображено наступними проведеннями: Дт 28 Кт 631 та Дт 64 Кт 631, та включено до податкового кредиту (р.17) декларації по ПДВ у липня 2010 року та відображено у реєстрах одержаних податкових накладних за липень 2010 року.

Кредиторська заборгованість ТзОВ «Балтом Україна»перед ПП «Експерт Львівмаркетбуд»станом на 31.07.2011 року відсутня.

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що придбаний у ПП «Експерт Львівмаркетбуд»щебінь гранітний 20/40 був використаний на реконструкцію вул.Кульпарківська.

В підтвердження реальності господарських операцій та повязаності придбаних ТМЦ у ПП «Експерт Львівмаркетбуд»з господарською діяльністю Товариства представниками позивача долучено Договір №2 на реконструкцію вул.Кульпарківської (від вул.Городоцької до межі міста) (пусковий комплекс в від вул.Садової до вул..Городоцької) від 20.05.2010р., згідно якого Управління капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (Замовник) доручає Товариству (Підрядник) виконати роботи згідно проектно-кошторисної документації та договірної ціни будівельні роботи по вищезгаданому обєкту дороги.

Окрім того, згідно Договору №22 на реконструкцію вул.Кульпарківської (від вул.Городоцької до межі міста) (пусковий комплекс в від вул.В.Великого до межі міста) від 08.10.2009р., Управління капітального будівництва Департамету житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (Замовник) доручає Товариству (Підрядник) виконати роботи згідно проектно-кошторисної документації та договірної ціни будівельні роботи по вищезгаданому обєкту дороги.

Факт здійснення господарських операцій підтверджується долученими до матеріалів справи:

- Ліцензіями інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області щодо господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури в тому числі будівництво та монтаж інженерних та транспортних мереж, дорожних основ та покриття (місцевого значення), виданих Товариству;

- Довідками про вартість виконаних будівельних робіт за липень, вересень, жовтень 2010 року на виконання робіт по реконструкції доріг; актами №2, №19-22 приймання будівельних робіт за липень, вересень та жовтень 2010 року; відомостями ресурсів до актів №2, №19-22 приймання робіт за липень, вересень, жовтень 2010 року, актами списання в тому числі щебеню 20/40: №СпТ-000021 від 31.07.2010р., №СпТ-000032 від 30.09.2010р., №СпТ-000034 від 30.09.2010р., №СпТ-000034 від 30.09.2010р., №СпТ-000042 від 30.09.2010р.

- Договором оренди №32/02 складського приміщення від 01.02.2009р., згідно якого ВАТ «Львівське автотранспортне підприємство «Автотрансервіс»(Орендодавець) та Товариство (Орендар) уклали договір про передачу у тимчасове володіння приміщення 60 м.кв. по вул.Городоцька 367,а; акт приймання-передачі складського приміщення згідно договору оренди №32/02 від 01.02.2009р.; Додатковими угодами №1, №2, №3 до Договору оренди про продовження дії договору до 30.06.2011р.

- Договором оренди №53/07 складського приміщення від 01.07.2011р., згідно якого ВАТ «Львівське автотранспортне підприємство «Автотрансервіс»(Орендодавець) та Товариство (Орендар) уклали договір про передачу у тимчасове володіння приміщення 60 м.кв. по вул.Городоцька 367,а; акт приймання-передачі складського приміщення згідно договору оренди №53/07 від 01.07.2011р.;

- Договором про матеріальну відповідальність працівника за передані йому підзвітні цінності від 10.07.2008р. згідно якого Товариство (Роботодавець) та Громадянин ОСОБА_5 що працює на посаді «Виконавець робіт»(Працівник) приймає на себе повну матеріальну відповідальність за передані йому під звіт товарно-матеріальні цінності та грошові засоби, який згідно накладної №76 від 19.07.2010р. був відповідальний за одержання щебеню гранітного 20/40ПП від ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд»;

- оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 205 «будівельні матеріали»за липень 2010 року та за 3квартал 2010 року, на якому обліковуються ТМЦ: щебінь 20/40 на складі-1.

Відповідно до підпункту 7.5.1 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ПП «Версант»та ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали Свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Товар, який був предметом купівлі-продажу, не обмежені та не вилучені з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкову накладну яка не мала недоліків та порядок заповнення якої, відповідає встановленому чинним на момент її виписки законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу включити ПДВ в сумі 33 077,00 грн. до складу податкового кредиту липня 2010 року, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні декларацією з ПДВ за спірний період, реєстром виданих та отриманих податкових накладних та сформувати валові витрати у сумі 165385,00грн. у ІІІ кварталі 2010 року.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів у ПП «Версант»- контрагента ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд», оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Згідно з п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р., факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без обєктивного аналізу господарських операцій, вчинених Товариством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334), господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Товариство, як господарюючий субєкт веде діяльність з 2007 року, роботи (послуги), які визначені у досліджених судом Договорах, узгоджуються з предметом діяльності Товариства: будівництва доріг, аеродромів, мостів, оптова торгівля будівельними матеріалами.

З дослідженої в судовому засіданні декларації з податку на прибуток за 3 кв. 2010 року вбачається, що Товариством заявлено суму податку до сплати у бюджет в розмірі 46434,00грн., що підтверджує реальність господарської діяльності Товариства в обревізований період.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Товариство не несе відповідальності за свого контрагента та його контрагентів, які не виконали свого обовязку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес»АД проти Болгарії.

Під час перевірки господарської діяльності, як це зазначено в акті перевірки щодо ПП «Версант»контрагента ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд», який в свою чергу був контрагентом Товариства згідно договору про поставку щебеню гранітного 20/40 - досліджувались декларації з ПДВ за липень 2010 року, розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період, база даних «Система автоматизованого співставлення»та не досліджувались жодні первинні документи по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципів оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у звязку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Товариством у ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд»вищевказаного товару мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, а відтак відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства 930,30 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адмінстративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова №0002232302/26062, №000222302/26061 від 09.08.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» 930,30 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 31.03.2012 року.

Суддя Шинкар Т.І.