Постанова № 22370335, 13.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2012 р. № 2а-12121/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Іваськевича С.В.,

представника позивача Патер Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркор Україна»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркор Україна»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0001632321 від 14.10.2011 року, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 70130 грн., та № 0001642321 від 14.10.2011 року, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 897671 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновок податкового органу про те, що підприємство при отриманні імпортних товарів до валових витрат повинно включити суми розрахованої шляхом перерахунку вартості товарів у національній валюті України за офіційним валютним курсом НБУ, що діяв на момент отримання (оприбуткування) таких товарів, є безпідставним та не ґрунтується на нормах права. Підприємство відповідно до вимог податкового законодавства збільшувало або зменшувало валові витрати на дату фактичного отримання товару відповідно до вантажних митних декларацій на вартість таких товарів згідно із курсом відповідної валюти, встановленої НБУ на момент здійснення митного оформлення. Суму валових витрат можна було визначити лише після оплати товару, тобто коли вже відома балансова вартість валюти, витраченої на придбання цих товарів. При цьому, терміни оплати товару, його оприбуткування та оплата за нього в часі не збігаються, що відповідає умовам укладених позивачем договорів з іноземними постачальниками. Крім цього, відповідачем зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року у розмірі 897 671 грн. всупереч положенням пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році»Розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 31.10.2011 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. Розгляд справи неодноразово відкладався у звязку з неявкою представника відповідача. В судовому засіданні 13.03.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові та додатковий поясненнях, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи, причини неявки суду не повідомив. Позиція відповідача викладена в письмовому запереченні позовних вимог.

Дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Меркор Україна»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, результати якої відображені в Акті перевірки № 3440/23-209/34768216 від 03.10.2011 року.

Податковим органом встановлено, що ТзОВ «Меркор Україна»за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року відображено у податковій декларації з податку на прибуток підприємства відємне значення обєкта оподаткування попередній звітних періодів (р.04.9), в тому числі:

-за І квартал 2010 року (уточнений розрахунок від 29.07.2010 року № 55604) в сумі 1092346 грн.;

-за півріччя 2010 року (декларація від 04.08.2010 року № 57884) в сумі 1411289грн.;

-за 9 місяців 2010 року (декларація від 22.10.2010 року № 79702) в сумі 224418грн.;

-за 2010 рік (декларація від 31.01.2011 року № 106813) на суму 224418 грн.;

-за І квартал 2011 року (декларація від 28.04.2011 року № 34339) на суму 897671грн.

ТзОВ «Меркор Україна» відображено відємне значення обєкта оподаткування за 2009 рік. Підприємством подано уточнюючий розрахунок за 2009 рік, згідно якого збільшено валові витрати (р. 04.1) на суму 1453024 грн.(в тому числі 804104 грн. сума курсових різниць нарахованої на товарну заборгованість перед нерезидентами та 648920 грн. послуги сторонніх організацій по рах. 84, не враховані в минулих податкових періодах) та зменшено валові витрати (р. 04.2) на суму 13173 грн. та (р.7) на суму 28562грн.

Таким чином, відповідач прийшов до висновку, що ТзОВ «Меркор Україна»в порушення пп. 7.3.3, пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищило валові витрати на вартість курсових різниць по перерахунку товарної заборгованості за отриманий товар від нерезидентів згідно контрактів:

-Spolka Akcyjna»Польща, ul.Grzegorza z Sanoka, 2, 80-408, Gdansk, Polska, контракт № 1 від 02.01.2009 року на поставку протипожежних дверей та воріт, загальна сума контракту 1500000 євро;

-«ВЕМ Вrudniccy Sp. Z o.o»Польща, Miroslav, 26 A, 09-472 Slupno, Polska, контракт № 21/07/08-1 від 21.07.2008 року на поставку протипожежних дверей, загальна сума контракту 50000 євро.

ТзОВ «Меркор Україна» в порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включено послуги сторонніх організацій, що не повязані із веденням господарської діяльності підприємства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року.

