Постанова № 22359420, 21.03.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2012 р. Справа №5019/2848/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Бригинець Л.М. , судді Грязнов В.В. при секретарі Головченко Д.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність №5 від 03.01.2012 року)

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність №19 від 21.03.2012 року), ОСОБА_4 (довіреність №18 від 21.03.2012 року), Боденчук О.М. (посвідчення №28 від 21.06.2011 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.2012 року у справі №5019/2848/11

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Ерлан"

Відповідач: Рівненське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області №5019/2848/11 від 17.01.2012 року (суддя Качур А.М.) позовні вимоги задоволено та визнано недійсним рішення адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29 листопада 2011 року за №96 по справі № 05-03/24-11 "Про припинення порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу". Стягнуто з Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Приватного акціонерного товариства "Ерлан" 941,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення господарського суду Рівненської області мотивоване тим, що при прийнятті рішення відповідачем неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи; не доведено обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими; висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи; неправильно застосовано норми матеріального права.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Рівненське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України оскаржило його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі відповідач просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт посилається на те, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання. У прийнятому АМК рішенні відсутні будь-які посилання щодо порушення технологічного процесу виготовлення позивачем відновленого соку та відповідності його Держстандандартам України. Нанесення на етикетку відновленого соку позначення "100% СІК" вводить споживачів в оману тим, що дана інформація містить інформацію саме про якісні і споживчі властивості даного продукту. Зауважує, що відповідач у рішенні не вказував про наявні факти порушення держстандартів з боку Товариства, оскільки контроль за дотриманням даних норм не входить до компетенції органів Антимонопольного комітету України. Твердження позивача про неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи відповідач вважає необґрунтованим.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №5019/2848/11 від 17.02.2012 року прийнято до розгляду апеляційну скаргу відповідача Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.2012 року у справі №5019/2848/11.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду №5019/2848/11 від 21.03.2012 року у зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи №5019/2848/11 судді Філіпової Т.Л., через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Бригинець Л.М., суддя Грязнов В.В..

Приватним акціонерним товариством "Ерлан" подано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Клопотання представника позивача про припинення апеляційного провадження та повернення апеляційної скарги відповідачу без розгляду у зв'язку з пропуском строку, встановленого для її подання не може бути прийняте до уваги колегією суддів з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Право апеляційного оскарження стороною рішення господарського суду передбачено приписами статей 22, 91 Господарського процесуального кодексу України. За приписами частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Відповідно до приписів статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається упродовж десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Між тим, при обчисленні терміну на оскарження судового рішення слід враховувати, що необхідною умовою здійснення стороною права на апеляційне оскарження є її обізнаність зі змістом судового рішення, що дає можливість стороні викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку, як це передбачено пунктом 3 частини 1 статті 94 вказаного Кодексу. Таким чином, за змістом процесуального законодавства можливість скаржника ознайомитись з повним текстом судового акта має впливати на початок перебігу строку оскарження судового акта.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, заслухала представників сторін, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29 листопада 2011 року за №96 Приватне акціонерне товариство "Ерлан" визнано винним у вчиненні порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, що передбачене статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неповних відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, що могли вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання.

Такими діями Товариства відповідно до рішення АМК визнано повідомлення невизначеному колу споживачів неповних відомостей про товар шляхом нанесення на етикетку відновленого соку позначення "100% СІК".

За вчинення зазначеного порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 68 000 грн. та зобовязано Товариство у двомісячний строк з дня отримання рішення здійснити інвентаризацію залишків етикеток відновлених соків з позначенням "100% Сік", утилізувати їх та надати АМК документи, що підтверджують виконання рішення в цій частині.

Обґрунтовуючи своє рішення, відповідач визнав доведеним, що дії Товариства, які полягають у повідомленні невизначеному колу споживачів неповних відомостей про товар (нанесенні на етикетці відновленого соку позначення "100% СІК"), є порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про передчасність прийняття оскаржуваного рішення Антимонопольним комітетом України враховуючи наступне.

Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначає, що ним здійснено державний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції в торгівельних центрах м.Рівне і встановлене порушення Товариством ст.151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді поширення інформації, що вводить споживачів в оману, проте доказів в підтвердження проведення таких перевірок та їх результатів суду не подано. Твердження відповідача, що напис "100% СІК" надає суттєву перевагу на користь Товариства по відношенню до інших виробників, які не позначають на етикетках зазначений напис "100% СІК", та, враховуючи відсутність таких позначень на аналогічній продукції інших виробників, вигідно вирізняє продукцію саме Товариства, не підтверджуються доказами та є безпідставними.

З оскаржуваного рішення не вбачається, відносно яких саме виробників соків Товариство отримує переваги. В рішенні не відображені обставини, що дозволяли б стверджувати про отримання Товариством переваг у конкуренції перед іншими виробниками соку, підтверджені відповідними доказами, такими як, наприклад, порівняльний аналіз цін Товариства та інших виробників, дослідження аналогічних написів на продукції інших виробників, проведення опитування споживачів в торгівельних закладах стосовно сприйняття та ототожнення напису "100% СІК", висновків експертизи щодо відповідності/невідповідності напису "100% СІК" споживчим властивостям та якості соку тощо.

Разом з тим, позивачем в якості доказів долучено до матеріалів справи упаковки соків інших виробників, що реалізуються в торговельних мережах, чим спростовують твердження відповідача щодо відсутності таких позначень на аналогічній продукції інших виробників.

Апеляційний господарський суд погоджується з тим, що відповідачем не доведено отримання Товариством неправомірних переваг у конкуренції не завдяки власним досягненням, а завдяки поширенню неповної інформації про власний продукт, не надано доказів введення споживачів в оману щодо інформації про якість і споживчі властивості продукції внаслідок використання Товариством позначення "100% СІК".

Вимоги до етикетування харчових продуктів визначено приписами ст.38 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів" та Технічним регламентом щодо правил маркування харчових продуктів.

Так, забороняється обіг харчових продуктів, етикетування яких не відповідає цьому Закону та відповідним технічним регламентам.

Написи на етикетці харчового продукту, що представляють інтерес для споживачів та призначені запобігати шахрайству або відрізняти один харчовий продукт від іншого, такі як "повністю натуральний", "органічний", "оригінальний", "без ГМО" (генетично модифікованих організмів) тощо, та інша інформація, на додаток до тієї, що зазначена у цій статті, підлягає перевірці у порядку, встановленому відповідними нормативно-правовими актами, виданими на виконання цього Закону (ч.7 ст.38 Закону).

Однак, в рішенні АМК відсутні посилання на результати такої перевірки проведеної уповноваженим органом у визначеному порядку.

Відповідно до п.2 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.10.2010 № 487, вимоги цього Технічного регламенту поширюються на маркування (етикетування) (далі - маркування) розфасованих продуктів харчування, що реалізуються кінцевому споживачу через оптову або роздрібну торговельну мережу, а також закладам ресторанного господарства (ресторанам, їдальням, лікарням та іншим аналогічним закладам).

Маркування харчових продуктів та спосіб, яким його виконують, не повинні вводити в оману споживача, містити інформацію щодо наявності у харчовому продукті (крім природних мінеральних вод та харчових продуктів, призначених для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів, дієтичних добавок) властивостей, які сприяють профілактиці, загоюванню та лікуванню будь-якого захворювання або виникненню у споживача враження про наявність цих властивостей.

Зазначені обмеження поширюються також на рекламу харчових продуктів, оформлення харчових продуктів, зокрема на їх форму, зовнішній вигляд або упаковку, використаний пакувальний матеріал та місце їх розміщення для продажу (п.5 Технічного регламенту).

Відповідно до п.6 Технічного регламенту, вимоги до маркування харчових продуктів повинні забезпечувати надання споживачу необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про харчовий продукт.

У маркуванні, оформленні, рекламуванні харчових продуктів забороняється використання будь-якої інформації, яка вводить в оману споживача або містить інформацію щодо властивостей харчового продукту, яких у нього немає.

Господарський суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що етикування (маркування) Товариством своєї продукції здійснюється відповідно до вимог ст.38 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів" та Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів.

