Постанова № 22373697, 22.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2012 р. № 2а-13110/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Іваськевича С.В.,

представника позивача Пчелінцевої Ф.І., представника відповідача Чабана О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Західенерго Інвест»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Західенерго Інвест» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки від 12.10.2011 року та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003242320 та № 0003232320 від 31.10.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними бухгалтерськими документами, а висновки відповідача стосовно недійсності правочинів, укладених із контрагентами позивача ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Лугпростройтехмонтаж», СПД ОСОБА_3, СПД ОСОБА_4, ТзОВ «БК АРТ Груп»є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. У позивача наявні усі необхідні первинні документи, які дають право включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Відтак, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення нечинними та такими, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 15.11.2011 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. Під час судового розгляду, за згодою представника позивача, задоволено клопотання представника відповідача та замінено первинного відповідача Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова належним відповідачем Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби. В судовому засіданні 22.03.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові та додаткових поясненнях, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що висновки акту перевірки відповідача, на підставі яких було прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суперечать вимогам податкового законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що під час проведення перевірки було встановлено, що господарські операції позивача із контрагентами, наведеними в Акті перевірки, не мали реального характеру. Документи, представлені позивачем як докази фактичного здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, не можуть свідчити про виконання такими підприємства своїх договірних зобовязань.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Західенерго Інвест»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 23.11.2009 року по 30.06.2011 року, результати якої відображені в Акті № 2470/23-2/36828837 від 12.10.2011 року.

Податковим органом встановлено, що підприємством завищено валові витрати за період з 23.11.2009 року по 30.06.2011 року по безтоварних операціях на суму 748436 грн., у тому числі:

- за 4 квартал 2009 року на 43349 грн.;

- за 1 квартал 2010 року на 114787 грн.;

- за 2 квартал 2010 року на 191229 грн.;

- за 3 квартал 2010 року на 229071 грн.;

- за 4 квартал 2010 року на 95000 грн.;

- за 1 квартал 2011 року на 75000 грн.

При цьому, контрагентами позивача були ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Лугпростройтехмонтаж», СПД ОСОБА_3, СПД ОСОБА_4, ТзОВ «БК АРТ Груп».

А відтак, відповідач прийшов до висновку, що ПП «Західенерго Інвест»порушено вимоги:

- п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 187109 грн., у тому числі: за 4 квартал 2009 року на суму 10837 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 28696 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 47808 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 57268 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 23750 грн. та за 1 квартал 2011 року на суму 18750 грн.;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 23.11.2009 року по 30.06.2011 року на загальну суму 120526 грн., в тому числі за грудень 2009 року на суму 5180 грн., за січень 2010 року на суму 5402 грн., за лютий 2010 року на суму 11784 грн., за березень 2010 року на суму 4968 грн., за квітень 2010 року на суму 11019 грн., за травень 2010 року на суму 7850 грн., за червень 2010 року на суму 18391 грн., за липень 2010 року на суму 10267 грн., за серпень 2010 року на суму 12479 грн., за вересень 2010 року на суму 9186 грн., за грудень 2010 року на суму 19000 грн., за червень 2010 року на суму 5000 грн.

На підставі висновків зазначеного Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003242320 від 31.10.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на суму 149408,50 грн., з них за основним платежем 120 526 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 28 882,50грн., та № 0003232320 від 31.10.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток на суму 229199,75 грн., з них за основним платежем 187 109 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 42090,75 грн.

Позивач не погодився із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість на момент виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97 ВР від 03.04.1997 року.

Відповідно до п.1.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Як вбачається з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підтверджена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Відповідач стверджує, що фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Лугпростройтехмонтаж», СПД ОСОБА_3, СПД ОСОБА_4, ТзОВ «БК АРТ Груп»та ТзОВ «Альфа-буд -2005»не було.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ «Іртас»та ПП «Західенерго Інвест»укладено договори №2005 від 20.05.2010 року та №0102 від 04.02.2010 року про перевірку електроматеріалів. За даними договорами надано послуг на загальну суму 346526 грн., з них ПДВ 57754 грн. Позивач підтверджує реальний характер господарських відносин видатковими накладними, актами виконаних робіт, податковими накладними. Витрати по придбанню вищезазначених послуг відображені у бухгалтерському обліку. Розрахунки проведені частково у безготівковій формі на суму 278400 грн. Кредиторська заборгованість становить 68126 грн.

При цьому, позивачем не представлено актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено та не спростовано позивачем в ході судового розгляду справи, що відповідно до протоколу допиту засновника, директора та головного бухгалтера ТзОВ «Іртас»ОСОБА_5 від 04.11.2010 року, вона не має відношення до ТзОВ «Іртас»(свідоцтво платника податку ПДВ на підприємство не отримувала, службовою особою чи засновником даного підприємства не була, звітність не подавала, установчі документи не підписувала, рахунки в банки не відкривала). Відповідно до Акту ДПІ у Сихівському районі м. Львова № 117/23-2/34419121 від 17.02.2011 року про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Іртас», який був використаний відповідачем під час проведення перевірки діяльності позивача, проведеними заходами не встановлено наявність у ТзОВ «Іртас»офісних та виробничих приміщень, основних засобів (нерухомого та рухомого майна). Відповідно до бази даних Державної податкової служби, податкової звітності, Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТзОВ «Іртас»та його контрагентів встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання.

З матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ «Екопласт-Львів»та ПП «Західенерго Інвест»укладено договір про поставку електроматеріалів №1-02 від 05.02.2010 року. Загальна сума здійснених господарських операцій становить 108487 грн., з них ПДВ 18081 грн. Позивач підтверджує фактичний характер господарських відносин з ТзОВ «Екопласт-Львів»видатковими накладними, актами виконаних робіт, податковими накладними. Господарські операції щодо придбання вказаних послуг відображені у бухгалтерському обліку. Розрахунки проведені в безготівковій формі в повному обсязі на суму 108487 грн.

Із документів представлених позивачем на підтвердження господарської операції із даним підприємством вбачається необхідність отримання сертифікатів якості на поставлений товар, водночас позивачем ні під час проведення податковим органом перевірки, ні під час судового розгляду справи не представлено таких документів. Також позивачем не представлено документів, що стосуються факту транспортування придбаного товару, його зберігання та подальшого використання у господарській діяльності.

Відповідно до бази даних Державної податкової служби, податкової звітності, Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТзОВ «Екопласт-Львів»та його контрагентів встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання.

Між ПП «Львівкомфортгруп-К»та ПП «Західенерго Інвест»укладено договір про поставку компютерної техніки №10-12 від 10.12.2009 року та договори про поставку електроматеріалів №04-12 від 10.12.2009 року та №11-01 від 11.01.2010 року. На підтвердження поставки товарів позивачем представлено видаткові накладні, акти виконаних робіт та податкові накладні. Розрахунки за поставлені товари проведено повністю у безготівковій формі на суму 124145,79 грн. Із документів представлених позивачем на підтвердження господарської операції із даним підприємством вбачається необхідність отримання сертифікатів якості на поставлений товар, водночас позивачем ні під час проведення податковим органом перевірки, ні під час судового розгляду справи не представлено таких документів. Також позивачем не представлено документів, що стосуються факту транспортування придбаного товару, його зберігання та подальшого використання у господарській діяльності.

Крім того, відповідно до Акту ДПІ у Сихівському районі м. Львова № 115/23-209/35383018 від 16.02.2011 року про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Львівкомфортгруп-К»з питань правильності формування сум податкового зобовязання та податкового кредиту за період з 01.09.2007 року по 30.09.2010 року встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, підприємство не володіє власними офісними та складськими приміщеннями, транспортними засобами, землями та спорудами.

З матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ «Лугпростройтехмонтаж»та ПП «Західенерго Інвест»укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 13.09.2010 року, на підтвердження чого суду представлено акт прийому-передачі послуг від 30.12.2010 року. До матеріалів справи не долучено жодних доказів та перелік субєктів, яким реалізовано продукцію за допомогою ТзОВ «Лугпростройтехмонтаж». Крім цього, доказів перебування посадових осіб ПП «Західенерго Інвест»13.09.2010 року та 30.12.2010 року у місті Луганську також на вимогу суду позивачем не надано.

Між ПП «Західенерго Інвест»та ТзОВ «Будівельна компанія АТР груп»укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №10 від 01.02.2011 року, на підтвердження чого представлено акт прийому-передачі послуг від 30.06.2011 року, перелік субєктів, яким реалізовано продукцію за допомогою ТОВ «Будівельна компанія АТР груп», укладені м. Бровари Київської області договори із підприємствами, які датовані 11.01.2010 року та 04.01.2011року. Як вбачається зі змісту таких договорів ПП «Західенерго Інвест»здійснює купівлю товарів, а не реалізацію продукції підприємствам із Київської області. Крім того, для підтвердження факту, що договори могли бути підписані у м. Києві, суд вимагав від позивача представити докази перебування посадових осіб ПП «Західенргобуд Інвест»01.02.2011 року та 30.06.2011 року у м. Києві, однак такі не були представлені суду.

Між СПД ОСОБА_3 та ПП «Західенерго Інвест»укладено договір про надання послуг №5МАРК від 04.01.2010 року. В підтвердження надання послуг позивачем представлено акт прийому-передачі послуг від 04.01.2011 року. Доказів реалізації продукції підприємствам за допомогою СПД ОСОБА_3 до матеріалів справи не надано, що підтверджує факт, що послуги придбавались без мети використання у господарській діяльності.

З матеріалів перевірки вбачається, що між СПД ОСОБА_6 та ПП «Західенргобуд Інвест»укладено договір про надання послуг №1-ЗІО від 01.10.2010 року та № 1-БКП від 04.01.2010 року. В підтвердження надання послуг представлено акти прийому-передачі послуг згідно вищевказаних договорів.

Документи представлені позивачем свідчать про укладення між СПД ОСОБА_6 та ПП «Західенерго Інвест»договору від 04.01.2010 року за №4-БКП, водночас даного договору до матеріалів справи не долучено, крім цього доказів, які підтверджують, що СПД ОСОБА_6 складала податкову звітність немає.

Суд керується листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для зясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

У звязку з наведеним, а також враховуючи принцип офіційного зясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та пятою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд запропонував позивачу представити документи, які спростовують доводи податкового органу щодо наявності порушень та підтверджують реальність господарських операцій, проведених із зазначеними вище контрагентами, однак позивачем не представлено таких.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зважаючи на те, що відомості, зазначені у представлених позивачем первинних документах не відображають змісту господарських операцій, що відбулись між ним та наведеними вище контрагентами, суд вважає, що позивачем не доведено фактичний характер таких господарських операцій.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обовязок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобовязання.

Відповідачем доведено належними та допустимими доказами підставність висновків, викладених в Акті перевірки 2470/23-2/36828837 від 12.10.2011 року. При цього, такі доводи відповідача не спростовані позивачем.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення неправомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати. Оскільки відповідачем не представлено суду документального підтвердження судових витрат, то такі не підлягають стягненню з позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 27 березня 2012 року.

Суддя Сакалош В.М.