Рішення № 22357654, 06.03.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" березня 2012 р. Справа № 9/163-11

За позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській

області

до Державного підприємства «Тхорівський спиртовий завод»

про стягнення 3 836, 00 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. № 13/1-1-113 від 16.01.2012 р.)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області до Державного підприємства «Тхорівський спиртовий завод»про стягнення 3 836, 00 грн.

Ухвалою суду від 22.12.2011 року порушено провадження у справі № 9/163-11 та призначено розгляд справи на 31.01.2012 р.; зобовязано позивача надати в судове засідання оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для доручення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у проваджені господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справ зі спору між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України; письмові пояснення, яким чином і які саме права Позивача порушені Відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України; письмові пояснення по сумі позовних вимог по кожному договору окремо із зазначенням нормативно-правового обґрунтування; інші Акти виконаних робіт, крім квітня-травня 2011 р., за підписом сторін, на підставі яких заявлені позовні вимоги; Акти звірки взаєморозрахунків; зобовязано відповідача надати оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків , письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України; інші докази стосовно заявлених вимог.

31.01.2012 року в судове засідання представники сторін не зявилися; про причини неявки суд не повідомили; про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином; витребувані ухвалою суду від 22.12.2011 року документи та пояснення не надали та не надіслали, у звязку з чим ухвалою суду від 31.01.2012 р. розгляд справи відкладено на 21.02.2012 р.; зобовязано сторін виконати вимоги ухвали суду від 22.12.2011 р.

09.02.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшли документи, витребувані ухвалою суду від 22.12.2011 р. та клопотання про збільшення розміру основного боргу на 900 грн.

Враховуючи те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розміру позовних вимог, судом розглянуто та прийнято до розгляду клопотання про збільшення розміру позовних вимог.

У судове засідання 21.02.2012 р. представники сторін зявилися; представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі; представник відповідача заперечив з тих підстав, що відповідач не отримує послуг позивача.

Для всебічного та обєктивного розгляду справи позивачем заявлено клопотання про продовження строку розгляду спору; представник відповідача не заперечував, у звязку з чим ухвалою суду від 21.02.2012 р. розгляд справи відкладено на 06.03.2012 р.; позивача зобовязано надати докази виконання умов договору № 816/05 від 13.07.2005 р. та договору № 1252/07 від 27.04.2007 р.; відповідача зобовязано надати докази невиконання позивачем умов договорів; докази надання послуг охорони іншою юридичною особою (договір, акти виконаних робіт, докази оплати, тощо); підстави часткової оплати послуг позивача за договором № 816/05 від 13.07.2005 р. та № 1252 від 27.04.2007 р.

У судове засідання 06.03.2012 р. представник відповідача не зявився; про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребуваних судом документів не направив та не надіслав; представник позивача у судове засідання зявився; надав доповнення до позовної заяви та клопотання про зміну розміру позовних вимог.

Враховуючи те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розміру позовних вимог, суд розглянув та задовольнив клопотання про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача також не надходило.

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до пункту 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Враховуючи те, що відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

13.07.2005 р. між позивачем - Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області та відповідачем - Державним підприємством «Тхорівський спиртовий завод»укладено договір № 816/05 про надання послуг по контролю за несенням служби (договір 1).

Відповідно до п. 1.1 договору 1 предметом договору є контроль та організація несення служби охорони та проведення профілактичних заходів направлених на збереження матеріальних цінностей на обєктах, охоронюваних відомчою охороною власника.

Відповідно до п. 2.2 договору сума оплати по договору в розрахунку з урахуванням ПДВ (додаток № 2 до договору 1).

Оплата за виконання заходів охорони на «обєкті», проводиться згідно з протоколом узгодження вартості охорони (п.2.3 договору 1).

Оплата за виконання згідно з цим договором заходів охорони на «обєкті»здійснюється в грошовій одиниці України шляхом внесення грошових коштів за послуги охорони на розрахунковий рахунок «Охорони»у вигляді попередньої оплати в термін до 10 (десятого) числа кожного місяця. По закінченню місяця складається двосторонній акт про виконані роботи.

В протоколі погодження договірної ціни за послуги охорони від 13.07.2005 року сторони погодили, що вартість послуг охорони відповідно до договору № 816/05 складає 600,00 грн. за місяць (в т.ч. 20% ПДВ).

За період дії договору 1 позивач виконав свої зобовязання перед відповідачем належним чином в повному обсязі, що підтверджується Актами прийому-передачі виконаних робіт № СКВ-000677 за квітень 2011 року та № СКВ-000857 за травень 2011 року, які підписані та скріплені мокрими печатками сторін.

Відповідно до клопотання про зміну розміру позовних вимог від 05.03.2012 р., розмір позовних вимог за договором № 816/05 від 13.07.2005 року складає 3600,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, послуги по контролю за несенням служби охорони надавалися позивачем у період з січня по грудень 2011 р. (нарахування за січень 2012 року не здійснювалось, у звязку з припиненням дії договору № 816/05 від 13.07.2005 року з 01.01.2012 р.).

Послуги по контролю за несенням служби були надані поз

на загальну суму 7200 грн., з яких відповідачем оплачено 3600 грн. (600 грн. у березні, 600 грн. у квітні, 2100 грн. у листопаді та 300 грн. у грудні).

Враховуючи викладене, сума основної заборгованості за договором 1 складає 3600,00 грн.

Крім того, 07.04.2007 року між сторонами позивачем - Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області (Виконавець) та відповідачем -Державним підприємством «Тхорівський спиртовий завод»(Замовник) укладено договір № 1252/07 на технічне обслуговування установок охоронної сигналізації (договір 2).

