Постанова № 22359318, 03.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.12 Справа № 10/110

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Львівської обласної дирекції публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” від 23.01.2012 р. за № с14-120-1-10-248

на рішення господарського суду Львівської області

від 09.07.2010р. у справі № 10/110

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека 260”, м. Дрогобич Львівської області

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Дрогобич

Львівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” в особі Львівської обласної дирекції публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, м.Львів

про визнання недійсним договору та визнання права власності

за участю представників сторін:

від скаржника Васильєв Ю.

від позивача не зявився

від відповідача не зявився

Права та обовязки, визначені ст.ст.20,22 ГПК України, розяснено

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.07.2010р. у справі №10/110 (суддя Довга О.І.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) “Аптека №260”, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.02.2007 року, реєстраційний номер 48, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю “Аптека № 260” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі-ФОП ОСОБА_3); визнано за ТзОВ “Аптека № 260” (код ЄДРПОУ 31416767) право власності на нежитлове приміщення (позначене на плані “А-5”) загальною площею 314,9 кв.м. за адресою: 82100 АДРЕСА_1; присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь позивача 170грн. державного мита та 236грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано тим, у відповідача в момент вчинення оспорюваного правочину був відсутній намір виконати його умови, тобто вчинити дії, що зумовлюють настання юридичних наслідків за договором, зокрема, здійснити оплату вартості придбаного майна, відтак, суд, з посиланням на ч.3 ст.215, ч.1 ст.216 ЦК України, визнав недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення та визнав за позивачем право власності на нежитлове приміщення, яке було предметом оспорюваного договору.

Дане рішення оскаржується особою, яка не була залучена до участі у справі - публічним акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” в особі Львівської обласної дирекції публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (далі-ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», оскільки, на його думку, таке прийнято з неповним з?ясуванням обставин справи, за невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не зясовано всіх обставин справи та не досліджено, що предмет договору купівлі-продажу, який є предметом позову у даній справі, переданий відповідачем в іпотеку згідно договору іпотеки від 15.02.2007р., тобто станом на момент прийняття оскаржуваного рішення нежитлове приміщення, площею 314,9кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебувало в іпотеці ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», тобто було обтяжене вимогою іншого кредитора. Окрім того, скаржник звертає увагу, що суд першої інстанції неправильно застосував норми ст.215 ЦК України, а саме, визнав недійсним правочин з підстав невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором в частині проведення оплати вартості придбаного майна.

Представник скаржника, який брав участь в судових засіданнях, підтримав доводи апеляційної скарги.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2012р. скаржника залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору, оскільки рішення з даної справи може вплинути на його права та обов?язки щодо однієї із сторін спору ФОП ОСОБА_3

Позивач та відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подали, участі представників в судові засідання жодного разу не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2012р. адресатам (а.с. 24-25), а також поданими клопотаннями про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.93-94) та про відкладення розгляду справи (а.с.95, 102).

Оскільки явка представників сторін в дане судове засідання не визнавалась судом обовязковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін.

02.04.2012р. на адресу суду надійшло клопотання позивача про зупинення провадження у справі до розгляду по суті Дрогобицьким міськрайонним судом справи №1306/2477/20128/1306/6/2012 (2-277/11). До поданого клопотання долучено ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.03.2012р. про відкриття провадження у справі та призначення до розгляду заяви ОСОБА_3 про перегляд за ново виявленими обставинами рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24.01.2011р. у справі №2-277/11.

Представник скаржника, який брав участь в судовому засіданні 03.04.2012р. заперечив щодо задоволення поданого клопотання.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника скаржника, розглянувши подане клопотання про зупинення провадження у справі зазначає, що в задоволенні вказаного клопотання слід відмовити за відсутності підстав передбачених вимогами ст.79 ГПК України для зупинення провадження у справі. Порушення справи №1306/2477/20128/1306/6/2012 не перешкоджає розгляду даної справи та не робить її вирішення неможливим з тих підстав, що підставою для порушення справи міськрайонним судом було саме рішення господарського суду Львівської області від 09.07.2010р. у справі №10/110, яке є предметом оскарження даному апеляційному провадженні. Суд апеляційної інстанції дає оцінку оскарженому рішенню, яке прийняте на підставі наявних матеріалів справи. Разом з цим , судова колегія зазначає, що суд вправі здійснювати оцінку доказів у справі самостійно, а при встановленні фактів іншими компетентними органами (судом), рішення яких матиме преюдиціальне значення для вирішення даного спору, сторони вправі звертатися про перегляд рішення суду в порядку ст.ст.112-114 ГПК України.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

01.02.2007 між ТзОВ «Аптека №260»(позивач у справі, продавець по договору) та ФОП ОСОБА_3 (відповідач у справі, покупець по договору) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (позначене на плані “А-5”) загальною площею 314,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_5, реєстраційний номер 48, а також 05.02.2007р. зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с.7-8).

Відповідно до п.3.2. договору, право власності на нежитлове приміщення, що є предметом цього договору, виникає у покупця з моменту державної реєстрації договору.

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 13450249, 05.02.2007 року відповідачем здійснено реєстрацію права власності на отримане за договором нежитлове приміщення в Дрогобицькому державному комунальному міжміському бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (а.с.10), чим підтверджується факт передачі приміщення відповідачу.

Відповідно до п.2.2 договору, продаж нежитлового приміщення, яке є предметом цього договору, вчиняється за 551000грн. (в.т.ч. ПДВ), які покупець зобовязався сплатити продавцеві після підписання цього договору.

