Ухвала суду № 22355817, 02.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

"02" квітня 2012 р. Справа № 37/210

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. –головуючого,

Чернов Є.В.,

Цвігун В.Л.

розглянув касаційну скаргу ТзОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг"

на постановуДонецького апеляційного господарського суду

від 21 вересня 2011 року

у справі№ 37/210 господарського суду Донецької області

за позовомТзОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг"

доТзОВ "Донспецпром"

простягнення заборгованості, штрафних санкцій, інфляційних, річних

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.

Тобто, в касаційній скарзі наводяться конкретні норми матеріального чи процесуального права з обґрунтовуванням суті їх порушення чи неправильного застосування.

В касаційній скарзі від 16.02.2012 р. скаржник доводить, що судові рішення постановлені з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи.

Зокрема, скаржником зазначається про неповідомлення його про судовий розгляд справи, наводяться норма ст. 22 ГПК України про рівність прав сторін, їх права на участь в судовому засіданні, подання доказів та їх дослідження, ст.ст. 77, 99 ГПК України щодо права суду на відкладення розгляду справи, тому скаржник вважає, що судом порушено наведені норми.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неналежно оцінив його доводи, не врахував судові рішення у справах № 21/66, 37/210, 37/230пд, тому висновки суду помилкові, безпідставні та не відповідають обставинам справи; скаржником зазначаються норми ст.ст. 99, 101 ГПК України щодо прав суду апеляційної інстанції, вказується на порушення судом ст.ст. 4-7, 43, 101, 105 ГПК України.

Разом з тим, стверджуючи порушення норм процесуального права, зокрема, не повідомлення про судовий розгляд, скаржник не зазначає, які норми процесуального права регулюють відповідні дії суду щодо повідомлення учасників судового процесу та в чому суть порушень цих норм судом, зокрема, з вказівкою на відповідні процесуальні дії, про які учасник судового процесу не був належним чином повідомлений, дати вчинення таких, або зазначення конкретних дій, які не було вчинено судом, чим доводяться відповідні обставини неповідомлення учасника судового процесу про розгляд справи (не винесено відповідної ухвали, її не надіслання за належним чи надіслання за неналежним місцезнаходженням, надто стислі строки вчинення процесуальних дій, об'єктивні обставини неотримання чи неможливість отримання поштових повідомлень, тощо).

Таким чином, скаржник лише стверджує про розгляд справи за його відсутності, однак ні відповідних норм, ні суті їх порушення не наводить.

Касаційна інстанція дійшла висновку, що, стверджуючи про порушення норм матеріального права скаржник не зазначає, які саме це норми та в чому їх суть, а також не доводить суть регулювання ними спірних правовідносин, які доводи та мотиви суду свідчать про порушення, неправильне застосування відповідних норм права, які норми права підлягали застосуванню, однак не були застосовані, яким чином обставини, які наводяться скаржником, зокрема, ті, що встановлені у інших справах, вплинули на суть застосування конкретних норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводячи неврахування обставин та фактів, встановлених у судових рішеннях в інших справах, скаржник не зазначає, які норми матеріального та процесуального права внаслідок цього порушено.

Зазначення скаржником власного висновку про обов'язковість договору та норми ст. 629 ЦК України, яка на це вказує, носить загальний характер та не доводить, які конкретно доводи та мотиви суду вказують на порушення зазначеної норми права у співвідношенні з конкретними нормами, що регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи наведене, касаційна інстанція дійшла висновку, що скаржником не обґрунтовано суть неправильного застосування чи порушення або не застосування господарськими судами норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на суть застосування яких норм права, впливають обставини, які наводить та намагається довести скаржник, що дає підстави вбачати не виконання вимог ст. 111 ГПК України.

Формальне посилання на норми права не визнається касаційною інстанцією як виконання вимог ст. 111 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності зазначити суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту шостого частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо, зокрема, у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини третьої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення зазначеної обставини скаржник має право повторно подати скаргу в загальному порядку.

Відповідно до ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

До поданої касаційної скарги долучено докази про сплату 5115 грн. 80 к. судового збору згідно платіжного доручення № 5550 від 16.02.2012 р., які підлягають поверненню скаржнику.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 86, 107-109, п. 6 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ТзОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21 вересня 2011 року у справі № 37/210 господарського суду Донецької області не приймати до розгляду і повернути скаржнику.

Повернути на користь ТзОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" з Державного бюджету України рахунок № 31211254700007, банк –ГУ ДКСУ у м. Києві, банк –ГУ ДКСУ у м. Києві, одержувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код банку–820019, код за ЄДРПОУ–38004897, 5115 (п'ять тисяч сто п'ятнадцять) грн. 80 коп. судового збору.

Головуючий, суддя                                                                                 В. Овечкін

судді                                                                                                    Є. Чернов

                                                                                                              В. Цвігун