Постанова № 22371124, 13.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2012 р. № 2а-10740/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Макар Г.

за участю:

представника позивача Павловського А.В.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ПАТ "Миколаївцемент" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Миколаївцемент»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень № 0001062301/11344, № 0001042301/11323, №0001032301/11324 від 07.06.2011р. та № 0001392301/16693, №0001442301/16695 від 23.08.2011 р., винесених Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові (надалі по тексту -СДПІ ВПП у м.Львові).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 08.11.2011 р. Розгляд справи неодноразово відкладався та оголошувалась перерва в судових засіданнях з підстав, зазначених в ухвалах суду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві та усних поясненнях, подав уточнення до заявленого позову в частині зміни назви позивача з ВАТ „Миколаївцемент” на ПАТ „Миколаївцемент”

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковий кредит з податку на додану вартість сформовано ним на підставі Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції чинній на момент формування податкового кредиту, Податкового кодексу України, господарські операції з постачальником та виконавцями послуг, товарно-матеріальних цінностей були реальними, товар отриманий, накладні виписані контрагентами ТзОВ «Аверс- СП ЛТД», ТзОВ СП «Діалог-Київ», ТзОВ «Укрцемремонт» Здолбунів», ДП «Енерготранссервіс» є дійсними, а згадані контрагенти є діючими підприємствами, включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Позивач вважає, що висновки акту відповідача про нікчемність угод, укладених із контрагентами, та як наслідок про неправомірне включення сум податку на додану вартість (ПДВ) до податкового кредиту, на підставі яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення, ґрунтуються виключно на протиправних твердженнях, та суперечать фактичним даним обліку позивача і нормам законодавства України. Підстави для визнання договорів між позивачем та контрагентами нікчемними відсутні, доводить реальність, товарність операцій. З урахуванням викладеного, усі суми, які були включені до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними та платіжними дорученнями та іншими документами, що засвідчують факт придбання товарів (послуг) та підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

Позивач також зазначає, що акт перевірки не містить жодних посилань на докази що підтверджують порушення податкового законодавства. З урахуванням викладеного, просив позов задовольнити в повному обсязі, визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідач проти позову заперечив з мотивів, наведених у долучених до матеріалів справи письмових запереченнях на адміністративний позов, просить в задоволенні позову ПАТ «Миколаївцемент»відмовити повінстю, посилається на те, що в ході проведення перевірки було встановлено, що ПАТ «Миколаївцемент»завищено податковий кредит за грудень 2010 року на у розмірі 84 054,00 грн., за січень 2011 року на у розмірі 480327,77 грн., за лютий 2011 року у розмірі 596390,50 грн. і як наслідок занижено суму податкового зобовязання по ПДВ, вважаючи, що правочини, які були укладені між позивачем та ТзОВ «Аверс- СП ЛТД», ТзОВ СП «Діалог-Київ», ТзОВ «Укрцемремонт»Здолбунів», ДП «Енерготранссервіс»є нікчемними, такими, що не створюють правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства і не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ним та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, а тому позивач не мав права на формування валових витрат.

В судовому засіданні 13.03.2012 року судом проголошено вступну і резолютивну частину постанови, повний текст, якої виготовлено 19.03 2012 року.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, які мають значення для справи суд встановив наступне.

Працівниками СДПІ ВПП у м.Львові було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ «Миколаївцемент»з питань здійснення взаємовідносин з ТзОВ «Аверс- СП ЛТД»та позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ «Миколаївцемент»з питань здійснення взаємовідносин з ТзОВ СП «Діалог-Київ», ТзОВ «Укрцемремонт»Здолбунів», ДП «Енерготранссервіс»щодо правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту за грудень 2010 року. За результатами перевірки складено акти «Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Миколаївцемент»№ 609/23-1/00293025 та № 610/23-1/00293025 від 06.06.2011 року (надалі по тексту - акт перевірки).

На підставі акту перевірки СДПІ ВПП у м. Львові винесено податкове повідомлення рішення № 0001062301/11344 від 07.06.2011 року, за яким збільшено загальну суму податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 105 067,50 грн., податкове повідомлення рішення № 0001032301/11324 від 07.06.2011 року за яким зменшено розмір відємного значення суми по податку на додану вартість на 582 382, 77 грн., податкове повідомлення рішення № 0001032301/11324 від 07.06.2011 року, за яким збільшено загальну суму податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 98 2601,35 грн.