У звязку з невиконанням відповідачем умов договору в частині проведення оплати вартості придбаного приміщення, ТзОВ «Аптека №260»звернулась з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу з підстав його фіктивності та про визнання права власності на нежитлове приміщення, яке було предметом договору купівлі-продажу, який задоволений оскаржуваним рішенням.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника скаржника, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення, відповідно, - скасувати, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Положення аналогічного змісту містяться і у ст. 20 ГК України.

Відповідно до частин 1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Для визнання недійсним договору необхідним є доведення, яким вимогам закону не відповідає такий договір, з врахуванням наступного:

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Із змісту наведених правових норм вбачається, що сторони вправі самостійно врегулювати договірні відносини на обраних та погоджених ними умовах, зокрема, й у спосіб, обраний в даному випадку.

Спірний договір є договором купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Судовою колегією встановлено, що сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, оскільки вказаний договір містить предмет договору, ціну договору, строк та порядок сплати, порядок переходу права власності на нежитлове приміщення, підписаний сторонами та скріплений печаткою ТзОВ «Аптека №260», нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_5, реєстраційний номер 48, а також 05.02.2007р. зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Відтак, судова колегія зазначає, що спірний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства діючого на час укладення договору, зокрема, із дотриманням вимог частин 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу, ст.657 ЦК України, відтак, відсутні підстави для визнання такого договору недійсним, та визнання права власності на нежитлове приміщення за позивачем.

Посилання позивача на відсутність у відповідача наміру створити правові наслідки вважається судовою колегією безпідставним, оскільки як вбачається з матеріалів справи, нежитлове приміщення було передано відповідачу, а згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 13450249, 05.02.2007 року відповідачем здійснено реєстрацію права власності на отримане за договором нежитлове приміщення в Дрогобицькому державному комунальному міжміському бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (а.с.10), що виключає ознаку фіктивності правочину, а невиконання відповідачем умов договору в частині проведення оплати вартості отриманого по договору приміщення може бути предметом іншого спору .

Разом з цим, як встановлено судом апеляційної інстанції, 15.02.2007р. ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (скаржник) та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір №010/08-3/2588/в, за умовами якого Банк зобовязався надати позичальнику кредитні кошти в сумі 235000доларів США на споживчі цілі з процентною ставкою 12% річних у строк до 14.02.2017р. (а.с.44-54).

Даний кредитний договір забезпечений договором іпотеки від 15.02.2007р., укладений між Банком та відповідачем, відповідно до умов якого відповідач (іпотекодавець) в забезпечення вимог банку, які витікають з кредитного договору та усіх його додаткових угод, що можуть бути укладені в подальшому, на добровільних засадах передав Банку в іпотеку нежитлове приміщення, цегляне, (позначене на плані “А-5”) загальною площею 314,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Даний договір іпотеки нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_8, реєстраційний номер 377(а.с.39-43).

Відповідно до п.п.4.1.2., 4.1.4., 4.1.11 договору іпотеки, іпотекодавець зобовязався протягом дії договору не вчиняти чи опосередковано сприяти нижчезазначеним діям (в тому числі укладати відповідні правочини): знищувати предмет іпотеки чи іншим способом змінювати цільове призначення (користування) предмету іпотеки, відчужувати предмет іпотеки; без попередньої письмової згоди іпотекодержателя не здійснювати дій, повязаних із зміною права власності на предмет іпотеки; повідомляти іпотекодержателя про будь-які зміни, що відбулися або відбуваються щодо предмета іпотеки, а також про посягання третіх осіб на предмет іпотеки.

Інформація щодо укладення договору іпотеки була внесена до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, що підтверджується відповідними витягами (а.с.69-75), тобто, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення (09.07.2010р.) спірне нежитлове приміщення перебувало в іпотеці Банку.

Проте, всупереч вимогам Закону України «Про іпотеку»та умовам договору іпотеки, відповідач не повідомив іпотекодержателя про наявність спору щодо дійсності договору купівлі-продажу від 01.02.2007р. та прийняття оскаржуваного рішення у даній справі.

Також відповідач не повідомив суд першої інстанції про факт передачі спірного нежитлового приміщення в іпотеку Банку, відтак, обставини обтяження майна, яке було предметом договору купівлі-продажу, не було предметом дослідження суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

У звязку з невиконанням ОСОБА_7 своїх зобовязань щодо повернення кредитних коштів за кредитним договором №010/08-3/2588/в від 15.02.2007р., за заявою Банку, 18.08.2010р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 на договорі іпотеки від 15.02.2007р., вчинено виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі за №1538) про звернення стягнення на нежитлове приміщення (позначене на плані “А-5”) загальною площею 314,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачу на праві власності з метою задоволення вимог Банку в розмірі 195529,92доларів США заборгованості за кредитом, 12037,11доларів США заборгованості за відсотками, 595,20доларів США пені за несплату кредитних коштів, 960,30доларів США пені за несплату відсотків, а також 29121,18грн. плати за вчинення виконавчого напису, з примусового виконання якого 01.09.2010р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області відкрито виконавче провадження.

Окрім того, скаржником долучено до матеріалів справи судові процесуальні документи, зокрема, постанову Вищого господарського суду України від 29.03.2011р., якою залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 26.10.2010р. у справі №13/151(2010) та рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24.01.2011р. у справі №2-277/11, якими встановлено факт належності відповідачу спірного приміщення (а.с.56-68).

З врахуванням викладеного, судова колегія зазначає, позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та недоведеними належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України, відтак, оскаржуване рішення слід скасувати, а в позові - відмовити.

Судові витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України, слід віднести на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Львівської обласної дирекції публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 09.07.2010 року у справі № 10/110 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека 260” (м.Дрогобич, площа Ринок, 31; код 31416767) на користь публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” 536грн.судового збору за подання апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.