З урахуванням зазначених висновків, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001632321 від 14.10.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 70 130 грн., з них 56104 грн. сума основного платежу, 14026 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Відповідно до п.5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат платника податку у разі здійснення операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів.

Судом встановлено, що позивач, керуючись вказаною нормою, збільшував або зменшував валові витрати на дату фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей відповідно до вантажних митних декларацій на вартість таких товарів згідно із курсом відповідної валюти, встановленої Національним банком України на момент здійснення митного оформлення.

Статтею 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначені особливості оподаткування операцій, зокрема, із розрахунками в іноземній валюті.

Враховуючи положення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», отримані (нараховані) платником податку доходи в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату отримання таких доходів та не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.3.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, яка визначена відповідно до пп. 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї ж статті та не підлягає перерахунку у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Пункт 7.3.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зобов'язує підприємства відображати витрати, понесені (нараховані) в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат, у сумі, що дорівнює балансовій вартості іноземної валюти.

Таким чином, у випадку формування валових витрат по першій події (оприбуткування товару) право на валові витрати вже існує, однак балансову вартість іноземної валюти, якою такий товар буде згодом оплачено, у цей момент ще не можна обчислити. Відтак, суму валових витрат згідно з правилами п. 7.3 вказаного Закону можна було визначити лише після оплати товару, тобто коли вже відома балансова вартість валюти, витраченої на придбання цих товарів.

Як встановлено судом, терміни отримання товару, його оприбуткування та оплата за нього в часі не збігаються, оскільки спочатку виставляються рахунки замовника на поставку товару згідно існуючого курсу на ринку та здійснюється часткова оплата від замовника, згодом поставка та отримання імпортного товару по замовленню через 60 днів згідно контрактів з іноземними постачальниками виробниками (цей час потрібен виробнику для виготовлення продукції згідно індивідуального замовлення), оплата постачальнику закордон здійснювалась ще через 60 днів згідно контракту (після повної сплати українським замовником своїх фінансових зобовязань щодо ТзОВ «Меркор Україна»). Таким чином, щоб здійснити оплату іноземному постачальнику за виготовлену та поставлену продукцію, ТзОВ «Меркор Україна»витратила кошти у гривнях на купівлю валюти по курсу на міжбанківській валютній біржі, що є суттєво вищим, ніж той, по якому отримано товар згідно вантажно-митних декларацій.

При оприбуткуванні товарів позивач до складу валових витрат відносив вартість імпортних товарів, розраховану із застосуванням курсу НБУ, що діяв на момент митного оформлення товару, що повністю узгоджується з приписами пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а коли визначав балансову вартість валюти по кінцевому розрахунку,то як вбачається з таблиць коригування вартості імпортного товару, вираховував податкову різницю, при цьому не тільки в сторону збільшення вартості валюти, але й показуючи відємну різницю в періоди, коли вартість валюти щодо гривні зменшувалась.

Тому при перерахуванні коштів в оплату за отримані товари, позивач розраховував різницю між балансовою вартістю сплаченої постачальнику валюти і сумою, попередньо віднесеною до складу валових витрат підприємства. На отриману різницю у бік збільшення або зменшення позивачем здійснювалось коригування раніше відображених показників валових витрат, що кореспондується з вимогами п.п.7.3.1, 7.3.2, 7.3.4, 7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що декларуючи валові витрати на момент фактичного отримання товару по їх вартості за валютним (обмінним) курсом НБУ на дату оприбуткування, позивач діяв у відповідності до пп. 7.3.2 п.7.3 ст. 7 та пп. 11.2.3 п.11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а збільшення або зменшення суми валових витрат з урахуванням фактичного визначення балансової вартості валюти, здійснене позивачем, відповідає вимогам пп. 7.3.2, 7.3.3 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому є правомірним.

Сукупний аналіз норм, якими регламентовано оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті та Правила ведення податкового обліку, зокрема, п.п.11.2.3. п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначається датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, беручи до уваги, що за обставинами справи при імпорті товарів першою подією було отримання товару, а датою збільшення витрат є дата оприбуткування товарів, оскільки визначити розмір витрат по розрахунку з нерезидентами є неможливим, так як балансова вартість валюти стане відома тільки після проведення фактичного розрахунку, і суд вважає, що позивачем фактично проведено коригування валових витрат після проведення розрахунку з нерезидентам, згідно вищеописаних договорів, тобто доведення валових витрат до рівня справжньої балансової вартості валюти.

