Рішення № 22358851, 26.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2012 р.Справа № 26/17-2553-2011 Господарський суд Одеської області у складі : судді Никифорчука М.І.

при секретареві Черновій О.В.

за участю представників сторін :

Від позивача: ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_4 виданий 15.04.2010р.,

ОСОБА_2 за довіреністю №2674 від 19.07.2011р.;

Від відповідача 1: ОСОБА_3 за довіреністю від 26.04.2011р.;

ОСОБА_4 за довіреністю від 08.02.2011р.;

Від відповідача 2: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом : фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства „ІЛЛІЧІВСЬКЗОВНІШТРАНС”;

до відповідача 2: Фізичної особи підприємця ОСОБА_5;

про стягнення 265000 грн., -

у с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( далі Позивач) звернувся до публічного акціонерного товариства «Іллічівськзовніштранс»( далі - Відповідач ) із позовом про стягнення вартості знищеного під час перевезення напівпричепу в розмірі 265000 грн.

14.04.2011 року на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) вантажовідправник ЗАТ «Іллічівськзовніштранс»завантажив для перевезення вантаж - 20868 кг брутто бавовни.

Для виконання послуг з перевезення вантажів в міжнародному сполученні, зокрема для виконання заявки Замовника, перевізником (ФОП ОСОБА_1) було видано довіреність ОСОБА_5, на підставі якої останнім було розпочато перевезення вантажу.

17.04.2011 року на автотрасі Київ - Ковель поблизу с. Веретино Володимирецького району Рівненської області виникла пожежа з причин самозаймання вантажу - бавовни, що підтверджується Актом про пожежу від 17.04.2011р., довідкою Володимирецького РВ УМНС України в Рівненській обл. №273 від 18.04.2011р. та Актом Рівненської митниці від 19.04.2011р. Внаслідок пожежі вогнем було знищено належний позивачу на праві власності напівпричеп »д/н НОМЕР_2, вартість якого згідно експертної оцінки становить 265 000,00 грн.

У відповідності до п.1 умов перевезення, зазначених в договорі-заявці, приймання, перевезення та здавання вантажу отримувачу здійснюється у відповідності до Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19.05.1956р., до якої Україна приєдналась 01.08.2006р. ( далі- Конвенція).

Згідно ст.1 зазначеної Конвенції, остання застосовується до всякого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою транспортних засобів, коли місце навантаження вантажу і місце доставки вантажу, зазначені в контракті, перебувають на території двох різних країн, з яких, принаймні, одна є учасницею Конвенції.

У відповідності до ст. 4 КДПВ договір перевезення встановлюється накладною. Відсутність, неправильність або втрата накладної не відбиваються ні на існуванні, ні на дійсності договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення Конвенції.

Підпунктом 6 пункту 1 ст. 6 КДПВ встановлено, що накладна, з-поміж інших відомостей, повинна містити прийняте позначення характеру вантажу і тип його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх звичайно визнане позначення.

У ст. 7 Конвенції зазначено, що відправник відповідає за всі витрати перевезення та збитки, заподіяні внаслідок неточності або недостатності вказівок, наведених у підпунктах 2, 4, 5. 6, 7, 8, 10 пункту 1 статті 6 КДПВ.

Як вбачається з міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR), на думку позивача, відправником не зазначено будь-яких відомостей щодо небезпечних (легкозаймистих) властивостей вантажу, не вказано класу небезпечності тощо. В договорі-заявці на перевезення в графі вантаж зазначено: бавовна безпечна, що не відповідало дійсності. Будь-яких інших відомостей щодо небезпечності (легкозаймистості) вантажу відправником ані в накладній, ані в будь-яких інших документах, а також усно при навантаженні зазначено чи повідомлено не було.

Згідно ж договору №073089738 від 11.04.2011р. обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів, укладеного між вантажовідправником - ЗАТ «Іллічівськзовніштранс»(страхувальник) та ВАТ «ОМСТ «Респект»(страховик), волокно бавовняне є небезпечним (легкозаймистим) вантажем (клас небезпечного вантажу 4.1., порядковий номер відповідно до прийнятої системи ООН 3360).

Як зазначає позивач у позові, крім того, в порушення ст. 7 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів»вантажовідправником не надано перевізнику необхідних документів з достовірною інформацією про небезпечний вантаж та аварійної картки, а також не забезпечено підготовки вантажу до відправлення, не подано перевізнику небезпечний вантаж у відповідному пакуванні (тюки з бавовною не було перекладено дерев'яними брусами).

