Постанова № 22371874, 16.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2012 р. № 2а-221/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Гіщинської С.Я.

представника позивача Рісної Ю.Б.,

представник відповідача Кармелюка Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариство з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №65»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

відкрите акціонерне товариство «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65»(надалі ТзДВ «ШРБУ №65») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (надалі ДПІ у Шевченківському районі), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003362300/27132 від 27.10.2011 року, винесене ДПІ у Шевченківському районі, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у сумі 185828,75 грн., з яких основний платіж -148663,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 37165,75 грн.

Відповідно до ухвали судового засідання від 12.03.2012р. суд згідно з ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України допустив заміну відкритого акціонерного товариства «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65»його правонаступником - Товариством з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту відповідача, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що укладав договори з контрагентом, на підставі яких поставлялися будівельні та паливно-мастильні матеріали, що використовувались у господарській діяльності позивача. Вказане підтверджується усіма необхідними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій, в тому числі податковими накладними, що повністю відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Контрагент позивача на момент виконання робіт був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та в реєстрі платників податку на додану вартість, що надавало право на нарахування та сплату податку на додану вартість, видачу податкових накладних, отримання бюджетного відшкодування тощо. Вважає, що наявність у позивача податкових накладних є достатньою підставою для включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечив, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що в контрагента позивача ПП «Колон-сервіс»відповідно до акту перевірки відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, тобто відсутня фінансово - господарська діяльність, що, в свою чергу, вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності вказаним контрагентом відповідно до договору, укладеного з позивачем, що, у свою чергу, свідчить про нікчемність цього правочину.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що господарські відносини між позивачем та ПП «Колон-Сервіс»носили реальний характер, що підтверджуються належними первинними документами та зібраними по справі доказами. Крім того, зазначив, що норми Закону України «Про податок на додану вартість», регулюють питання заборони включення сум ПДВ до податкового кредиту за відсутності податкових накладних, а також порядку складання податкової накладної, проте не регулюють питання відсутності у платника ПДВ права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за умови невідображення контрагентом сум ПДВ у податковому зобовязанні. Також вказав на те, що реальність здійснення поставки підтверджується, окрім первинних документів бухгалтерського обліку, документами складського обліку (прибутковими ордерами), актами про переробку поставлених матеріалів. У звязку з цим просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні. Додатково пояснив, що ВАТ «ШРБУ-65»не представлено товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності товару, у його контрагента ПП «Колон-сервіс»відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, штатні працівники у достатній кількості, що свідчить про неможливість фактичного здійснення поставки. У звязку з цим просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65», код ЄДРПОУ 0448630, юридична адреса: 79058, м. Львів, пр. Чорновола, 63, фактична адреса: 79019, м. Львів, вул. Татарська, 14, зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа 09.04.1997 р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ у Шевченківському районі м.Львова 11.08.1997 р.

Відповідно до наказу ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 23.09.2011р. №969 проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість у фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП «Колон-сервіс»(код за ЄДРПОУ 3556220) за період з 01.09.2009 р. по 01.09.2010 р.

За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ВАТ «ШРБУ № 65»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість у фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП «Колон-сервіс»(код за ЄДРПОУ 3556220) за період з 01.09.2009 р. по 01.09.2010 р., відповідачем у акті від 13.10.2011 р. № 2664/288/23-118/03448630 встановлено порушення п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 148 663 грн., в т.ч. за вересень 2009 р. на 75767,00 грн., за жовтень 2009 р. на 21179,00 грн. за листопад 2009 р. на 18062,00 грн., за грудень 2009 р. на 21586,00 грн., за березень 2010 р. на 12069,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі 27 жовтня 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0003362300/27132. Вказаним рішенням відповідачем позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у сумі 185828,75 грн., з яких основний платіж -148663,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 37165,75 грн.