ВАТ «Миколаївцемент»подано до ДПА у Львівській області скаргу про скасування прийнятих податкових повідомлень - рішень про нарахування суми грошового зобов'язання, за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 19.08.2011 № 22443/10/25-005/1798 , яким частково задоволено скаргу та скасовано податкове повідомлення рішення № 0001042301/11323 від 07.06.11 в частині 518 858,79 грн. грошового зобовязання з податку на додану вартість та 1162,00 грн. застосованих штрафних санкцій, крім того як випливає з рішення - зменшено на 82095,00 грн. відємне значення рядка 18.2 податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року та на 543 248,50 грн. значення рядка 26 декларації з ПДВ за лютий 2011 року. Також в рішенні вказано «зменшує на 82095,00 грн. відємне значення рядка 18.2. податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року та на 543 248,50 грн. значення рядка 26 податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року. На виконання вказаного рішення СДПІ ВПП у м.Львові складено податкові повідомлення-рішення від 23.08.2011 року № 0001392301/16693, яким збільшено грошове зобовязання на суму 462 580,49 грн. та № 0001442301/16695, яким зменшено розмір відємного значення 625 343,50 грн.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів між ВАТ «Миколаївцемент»(Замовник) та ТзОВ «Аверс СП ЛТД»(Підрядник) укладено договори № MYK KILS/13.12.2010 від 15.12.2010 р. та № KIS /63/10/2010/1 від 02.11.2010 за якими Підрядник зобовязується за плату виконати роботи з влаштування промислових підлог та обслуговування, утримання, ремонту залізничних колій.

Реальність отримання послуг та використання їх позивачем в господарській діяльності підтверджується долученими до матеріалів справи угодами, актами виконаних робіт, довідками про вартість робіт, тендерною документацією, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.03.2008 року, зокрема на будівлю виготовлення нестандартного обладнання, в якому здійснювалось влаштування промислових підлог, технічним паспортом підїздної колії, з якого вбачається їх фактична наявність у позивача, журналом проведення інструктажу працівників ТзОВ «Аверс СП ЛТД», банківськими документам про проведення оплати.

Вищезазначені обставини реального виконання договору підтверджуються поясненнями наданими свідком ОСОБА_2 Казимировичом- начальником відділу ремонтів та спостережень за безпечною експлуатацією будівель та споруд ПАТ „Миколаївцемент”

Також факт отримання послуг від ТзОВ «Аверс СП ЛТД»підверджується актом ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 27.10.2011 року № 2789/320/23-118/20782588 „Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ „Аверс-СП ”Лтд” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2011 року ”, в якому на 16 аркуші зазначено перевіркою відображених у рядку 1 „операції, що оподатковуються за ставкою 20% показників з 01.10.08 по 30.06.11 р у загальній сумі 892615 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із надання послуг по прокладанню водопроводу і каналізації, будівництва та капітального ремонту залізничних підїзних колій та території підприємства, влаштування промислових підлог.

Між ВАТ «Миколаївцемент»та ТОВ «СП Діалог-Київ»було укладено договір № 24 MYK/IT/10 від 10.12.2010 року на поставку мережевого обладнання Cisco,згідно якого Постачальник зобовязаний був поставити , а Покупець прийняти та оплатити товар - мережеве обладнання Cisco (телефони, програмно-апаратні комплекси, термінали, відео термінали, кабелі, модулі памяті, адаптери тощо). На підтвердження реальності отримання товару та використання його в господарській діяльності позивачем надано копії угод, специфікацій, довідок про вартість робіт, видаткових накладних, податкових накладних, акт вводу в експлуатацію даного обладнання від 27.12.2010 р. та аркуш (накладну ) експрес доставки ТNT.

ВАТ «Миколаївцемент»(Замовник) та ТОВ «Укрцемремонт Здолбунів» (Підрядник) уклали договір № KIS /75/11/2010/1 від 08.12.2010 року та № 77 MYK/10 від 20.07.2010 року, № МЦ-106138/10 від 22.12.2010 року.

За умовами даних договорів здійснювались оплатний ремонт обладнання та постачання бронеболтів, роликів, втулок , які використовувались для ремонту та обслуговування печей з виготовлення цементу, сировинного млина.

