Постанова № 22359278, 27.03.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.12 Справа № 5027/35/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіЮрченка Я.О.

суддівДавид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України, м.Чернівці

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.02.2012р.

у справі № 5027/35/2012

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_3, с.Старі Бросківці Сторожинецького району Чернівецької області

до відповідача Дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України, м.Чернівці

про стягнення 18232,31 грн.

За участю представників:

позивача: не зявився

відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від у справі № 5027/35/2012 задоволено позов приватного підприємця ОСОБА_3 та стягнуто з Дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(м.Чернівці, вул.Головна, 205, код ЄДРПОУ 31963989) на користь приватного підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 15211,45 грн. основного боргу, 2085,67 грн. інфляційних, 935,19 грн. 3% річних та 1609,50 грн. судового збору.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.51, 212, 215, 216, 217, 509, 526, 530, 610, 625, 629, 798, 799, 901, 903, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити, з мотивів у ній наведених. Зокрема апелянт покликається на те, що належних доказів, які б свідчили про те, що відповідач отримував від позивача рахунки на оплату наданих послуг згідно з підписаними сторонами актами виконаних робіт, позивачем суду не надано і таких доказів у справі не міститься. Між тим, оплата наданих послуг тільки на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт договором не передбачена. Відповідач не отримував від позивача рахунку-фактури, вимог про оплату і тому відсутня дата, з якої починається відлік тридцятиденного строку для оплати виконаних робіт. Як наслідок, стягнення судом штрафних санкцій є порушенням ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки кредитор (позивач) не заявляв вимогу про сплату боргу. Акт взаєморозрахунків не є належним доказом у справі, оскільки фіксує лише певні дії в бухгалтерському обліку.

Сторони участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, про причини неявки не повідомили.

Виходячи з приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, яких є достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи апеляційним господарським судом.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приватний підприємець ОСОБА_3 звернувся в Господарський суд Чернівецької області з позовом до Дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»про стягнення заборгованості по оплаті за надані послуги з перевезення дорожньо-будівельних матеріалів на суму 18232,31 грн., у тому числі 15211,45 грн. основного боргу, 2085,67 грн. інфляційних та 935,19 грн. 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 01.06.2009р. між позивачем і відповідачем в особі начальника філії «Сторожинецький автодор»було укладено договір № 29 на виконання робіт по перевезенню дорожньо-будівельних матеріалів, згідно з яким позивач (виконавець) зобовязався забезпечувати виконання робіт відповідача (замовника) шляхом надання вантажного автосамоскиду № НОМЕР_2 марки КАМАЗ-55102 для виконання робіт по перевезенню дорожньо-будівельних матеріалів, а відповідач зобовязався своєчасно проводити оплату за виконані роботи протягом 30 днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт та надання виконавцем рахунку-фактури з розрахунку 0,50 грн. за 1 тн/км (п.п.І.1, ІІ.2, ІІІ.1 договору). Строк дії вказаного договору визначено до 31.12.2009р. (п.5.4 договору).

За своєю правовою природою спірні правовідносини, що виникли між сторонами, є комплексними правовідносинами з договорів перевезення, найму транспортного засобу, надання послуг.

Згідно зі ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу. При цьому до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ч.2 ст.799 ЦК України щодо нотаріального посвідчення договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи.

Так, під час здійснення господарської діяльності фізичні особи - підприємці реалізують свою господарську компетенцію, тобто сукупність господарських прав та обовязків. При цьому решта прав та обовязків фізичної особи, що становлять її правоздатність як людини, набуваються та виконуються нею поза межами здійснення нею господарської діяльності, в порядку реалізації нею її цивільної дієздатності, передбаченої Цивільним кодексом України, та регулюються ним. Останнє випливає зі змісту ч.3 ст.45 ГК України, відповідно до якої щодо громадян положення цього кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою. Стаття 51 ЦК України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

На відміну від ч.2 ст.799 ЦК України, норми параграфа 5 глави 30 ГК України не встановлюють вимог щодо нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів у сфері господарювання.