Відповідно до п. 1.1 договору 2 виконавець приймає на себе виконання робіт по технічному обслуговуванню справних та працездатних установок охоронно-пожежної сигналізації, змонтованих на обєкті замовника адмінприміщення 8,0 умовних одиниць.

Технічне обслуговування складається з:

- технічного нагляду за правильним утриманням та експлуатацією установок сигналізації відповідача;

- усунення несправності згаданих установок по виклику позивача в обсязі поточного ремонту (п. 1.2 договору 2).

Відповідно до п. 3.1 договору вартість технічного обслуговування визначається за діючими тарифами або по договірній ціні згідно розрахунку, який додається до договору (додаток №1)

Відповідно до додатку № 1 до договору 2 протоколом узгодження ціни визначено, що сума наданих послуг по обслуговуванню ОПС, у розмірі 33,50 грн. за одну умовну установку у місяць. Таким чином, вартість послуг складає 268 грн. у місяць (за 8 умовних установок).

Оплата за виконані виконавцем роботи по технічному обслуговуванню проводиться відповідачем щомісячно, але не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць, у порядку передоплати згідно виставлених позивачем платіжних вимог-доручень. В кінці місяця сторони проводять звірку розрахунків на підставі наданих «Охороною»актів виконаних робіт (п. 3.2 договору 2).

Відповідно до п. 1.4 договору у випадку заборгованості по оплаті за 2 місяці позивач має право в односторонньому порядку розірвати договір з наступним стягненням цієї заборгованості та пені по ній у встановленому чинним законодавством України порядку.

За ствердженням позивача, протягом 2011 року Державному підприємству «Тхорівський спиртовий завод»Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області надавалися послуги за період з січня 2011 р. по квітень 2011 р. на загальну суму 1072 грн., з яких відповідачем оплачено 536 грн. ( 268 грн. в березні 2011 р. та 268 грн. в квітні 2011 р.).

У звязку з частковим виконанням відповідачем зобовязань за договором № 1252/07 від 27.04.2007 року на технічне обслуговування установок охоронної сигналізації по сплаті вартості послуг, заборгованість відповідача за договором 2 складає 536, 00 грн.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що за своєю юридичною природою укладені між сторонами договори є договорами про надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідач, у судовому засіданні 21.02.2012 р., зазначив в усній формі, що Державне підприємство «Тхорівський спиртовий завод» проти позову заперечує з підстав припинення договірних відносин з позивачем, неотримання від останнього жодних послуг у 2011 році, у звязку з тим, що послуги по обслуговуванню установок охоронної сигналізації охоронних послуг та послуги по контролю за несенням служби були надані відповідачу іншою юридичною особою.

У звязку з викладеним та з метою встановлення зазначених обставин, ухвалою суду від 21.02.2012 р. розгляд справи відкладено на 06.03.2012 р. та позивача зобовязано надати докази виконання умов договору № 816/05 від 13.07.2005 р. та договору № 1252/07 від 27.04.2007 р.; відповідача зобовязано надати докази невиконання позивачем умов договорів; докази надання послуг охорони іншою юридичною особою (договір, акти виконаних робіт, докази оплати, тощо); підстави часткової оплати послуг позивача за договором № 816/05 від 13.07.2005 р. та № 1252 від 27.04.2007 р.

Так, відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення обєктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність обєктивного звязку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є обєктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст.32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

Частина 2 наведеної статті містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування).

Правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер.

Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.

Спеціальний характер полягає в обовязковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Судом встановлено, що у судове засідання 06.03.2012 р. представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребуваних судом документів та доказів в обґрунтування зазначених у судовому засіданні 21.02.2012 р. фактів не направив та не надіслав; будь-яких доказів невиконання позивачем умов договорів, доказів розірвання спірних договорів, направленя листів, претензій щодо неналежної якості отриманих послуг або надання послуг охорони іншою юридичною особою в цей період також не надав та не надіслав; в обґрунтування підстав часткової оплати послуг позивача за договором № 816/05 від 13.07.2005 р. та № 1252 від 27.04.2007 р. у судовому засіданні 21.02.2012 р. будь-яких обґрунтованих пояснень не надав.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати усні посилання відповідача належними та допустимими доказами невиконання договірних зобовязань позивачем у 2011 р.

Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, а також відкладення розгляду справи саме з метою подання відповідачем необхідних документів, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено неотримання послуг від позивача відповідно до договорів № 816/05 від 13.07.2005 року та № 1252/07 від 27.04.2007 року, про що свідчить неподання ним витребуваних документів, неявка в судове засідання 06.03.2012 р. без зазначення причин, часткова оплата послуг за спірними договорами та підписані відповідачем акти прийому-передачі послуг.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, у звязку з чим позовні вимоги про стягнення 4136, 00 грн. заборгованості за спірними договорами підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 173, 193, 224 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 629, 782 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Тхорівськкий спиртовий завод»(09050, Київська область, Сквирський район, с. Тхорівка, вул. Сквирська,42, код ЄДРПОУ 00374947) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Київській області (01033, м. Київ, вул. Гайдара,8, код ЄДРПОУ 08596914) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, 3600 (три тисячі шістсот грн.) 00 коп. заборгованості за оплату послуг контролю за несенням служби; 536 (пятсот тридцять шість) грн. 00 коп. заборгованості за оплату послуг технічного обслуговування установок охоронної сигналізації та судовий збір у сумі 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 14.03.2012 р.