Рішення № 22358057, 26.03.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2012 р.Справа № 17/17-4967-2011 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

при секретарі Стачук Т.В.

за участю представників:

від первісного позивача: ОСОБА_1, довір.

від позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_2, довір. №92 від 26.12.11.

від відповідача за зустрічним позовом ТОВ „Гамма Трансбан”: ОСОБА_3, довір. №22 від 03.02.12.

розглянув справу

за позовом: Виконавчого комітету Іллічівськом міської ради Одеської області (м.Іллічівськ, Одеської обл.)

до відповідача: Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт (м.Іллічівськ, Одеської області)

про стягнення 96733,90грн

та за зустрічним позовом: Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт (м.Іллічівськ, Одеська обл.)

до відповідачів: 1.Виконавчого комітету Іллічівськом міської ради Одеської області (м.Іллічівськ, Одеська обл.)

2.Товариства з обмеженою відповідальністю „Гамма Трансбан (м.Іллічівськ, Одеська обл.

про визнання договору недійсним

Спір розглядався у більш тривалий строк за клопотанням сторони відповідно до ст. 69 ГПК України.

08.12.2011 року Виконавчий комітет Іллічівської міської ради Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт»про стягнення грошової суми в розмірі 92869 грн основного боргу; 3864,90грн. - пені та 1934 грн витрат, пов'язаних із сплатою судового збору, обгрунтовуючи позов договором №11 від 24.02.11., укладеним між Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гамма Трансбан» і ДП «Іллічівський морський торговельний порт», додатком №2 до договору, протоколом засідання комісії по визначенню розміру пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади від 24.02.11., дозволом на виконання будівельних робіт, актом готовності об'єкта до експлуатації від 10.03.11., сертифікатом відповідності від 10.03.11., рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради №263 від 24.03.11. ст.27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" .

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовау заперечує, посилаючись на те, що сума пайового внеску визначена неправильно без врахування та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд, а також на те, що не надано документів на підставі яких було зроблено розрахунок та на те, що договір не приведений у відповідність до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (а.с.45-46,т.1).

11.01.12. відповідач Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" подав до суду зустрічну позовну заяву до Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області про визнання договору №11 від 24.02.11. недісним (а.с.47-50, т.1), яка ухвалою суду від 11.01.12 прийнята для спільного розгляду з первісним позовом (а.с.55, т.1). Зустрічний позов позивач обгрунтовує вимогами ст.ст.203, 204,215 ЦК України, Законом України "Про планування і забудову територій".

Представник позивача за первісним позовом у засіданні суду первісний позов підтримав, заперечував проти зустрічного позову з підстав, зазначених у первісному позові, відзиві на зустрічну позовну заяву (а.с.56-60, т.1) та в додаткових поясненнях до первісної позовної заяви (а.с.30-31,т.2).

Представник позивача за зустрічним позовом в засіданні суду зустрічний позов підтримав з підстав, зазначених у зустрічному позові, заперечував проти первісного позову з підстав, викладених у відзиві на позов, а також підтримав клопотання про зменшення штрафних санкцій подане в засіданні суду 29.02.12. (а.с.135,т.1).

Представник другого відповідача за зустрічним позовом ТОВ "Гамма-Трансбан" в засіданні суду підтримав первісний позов, заперечував проти зустрічного позову з підстав, викладених у відзиві (а.с.119-124,т.1).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матерали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гамма Трансбан»(інвестор) та Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт»(порт) був укладений інвестиційний договір № 733-0, згідно умов якого ТОВ «Гамма Трансбан»здійснює інвестування грошових коштів у реконструкцію складів навалочних вантажів, а порт забезпечує даному товариству необхідні погодження та сприяння.

З врахуванням п.п. 1,2 додатку № 1 до вищезазначеного договору, інвестор вносить грошові кошти орієнтовно у сумі, еквівалентній 2500000,00 доларів США в інвестування обєкту реконструкцію по розширенню існуючих складів на причалах №№19,20,21, які належать порту. Обєкти інвестиційної діяльності реконструкція та розширення складів на причалах №№19,20,21, які належать порту та знаходяться на території порту.

14.01.2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області видано дозвіл на виконання будівельних робіт за № 12- реконструкція з розширення складів навалочних вантажів №№ 1-4,6 в тилу причалів №№19,20,21 ДП «Іллічівський морський торговельний порт».

