Ухвала суду № 22358318, 04.04.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

`Справа № 6-318/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

04 квітня 2012 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді- Лозинської М.І.,

за участю секретаря- Назарчук П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду засіданні заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинського В.В. про роз`яснення , встановлення порядку та способу виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 27.10.11 у справі №2-6389/11 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договорами позики на загальну суму 4094452, 75 грн., а також ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі120,00грн. Зазначене рішення суду набрало законної сили 07.11.11, у звязку з чим 22.11.11 судом видано відповідний виконавчий лист.

20.03.12 до суду звернувся головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинський С.С. з заявою щодо розяснення та встановлення порядку та способу виконання зазначеного вище заочного рішення суду .

В обгрунтування заяви головний державний виконавець посилається на те, що 24.11.11 ОСОБА_2 - позивачем у справі було подано до Підрозділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві заяву про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання рішення Соломянського районного суду м. Києва від 27.10.11.

01.12.11 державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 30144677, якою надано ОСОБА_3 семиденний строк для добровільного виконання рішення суду. Як зазначає державний виконавець, представник боржника за довіреністю ОСОБА_5 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження 20.01.12, про що ним особисто зроблено відповідний запис до матеріалів виконавчого провадження, однак боржником у добровільному порядку рішення Соломянського районного суду м. Києва від 27.10.11 у справі №2-6389/11 не виконано. Відбувається затягування процесу виконання рішення суду з боку боржника, що призводить до порушення прав стягувача і недотримання приписів ст. 124 Конституції України щодо обовязковості виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження” у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

01.12.11, 11.01.12 та 27.01.12 державним виконавцем надіслано до уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування Вимоги надати інформацію щодо наявного у боржника майна. За інформацією, що надійшла від компетентних органів, за боржником зареєстровано: право власності на один транспортний засіб автомобіль, марка BMW, модель 3351, рік випуску 2008, колір білий, кузов №НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, свідоцтво НОМЕР_5 від 23.03.10 (довідка УДАІ Головного управління МВС України в м. Києві від 28.12.11 № 6492); та частку участі у Статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю “Нове місто” (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 32343915, місцезнаходження: 03067, м. Київ, Соломянський район, вул. Виборзька, 55/13) в розмірі 250000,00 грн., що становить 50 % Статутного фонду цього Товариства (лист Соломянської районної в м. Києві державної адміністрації від 31.01.12 №1173/01 та Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.01.12).

Як обґрунтовує державний виконавець, відповідно до вимог частин 2, 5 ст. 52 зазначеного Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення; черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Згідно з ч. 1 ст. 63 Закону звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Таким чином, зверненню стягнення на будь-яке нерухоме майно повинно передувати звернення стягнення на все наявне у боржника рухоме майно, в тому числі на транспортні засоби боржника та на частку його участі у господарському товаристві.

Проте, як стверджує державний виконавець, чинне законодавство України не визначає ні порядку, ані форм реалізації такого виду рухомого майна як частка участі боржника у статутному капіталі господарського товариства, а відповідно до ст. 19 Конституції України він (державний виконавець) як посадова особа органу державної влади зобовязаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наявність законодавчої вимоги щодо звернення стягнення на нерухоме майно в останню чергу і відсутність порядку звернення стягнення на конкретний вид рухомого майна (частку участі в господарському товаристві) унеможливлюють виконання рішення суду у справі №2-6389/11, що в свою чергу зумовлює порушення конституційної засади обовязковості виконання судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України “Про виконавче провадження” за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду.

В судовому засіданні головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинський В.В. підтримав заяву. При цьому зазначив , що на даний час рішення суду не виконане, іншого майна крім того, що виявлено не встановлено.

Представник стягувача в судовому засіданні просив задовольнити заяву.

Представник боржника проти задоволення заяви заперечував, пославшись на відсутність правових підстав. При цьому зазначивши, що державним виконавцем не встановлено відсутність іншого майна боржника, а звернення стягнення на частку у господарському товаристві, порушить права боржниці як члена товариства.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши підстави поданої заяви державного виконавця щодо розяснення та встановлення порядку та способу виконання заочного рішення суду, а також подані ним докази, оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

27.10.11 Соломянським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення у справі №2 6389/11, згідно з яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договорами позики на загальну суму 4094452, 75 грн., та згідно з яким стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі120,00грн. Вказане рішення суду набрало законної сили 07.11.11, у звязку з чим 22.11.11 судом видано відповідний виконавчий лист. ( а.с.45-48, 87-88).