Відповідно до п. 15.1. Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року № 822 відправник небезпечних вантажів зобов'язаний:

передавати до перевезення небезпечні вантажі, які відповідають вимогам цих Правил та Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (далі -ДОПНВ);

передавати до перевезення небезпечні вантажі тільки тоді, коли вони класифіковані та згідно з цими Правилами та ДОПНВ допущені до перевезення;

вказати перевізнику або вантажнику, який передає небезпечні вантажі до перевезення дорожніми транспортними засобами, на небезпечний вантаж, його номер ООН, відповідне відвантажувальне найменування, клас небезпеки (в разі вантажів 1-го класу - підклас та групу сумісності) та, якщо застосовується, групу упаковки, а також номери знаків небезпеки;

надати перевізнику необхідні відомості та, в разі необхідності, перевізні документи, що вимагаються;

використовувати тільки тару, великогабаритну тару, контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів і цистерни, допущені та придатні для перевезення і які мають відповідне маркування;

дотримувати вимог до способу відправлення та обмежень на відправлення.

Як зазначає позивач у позові, в порушення вищезазначених положень законодавства вантажовідправником не було повідомлено перевізнику будь-яких з перелічених відомостей.

У відповідності до абз. 8 ст. 7 ЗУ «Про перевезення небезпечних вантажів»вантажовідправник зобов'язаний відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.

Згідно ст. 22 КДПВ якщо відправник передає перевізнику небезпечні вантажі, він повинен йому вказати точно характер небезпеки, що представляє цими вантажами, а також, якщо потрібно, указати підлягаючому прийняттю обережності.

Небезпечні вантажі, про характер яких перевізник не був обізнаний з дотриманням умов, зазначених вище, можуть бути в будь-який момент та у будь-якому місці вивантажені, знищені або знешкоджені перевізником без усякого відшкодування за них; відправник є, крім того, відповідальним за всі витрати та збитки, викликані здачею цих вантажів для перевезення або їхнім перевезенням.

Статтею 222 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані негайно поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

27.04.2011 року позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією, проте відповіді у встановлений законодавством термін не отримав.

У відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ч.І ст. 31 КДПВ по всіх спорах, що виникають з приводу перевезень, здійснених із застосуванням цієї Конвенції, позивач може звернутися, крім компетентних судів країн, що беруть участь у Конвенції, спільно зазначених сторонами, до суду країни, на території якої перебувають:

а) звичайне місце проживання відповідача, його головна контора або відділення або агентство, за допомогою яких був укладений договір перевезення, або місце прийняття вантажу до перевезення або зазначене для здачі його, і може звернутися лише до цього суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 22 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, ст. 7 ЗУ «Про перевезення небезпечних вантажів», позивач просить стягнути з відповідача на його користь вартість знищеного під час перевезення напівпричепу в розмірі 265000 грн. та судові витрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.08.2011р. залучено до участі у справі № 26/17-2553-2011 у якості відповідача (2) - Фізичну особу підприємця ОСОБА_5.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.10.2011р. по справі № 26/17-2553-2011 призначено судову інженерно технічну експертизу, провадження по справ зупинено.

22.02.2012р. до господарського суду Одеського області від Одеського Наукового-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення від 05.12.2011р. про неможливість виконання висновку судової пожежно-технічної експертизи за матеріалам справи № 26/17-2553-2011.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.02.2012р. поновлено провадження у справі № 26/17-2553-2011.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.03.2012р. продовжено строк розгляду спору по справі №26/17-2553-2011 на 15 днів до 30 березня 2012 р.

В засіданнях суду оголошувались перерви з 19.09.2011р. по 26.09.2011 р. та з 26.09.2011р. по 05.10.2011 р., згідно правил ст. 77 ГПК України.

Представники відповідача ПАТ «Іллічівськзовніштранс»вимоги позивач не визнають з підстав викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях до відзиву. Зокрема, зазначають, що вини ПАТ «Іллічівськзовніштранс»у заподіянні позивачеві шкоди немає. Отже і немає підстав для задоволення позову.

Залучений до участі у справі відповідач 2 ОСОБА_5 надав відзив на позов, позов не визнає з підстав зазначених у відзиві.

Відповідач 2 ФОП ОСОБА_5 в судове засідання не зявився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутністю представника відповідача 2, згідно правил ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши представників позивача та відповідача 1, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як випливає з матеріалів справи, між позивачем та ЗАТ «Іллічівськзовніштранс» 14.04.2011 року був укладений договір перевезення на виконання якого була складена міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) по якій вантажовідправник ЗАТ «Іллічівськзовніштранс»завантажив для перевезення позивачем вантаж - 20868 кг брутто бавовни.

Для виконання послуг з перевезення вантажів в міжнародному сполученні, зокрема для виконання заявки Замовника, позивачем ( перевізником ФОП ОСОБА_1) було видано довіреність ОСОБА_5, на підставі якої останнім було розпочато перевезення вантажу.