24.02.11 року між Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гамма Трансбан»і ДП «Іллічівський морський торговельний порт»з іншої сторони у простій письмовій формі укладено договір №11 про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади, відповідно до якого: замовники зобовязуються здійснити пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади шляхом перерахування пайового внеску у сумі 185 738,00 грн. Сума пайового внеску розподілена пропорційно між замовниками та сплачується рівними долями за графіком згідно додатку № 2 до договору (п.2.2 договору).

У відповідності до додатку № 2 до договору пайовий внесок повинен сплачуватись товариством та портом щомісячно рівними сумами, а саме: з березня 2011 року по серпень 2011 року по 15478 грн.

Відповідно до умов договору замовник зобовязаний перерахувати вказані суми коштів, зазначені у пунктах 2.2. договору на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Іллічівської територіальної громади за графіком або достроково на рахунок цільового фонду бюджету міста Іллічівська (п.3.1.1).

ТОВ «Гамма Трансбан»договірні зобовязання виконало в повному обсязі.

Проте відповідач за первісним позовом - Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" не виконало взятих зобов'язань за договором №11 від 24.02.11., хоча листами від 24.02.2011 року та 25.02.2011 року за №№ 20 та 08-23/10 0599 начальником ДП «Іллічівський морський торговельний порт»визнавався той факт, що порт за вищезазначеним будівництвом є замовником.

10.03.2011 року комісією, до складу якої, в тому числі входив і головний інженер ДП "Іллічівський міський торговельний порт" був підписаний акт готовності обєкта до експлуатації за № 2052.

На підставі вищезазначеного акту готовності Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області 10.03.2011 року виданий сертифікат відповідності № 15002052, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом обєкта, згідно якого забудовниками являються ДП «ІМТП»та ТОВ «Гамма Трансбан».

Також, із листа від 23.03.2011 року № 103/07.12.1-8 т.в.о. начальника порту на імя Іллічівського міського голови щодо видачі свідоцтва про право власності порту та товариства вбачається, що відповідач за первісним позовом фактично визнав той факт, що за даним будівництвом порт виступав як замовник.

16 квітня 2011 року виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області на підставі свого ж рішення від 24.03.2011 року видано свідоцтво про право власності на споруди бунтів №№1,2-6 для сипучих вантажів на праві спільної сумісної власності ДП «ІМТП»та ТОВ «Гамма Трансбан».

У випадку порушення зобовязань за цим договором, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України (п.4.2. розділу 4). Порушенням зобовязання за договором є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених цим договором.

ДП «Іллічівський морський торговий порт»договірні зобовязання не виконав, за договором рахується заборгованість в сумі 92869 грн.

Таким чином, в порушення п.п. 2.1, 2.2 договору порт в обумовлені строки не здійснив сплату пайового внеску, чим порушив договірні зобовязання фінансового характеру в частині сплати коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Іллічівської територіальної громади.

Вказане також підтверджується листом начальника фінансового управління Іллічівської міської ради Одеської області за вих. № 6-14/575 від 22.11.2011 року, яким повідомляється про наявність заборгованості ДП «ІМТП»за договором № 11 від 24.02.2011 року в розмірі 92869 грн.

Слід відмітити, що виконавчими органами Іллічівської міської ради неодноразово надсилались листи претензії відповідачу за первісним позовом щодо виконання умов договору.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ); його різновидністю є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правова природа та правомірність укладення сторонами вищезгаданого договору визначені статтею 27-1 Закону України від 20.04.2000 року №1699-ІІІ "Про планування і забудову територій" (був чинним на час укладення договору та виникнення боргу), відповідно до якої створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування.

Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та

соціальної інфраструктури населеного пункту.

Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Встановлений органом місцевого самоврядування розмір пайової участі (внеску) замовника не може перевищувати граничного розміру пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.

Граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не може перевищувати:

10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для нежитлових будівель та/або споруд;

4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для житлових будинків.

Розмір пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається не пізніше десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення

замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

Частиною 11 цієї статті визначено істотні умови договору.

