Рішення № 22358721, 26.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2012 р.

Справа № 19/17-3260-2011

Господарський суд Одеської області у складі

головуючого судді Лічмана Л.В.,

суддів Панченко О.Л. та Демешина О.А.,

секретар судового засідання Глєбова К.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Угнівенко О.В.,

від відповідача Слюсар М.М., Біндюк О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства ,,Свердловантрацит” до Державного підприємства ,,Одеська залізниця” про стягнення 38934,05 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.08.2011 р. прийнято позовну заяву Державного підприємства ,,Свердловантрацит” та порушено провадження у справі № 19/17-3260-2011.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.01.2012 р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Лічман Л.В., судді Гут С.Ф., Демешин О.А.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 16.01.2012 р. розгляд справи відкладено на 06.02.2012 р., у судовому засіданні 06.02.2012 р. оголошено перерву до 12.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.03.2012 р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Лічман Л.В., судді Панченко О.Л., Демешин О.А. в зв’язку з відпусткою судді Гута С.Ф.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 12.03.2012 р. розгляд справи відкладено на 26.03.2012 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками їхніх представників.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 26.03.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Державне підприємство ,,Свердловантрацит” (далі –ДП ,,Свердловантрацит”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” (далі –ДП „Одеська залізниця”) 38934,05 грн. вартості нестачі антрациту, вказуючи на втрату останнього з вини перевізника вантажу.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ДП ,,Свердловантрацит” посилається на ст.ст.908,909,924 ЦК України, ст.ст.307,308 ГК України, ст.ст.1,31,110,111,113, 114,115 Статуту залізниць України, п.28 Правил приймання вантажу до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України, контракт від 30.03.2010 р. № 113/3-10, специфікацію до нього від 03.03.2011 р. № 12, залізничну накладну від 15.05.2011 р. № 51653236, складені відповідачем в процесі перевезення акти тощо.

ДП „Одеська залізниця” у відзиві на позов просить у задоволенні вимог відмовити, оскільки всупереч ст.31 Статуту залізниць України, п.6.6.6 Інструкції по підготовці вантажних вагонів до перевезень завантаження в непідготовлений для перевезення даного виду вантажу вагон здійснювалось силами та засобами ДП ,,Свердловантрацит”, яке могло бачити існуючі зазори, проте заходів по їх усуненню не вжило. Окрім цього, в порушення приписів ст.ст.31,32 Статуту залізниць України та п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу відправник не запобіг видуванню або просипанню дрібних фракцій антрациту.

В запереченнях на відзив позивач зазначає, що про складання наданого відповідачем у копії комерційного акту від 16.05.2011 р. БМ 731625/87 не зроблено відмітку в накладній, що є порушенням п.8 Правил складання актів та п.4.3 Правил оформлення перевізних документів. Також ДП ,,Свердловантрацит” звертає увагу суду на втрату чинності Інструкцією по підготовці вантажних вагонів до перевезень, але й під час дії її положень серед них п.6.6.6 був відсутній.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив таке.

На виконання контракту від 30.03.2010 р. № 113/3-10, підписаного між ДП ,,Свердловантрацит” як продавцем та DTEK TRADING LIMITED (Nicosia, Cyprus) як покупцем, 15.05.2011 р. зі станції Довжанська Донецької залізниці ДП ,,Свердловантрацит” (відправник) на станцію призначення Миколаїв вантажний Одеської залізниці для ПП „Блок Баг Системс” (одержувач) відправлено, зокрема, вагон № 65100810 з антрацитом у кількості 69000 кг, що підтверджується залізничною накладною № 51653236, згідно відміток якої антрацит завантажено у вагон засобами відправника навалом, вантаж ущільнено та марковано вапном, вантаж у вологому стані.

20.05.2011 р. на станції Апостолово Придніпровської залізниці складено акт загальної форми № 282, в якому вказано, що: під час прибуття потягу виявлено навантаження нижче бортів на 40 см, окрім поглиблень; праворуч ходу під 5,6,7 люками поглиблення довжиною 450 см, шириною 275 см, глибиною 100 см; зліва під 6 люком вбачаються сліди просипання вантажу на хребтовій балці; праворуч під 6 люком між кришкою люка та поперечною балкою щілина довжиною 100 см, шириною 5 см, яка закладена з зовнішнього боку пластиковими пляшками до прибуття на станцію Апостолово; на момент прибуття та огляду просипання вантажу не було; вагон зданий під охорону та прослідував до місця призначення.

22.05.2011 р. на станції Миколаїв вантажний Одеської залізниці складено акт № 34 про технічний стан вагона (контейнера), згідно із яким: вагон № 65100810 технічно справний; з правої сторони вагону між боковою обв’язкою кришки 5 люка та верхнім листом перекриття проміжної балки виникла щілина довжиною 500 мм та шириною 50 мм; з правої сторони вагона між боковою обв’язкою кришки 6-го люка та верхнім листом перекриття проміжної балки виникла щілина довжиною 1000 мм, шириною 50 мм; щілини виникли з причини деформації люків в процесі експлуатації від вантажів, що раніше перевозилися; вантажовідправник міг бачити вищевказані несправності, але ним не вжито заходи для запобігання втрати вантажу.