У відповідності до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 ГК України також передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст.173-174 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Частиною 1 ст.175 ГК України встановлено, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобовязанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Сторони у п.ІІІ.1 договору № 29 від 01.06.2009р. визначили строк виконання відповідачем зобовязання з оплати виконаних робіт протягом 30 днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт та надання виконавцем рахунку-фактури і обумовили проведення розрахунків надходженням коштів від Служби автомобільних доріг.

Надходження коштів від Служби автомобільних доріг не може бути визнане подією, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від субєктивної поведінки третьої особи, яка не є учасником укладеного сторонами договору.

Проте наявними у справі двосторонніми актами прийому передачі виконаних робіт автосамоскидом КАМАЗ-55102 № НОМЕР_2 за серпень-грудень 2009р. та виконаними філією «Сторожинецький автодор» розрахунками оренди самоскида КАМАЗ-55102 № НОМЕР_2 підтверджується надання позивачем відповідачеві послуг з перевезення на загальну суму 15913,70 грн., у тому числі: у серпні 2009р. на суму 1618,20 грн., у вересні 2009р. на суму 2777,50 грн., у жовтні 2009р. на суму 2161,50 грн., у листопаді 2009р. на суму 7189,00 грн., у грудні 2009р. на суму 2167,50 грн.

Згідно з п.ІІІ.1 договору № 29 від 01.06.2009р. позивач виставив відповідачеві відповідні рахунки для оплати виконаних робіт.

Фактами підписання сторонами актів прийому передачі виконаних робіт автосамоскидом КАМАЗ-55102 № НОМЕР_2 за серпень 2009р. від 11.08.2009р., за вересень 2009р. від 30.09.2009р., за жовтень 2009р. від 30.10.2009р., за листопад 2009р. від 30.11.2009р., за грудень 2009р. від 14.12.2009р. та виставленням рахунків підтверджується обставина виникнення у відповідача обовязку щодо оплати наданих позивачем послуг. Тобто відповідач повинен був здійснити оплату за отримані послуги у сумі 15913,70 грн. в період часу з 12.09.2009р. до 15.01.2010р.

Однак, відповідач погасив заборгованість перед позивачем частково в сумі 702,25 грн. за рахунок заліку перевитрат позивача по паливно-мастильних матеріалах, що підтверджується двостороннім актом звірки взаєморозрахунків від 28.12.2011р. Решта суми боргу в розмірі 15211,45 грн. залишилась не оплаченою. Доказів сплати боргу за виконані роботи з перевезення дорожньо-будівельних матеріалів в сумі 15211,45 грн. відповідач суду не подав, іншим чином наявності боргу перед позивачем не спростував.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Наявними у справі доказами доведено невиконання відповідачем передбаченого договором № 29 від 01.06.2009р. зобовязання по оплаті за виконані роботи по перевезенню дорожньо-будівельних матеріалів на суму 15211,45 грн., тому вимоги позивача в даній частині є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наявними у справі розрахунками позивача, відповідачу нараховано інфляційні втрати у розмірі 2085,67 грн. за період з жовтня 2009р. по грудень 2011р. включно на суми заборгованості по мірі їх виникнення у відповідності до умов ІІІ.1 договору № 29 від 01.06.2009р. щодо строку оплати робіт та з урахуванням зменшення боргу на суму 702,25 грн. (залік за ПММ) і такі нарахування не перевищують розміру інфляційних, які могли бути нараховані відповідачеві на існуючу заборгованість за весь період прострочення, починаючи з 30.09.2009р.; а також нараховано три проценти річних у розмірі 935,19 грн. фактично із заборгованості 15211,50 грн. за період з 15.01.2010р. по 31.01.2012р. Вказані суми на підставі ст.625 ГПК України підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Відтак, виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволеня позову не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Тому керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Чернівецької області від у справі № 5027/35/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України, м.Чернівці - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддяЮрченко Я.О.

СуддяДавид Л.Л.

СуддяДанко Л.С.