Постанова № 22359437, 28.03.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

28 березня 2012 року Справа № 5004/2342/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Бучинська Г.Б. , судді Дужич С.П. секретар судового засідання: Бугай Н.С.

розглянувши апеляційну скаргу позивача - товариства з обмеженою відповідальністю ВТП "Санрайз" ЛТД на рішення господарського суду Волинської області від 17.01.12 р. у справі №5004/2342/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВТП "Санрайз" ЛТД, м.Луцьк

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кромбер енд Шуберт Україна", с.Рованці, Луцький район , Волинська область

про стягнення 1 270 746,02 грн. збитків

за участю представників сторін:

Позивача (скаржника) - ОСОБА_1 ( довіреність № б/н від 30.01.2012р.)

Відповідача - ОСОБА_2 ( довіреність № 1700/ю від 21.10.2011 р. ), Михайлинин Анна Богданівна - фінансовий директор ( наказ про прийняття на роботу № 2626/К від 17.10.2011 р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 17.01.2012р. у справі №5004/2342/11 (суддя Філатова С.Т.) в позові товариства з обмеженою відповідальністю ВТП "Санрайз" ЛТД до товариства з обмеженою відповідальністю "Кромбер енд Шуберт Україна" про стягнення 1270746,02 грн. збитків відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, не підтверджені належними доказами (арк.справи 96-100).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю ВТП "Санрайз" ЛТД звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 17.01.2012р. у справі № 5004/2342/11 і прийняти нове, яким позов задоволити в повному обсязі (арк.справи 108-112).

Скаржник, обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на ст.ст.22, 526, 610 ЦК України, ст.ст. 41, 224, 225 ГК України.

Зокрема скаржник стверджує, що відповідач - ТзОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»відмовившись від виконання умов договору про перевезення пасажирів №38-10/09 від 08.10.2009р. завдав збитків ТзОВ ВТП «Санрайз»ЛТД в сумі 1 270 890,68 грн. Розрахунок збитків здійснювався за період із 01.09.2010р. по 01.04.2011р. на підставі підписаних між сторонами актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та графіків маршрутів, якими передбачено позмінно час приїзду автобусів ТзОВ ВТП «Санрайз»ЛТД по маршрутах визначених додатком №1 до договору №38-1-0/09 про перевезення пасажирів від 08.10.2009р.

Крім того, з метою об'єктивного встановлення розміру збитків в судовому засіданні 11.01.2012р. представником позивача заявлено клопотання про призначення судової бухгалтерсько-економічної експертизи, в якому просилося поставити питання про здійснення розрахунку суми збитків у формі упущеної вигоди, неотриманої ТзОВ «ВТП «Санрайз»ЛТД за період з 01.09.2010р. по 01.04.2011р. внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором №38-10/09 від 08.10.2009 року, що пов'язано із зменшенням та наступною відмовою від послуг з перевезення працівників за зазначеним договором.

Стверджує, що відмовляючи в задоволенні клопотання про призначення судової бухгалтерсько-економічної експертизи, господарський суд Волинської області не врахував приписів ст. 41 ГПК України щодо можливості судом «корегування»запропонованих питань, а також щодо права запропонування додаткових питань які б об'єктивно визначили розмір збитків.

Щодо ненаведення доказів вжиття заходів для одержання доходів у відповідності до ст. 623 ЦК України скаржник зазначає, що ТзОВ ВТП «Санрайз»ЛТД має ліцензію на здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування терміном дії з 21.05.2007р. по 20.05.2012р. Послуги які надає ТзОВ ВТП «Санрайз»ЛТД з перевезення пасажирів є сертифіковані, що підтверджується сертифікатом відповідності, термін дії якого із 11.06.2010р. по 10.06.2012р.

Також, позивачем на кожний транспортний засіб, який здійснював перевезення пасажирів була отримана ліцензійна картка.

18.03.2011р. на адресу відповідача була надіслана претензія про відшкодування збитків, яка залишена без задоволення, після чого 12.04.2011р. направлений лист в якому ТзОВ ВТП «Санрайз»ЛТД просив повідомити відповідача про причини відсутності замовлень згідно договору на перевезення пасажирів.

Листом від 25.05.2011р. відповідач запропонував встановити вартість послуг по перевезенню в розмірі 2,50 грн. в т.ч. ПДВ за кілометр перевезень.