01.12.2011 року з примусового виконання рішення суду Головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинським С.С. відкрито виконавче провадження. ( а.с.90).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Обовязковість виконання судових рішень є однією з конституційних засад судочинства (п.9) ч. 3 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до Преамбули Закону України “Про виконавче провадження” саме цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України; примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України “Про державну виконавчу службу” (ст. 2 Закону).

Згідно зі статтею 8 Закону України “Про виконавче провадження” сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник; стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ; боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. Статтею 9 Закону передбачено, що сторони можуть реалізовувати свої права і обовязки у виконавчому провадженні самостійно або через представників; повноваження представника повинні бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

Як зазначено державним виконавцем, представник боржника за довіреністю ОСОБА_5 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження 20.01.12, про що ним особисто зроблено відповідний запис до матеріалів виконавчого провадження, однак у добровільному порядку рішення Соломянського районного суду м.Києва від 27.10.11 у справі №2-6389/11 у встановлений строк боржником не виконано.

Відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобовязані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Відтак, враховуючи невиконання боржником судового рішення в добровільному порядку у визначений строк, з метою дотримання вимог закону та не порушення прав стягувача державним виконавцем розпочато примусове виконання заочного рішення Соломянського районного суду м.Києва від 27.10.11 у справі №2-6389/11.

01.12.11, 11.01.12 та 27.01.12 державним виконавцем надіслано до уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування Вимоги надати інформацію щодо наявного у боржника майна.

Листом від 28.12.11 № 6492а Управління ДАІ Головного управління МВС України в м. Києві повідомило, що за боржником на підставі свідоцтва від 23.03.10 НОМЕР_5 зареєстровано право власності автомобіль марки BMW, модель 3351, рік випуску 2008, колір білий, кузов №НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.100).

Зазначений автомобіль ОСОБА_3 оголошено в розшук на підставі постанови державного виконавця від 05.03.12 (арк. справи 102).

Відомостей про розшук автомобіля не встановлено. Крім того, відповідно до листа Інспекції держаного технічного нагляду виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 24.02.12 №078-761 (а.с. 99) станом на 24.02.12 за ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3) немає зареєстрованих тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів.

Разом з тим, з листа Соломянської районної в м. Києві державної адміністрації від31.01.12 №1173/01 та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.01.12 (а.с.95-96) вбачається, що за ОСОБА_3 зареєстровано частку участі у Статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю “Нове місто” (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 32343915, місцезнаходження: 03067, м. Київ, Соломянський район, вул. Виборзька, 55/13) в розмірі 250000,00 грн., що становить 50 % Статутного фонду цього Товариства.

Відповідно до ст. 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками; господарські товариства можуть бути створені, в тому числі, у формі товариства з обмеженою відповідальністю, що передбачено також ст. 1 Закону України “Про господарські товариства”.

Згідно з ч. 1 ст. 50 вказаного Закону товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Статутний капітал товариства становить суму вкладів його учасників (ч. 1 ст. 87 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України “Про господарські товариства” вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Статтею 53 Закону передбачено право учасника товариства з обмеженою відповідальністю продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства чи третім особам. Отже, частка участі у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю є відчужуваною та підлягає грошовій оцінці, а відтак є майновим правом в розумінні актів цивільного законодавства. Майнова участь у господарському товаристві породжує майнові права (п. д) ч. 1 ст. 10 Закону) та майнові зобовязання (п. б) ч. 1 ст. 11 Закону) учасника цього товариства.

Статтею 190 ЦК України передбачено, що майнові права та обовязки є майном, а статтею 2 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” конкретизовано, що майнові права та обовязки належать до складу рухомого майна.

Таким чином, суд приходить до висновку, що частка участі у товаристві з обмеженою відповідальністю як майнове право є видом рухомого майна, і на неї поширюється правовий режим рухомої речі.

Відповідно до частин 2, 5 ст. 52 Закону України “Про виконавче провадження” стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення; черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 63 Закону звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

З огляду на зазначене, суд робить висновок, що звернення стягнення на все рухоме майно боржника повинно передувати зверненню стягнення на будь-яке нерухоме майно боржника. При цьому, законом не встановлено черговості звернення стягнення на кілька видів рухомого майна по відношенню один до одного, а тому звернення стягнення на одне рухоме майно не перешкоджає одночасному зверненню стягнення на інше рухоме майно, що встановлено приписам Закону України «Про виконавче провадження».