Того ж дня працівниками станції Миколаїв вантажний Одеської залізниці оформлено комерційний акт БК026918/107, яким встановлено, що: на підставі комерційного акту від 18.05.2011 р. № 034667/173 проведено зважування вагону № 65100810; нетто 17000 кг, різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 52000 кг; навантаження нижче бортів на 40 см; по ходу потяга праворуч над 5,6,7 люками поглиблення довжиною 450 см, шириною 275 см, глибиною 100 см; праворуч під 6 люком між кришкою 5 люка та листом перекриття щілина довжиною 50 см та шириною 5 см, закладена дошкою; зліва під 6 люком вбачаються сліди просипання вантажу на хребтовій балці; праворуч під 6 люком між кришкою люка та поперечною балкою щілина довжиною 100 см, шириною 5 см, яка закладена з зовнішнього боку пластиковими пляшками; на момент огляду течі вантажу немає; вагон у технічному стані справний згідно технічного акту № 34, в комерційному відношенні відповідно до акту загальної форми від 20.05.2011 р. № 282; відправник вантажу порушив вимоги ТУ р.2 параграфи 3-5, не вживши заходи по збереженню вантажу.

В подальшому залишок вантажу видано одержувачу, котрий у порядку ст.133 Статуту залізниць України передав право на пред’явлення претензії та позову відправнику, скориставшись яким ДП ,,Свердловантрацит” звернулось спочатку до ДП „Одеська залізниця” із залишеною без задоволення претензією від 08.06.2011 р., а потім до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з перевізника вартості втраченого під час перевезення вугілля у розмірі 38934,05 грн. (маса відповідальної недостачі із вирахуванням норми недостачі 2% маси нетто вологого вантажу визначена як 50620 кг; вартість вантажу 96,50 дол. США з ПДВ за 1 тону –по рахунку-фактурі від 16.05.2011 р. № 646э; курс дол. США до гривні взято станом на 12.07.2011 р.).

Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Виходячи з ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, ст.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 15.05.2011 р. № 51653236 свідчить про укладення між ДП ,,Свердловантрацит” (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ПП „Блок Баг Системс” –експедитор-представник інтересів відправника за договором від 16.11.2010 р. № 102-Т/3-10.

Із залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагон № 65100810 здійснювалось відправником, який приписами ч.3 ст.308 ГК України, ч.1 ст.918 ЦК України, ст.32 Статуту залізниць України визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні.

Пунктом 3.9 роз’яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) передбачено, що „відповідно до статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов’язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери. Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер)...”

Згідно із п.3.20 цього ж роз’яснення президії Вищого господарського суду України за змістом ст.31 Статуту залізниць України та п.п.5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, –усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу...

Проаналізувавши ст.31 Статуту залізниць України, її тлумачення господарським судом касаційної інстанції, тексти акту загальної форми від 20.05.2011 р. № 282, акту про технічний стан вагону від 22.05.2011 р. № 34, комерційного акту від 22.05.2011 р. БК 026918/107, в якому за правилами ст.129 Статуту залізниць України фіксуються підстави для притягнення до матеріальної відповідальності контрагентів за договором залізничного перевезення та на відомості якого (комерційного акту) не подавалась письмова скарга в порядку п.16 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855 (із змінами), господарський суд Одеської області відзначає, що навантаження відправником вантажу здійснено у не підготовлений для перевезення антрациту вагон, тобто з ознаками непридатності в комерційному відношенні та без закріплення належним чином вантажу з дрібними фракціями, тому ДП ,,Свердловантрацит” у втраті товару слід визнати винним.

Разом з тим, ч.1 ст.110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

В ст.111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Комерційний акт від 22.05.2011 р. БК 026918/107 з даними щодо поглиблення може підтверджувати те, що недостача у вагоні № 65100810 є результатом втрати вантажу під час перевезення. При цьому ДП „Одеська залізниця” не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин, що свідчить про втрату й з вини перевізника вантажу.

Відтак, господарський суд вважає, що, з огляду на встановлення судом обопільної вини у втраті вантажу та об’єктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок неправомірних дій кожного з відповідачів, перевізник –за втрату частини вантажу в процесі перевезення та вантажовідправник –за навантаження антрациту в комерційно несправний вагон та непідготовлення вантажу до перевезення мають нести відповідальність в рівній мірі.

В ст.ст.114,115 Статуту залізниць України закріплено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу –у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі...; недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу...

Таким чином, ДП ,,Свердловантрацит” правомірно заявлено до стягнення завдані неправомірними діями перевізника вантажу збитки в розмірі дійсної його вартості в сумі 19467,03 грн. (38934,05/2), розрахунок якої здійснено судом, виходячи з таких показників:

- вартість антрациту за 1 тону без ПДВ –96,50 дол. США, яка вказана в рахунку-фактурі від 16.05.2011 р. № 646э;

- курс дол. США до гривні на дату складання позову –7,9704 грн. за 1 дол. США);

- маса відповідальної недостачі із вирахуванням норми недостачі 2% маси нетто вологого вантажу –50620 кг.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Окремо слід відмітити, що в матеріалах справи наявні інші копії актів та накладних, окрім досліджених вище, які судом під час прийняття рішення не враховуються в якості доказів, оскільки в п.3.2 роз’яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) визначено, що „статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стосовно спорів, пов’язаних з перевезенням вантажів залізницею, перелік таких доказів установлено статтями 130 і 133 Статуту залізниць України. При цьому накладна, вантажна (квитанція про приймання вантажу до перевезення), багажна, вантажобагаж на квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі...”

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства ,,Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19; код 01071315) на користь Державного підприємства ,,Свердловантрацит” (94800, Луганська область, м. Свердловськ, вул. Енгельса,1; код 32355669) 19467/дев’ятнадцять тисяч чотириста шістдесят сім/ грн. 03 коп. вартості недостачі вантажу, 194/сто дев’яносто чотири/ грн. 67 коп. державного мита та 118/сто вісімнадцять/ грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 02.04.2012 р.

Головуючий суддя Лічман Л.В.

Судді Панченко О.Л.

Демешин О.А.