Рішення № 22358444, 30.12.2011, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу: 30.12.2012

Справа № 2-577/11

Номер провадження

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2011 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.

при секретарі Якимової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Орджонікідзевського районного суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСКРА-Прес”, видавника тижневика „Іскра”, про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСКРА-Прес”, видавника тижневика „Іскра” про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1, тиражем в НОМЕР_2 екземплярів, в газеті «Іскра»№ НОМЕР_1 на НОМЕР_3 шпальті на всю смугу вийшла стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка завдала непоправної шкоди його честі і гідності, а також честі його родини. У даній статті його ім'я було облито брудом з боку журналістів даного друкованого видання. В даній статті автор навів данні, які не відповідають дійсності та порочать його честь та гідність, а саме: він нібито здійснюю «рейдерский»захват посад державних службовців у Головному управлінню Держкомзему в Запорізькій області, у 2007 році, він нібито брав хабарі у розмірі 100 «баксів»за проведення процедури експертизи землевпорядної документації, під час праці в органах Держкомзему, він нібито придбав дві квартири, престижне авто та дачу на берегу Азовського моря, він нібито сфальсифікував оціночні документи, занизив вартість в документах, які стосуються Мелітопольського м'ясокомбіната, з моменту призначення його на посаду виконуючого обов'язки начальника Головного управління Держкомзему в Запорізькій області, він нібито почав користуватись послугами приватних охоронців, які супроводжували його як на роботу, до кабінету, так і з роботи, у 2007 році на посаду заступника начальника Головного управління Держкомзему в Запорізькій області, він нібито був призначений ОСОБА_2, він, у присутності керівників територіальних органів Головного управління Держкомзему в Запорізькій області, нібито погрожував та використовував ненормативну лексику на адресу ОСОБА_2. Журналіст тижневика «ІСКРА»фактично визнав його винним у крадіжці персонального копмп'ютера з Головного управління Держкомзему в Запорізькій області. Крім того тижневик «ІСКРА»зазначає, що він нібито був присутній на Новорічній закритій вечірці разом із особами, які є наближеними до «горілчаного»магната Черняка.

Ця стаття, також була розміщена на офіційному сайті тижневика «ІСКРА»за Інтернет- адресою ІНФОРМАЦІЯ_3.

Всі ці та інші дані, які зазначені у вищевказаній статті не відповідають дійсності. Оскільки він є законослухняним громадянином, людиною, що живе в соціумі, є сім'я, родичі, друзі, колеги та знайомі, а найголовніше у нього є право на справедливий суд. Після виходу статті, він був змушений пояснювати своїм рідним і близьким, що викладене в ній - це неправда, погіршився стан його здоров”я, у зв”язку з чим звертався до лікарні, дружина була змушена відмовитися від прогулянок з дитиною.

Позивач просить суд інформацію, що опублікована ІНФОРМАЦІЯ_1 у тижневику «ІСКРА»на НОМЕР_3 сторінці під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», а також на офіційному сайті тижневика «ІСКРА»за Інтернет-адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 - визнати недостовірною, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, зобов'язати відповідача, відповідно до ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в України», опублікувати спростування інформації, що була опублікована ІНФОРМАЦІЯ_1 у тижневику «ІСКРА»на НОМЕР_3 сторінці під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», а також на офіційному сайті тижневика«ІСКРА»за Інтернет- адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 5000,00 гривень, а також судові витрати у розмірі 387,00 грн., які складаються з суми державного мита у розмірі 267,00 грн., та витрат пов”язаних з інформаційно-технічним забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн.

У судове засідання позивач не зявився, однак надав суду заяву про розгляд справи у відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

У судове засідання відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю „ІСКРА-Прес”, видавник тижневика „Іскра” не звився, причину неявки суду не сповістив, про день і час слухання справи завчасно повідомлялався, у встановленому законом порядку, на підставі ст. 224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу заочно по наявних матеріалах у відсутність відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, у зв”язку з наступним.

Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

Згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації, під якою розуміється усталена оцінка фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації, про її позитивні та негативні суспільно значимі діяння в певній сфері, що відомо оточуючим і в силу цього відображена в суспільній свідомості, як думка про особу з точки зору моралі даного суспільства чи соціальної групи.

При розгляді справ про захист честі, гідності, ділової репутації суд повинен зясовувати, чи поширені відомості, щодо яких предявлений позов, чи порочать вони честь, гідність і ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності. Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.

Обовязок доведення, що поширені відомості відповідають дійсності, покладається на відповідача. Позивач зобовязаний лише довести факт поширення відомостей, які його ганьблять, особою, до якої предявлено позов.

Відповідно до ст.28 Конституції України, ст.ст.269,270,297,299 ЦК України, кожна фізична особа від народження або за законом має особисті немайнові права, до яких відноситься, зокрема, і право на повагу до гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб, може звернутись до суду з позовом про захист її честі, гідності, особистої ділової репутації.

Згідно з розясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в абзацах 3-5 п. 19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням субєктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Статтею 302 ЦК України встановлено, що особа, яка поширює інформацію, зобовязана переконатися в її достовірності.

Відповідно до частини 1 статті 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації .

Згідно з частиною 3 статті 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного .

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та зясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (пункт 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року ).

Відповідно до частини 2 статті 47-1 Закону України "Про інформацію", оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх субєктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи .

Аналізуючи опубліковану статтю, суд дійшов висновку про те, що вона містить негативну інформацію про ОСОБА_1, викладена із застосуванням окремих слів і виразів, які створюють негативне уявлення про позивача, створює уявлення у необмеженого кола читачів про позивача як людину авторитарну, що оточила себе близькими людьми, схильну до недемократичних дій і порушень закону, нехтуючи інтересами простих людей.