Частинами 1, 2 ст. 62 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що реалізація майна здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Рухоме майно, вартість якого не перевищує сто пятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового вжитку, а також інше рухоме майно (у разі якщо стягувач не заперечує проти цього) реалізуються на комісійних умовах.

Разом з тим, державний виконавець не може звернути стягнення на будь-яке нерухоме майно боржника до моменту звернення стягнення на все інше рухоме майно, в тому числі і на майнові права боржника (ч.1ст.63 Закону України “Про виконавче провадження”). Наявність законодавчої вимоги щодо звернення стягнення на нерухоме майно в останню чергу і відсутність порядку звернення стягнення на конкретний вид рухомого майна (частку участі в господарському товаристві) унеможливлюють виконання рішення суду у даній справі.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сімї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Також, згідно з положенням п. 8) ч. 3 ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про розяснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Враховуючи вищенаведене, головний державний виконавець Підрозділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинський С.С. правомірно звернувся до Соломянського районного суду м. Києва з даною заявою щодо розяснення та встановлення порядку та способу виконання заочного рішення суду від 27.10.11 у справі № 2-6389/11.

При цьому суд також виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України “Про господарські товариства” учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. При цьому, частиною 3 вказаної статті Закону чітко передбачено, що учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. Аналогічна позиція викладена і у ст. 147 Цивільного кодексу України.

Таким чином, закон надає можливість третій особі придбати частку участі учасника товариства лише в тому випадку, якщо інші учасники відмовились від такого придбання протягом визначеного законом чи статутом строку. Відтак, закон передбачає обовязкову реалізацію переважного права учасників товариства з обмеженою відповідальністю на викуп частки участі іншого учасника цього товариства і тим самим гарантує можливість першочергового придбання цієї частки саме учасниками товариства, а не третіми особами.

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що іншого майна ,яке належить боржнику на праві власності не встановлено, з метою забезпечення виконання рішення суду, суд вважає, що дана заява підлягає задоволенню.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про господарські товариства»,ст.147,190 ЦК України, ст. ст. 373,210,293 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинського С.С. від 20.03.12 № 1952/9 щодо розяснення та встановлення порядку та способу виконання заочного рішення Соломянського районного суду м. Києва від 27.10.11 року задовольнити.

Розяснити, що у випадку відсутності у ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3) грошових коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_4) за заочним рішенням Соломянського районного суду м.Києва від 27.10.11 у справі №2 6389/11, звернути стягнення у відповідності до вимог частини 5 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження». на інше належне ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3) рухоме майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення .

Роз`яснити головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинському С.С., що черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем

Розяснити, що звернення стягнення на автомобіль марки BMW, модель 3351, рік випуску 2008, колір білий, кузов №НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, що на підставі свідоцтва від 23.03.10 НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3) повинно здійснюватись одночасно зі зверненням стягнення на частку участі ОСОБА_3 у Статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю “Нове місто” (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 32343915, місцезнаходження: 03067, м. Київ, Соломянський район, вул.Виборзька, 55/13) в розмірі 250000,00 грн., що становить 50 % Статутного фонду цього Товариства.

Встановити , що порядок виконання заочного рішення Соломянського районного суду м. Києва від 27.10.11 в частині звернення стягнення на частку участі ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3) у Статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю “Нове місто” (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 32343915) повинен відбуватись у відповідності з вимогами ст.53 Закону України «Про господарські товариства»шляхом реалізації частки участі ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3) у Статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю “Нове місто” (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 32343915) яка становить 250 тис. грн.. 00 коп. в порядку її продажу іншим учасникам товариства з обмеженою відповідальністю “Нове місто” (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 32343915), пропорційно до розмірів їх часток участі у Статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю “Нове місто” (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 32343915), за ціною, встановленою відповідною оцінкою .

Роз»яснити головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинському С.С., що під час звернення стягнення на частку участі Боржника у Статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю “Нове місто” (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 32343915) не повинен порушуватись законний принцип переважного права інших учасників цього товариства на викуп вказаної частки участі боржника.

У разі недостатності грошових коштів, отриманих від реалізації належного ОСОБА_3 рухомого майна, для задоволення вимог ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_4) за заочним рішенням Соломянського районного суду м.Києва від 27.10.11 у справі №2 6389/11, звернути стягнення на нерухоме майно ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3) у передбаченому законом порядку.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом п`яти днів з дня ії проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення ухвали, мають право на ії оскарження на протягом п`яти днів з дня отримання ії копії.

Суддя: