Постанова № 22355705, 27.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2012 р. Справа № 53/234

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка I.A. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Саранюка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргуПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 січня 2012 року

у справі№ 53/234

господарського суду міста Києва

за позовомПублічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”

до 1. Відкритого акціонерного товариства “Укрпромпроектбудсервіс”

2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Он-лайн Капітал”

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1:

1.Закрите акціонерне товариство “Беарс”

2.Товариство з обмеженою відповідальністю “Ініціатива ОМГ”

3.Товариство з обмеженою відповідальністю “Беарс Логістік Центр”

4.ОСОБА_7

5.Товариство з обмеженою відповідальністю “Б2Б-Транс”

6.Фізична особа підприємець ОСОБА_8

7.Компанія Balsby Investmenys Limіted

8.Товариство з обмеженою відповідальністю “Проектний інститут “Промагропроектбудсервіс”

9.Товариство з обмеженою відповідальністю “АРНІ”

10.Товариство з обмеженою відповідальністю “БМБ Маргарин”

провизнання векселя таким, що не підлягає оплаті

за участю представників

позивача Поляков Г.А., Петрук Я.Ю.

відповідачів 1. Сухоярська А.М.

2.Сопільняк В.Ю.

третіх осіб 1. не з'явились

2.не з'явились

3.не з'явились

4.не з'явились

5.не з'явились

6.не з'явились

7.не з'явились

8.не з'явились

9.не з'явились

10. не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства "Укрпромпроектбудсервіс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Он-лайн капітал" про визнання простого векселя від 17.07.2009р. серії АА №0141567 номінальною вартістю 45838594,67 млн. грн. таким, що не підлягає оплаті відкритим акціонерним товариством "Укрпромпроектбудсервіс".

Рішенням господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2011 року (суддя Грєхова О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 січня 2012 року (судді: Чорна Л.В., Тищенко О.В., Смірнова Л.Г.) у справі №53/234 відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду від 17.10.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2012р. скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що під час винесення рішень, судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва 21.01.2011р. у справі №42/296-б затверджено реєстр вимог кредиторів відкритого акціонерного товариства "Укрпромпроектбудсервіс" до якого, зокрема, включено і вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Он-лайн капітал" на загальну суму 45838594,67 грн. за простим векселем серії АА №0141567 від 17.07.2009р. Натомість цією ж ухвалою відмовлено публічного акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" у визнані кредитором відповідача 1.

З матеріалів справи вбачається, що 15.07.2009 р. між відкритим акціонерним товариством "Укрпромпроектбудсервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю “Он-лайн капітал” укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Д1011/1.

У рахунок оплати цінних паперів відповідач 1 передав, а товариство з обмеженою відповідальністю “Он-лайн капітал” прийняло простий вексель серії АА 0141567 з наступними реквізитами: валюта гривня, сума 45838594,67 грн., дата складання 17.07.2009 р., строк оплати за предявленням, але не раніше 01.03.2010 р., місце сплати м.Київ, найменування установи ВАТ “Банк “Фінанси та кредит”, що підтверджується Актом приймання-передачі від 17.07.2009 р.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінними паперами є документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Одним із видів боргових цінних паперів згідно Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" є векселі. Пунктом 1 статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" з урахуванням приписів п.7 ст. 164 Господарського кодексу України встановлено, що векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно ст.1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Тобто норми Уніфікованого закону “Про переказні та прості векселі” мають пріоритет у порівняні з нормами національного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 33, 75, 76 Уніфікованого закону “Про переказні та прості векселі” простий вексель вважається таким, що не має сили простого векселя, тобто недійсним, лише у разі відсутності у ньому будь-яких необхідних реквізитів або зазначення строку платежу іншого, ніж встановлено у ст. 33 Уніфікованого закону. Інших підстав визнання недійсним векселів вексельне законодавство не містить.

Простий вексель, зокрема, повинен містити: 1) назву “простий вексель”, яка включена у текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 2) безумовне зобовязання сплатити визначену суму грошей; 3) зазначення строку платежу; 4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; 6) зазначення дати і місця складання простого векселя; 7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний вексель містить усі вищезазначені реквізити, тобто відповідає встановленим Уніфікованим законом вимогам, що не дає правових підстав вважати даний вексель таким, що не має вексельної сили. Твердження заявника касаційної скарги про те, що вексель серії АА №0141567 не відповідає ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" не ґрунтується на нормах права та не враховується судом касаційної інстанції.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому оцінка матеріалів справи, у тому числі і дійсності спірного векселя серії АА №0141567 є компетенцією судів першої та апеляційної інстанції та виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115,1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 січня 2012 року зі справи №53/234 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

В. І. Саранюк