Вказане рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку до ДПА у Львівській області, однак рішенням про результати розгляду первинної скарги № 30635/10/25-005/2502 від 21.11.2011 року оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишене без змін, скарга без задоволення. Рішенням про результати розгляду повторної скарги № 8232/6/10-2115 від 23.12.2011 року ДПА України також відмовила у задоволенні скарги, податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

Суд при вирішенні спору виходить з наступного.

На підставі договору купівлі продажу від 21.08.2009р. у вересні 2009 р. березні 2010 року ПП «Колон-сервіс»передано у власність ВАТ «ШРБУ № 65»будівельні матеріали та паливно-мастильні матеріали на загальну суму 891 976,13 грн. (в т.ч. ПДВ 148663,00 грн.). Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, зокрема видатковими накладними № РН-3/9 від 01.09.2009 року, № РН-3/10 від 01.09.2009 року, № РН-5/2 від 02.09.2009 року, № РН-5/4 від 03.09.2009 року, № РН-8/3 від 09.09.2009 року, № РН-6/2 від 04.09.2009року, № РН-28 від 30.09.2009 року, № РН-29 від 30.09.2009року року, № РН-14/1 від 01.10.2009року, № РН-41/3 від 02.10.2009 року, № РН-67/2 від 06.10.2009 року, № РН-80 від 07.10.2009 року,. № РН-107/3 від 09.10.2009 року, № РН-108/2 від 10.10.2009 року, № РН-356 від 30.10.2009 року, № РН-357 від 30.10.2009 року, № РН-453 від 02.11.2009 року, № РН-454 від 03.11.2009 року, № РН-455 від 03.11.2009 року, № РН-456 від 04.11.2009 року, № РН-457 від 05.11.2009 року, № РН-776/1 від 01.12.2009 року, № РН-776/2 від 01.12.2009 року, № РН-776/3 від 01.12.2009 року, № РН-776/4 від 01.12.2009 року, РН-776/5 від 01.12.2009 року,№ РН-777/1 від 01.12.2009 року,№ РН-550 від 10.02.2010 року, № РН-937 від 04.03.2010 року, № РН-967 від 09.03.2010 року, № РН-986 від 10.03.2010 року, № РН-1030 від 12.03.2010 року.

Судом встановлено, що представлені позивачем видаткові накладні є належними доказами факту здійснення продажу будівельних матеріалів і ПММ та тими первинними бухгалтерськими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Як вбачається із матеріалів справи та не оспорюється ДПІ, протягом усього часу співпраці ВАТ «ШРБУ-65»з ПП «Колон-сервіс», останній був платником ПДВ, а тому був наділений правом виписувати податкові накладні, які і стали підставою для формування ВАТ «ШРБУ-65»податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 ЗУ «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 ЗУ «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно з п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг) що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до вимог п.п.7.2.3, 7.2.6. п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця у двох примірниках. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних відносин, не ставить право платника податків на формування податкового кредиту в залежність від декларування чи недекларування контрагентом своїх податкових зобовязань. На підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ ВАТ «ШРБУ № 65»представлено податкові накладні № 309, 3010 від 01.09.2009 р.; № 502 від 02.09.2009 р.; № 504 від 03.09.2009 р.; № 602 від 04.09.2009 р., № 803 від 09.09.2009 р.; № 28, 29 від 30.09.2009 р.; № 14/1 від 01.10.2009 р.; № 41/3 від 02.10.2009 р.; № 67/2 від 06.10.2009 р.; № 80 від 07.10.2009 р.; № 107/3 від 09.10.2009 р.; № 108/2 від 10.10.2009 р.; № 356, 357 від 30.10.2009 р.; № 453 від 02.11.2009 р.; № 454, 455 від 03.11.2009 р.; № 456 від 04.11.2009 р.; № 457 від 05.11.2009 р.; № 776/1, 776/2, 776/3, 776/4, 776/5, 777/1 від 01.12.2009 р.; № 550 від 10.02.2010 р.; № 937 від 04.03.2010 р.; № 967 від 09.03.2010 р.; № 986 від 10.03.2010 р.; № 1030 від 12.03.2010 р.

Щодо доводів відповідача про неможливість здійснення вказаних поставок ПП «Колон-сервіс»з огляду на відсутність виробничих та трудових ресурсів, суд зазначає наступне.

Згідно з показами, наданими у судовому засіданні свідком ОСОБА_3 (виконавцем робіт ВАТ «ШРБУ № 65»), доставка товару, що придбавався у ПП «Колон-сервіс»здійснювалась силами та за рахунок продавця, тобто ПП «Колон-сервіс», до місця розташування виробничих потужностей позивача смт. Запитів Камянка-Бузького району Львівської області, вул. Залізнична, 14. ОСОБА_3 здійснювалось отримання товару від ПП «Колон-сервіс»на підставі виданих йому підприємством довіреностей (довідка про видані довіреності та витяги з журналу реєстрації виданих довіреностей наявні в матеріалах справи).

Згідно з витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно та з реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.06.2010 року, підтверджено перебування у власності позивача комплексу обєктів нерухомого майна у смт. Запитів Камянка-Бузького району Львівської області, який складається з контори, гуртожитку, трансформаторної підстанції, заправ очної будки, резервуару, цистерни, гудроносховища, вагової-будівлі, котельні, гудроносховища, операторної-будівлі, лабораторії, гаража-будівлі, водонапірної башні, підїзної залізної дороги. Крім цього, надано також договір оренди земельної ділянки, на яких вказані обєкти розташовані, від 10.11.2006 р. (копії вказаних документів наявні у матеріалах справи).

Позивачем також надано суду витяг з штатного розпису ВАТ «ШРБУ № 65»та довідку про наявність автомобільної та спецтехніки.

Щодо доводів відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, що свідчить про фіктивність чи нікчемність вказаних операцій, то судом враховано, що товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення, а не факту передання товару, та, відповідно, набуття права власності на нього. Факт передання товару (набуття платником права власності) підтверджується наявними видатковими накладними, складеними відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95р.

Згідно зі ст. 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»від 03.10.1992 р. № 493/92 (з наступними змінами та поповненнями) нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснюється Міністерством юстиції України.

Поряд з цим, спільний Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»N 488/346, 29.12.1995 року, яким затверджено форму товарно-транспортних накладних 1-ТН та на який покликається ДПІ, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не може бути обов'язковим для застосування господарюючими суб'єктами.

З аналізу статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Судом встановлено, що факт укладання правочину між позивачем та ПП «Колон-сервіс», та виконання його умов підтверджується поряд з іншими доказами, зокрема, податковими та видатковими накладними, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Під господарською діяльністю у ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З приводу подальшого використання товару позивачем суд зазначає, що визначальним фактором реального виконання господарського зобовязання платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Судом встановлено, що отримані будівельні матеріали та ПММ позивачем від ВАТ «ШРБУ № 65»в подальшому використовувались для виконання робіт на замовлення третіх осіб, що підтверджується зібраними у справі доказами. В свою чергу, відповідачем жодним чином не спростовано доводи позивача щодо використання отриманих від контрагента ПММ в подальшій господарській діяльності. З матеріалів справи вбачається, що подальше використання будівельних матеріалів та ПММ позивачем підтверджується відповідними договорами, а також актами виконання підрядних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт. З огляду на наведене вище, суд вважає доведеним придбання та фактичне одержання товарів позивачем від ПП «Колон-сервіс», а також їх подальше використання у господарській діяльності позивача.

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обовязок щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобовязань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії»від 22.01.2009р. ( заява №3991/03).

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та правомірність формування податкового кредиту.

Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

Враховуючи все наведене вище, податкове повідомлення-рішення №0003362300/27132 від 27.10.2011 року, винесене ДПІ у Шевченківському районі, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у сумі 185828,75 грн., з яких основний платіж -148663,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 37165,75 грн. є протиправним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0003362300/27132 від 27 жовтня 2011 року.

3. Стягнути на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65»(код ЄДРПОУ 0448630) 32 грн. 19 коп. судового збору з державного бюджету.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 березня 2012 року.

Суддя Гулик А.Г.