На підтвердження реальності отримання послуг та товарів, використання їх в господарській діяльності позивачем було надано копії угод, специфікацій, довідок про вартість робіт, видаткових та податкових накладних, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.03.2008 року, журналом проведення інструктажу працівників ТзОВ «Аверс СП ЛТД», банківськими документам про проведення оплати, листом ТОВ «Укрцемремонт»Здолбунів» від 07.02.2011 р. № 9 а , в якому останній просить рахувати виписані видаткові та податкові накладні по договору № МЦ-106138/10 від 22.12.2010 року а також повідомляє про спосіб доставки, подорожніми листами вантажного автомобіля № 053 від 20.01.2011р. , № 077 від 28.01.2011 року.

Між ВАТ «Миколаївцемент»та ДП «Енерготранссервіс» укладено договір № 14/005 від 03.04.2008 року про постачання електроенергії.

В ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження зазначені в акті перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства, які полягали у тому, що відомості про зазначену в договорі ліцензію постачальника носять суперечливу інформацію та у завищенні постачальником тарифів з постачання електроенергії, що унеможливлює виконання умов договору.

Судом встановлено наявність у ДП «Енерготранссервіс»ліцензії з постачання електроенергії за нерегульованим тарифом № АВ 507756 , сама по собі заміна постачальником ліцензії на нову не є підставою для обовязкового внесення змін до договору, як і не є податковим правопорушенням. Висновок про завищення постачальником тарифів спростовується наявною додатковою угодою № 14/005/03 від 14 січня 2009 року , відповідно до якої скасовувався п. 7.2. договору № 14/005 від 03.04.2008 року про поставку електроенергії

Щодо посилання відповідача на непредставлення позивачем під час перевірки товарно-транспортних накладних, які б підтверджували поставку товарів суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з нормами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР, що діяв на момент проведення перевірки платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Відповідно до Закону "Про автомобільний транспорт" та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації. Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, платник податку не має підстав віднести витрати по отриманню послуг з перевезення вантажів до складу валових витрат.

У випадку позивача, ним здійснено віднесення до складу валових витрат не вартості придбаних транспортних послуг, які повинні бути підтверджені транспортною документацією, а вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Форма товарно-транспортної накладної, затверджена наказом Мінстату України та Мінтрансу України № 228/253 від 07.08.1996 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 серпня 1996 р. за N 483/1508 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи», проте дія вищевказаного наказу зупинена відповідно повідомлення Держкомпідприємництва від 28.04.2006 та рішення про державну реєстрацію наказу скасовано на підставі висновку Міністерства юстиції № 10/68 від 15.05.2006 року. Таким чином, форма товарно-транспортної накладної не затверджена і її застосування для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи не передбачена

Окрім цього наказ Мінстату України та Мінтрансу України № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, а отже, він не обовязковий до виконання.

Що ж до порядку віднесення до складу валових витрат - витрат понесених позивачем у звязку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, то в даному випадку такі витрати повинні бути підтверджені первинними документами, які фіксують факти здійснення такої господарської операції з придбання.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем первинні документи, а зокрема видаткові накладні оформлені відповідно до вимог ст. 9 названого вище Закону та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, який передбачає, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином суд вважає безпідставним посилання відповідача про неправомірність віднесення до складу валових витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та формування податкового кредиту у звязку з відсутністю товарно-транспортної накладної.

Крім того, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом на підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем ТМЦ.

Щодо непредставлення документів, які підтверджують транспортування, також слід зазначити, що як організація транспортування так і безпосередньо його здійснення, не є обовязковою умовою для угоди купівлі-продажу, поставки та відображення її у бухгалтерському обліку, а відтак це не є доказом безтоварності операції.

Для визнання господарської операції для такою, що відбулась достатньою є діяльність підприємства із контрагентами, що вплинула на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168\97-ВР, із внесеними змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та\або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як випливає з приписів пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168\97-ВР, із внесеними змінами і доповненнями, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)- у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до норм пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168\97-ВР, із внесеними змінами і доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Згідно з приписами пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168\97-ВР, із внесеними змінами і доповненнями, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до норм пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168\97-ВР, із внесеними змінами і доповненнями, встановлено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений цим підпунктом.