17.04.2011 року на автотрасі Київ - Ковель поблизу с. Веретино Володимирецького району Рівненської області виникла пожежа з причин самозаймання вантажу - бавовни, про що складено Акт про пожежу від 17.04.2011р., довідка Володимирецького РВ УМНС України в Рівненській обл. №273 від 18.04.2011р. та Акт Рівненської митниці від 19.04.2011р.

Внаслідок пожежі вогнем було знищено належний Позивачеві на праві власності напівпричеп »д/н НОМЕР_2, вартість якого згідно експертної оцінки становить 265 000,00 грн.

У відповідності до п.1 умов перевезення, зазначених в договорі-заявці, приймання, перевезення та здавання вантажу отримувачу здійснюється у відповідності до вищевказаної Конвенції.

Згідно ст.1 зазначеної Конвенції остання застосовується до всякого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою транспортних засобів, коли місце навантаження вантажу і місце доставки вантажу, зазначені в контракті, перебувають на території двох різних країн, з яких, принаймні, одна є учасницею Конвенції.

У відповідності до ст. 4 КДПВ договір перевезення встановлюється накладною. Відсутність, неправильність або втрата накладної не відбиваються ні на існуванні, ні на дійсності договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення Конвенції.

Підпунктом 6 пункту 1 ст. 6 КДПВ встановлено, що накладна, з-поміж інших відомостей, повинна містити прийняте позначення характеру вантажу і тип його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх звичайно визнане позначення.

У ст. 7 Конвенції зазначено, що відправник відповідає за всі витрати перевезення та збитки, заподіяні внаслідок неточності або недостатності вказівок, наведених у підпунктах 2, 4, 5. 6, 7, 8, 10 пункту 1 статті 6 КДПВ.

Як вбачається із вказаної CMR , відправником ( Відповідачем у справі ) не зазначено у СМR будь-яких відомостей щодо небезпечних (легкозаймистих) властивостей вантажу, який перевозиться, не вказано класу небезпечності тощо. В договорі-заявці на перевезення в графі вантаж зазначено: бавовна безпечна. Будь-яких інших відомостей щодо небезпечності (легкозаймистості) вантажу відправником ані в накладній, ані в будь-яких інших документах, зазначено чи повідомлено не було.

З приведеного випливає, що при укладенні договору перевезення перевізник ( позивач у справі ) не був повідомлений про те, що вантаж, який він буде перевозити є небезпечним.

В той же час, згідно договору №073089738 від 11.04.2011р. обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів, укладеного між вантажовідправником - ЗАТ «Іллічівськзовніштранс»(страхувальник) та ВАТ «ОМСТ «Респект»(страховик), волокно бавовняне є небезпечним (легкозаймистим) вантажем (клас небезпечного вантажу 4.1., порядковий номер відповідно до прийнятої системи ООН 3360).

Крім того, в порушення ст. 7 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів»вантажовідправником не надано перевізнику необхідних документів з достовірною інформацією про небезпечний вантаж та аварійної картки.

Таким чином, з приведеного випливає, що перед укладанням вказаного договору перевезення вантаж, волокно бавовняне, був застрахований як небезпечний вантаж та йому присвоєний клас небезпечності 4.1.

Отже вказаний вантаж був небезпечним, про що у СМR не зазначено взагалі.

Відповідно до абз. 8 ст. 7 ЗУ «Про перевезення небезпечних вантажів»вантажовідправник зобов'язаний відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.

Таким чином, будь - яке порушення законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів з боку вантажовідправника тягне за собою зобов'язання про відшкодовування витрат та збитків.

Аналізуючи вищеприведене господарський суд вважає, що вимоги позивача є цілком обґрунтованими, доведеними наявними у справі вищевказаними доказами, і тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача ЗАТ «Іллічівськзовніштранс” викладені у позові, що не він є особою, яка заподіяла шкоду позивачу суд відхиляє, оскільки у даному випадку йдеться про міжнародне перевезення і вантажовідправник у міжнародному перевезенні зобов'язаний відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Іллічівськзовніштранс»(68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Промислова, буд. 7, код ЄДРПОУ 01860124) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, р/р НОМЕР_5 в ПАТ «ВТБ Банк»м. Бровари, МФО 321767 вартість знищеного під час перевезення напівпричепу в розмірі 265 000, 00 грн. ( Двісті шістдесят пять тисяч гривен ), витрати по сплаті держмита в розмірі 2 650,00 грн. (Дві тисячі шістсот п'ятдесят гривень 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236, 00 грн. (Двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Суддя Никифорчук М.І.

Повне рішення складено 02.04.2012 р.