Рішення № 22356162, 28.03.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.03.12р.Справа № 28/5005/1658/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Обрій"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консент-2007"

про стягнення 214 000 грн.

Суддя Манько Г.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 дов. від 06.03.2012р.

Від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Обрій» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання договору поставки №1-03/10 від 03.10.2011 року недійсним, та стягнення з відповідача 214000 грн. попередньої оплати. Просить стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобовязань за договором поставки №1-03/10 від 03.10.2011 року, та вважає Договір поставки №1-03/10 від 03.10.2011 року недійсним.

У судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Наполягав на розгляді справи по суті, заперечував проти відкладення розгляду справи. Звертав увагу суду на те, що з його точки зору відповідач зловживає своїми правами та створює штучні перешкоди для розгляду справи.

Позивач надав для залучення до матеріалів справи лист №3 від 13.03.2012 року про направлення акту звірки та повідомлення відповідача про день час та місце розгляду справи, докази його отримання відповідачем 16.03.2012р.

Відповідач у призначені 13.03.2012р., 27.03.2012р. судові засідання не зявився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. З заявами та клопотаннями до суду не звертався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Справу розглянуто відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Консент-2007»(надалі Постачальник, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Обрій»(надалі Покупець, Позивач) укладено договір поставки №1-03/10, відповідно до якого, Постачальник зобов'язується передати в визначений строк товар, у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату (п. 1.1. Договору).

Найменування товару: продукти харчування (п. 1.2. Договору).

Другим розділом Договору сторони обумовили кількість і умови поставки товару.

Так згідно з п. 2.1. Договору, кількість та асортимент поставленого товару, вказується у накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.2. Договору зазначено, що поставка товару Постачальником здійснюється через 7 (сім) календарних днів з моменту отримання 100% передплати за поставлений товар. Про дату поставки товару Покупець повинен бути попереджений не менш ніж за одну добу.

Згідно п. 2.3. Договору, поставка товару здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок.

Пункт 2.6. Договору визначає, що передача (приймання-передача) товару здійснюється на складі Покупця.

Третім розділом Договору сторони обумовили ціну та умови оплати товару.

Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна поставленого товару вказується у накладних на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Сума договору формується з сум накладних на поставлений товар (п. 3.2. Договору).

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний здійснити 100% передплату за товар в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Передплата перераховується у продовж 10 банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату.

Договір діє до 31 грудня 2013 р. (п. 8.1. Договору).

Позивач перерахував на банківський рахунок відповідача з 03.10.2011р. по 02.11.2011р. 100% передплату за Договором у розмірі 2064000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку про їх проведення.

Відповідачем 12 жовтня 2011 року було повернуто позивачу суму оплати у розмірі 500000,00 (пятсот тисяч) гривень 00 копійок, з призначенням платежу: «повернення помилково перерахованих коштів». Тобто сума попередньої оплати позивача за Договором складає 1564000,00 грн.

Відповідачем було передано на користь позивача товар на загальну суму 1350 000,00 грн. Факт поставки товару відповідачем підтверджується видатковими накладними з підписами та печатками позивача та відповідача. Також відповідачем були виписані та передані позивачу податкові накладні на загальну суму 1350000,00 грн.

31.10.2011 між позивачем та відповідачем було підписано Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року. Згідно акту Позивач сплатив, а Відповідач поставив товар, на умовах Договору, у розмірі 1350 000 гривень.

Судом встановлено заборгованість відповідача з поставки товару позивачу у розмірі 214000 грн. Відповідач поставку товару у встановлений строк не здійснив.

Позивачем було направлено на адресу відповідача письмову вимогу №30/12 від 30.12.2011р. про повернення суми попередньої оплати.

Відповідач на вищезазначену вимогу відповіді не надав, суму попередньої оплати не повернув, товар не поставив.

На день подання позову та розгляду справи у суді, відповідач свої зобов'язання по поставці Товару не виконав, суму передоплати не повернув, докази позивача не спростував.

Дослідивши і оцінивши докази по справі, суд дійшов висновку про задоволення позову частково на підставі наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 193 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що регулюються вищевказаним Договором поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 Цивільного кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач в позовній заяві з урахування заяви про зміну позовних вимог просить на підставі ч.3. ст. 538, та ч.3. ст. 215 Цивільного кодексу України визнати договір поставки №1-03/10 від 03.10.2011 року недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частин першої та другої статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Частина третя статті 215 ЦК України передбачає, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) (ч. 8 ст. 181 ГК України).

Оспорюваним Договором №1-03/10 від 03.10.2011р його сторони погодили, зокрема, предмет договору (пункт 1.1. Договору), ціну Договору ціну товару (пункт 3.1., 3.2. Договору), яка наведена у видаткових накладних , строк дії Договору (пункт 8.1. Договору), а відтак погодили його істотні умови в розумінні ст. 180 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи та про, що зазначено вище, Договір вчинений в належній формі та виконувався сторонами: позивач отримав від відповідача товар за Договором, оплатив відповідачу його вартість.

Виконання сторонами Договору зобовязань по поставці товару та його оплаті підтверджується належними доказами видатковими накладними, податковими накладними платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів.

За наведених обставин, відсутні підстави стверджувати, що Договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Окрім того, суд не вбачає підстав дійти висновку, що зміст Договору суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що Договір є таким, що порушує публічний порядок.

Оцінюючи Договір з точки зору наявності обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними, суд дійшов висновку, що спірний Договір поставки №1-03/10 відповідає вимогам чинного законодавства.

Станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів передання товару або повернення позивачу передоплати в сумі 214 000,00 грн., що є предметом спору між сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача 214 000,00 грн. передоплати підлягають задоволенню.

Вимоги щодо визнання Договору недійсним є неправомірними та не підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 11, 203, 215, 509, 525, 526, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консент - 2007" (49000, м. Дніпропетровськ, пр-т Кірова, буд. 22, кв. 64; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34823994) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма «ОБРІЙ»(52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, б. 42; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19433552) суму попередньої оплати за договором № 1-03/10 від 03.10.2011р. у розмірі 214 000,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 4280 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.В. Манько Повне рішення складено 02.04.12р.