Частиною 12 даної статті встановлено, що пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Сторонами був погоджений графік сплати внесків - додаток №2 до договору, про що суд зазначав вище

Таким чином, сторони, уклавши договір, набули низку прав та зобовязань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язання, а в силу ст.526 ЦКУ воно повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З умов договору № 11 від 24.02.11 року та обставин справи вбачається, що строк внесення визначеного договором платежу настав, а відповідач не сплатив пайовий внесок у розмірі 92869 грн.

В силу частини 15 ст. 27-1 вищеназваного Закону спори, пов'язані з пайовою участю (внеском) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, вирішуються судом.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»визначається, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Постановою Національного банку України від 09.08.2010 року № 377 встановлено облікову ставку в розмірі 7, 75 % річних.

У разі прострочення термінів сплати пайового внеску замовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка з нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення, але не більше граничних розмірів, встановлених чинним законодавством (п. 4.5 договору).

Термін сплати пайового внеску минув 31.08.2011 року.

Отже, 98 діб (з 01.09.2011 року по 07.12.2011 року) * 92869 грн. * 2* 7,75% / 365 = 3864,90 грн.

Таким чином, позивач правомірно нарахував пеню у сумі 3864, 90 грн.

Проте, суд приходить до висновку про зменшення пені на 3478, 50 грн враховуючи наступне.

Відповідно до ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;

Враховуючи скрутне фінансове становище першого відповідача та те, що він являється державним підприємством, що порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, відсутня будь-яка завдана шкода позивачу внаслідок невиконання умов договору першим відповідачем, суд приходить до висновку про зменшення розміру пені та стягує пеню в розмірі 386,40 грн.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню.

Проте, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору № 11 від 24.02.11 р. укладеного між сторонами виходячи з наступного.

Дійсно, ч.1 ст. 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ст. 203 ЦК України).

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Також, згідно ч.10 ст. 27-1 ЗУ «Про планування і забудову територій»договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт. Спірний договір був укладений після отримання дозволу, але суд приходить до висновку, що зазначене порушення порядку укладення спірного договору не потягло за собою порушення прав та обовязків сторін, чи негативних наслідків для сторін.

Крім того, дійсно, згідно ч.5 ст. 27-1 ЗУ «Про планування і забудову території»( в редакції , яка була чинною на день укладення спірного договору ) величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Разом з тим, позивач при укладенні спірного договору не порушив зазначену норму закону, правильно визначив розмір пайового внеску, що підтверджується робочим проектом кошторисної документації, розробленим ТОВ «Науково-технічний центр «Морська екологічна безпека».

При цьому, представник позивача за зустрічним позовом визнав в судовому засіданні правильність розрахунку вказаного пайового внеску.

Отже, позивач за зустрічним позовом не довів тих обставин, на які посилався в позові. Тому суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд не приймає доводи позивача за зустрічним позовом, оскільки вони спростовуються матеріалами справи. Зокрема, свідоцтвом про право власності , державним актом на право постійного користування землею, дозволом на виконання будівельних робіт, актом готовності обєкта до експлуатації, сертифікатом відповідності та іншими доказами, що знаходяться в матеріалах справи, про що суд зазначав вище.

Відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на відповідача за первісним позовом.

Керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” 68001, м.Іллічівськ, вул. Праці, 6, р/р 26008301360029 у Воднотранспортному відділенні ПІБ м.Іллічівська, МФО 328124, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Виконавчого комітету Іллічівськом міської ради Одеської області (68003, м. Іллічівськ, вул. Леніна,33, Одеської області, р\р 35415004003286 в ГУДКУ Одеської області, код ЄДРПОУ 04057043)

- 92869грн. основного боргу,

- 386,40грн. пені,

- 1934,70грн. - витрат, повязаних зі сплатою судового збору.

3.Зменшити розмір пені на 3478,50грн

4. Відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Брагіна Я.В.

Повний текст рішення підписаний: 30 березня 2012 року

Копію рішення надіслати:

1.Виконавчому комітету Іллічівської міської ради (68003, м.Іллічівськ, вул. Леніна,33, Одеська обл.)

2.ДП "Іллічівський морський торговельний порт (68001, м.Іллічівськ, вул. Праці,6)

3. ТОВ „Гамма Трансбан” ( 68000, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. 1 Травня, 11в )