Тому скаржник вважає, що вжив всіх заходів для виконання умов договору №38-10/09 про перевезення пасажирів від 08.10.2009р., що судом першої інстанції при прийнятті рішення по справі враховано не було.

Що стосується посилань суду на не доведеність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та розміром збитків, скаржник вважає, що в даному випадку суд не надав належної оцінки всім обставинам справи, з аналізу яких вбачається, що є наявність всіх елементів правопорушення (протиправної поведінки відповідача, що полягає в односторонній відмові від отримання послуг перевезення працівників), збитків (неотриманого прибутку, на який ТзОВ ВТП «Санрайз»ЛТД розраховувало при належному виконанні зобов'язання), причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (неотримання прибутку зумовлено протиправною поведінкою відповідача) і вина.

Крім цього скаржник вважає, що всупереч ч. 4 ст.13 Конституції України, відмовляючи в позові господарський суд Волинської області не захистив порушені права ТзОВ ВТП «Санрайз»ЛТД», лише звільнили відповідача - ТзОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»від відшкодування збитків.

Скаржник також зазначає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом неповно зясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач подав через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду 19.03.2011р. письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника. Вважає апеляційну скаргу, безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Рівненської області, вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права (арк. справи 119-124).

У відзиві зокрема зазначає, що апелянтом відповідний розрахунок здійснено за результатом множення різниці між середньою величиною, отриманої внаслідок поділу сумарної вартості наданих послуг згідно актів прийому-передачі у період з 01.01.2010р. по 30.08.2010р. (тобто місяці, як зазначено у позовній заяві та наданих поясненнях позивача, повного виконання договору) на їх кількість та середньою вартістю наданих послуг у період з 01.09.2010р. по 01.04.2011р. - помноженою на кількість місяців т.зв. відмови замовника від договору.

На підставі наданих сторонами доказів, в т.ч. пояснень позивача та відповідача, судом першої інстанції встановлено, що у договорі обумовлено право замовника на внесення змін до маршруту, графіку руху, кількості зупинок, необхідної кількості транспортних засобів тощо у вигляді заявок, що направлялися у письмовому вигляді або засобами електронного зв'язку ТзОВ ВТП «Санрайз»ЛТД.

Саме в зв'язку з тим, що обсяг послуг різнився, сторони у договорі обумовили, що оплата послуг апелянта, виконавця за спірним договором, здійснюється щотижня за фактично надані послуги на підставі підписаного уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі наданих послуг за тиждень (п.3.1. Договору №38-10/09 від 08.10.2009р.)

В договорі відсутній погоджений сторонами мінімальний розмір надання послуг в кілометражі, в тому числі еквівалент їх вартості.

Коливання обсягу надання послуг апелянтом за спірним договором підтверджується наявними у справі доказами як акти прийому-передачі наданих послуг, що різняться за кількістю кілометражу у звітних періодах за який їх надано.

Одночасно з тим, відсутність сталого обсягу надання послуг підтверджено й апелянтом, що знайшло своє відображення у розрахунку доходів та витрат ТзОВ ВТП «Санрайз»ЛТД у місяцях, як зазначено у позовній заяві, повного виконання договору, зокрема в січні 2010 року - сума наданих послуг 476 547 грн., в березні -730 472,16 грн., в травні - 591 385,08 грн., в серпні - 474 662,43 грн.

Тому відповідач стверджує, що за відсутності сталої вартості послуг (кілометражу) - розрахунок збитків у формі упущеної вигоди здійснено апелянтом із порушенням законодавчо встановленого ст.225 ГК України змісту упущеної вигоди, саме як неодержаного прибутку, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Також зазначає, що відповідний висновок суду першої інстанції узгоджується із судовою практикою Верховного Суду України та Вищого господарського суду у справах із аналогічним предметом спору або за аналогічних правовідносин. Зокрема, постанова ВСУ від 03.04.2007р. у справі №2-14/144-2006 (2-19/144-2006, 2-19/137-78-2005), постанова ВГСУ від 22.03.2011р. у справі №6/94.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, продажем (робіт, послуг), витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів, утримання автомобілів, амортизація тощо. Вказані витрати повинні бути підтвердженні первинними бухгалтерськими документами згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом першої інстанції встановлено, що наданий апелянтом розрахунок упущеної вигоди не містить всіх витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг по перевезенню (дані амортизації, витрати на страхування тощо), не грунтується на первинних бухгалтерських документах.

Тому відповідач погоджується з висновком місцевого господарського суду, що долучені позивачем докази в обґрунтування протиправної поведінки відповідача та розміру збитків: акти приймання-передачі виконаних робіт, перелік автомобілів, розрахунково-платіжні відомості з січня по вересень 2010р. та видаткові накладні на отримання палива за період з січня 2010р. по лютий 2011р. не містять даних для ідентифікації понесення як таких в зв'язку із наданням послуг саме ТзОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»та по-суті є підтвердженням здійснення скаржником на протязі періоду з січня 2010 року по лютий 2011 року в зв'язку із здійсненням основного виду діяльності підприємства - надання послуг з перевезення на користь третіх осіб.

Відповідач також стверджує, що договір укладений між сторонами є реальною угодою, тобто для безпосереднього надання відповідних послуг, поряд із згодою сторін, необхідне фактичне вчинення дій, зокрема замовлення (завдання) замовника. Виконавець зобов'язується за спірним договором надати послуги з перевезення працівників замовника по обумовленим та затвердженими графікам маршрутів. Обов'язок здійснити відповідні послуги не може виникнути, незважаючи на досягнуту сторонами угоду, якщо замовлення із зазначенням потребуємих транспортних засобів та напрямків перевезень не буде передано транспортній організації.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Зважаючи на те, що порядок надання замовлень на надання послуг з перевезення та їх виконання регламентовано в силу та у порядку встановленому договором, укладеним між сторонами, а зобов'язання ТзОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»до надання відповідних є порушенням вимог ст.6 ГК України, оскільки за своє суттю є втручанням у господарську діяльність підприємства.

Висновок суду першої інстанції про недоведеність апелянтом факту порушення зобов'язання відповідачем, вважає здійснено при повному, всебічному та об'єктивному розгляді справи на підставі наданих сторонами доказів, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №5004/2342/11 від 20.02.2011р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ВТП "Санрайз" ЛТД прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 106).

В судовому засіданні 28.03.2012р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить суд рішення господарського суду Волинської області від 17.01.12 р. у справі № 5004/2342/11 скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представники відповідача заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, посилаючись на доводи наведені у письмовому відзиві на апеляційну скаргу. Рішення прийняте судом першої інстанції вважають законним та обгрунтованим, у зв'язку з чим просять залишити його без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

08.10.2009р. між ТзОВ “Кромберг енд Шуберт Україна” (замовник) та ТзОВ “ВТП “Санрайз”ЛТД (виконавець) укладений договір №38-10/09 про перевезення пасажирів, за умовами якого виконавець надає послуги по перевезенню працівників замовника автобусами “Богдан” А-091, А-09202, “IVAN A07A”, ПАЗ, “БАЗ А079” пасажиромісткістю до 40 чоловік по обумовлених між сторонами графіках по затвердженим схемам маршрутів.

Маршрути, по яких виконавець здійснює перевезення, вказані в додатку №1 до договору.

Договором обумовлено, що замовник зобовязаний своєчасно надавати в письмовому вигляді чітку інформацію щодо графіків маршрутів перевезення працівників. Підписувати шляхові листи в підтвердження виконання перевезення зі сторони виконавця та своєчасно проводити розрахунок за надані транспортні послуги. У разі внутрішніх змін маршруту (графік руху по маршруту, кількість зупинок, необхідна кількість транспортних засобів, тощо) - письмово проінформувати виконавця за 24 години до таких змін. (п.п. 2.2.1., 2.2.3., 2.2.4. договору).

Виконавець зобовязувався своєчасно подавати транспортні засоби до попередньо узгоджених із замовником пунктів. Дотримуватися узгоджених сторонами маршрутів та графіків руху транспортного засобу. (п.п. 2.1.1., 2.1.2. договору)

Сторони у договорі обумовили право замовника вносити внутрішні зміни до маршрутів, змінювати графіки руху транспортних засобів; письмово проінформувавши про такі зміни за 24 години виконавця (п. 2.4.1. договору).

Відповідно до п.3.1 договору оплата послуг виконавця здійснюється щотижня за фактично надані послуги на підставі підписаного уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі наданих послуг за тиждень згідно виставленого до оплати рахунку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом пяти банківських днів з моменту підписання такого акту.

Згідно з п.3.3.1., у випадку надання послуг виконавцем по перевезенню працівників замовника протягом попереднього місяця обємом менше 100000 км. з причин, не повязаних із форс-мажорними обставинами-вартість послуг по перевезенню за поточний місяць може бути переглянута й у випадку досягнення сторонами згоди у вигляді додаткової угоди до даного договору-застосовується лише до цього місяця.

Пунктом 3.3.2. договору передбачено, що у випадку збільшення кількості маршрутів-вартість послуг по перевезенню працівників замовника може бути переглянута й у випадку досягнення між сторонами згоди у вигляді додаткової угоди до даного договору застосовується з дати підписання останньої.

Згідно п. 4.1 договору договір діє з дня його підписання до 08 жовтня 2011 року.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

08.10.2009р. між ТзОВ “Кромберг енд Шуберт Україна” (замовник) та ТзОВ “ВТП “Санрайз”ЛТД (виконавець) укладений договір №38-10/09 про перевезення пасажирів, за умовами якого виконавець надає послуги по перевезенню працівників замовника автобусами “Богдан” А-091, А-09202, “IVAN A07A”, ПАЗ, “БАЗ А079” пасажиромісткістю до 40 чоловік по обумовлених між сторонами графіках по затвердженим схемам маршрутів.

Маршрути, по яких виконавець здійснює перевезення, вказані в додатку №1 до договору.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків (п.п. 3, 5, 8 ч.2 ст. 16 ЦК України).

Положеннями частини першої статті 3 ГК України передбачено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до положень ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст.ст.224, 225, 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, за загальними принципами цивільного та господарського права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Правовий аналіз норм, на які посилається позивач, - дає суду підстави вважати, що при обчисленні розміру упущеної вигоди має значення достовірність (реальність) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок щодо доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, - покладається на потерпілого.

За умовами ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Тобто збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, а їх стягнення (відшкодування) передбачено на випадок будь-якого господарського правопорушення, якщо інше не передбачене законом. Для цього необхідно виконати певні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які беззастережно підтверджували б їх реальний розмір на визначену дату. Відповідно до п. 4 ст. 623 ЦК України при визначені неодержаних доходів (втраченої вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, якщо ці доходи (вигода) не являються абстрактними, а дійсно були б отримані у випадку неналежного виконання боржником своїх зобов'язань.

Слід зазначити, що неодержаний прибуток (не отриманий доход, упущена вигода) - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Відповідно до п. 2.4 договору № 38-10/09 про перевезення пасажирів від 08.10.2009 року замовник (відповідач) має право вносити внутрішні зміни до маршрутів, змінювати графіки руху транспортних засобів письмово проінформувавши про такі зміни за 24 години виконавця (позивача).

Пунктом 2.2.4 даного договору передбачено, що у разі внутрішніх змін маршруту (графік руху по маршруту , кількість зупинок, необхідна кількість транспортних засобів, тощо) письмово проінформувати виконавця за 24 годин до таких змін.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач зменшив обсяг перевезень починаючи з вересня 2010 року та починаючи з березня 2011 року взагалі відмовився від надання позивачем послуг, що пояснюється тією обставиною, що в серпні 2010 року відповідачем організовується конкурс на перевезення працівників підприємства на 2010-2013 рік. Як наслідок проведення конкурсу з іншими перевізниками підписуються договори на перевезення працівників підприємства.

Надання послуг з перевезення пасажирів товариство здійснювало 27 автобусами належними останньому на праві власності.

Товариство (позивач) має ліцензію на здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) серії АВ №323946. Ліцензія видана головною державною інспекцією на автомобільному транспорті міністерства транспорту та зв»язку України на підставі рішення №67 Л від 07.05.2007 року. Термін дії ліцензії з 21.05.2007 року по 20.05.2012 року.

Послуги з перевезень пасажирів автобусами є сертифікованими, що підтверджується сертифікатом відповідності, термін дії якого з 11 червня 2010 року по 10 червня 2012 року.

На кожний транспортний засіб, який здійснював перевезення пасажирів була отримана ліцензійна картка.

18.03.2011 року на адресу відповідача була надіслана претензія про відшкодування завданих збитків. Претензія залишена без відповіді. (т.1 а.с. 154,158)

12.04.2011 року позивачем був спрямований лист за №108 в якому останній просив відповідача повідомити про причини відсутності замовлень згідно договору на перевезення пасажирів №38-10/09.

Листом відповідача за вих. №1007/10 від 25.05.2011 року товариству було запропоновано внести зміни до п.3.3 договору, а саме встановити вартість послуг по перевезенню в розмірі 2,50 грн. в т.ч. ПДВ за кілометр перевезень із застереженням відповідної вартості до закінчення строку дії договору.

Відмова відповідача від виконання своїх зобов»язань за договором №28-10\09 на перевезення пасажирів призвело до простою 27 автобусів позивача.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання відповідно до вимог, що певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов»язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

7. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов»язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов»язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В матеріалах справи наявний розрахунок розміру збитків (т.1 арк.справи 10-11), в якому помісячно за період з вересня 2010р. по лютий 2011р. розраховано суму наданих послуг, кількість виконаних кілометрів, суму витраченого палива, зарплату і нарахування на фонд зарплати, вартість ремонтів, чистий дохід та рентабельність.

Недоотриманий чистий дохід за один місяць визначений окремо на період з вересня по листопад 2010 р. та грудень 2010р.-лютий 2011р., оскільки, зменшення обсягу замовлень здійснювалось поетапно.

Також в матеріалах справи наявні акти приймання виконаних робіт (т.1 арк.справи 84-152), перелік автомобілів (т.1 арк.справи 83), витяги з газет, паспорти маршрутів (т.2 арк.справи 30-77), розрахунково-платіжні відомості з січня по вересень 2010р. та видаткові накладні на отримання палива за період з січня 2010р. по лютий 2011р. (т.3 арк.справи 28-86).

Колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись з висновком місцевого господарського суду, щодо недоведеності причинно-наслідкового зв»язку між діями (бездіяльністю) відповідача та розміром збитків, оскільки суд не надав належної оцінки всім обставинам справи, з аналізу яких вбачається, що є наявність всіх елементів правопорушення (протиправної поведінки відповідача, що полягає в односторонній відмові від отримання послуг з перевезення працівників), збитків (неотриманого прибутку, на який ТзОВ ВТП «Санрайз»ЛТД розраховувало при належному виконанні зобов»язання), причинного зв»язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (нетримання прибутку зумовлено протиправною поведінкою відповідача) і вина.

Крім цього слід відмітити, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.10.2011р. у справі №5004/1195/11, залишеної без змін постановою ВГСУ від 27.12.2011р., у позові ТзОВ “Кромберг енд Шуберт Україна” до ТзОВ “ВТП “Санрайз”ЛТД про розірвання договору про перевезення пасажирів №38-10/09 від 08.10.2009р., відмовлено.

Відповідно до ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що позивачем було доведено факт понесення ним збитків у розмірі 1270746,02 грн. заподіяних відповідачем шляхом порушення договірних зобов»язань.

В свою чергу господарський суд, керуючись положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно апеляційна скарга позивача товариства з обмеженою відповідальністю ВТП «Санрайз»ЛТД на рішення господарського суду Волинської області від 17.01.2012 року у справі №5004/2342/11 також підлягає задоволенню.

При цьому, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу, судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача із дорученням їх видати господарському суду Волинської області.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача товариства з обмеженою відповідальністю ВТП "Санрайз" ЛТД на рішення господарського суду Волинської області від 17.01.2012р. у справі №5004/2342/11 задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 17.01.2012р. у справі №5004/2342/11 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задоволити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кромбер енд Шуберт Україна" с. Рованці, Луцький район, Волинської області (код ЄДРПОУ 33537580) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ВТБ "Санрайз" ЛТД м. Луцьк, Волинської області (код ЄДРПОУ 21738684) - 1270746,02 грн. (один мільйон двісті сімдесят тисяч сімсот сорок шість грн. 02 коп.) збитків, 12707,00 грн. (дванадцять тисяч сімсот сім грн. 00 коп.) судового збору, 236,00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та 12707,00 грн. (дванадцять тисяч сімсот сім грн. 00 коп.) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Дужич С.П.