Крім того, відповідно до п.3 Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.10.2010 року №487 "Про затвердження Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів", дозволено суб'єктам господарювання використовувати пакувальні матеріали та етикетки, виконані без урахування вимог Технічного регламенту, протягом 18 місяців з дня набрання ним чинності. Продукти харчування, пакувальні матеріали та етикетки яких виконані без урахування вимог Технічного регламенту, розміщені на ринку не пізніше ніж через 18 місяців з дня набрання чинності Технічним регламентом, залишаються в обігу на ринку України до закінчення строку придатності таких продуктів.

В обґрунтування оскаржуваного рішення відповідач зазначив, що позначення "100% СІК" є прив'язане до терміну "сік" (як терміну визначеного п. 3.3.1 ДСТУ 4283.1:2007), а не є "загальною назвою різних соків".

Проте, відповідно до ДСТУ 4283.2:2007 "Консерви. Соки та сокові продукти", терміни "соки" та "сокові продукти", вживаються як загальна назва різних напоїв. У п.3.2 Вимоги до сировини та інгредієнтів частина 2 "Номенклатура та вимоги" ДСТУ 4283.2:2007 "Консерви. Соки та сокові продукти", зокрема, зазначається "для виготовлення соків, зокрема відновлених соків...".

Крім того, Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016-97, що затверджений наказом Держстандарту України від 30.12.97 р. N822 містить розділ 15.32 "Соки фруктові та овочеві", який включає і підкатегорію 15.32.10 "Соки фруктові та овочеві", до якої зокрема відносяться і суміші соків з овочів чи фруктів одного чи різних типів, включаючи відновлені соки.

А тому, господарським судом зроблено вірні висновки про те, що зазначаючи на етикетці "100% СІК" позивач не вводив споживачів в оману стосовно якості своєї продукції, її споживчих чи інших властивостей, оскільки відновлений сік - це дійсно сік, що підтверджується положеннями норм, які установлюють терміни та визначення понять у харчовій промисловості, в тому числі стосовно соків та сокової продукції.

Крім того, відповідно до п.8.6 ДСТУ 7159:2010 "Соки відновлені" дозволяється супроводжувати продукт додатковою інформацією виробника, рекламою тощо, яка характеризує продукт і не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, відповідачем, при ухваленні оскаржуваного рішення не доведений факт наявності переваг у конкуренції, а висновки покладені в обґрунтування рішення АМК не відповідають обставинам справи та спростовуються доданими до матеріалів справи доказами.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" відповідальність, передбачену цим Законом, тягне за собою вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція цим Законом.

Частиною першою статті 1 цього Закону передбачено, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

За приписами частини другої цієї статті Закону недобросовісною конкуренцією є, зокрема, дії, визначені главами 2-4 цього Закону.

Статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" визначено, що поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

В рішенні АМК відповідачем не визначено стосовно яких саме відомостей про товар зроблено висновок як про інформацію яка вводить споживачів в оману (дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування тощо). З огляду на таке, суд вважає, що АМК було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, статті 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. (стаття 27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є, зокрема, порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

З урахуванням того, що оскаржуваним рішенням на Товариство накладено штраф у розмірі 68 000 грн. та зобов'язано Товариство у двомісячний строк з дня отримання рішення здійснити інвентаризацію залишків етикеток відновлених соків з позначенням "100% Сік", утилізувати їх, внаслідок чого Товариство може зазнати негативних для себе наслідків, суд вважає, що позивач обґрунтовано звернувся за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 14 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції") або як антиконкурентні узгоджені дії (частина друга статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13-15 і 19 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції") або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (частина перша статей 6 і 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 4, 6, 8, 15-1, 16, 17 і 18 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").

А тому, господарський суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про недоведення відповідачем факту вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція або можливості настання таких наслідків у зв'язку з відповідними діями Товариства.

При прийнятті рішення адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29 листопада 2011 року за №96, відповідачем неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи; не доведено обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими; висновки, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи; неправильно застосовано норми матеріального права.

З огляду на наведене та відповідно до приписів статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" оспорюване рішення підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

А тому, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.2012 року у справі №5019/2848/11 відповідає нормам матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.2012 року у справі №5019/2848/11 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Рівненської області від 17.01.2012 року у справі №5019/2848/11 - залишити без задоволення.

2. Справу №5019/2848/11 повернути до господарського суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригинець Л.М.

Суддя Грязнов В.В.