Таким чином, позивачем було дотримано встановленого порядку формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Фактичне придбання виконаних робіт позивачем за укладеними угодами підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Позивач після отримання від виконавця належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит у сумі ПДВ, сплаченого виконавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168\97-ВР, із внесеними змінами і доповненнями,.

Відповідно до норм п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168\97-ВР, із внесеними змінами і доповненнями, платник податку особа, яка згідно з цим законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Суд зазначає, що несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, тому покупець (ПАТ «Миколаївцемент») не може нести відповідальність за несплату податків продавцем якщо така мала місце. Крім того відповідно до п.10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідальними за нарахування, утримання та сплату податку до бюджету є, зокрема, платники податку, визначені у ст.2 цього Закону.

Водночас, податкове законодавство, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість»03.04.1997р. №168\97-ВР, із внесеними змінами і доповненнями не містить положень, відповідно до яких на покупця покладався б обовязок по сплаті ПДВ не тільки продавцю, але ще й до бюджету.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу Укпаїни право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до п.198.2 ст.198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 вказаного Кодексу передбачено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 вищенаведного Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд зазначає, що чинним законодавством України не встановлено обовязку субєкта господарювання вивчати інформацію про господарські відносини контрагента з іншими субєктами.

Тому, позивач не зобовязаний був знати про виробничі та фінансові стосунки між ТзОВ «Аверс- СП ЛТД», ТзОВ СП «Діалог-Київ», ТзОВ «Укрцемремонт»Здолбунів», ДП «Енерготранссервіс»та їх контрагентами. Водночас відповідачем не доведено того, що позивач діяв без належної обачності та обережності, укладаючи договори з ТзОВ «Аверс- СП ЛТД», ТзОВ СП «Діалог-Київ», ТзОВ «Укрцемремонт»Здолбунів», ДП «Енерготранссервіс».

Окрім того, згідно із закріпленим в ст. 61 Конституції України принципом індивідуалізації відповідальності, будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. В даному випадку ПАТ «Миколаївцемент», яким при здійсненні господарської діяльності додержано всіх норм податкового законодавства, не може нести відповідальність за дії інших осіб.

Щодо нікчемності правочину у звязку з тим, що вони суперечать моральним засадам суспільства і не спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним, то згідно з ч.2 ст.215 ЦК України, нікчемним є лише той правочин, недійсність якого встановлена законом. У всіх інших випадках діє презумпція правомірності правочину, так як відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 14 "Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби" затвердженого наказом ДПА України № 1001 від 23.12.2010 передбачена можливість винесення рішення про одночасне скасування ППР і зменшення чи збільшення саме відємного значення. Суд не заперечуючи можливість збільшення зобовязання, проте протиправним є саме збільшення відємного значення, що було зроблено відповідачем при винесенні рішення за наслідками розгляду скарги позивача до ДПА у Львівській області податкового повідомлення-рішення від 23.08.2011 року № 0001392301/16693, яким збільшено грошове зобовязання на суму 462 580,49 грн. та № 0001442301/16695, яким зменшення розмір відємного значення 625 343,50 грн. за

Згідно із ч.1, ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наведеного вбачається, що вимоги наведених вище нормативно-правових актів та відомчих документів, в процесі перевірки відповідачем недотримані, внаслідок чого висновки зроблені без з'ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішені питань, пов'язаних із притягненням платника податків до відповідальності за порушення ним вимог податкового законодавства.

Згідно із ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст.2 та ст.11 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги встановлені факти суд вважає, що відповідач, з урахуванням всіх обставин, діяв необґрунтовано та у спосіб, що непередбачений законами України. А тому вимоги ч.2 ст.71 КАС України щодо свого обов'язку довести правомірність своїх рішень відповідачем не виконано.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є підставними та підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 89, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

Постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові № 0001062301/11344, № 0001032301/11324 від 07.06.2011 та № 0001392301/16693, № 0001442301/16695 від 23.08.2011 року; повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові № 0001042301/11323 від 07.06.2011 року визнати протиправними та скасувати частково, в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 462580 грн. 56 коп. в тому числі за основним платежем - 370064 грн. 39 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 92516 грн. 17 коп. В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь ПАТ „Миколаївцемент” 3,40 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяР. Брильовський

Повний текст постанови виготовлений 19.03.2012 року.