Таким чином, формування позивачем валових витрат при імпортних операціях та валових доходів при експортних, виходячи з балансової вартості іноземної валюти, відповідає вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0001642321 від 14.10.2011 року, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 897671 грн., то судом встановлено наступне.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що ТзОВ «Меркор Україна» в Декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року в рядку 06.6 «Відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду»відображено суму 992372 грн.

Згідно поданої Декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року в рядку 04.9 «Відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового періоду»відображено суму 897671 грн. Обєкт оподаткування в рядку 08 Декларації становить 992372 грн.

Таким чином, у ІІ кварталі 2011 року за результатами фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Меркор Україна»задекларувало відємне значення обєкту оподаткування з урахуванням суми збитків попереднього звітного періоду в сумі 897671грн.

Враховуючи викладене, податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем порушено вимоги ст. 36, пп. 37.1 ст. 37, пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»розділу XX «Перехідні положення»Податкового Кодексу України, у звязку із завищенням відємного значення обєкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року на суму 897671 грн.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»розділу XX «Перехідні положення»Податкового Кодексу України, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням того, що у випадку, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно із пунктом 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Натомість, податковим органом не враховано того факту, що в періоді до 01 квітня 2011 року положення Податкового кодексу України не діяли, діяв Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відтак, позивач, здійснюючи свою господарську діяльність, розраховуючи та декларуючи відємне значення об'єкта оподаткування, повинен був керуватись положеннями цього Закону, що, як встановлено судом, і зроблено останнім.

Пунктом 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно із пунктом 22.4 статті 22 вказаного Закону, у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Відтак, відємне значення минулих років, зокрема 2010 року, є складовою витрат 1 кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат саме в цьому періоді передбачене нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв у той час, а відповідно до пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»розділу XX «Перехідні положення»ПК України відємне значення 1 кварталу 2011 року підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого кварталу 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Так, підприємством в рядку 06.6 декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року зазначене від'ємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 992 372 грн.

Суд встановив, що при його розрахунку позивачем, згідно статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»розділу XX «Перехідні положення»ПК України, валові доходи ІІ кварталу 2011 року зменшувались на суму валових витрат цього періоду, а складовим елементом валових витрат ІІ кварталу 2011 року, згідно з пункту 6.1 статті 6 і пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Податкового Кодексу України було від'ємне значення минулих років, і на суму амортизаційних відрахувань.

Тобто, вказаний позивачем в рядку 06.6 декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року показник не «розщеплюється»на «від'ємне значення (збитки) минулих років»і «від'ємне значення (збитки) І, ІІ кварталу 2011 року», а є закономірним і логічним продовженням справляння підприємством податку на прибуток з урахуванням даних минулих звітних періодів.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що ТзОВ «Меркор Україна»обґрунтовано склало декларацію з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, відтак підстав для зменшення відємного значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у податкового органу не було.

Більше того, відповідач вказує, що до податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року підлягає включенню лише відємне значення, створене в першому кварталі, в той же час не зазначає куди слід включити відємне значення (збитки) минулих періодів, зокрема 2010 року, що ніяким чином не узгоджується із вище проаналізованими положеннями нормативно-правових актів.

Суд відзначає, що п 4.1.4 ст.4 Податкового Кодексу України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку - в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до 56.21 ст.56 Податкового Кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою таприпускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що при проведенні перевірки позивача, податковим органом не враховано норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Податкового кодексу України, що призвело до помилкового висновку про порушення позивачем порядку заповнення податкової звітності з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року.

Відтак, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0001642321 від 14.10.2011 року є неправомірним та підлягає скасуванню.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 94 КАС України у звязку із задоволення позову підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0001632321 та №0001642321 від 14.10.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркор Україна»3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 18 березня 2012 року.

Суддя Сакалош В.М.