Ухвала суду № 22362679, 03.04.2012, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 801/2278/2012

У Х В А Л А

Іменем України

"03" квітня 2012 р.                                                                                                     м.Бердянськ

          Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі головуючого - судді Парій О.В.

при секретарі - Мирошниченко Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить скасувати заочне рішення, винесене 20 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права спільної сумісної власності, визнання права спільної часткової власності та визнання права власності на частину нерухомого майна. В заяві зазначено, що ОСОБА_1 не був повідомлений про час та місце розгляду справи 20 грудня 2011 року. Вказує, що спірна квартира отримана ним особисто до укладення шлюбу з ОСОБА_2, він в квартирі був зареєстрований 27 березня 1998 року, а шлюб зареєстрований 10 квітня 1998 року. Вказує, що включення ОСОБА_2 до кола осіб-власників квартири підчас приватизації було обумовлено лише вимогами працівників КПТІ, а не його волею і всупереч його бажанню. Крім цього, зазначив, що ОСОБА_2 залишаючись співвласницею, знята з реєстрації у спірній квартирі з 15.08.2000 року та вподальшому у будь-яких витратах на утримання квартири участі не приймала і, відповідно до досягнутої з нею усною домовленістю, ніяких претензій на майно не висловлювала, дозволивши йому користуватися житлом одноособово. Вважає, що ОСОБА_2 була співвласницею квартири лише «за формальними ознаками». Вказує, також, що на момент приватизації квартири ОСОБА_2 вже мала приватизоване житлове приміщення –квартиру АДРЕСА_1.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_3 заяву про перегляд заочного рішення підтримав. Додатково до викладених в заяві обставин зазначив, що ОСОБА_2 фактично в спірній квартирі не проживала, а проживала в м.Енергодар та там працювала. Після отримання копії заочного рішення звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного суду Запорізької області, а після отримання ухвали про повернення апеляційної скарги одразу ж звернувся з даною заявою до суду. Також зазначив, що звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2, який на даний час не розглянутий.

Представник позивача за дорученням ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечує на задоволенні заяви. Вказує, що рішення є законним. Відповідач був завчасно повідомлений про судове засідання 20 грудня 2012 року. Надав суду заяву про відкладення розгляду справи. Вважає, що відповідач ОСОБА_1 вибрав саме такий вид захисту своїх прав, оскільки не являвся в судові засідання, а після заочного вирішення справи звернувся до суду не з заявою про перегляд заочного рішення, а з апеляційною скаргою. Вважає, що строк звернення до суду з даною заявою пропущений та ОСОБА_1 не зазначено доказів, які б мали істотне значення для вирішення справи. Всі зазначені ним докази були також вказані ним в запереченнях на позовну заяву та досліджувалися при вирішенні справи. Всі клопотання, які ним заявлені письмово, також були вирішені.

Аналізуючи надані докази, суд приходить до ступного.

Відповідно до ст. 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Згідно ч. 3 ст. 231 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що після отримання ОСОБА_1 27 січня 2012 року копії заочного рішення він звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного суду Запорізької області 03 лютого 2012 року. Ухвалою від 21 лютого 2012 року апеляційна скарга повернута апелянту. Копію зазначеної ухвали ОСОБА_1 отримав 25 лютого 2012 року та 28 лютого 2012 року звернувся з заявою про перегляд заочного рішення. Суд вважає, що ОСОБА_1 вибрав саме такий спосіб захисту своїх прав та інтересів, шляхом оскарження рішення до апеляційного суду. В зв’язку з цим, суд приходить до висновку, що період апеляційного провадження з 03 лютого 2012 року по 25 лютого 2012 року не може бути врахований до строку звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що строки звернення з даною заявою до суду ОСОБА_1 не пропущені.

Відповідно до матеріалів справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права спільної сумісної власності, визнання права спільної часткової власності та визнання права власності на частину нерухомого майна, ОСОБА_1 був повідомлений як про судове засідання 09 листопада 2011 року, так і про судове засідання 20 грудня 2011 року. Про зазначене свідчить поштове повідомлення № 7111205463749, отримане ним 26 жовтня 2011 року, реєстр відправлень рекомендованої кореспонденції за 11 листопада 2011 року та заява ОСОБА_1 від 09 грудня 2011 року (вх.. № 90496 від 13.12.11 р.) про відкладення розгляду справи.

Суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, надав суду письмові клопотання з зазначенням про відкладення розгляду справи.

Крмі цього, відповідачем направлено до суду заперечення (вх.№ 79444/11вх від 07.11.11 р.), згідно яких він посилався на ті ж самі обставини та докази, які зазначені ним в заяві про перегляд заочного рішення, а саме: що квартиру він отримав до реєстрації шлюбу як військовослужбовець та зареєстрований в ній з 27 березня 1998 року. Включення ОСОБА_2 до кола осіб –власників квартири підчас приватизації було обумовлено вимогами працівників КПТІ, а не його волею. ОСОБА_2 знята з реєстрації у квартирі з 15.08.2000 року та в подальшому витрат на утримання квартири не приймала, претензій на майно не висловлювала. Вважав, що позивач є співвласником квартири лише за формальними ознаками. Вказував, що на момент приватизації квартири ОСОБА_2 вже мала приватизоване житло в м.Енергодар.

Відповідно до довідки канцелярії Бердянського міськрайонного суду ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 звернувся 23 січня 2012 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зазначені ОСОБА_1 у заяві про перегляд заочного рішення обставини та докази вже були досліджені підчас постановлення рішення 20 грудня 2011 року та вказані докази не мають істотного значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 224-232, 210, 293 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Бердянського міськрайонного суду від 20 грудня 2011 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права спільної сумісної власності, визнання права спільної часткової власності та визнання права власності на частину нерухомого майна, залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним кодексом України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.В.Парій