Тобто, стаття яка опублікована ІНФОРМАЦІЯ_1 у тижневику «ІСКРА»на НОМЕР_3 сторінці під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», а також на офіційному сайті тижневика «ІСКРА»за Інтернет-адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 в цілому містить негативну інформацію про позивача, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію та дискредитує його в очах суспільства.

Відповідач мав право переконатися в достовірності розповсюджуваної інформації або зазначити офіційне джерело такої інформації, втім ними таких дій вчинено не було, офіційне джерело такої інформації не зазначено, а тому це привело до розповсюдження недостовірної інформації в негативній та образливій формі, висловлювання є твердженням та завдає шкоду честі, гідності та діловій репутації позивача.

Таким чином, суд, аналізуючи надані докази по справі, приходить до висновку про доведеність обставин, на які посилається позивач, та вважає, що поширена інформація є недостовірною, порушує його особисті немайнові права, а тому підлягає спростуванню.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справа про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»визначається, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Радою Європи про право на недоторканість приватного життя. Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації зазначається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Враховуючи вимоги зазначеного національного і міжнародного законодавства та практику Європейського суду з прав людини, суд враховує розуміння відомостей фактичного характеру, які не відповідають дійсності та порочать позивача, від думок, поширених автором у статті в порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова, та вбачає підстави для захисту порушеного особистого немайнового права позивача.

Враховуючи, що твердження й оцінка щодо винуватості позивача у вчиненні протиправних дій висловлена відповідачем без посилання та надання доказів, зокрема: судових рішень, постанови або вироку щодо визнання позивача винним у скоєнні незаконних діянь, поширена інформація є недостовірною і позивач має право на її спростування та на відшкодування завданої моральної шкоди..

Вирішуючи питання щодо наявності спричинення позивачеві моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує розяснення пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, згідно з приписами п. 6.4 «Методичних рекомендацій»(лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 року № 35-13/797), враховуються вимоги розумності і справедливості, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Відповідно до листа непрацездатності серії АБЖ № 587892, ОСОБА_1 знаходився на лікарняному з 20.08.2010 року по 23.08.2010 року, включно, також відповідно до довідок, ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою до лікарів.

Враховуючи конкретні обставини справи, спосіб та характер поширення відомостей через газету, тиражем у 15 000 примірників, та наслідки, які мала публікація недостовірної інформації для позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність в судовому засіданні також і вимог про відшкодування моральної шкоди.

Зваживши на це та виходячи з засад розумності, виваженості, справедливості, приймаючи до уваги розмір тиражу у 15 000 примірників, як зазначалося в позові, та чим обґрунтовувався розмір завданої шкоди в 5000,00 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, зокрема: з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іскра-Прес” видавника тижневика „Іскра” на користь позивача слід стягнути 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність. Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою. Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується. Обсяг спростування не може більше ніж удвічі перевищувати обсяг спростовуваного фрагменту опублікованого повідомлення або матеріалу. Забороняється вимагати, щоб спростування було меншим, ніж половина стандартної сторінки машинописного тексту. Спростування може бути підготовленим у формі відповіді, обсяг якої не перевищує спростовуваного матеріалу. Скорочення чи інші зміни в тексті спростування заявника без його згоди не допускаються. Редакція відмовляє в публікації спростування, якщо спростування:

1) порушує положення статті 3 цього Закону;

2) суперечить рішенню або вироку суду, які набрали чинності;

3) є анонімним.

Редакція може відмовити в публікації спростування, якщо спростування:

1) стосується відомостей, які нею вже спростовано;

2) надійшло з вимогою заявника опублікувати його пізніше, ніж через рік з дня публікації відомостей, що спростовуються.

Редакція зобов'язана в строк, що не перевищує одного місяця з дня надходження вимоги, опублікувати спростування і письмово повідомити заявника про строк і час публікації спростування у разі затримки або про відмову в його публікації, зазначивши підстави відмови. Заявник має право оскаржити відмову в публікації спростування або порушення порядку його публікації до суду, який приймає скаргу до розгляду протягом року з дня публікації спростовуваних відомостей.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11,58-60, 62, 64, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 3, 34, 40, 68 Конституції України, ст.ст. 16, 23, 269,270,297,299, 277, 302 ЦК України, 47-1 Закону України "Про інформацію", ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСКРА-Прес” видавника тижневика „Іскра” про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди задовольнити.

Інформацію, що опублікована ІНФОРМАЦІЯ_1 у тижневику „Іскра” на НОМЕР_3 сторінці під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», а також на офіційному сайті тижневика«ІСКРА»

за Інтернет-адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 - визнати недостовірною, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, який що мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю „ІСКРА-Прес”, видавника тижневика „Іскра” (код ЄДРПОУ 34677353, адреса: м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 5, відповідно до ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»опублікувати спростування інформації, що булла опублікована ІНФОРМАЦІЯ_1, у тижневику «Іскра»на НОМЕР_3 сторінці під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», а також на офіційному сайті тижневика «ІСКРА»за Інтернет-адресою ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іскра-Прес”, видавника тижневика „Іскра”, код ЄДРПОУ 34677353, яке розташоване за адресою: 69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 5 на користь ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 (пять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Іскра-Прес”, видавника тижневика „Іскра” (ЄДРПОУ 34677353) 69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 5 на користь ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, витрати по сплаті судового збору в розмірі 250 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя :В.О.Макаров