Рішення № 22355942, 02.04.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

02.04.2012Справа №5002-32/439-2012

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6 ідентифікаційний код 00131400).

До відповідача Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства м. Євпаторії» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Дм. Ульянова, 26/28, ідентифікаційний код 03348057).

Про стягнення 643002,84 грн.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_1, довіреність № 007-Д від 03.01.2012р.

Від відповідача ОСОБА_2, довіреність № 3531/01 від 28.11.2011р.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство "Крименерго" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства м. Євпаторії» та просить суд стягнути 643 002, 84 грн., у тому числі 601696, 00 грн. за спожиту електроенергію, 16072, 09 грн. - компенсації перетоків реактивної електричної енергії, 11219, 66 грн. пені, 2171, 55 грн. 3% річних, 1677, 00 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 09.02.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 27.02.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 27.02.2012р. та від 13.03.2012р., розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обовязків за договором № 13 від 04.10.2004р. поставки електричної енергії, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Так, в мотивувальній частині позовної заяви позивач, крім вищенаведених позовних вимог, зазначає заборгованість за перевищення договірної величини в розмірі 10166, 54 грн.

Проте, в прохальній частині позову зазначена заборгованість не вказана.

Позивач не скористався правом зміни позовних вимог, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд розглядає вимоги саме в контексті заявлених позивачем у судовому засіданні.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги в повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення, проте письмово це не відобразив. У судовому засіданні надав усне клопотання про надання розстрочки виконання рішення судом до 01.11.2012р.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

04.10.2004 р. між ВАТ "Крименерго" (Постачальник) (позивач) та Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства м. Євпаторії» (Споживач) (відповідач) укладено договір № 13 про постачання електричної енергії. (а.с. 9-12).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно Преамбулі пункту 2 Договору під час виконання цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобовязуються керуватись чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією.

Розрахункова дата встановлена з 25 числа кожного місяця до такого ж числа наступного місяця, що зазначено в пункті 2 Додатку № 4.2 до Договору ( а.с. 28).

Обсяг фактично спожитої електричної енергії за розрахунковий період електричної енергії визначається у відповідності до акту про обсяги переданої споживачеві електричної енергії, що закріплено в пункті 3 вищенаведеного додатку.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Сторони не представили доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Відповідно до пункту 6.3 ПКЕЕ оплата спожитої електричної енергії, в тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється споживачем шляхом зарахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. Кошти від застосування штрафних санкцій до споживача, в тому числі пеня за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, а також плата за надання споживачу додаткових послуг зараховуються на поточний рахунок енергопостачальника.

У виконання вимог пункту 6. 39 ПКЕЕ, в якому зазначено, що у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду, постачальником був здійснений розрахунок спожитої активної електричної енергії по середньодобовому обєму споживання електроенергії.

На підставі розрахунків Постачальником були виставлені рахунки на оплату спожитої активної електричної енергії та реактивної електричної енергії( а.с. 76-81).

Рахунки отримані представником відповідача про що свідчить підпис у рахунках.

Пункт 2 статті 509 Цивільного кодексу України вказує, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 діючого Кодексу.

Одночасно, пунктом 3 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з закону чи іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність. Таким нормативно-правовим актом є Правила користування електричною енергією.

Відповідач не представив суду обґрунтованих доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 601696,00 грн. за спожиту електроенергію та 16072,09 грн. за реактивну електроенергію, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 601696,00 грн. за спожиту електроенергію та 16072,09 грн. за реактивну електроенергію є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2171,55 грн. - 3% річних та 1677,00 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обовязку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтями 536 та 692 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що в разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що заявлена позивачем сума 2171,55 грн. - 3% річних та 1677,00 грн. інфляційних втрат підтверджується матеріалами справи, визнана відповідачем у судовому засіданні, а тому підлягають стягненню з відповідача

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 11219,66 грн.

Пеня передбачена пунктом 4.2.1 Договору та складає подвійну облікову ставку НБУ за кожний день прострочення.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені в розмірі 11219,66 грн. підлягає стягненню з відповідача, визнана відповідачем.

Стосовно усного клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення до 01.11.2012р., суд вважає за необхідне зазначити таке:

Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог до змісту заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання. Проте із загального правила подання заяви , остання повинна містити, зокрема, викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення.

Пунктом 1 статті 43 Господарського процесуального окдексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проте відповідачем не надано ані графіку погашення заборгованісті, ані обставин, що обгрунтовують необхідність надання розстрочки.

Проте, суд розяснює право звернутися до суду з заявою про надання відстрочки, розстрочки виконання рішення в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України в будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства м. Євпаторії» (97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Дм. Ульянова, 26/28, ідентифікаційний код 03348057) на користь Публічного акціонерного товариства "Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6 ідентифікаційний код 00131400) 601696,00 грн. за спожиту електроенергію, 16072,09 грн. заборгованість за компенсацію перетікань реактивною електроенергії, 11219,66 грн. пеню за активну еклектроенергію, 2171,55 грн. 3% річних, 1677,00 грн. індексу інфляції, 12860,06 грн. судового збору.

3.Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 02.04.2012р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 02.04.2012р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.