Ухвала суду № 22355120, 15.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" березня 2012 р. м. КиївК-42380/09

К-42380/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2009 та постанову Господарського суду Львівської області від 19.02.2008

у справі № 12/380А Господарського суду Львівської області

за позовом Приватного підприємства «Ореол-ММО»

до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області

за участю прокурора Львівської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 19.02.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2009, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жидачівському районі Львівської області № 0000052320/0/558 від 19.01.2007, № 0000052320/1 від 19.02.2007, № 0000052320/2/6583 від 08.05.2007, № 0000222320/2/6583 від 08.05.2007, № 0000222320/2/8291 від 14.06.2007, № 0000222320/3 від 13.07.2007 та № 0000052320/3 від 13.07.2007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Судові рішення вмотивовані висновком суду про відсутність з боку позивача порушення пункту 4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), оскільки вказана норма може застосовуватись при зміні компенсації за поставлений товар, тоді як поставка ТОВ «Місячне сяйво»позивачу товару не відбулась, а мало місце лише повернення суми передоплати. Крім того, за висновком суду, відповідачем помилково застосовані штрафні (фінансові) санкції до позивача згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ), оскільки за вказаною нормою штрафні (фінансові) санкції застосовуються при донарахуванні контролюючим органом платнику податків податкових зобов`язань за результатами перевірки, чого не відбулось.

У касаційній скарзі ДПІ у Жидачівському районі Львівської області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування судом норм пункту 4.5 ст.4, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР), підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ та закрити провадження у справі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 1/23-2/33171300 від 09.01.2007. За висновками вказаного акту ПП «Ореол-ММО»порушив норму пункту 4.5 ст.4 Закону № 168/97-ВР, а саме: після повернення попередньої оплати від ТОВ «Місячне сяйво»у вересні 2005 року позивач зменшив розмір податкового кредиту на 8833333,33 грн. за наслідками такого повернення у податковому обліку за жовтень 2005 року, тобто в іншому податковому періоді.

За наслідками висновків акту перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийнято рішення № 0000052320/0/558 від 19.01.2007, № 0000052320/1 від 19.02.2007, № 0000052320/2/6583 від 08.05.2007, № 0000052320/3 від 13.07.2007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 883333,00 грн. та № 0000222320/2/6583 від 08.05.2007, № 0000222320/2/8291 від 14.06.2007, № 0000222320/3 від 13.07.2007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3533333,50 грн.

У судовому процесі встановлено, що між ПП «Ореол-ММО»(покупець) та ТОВ «Місячне сяйво»(постачальник) був укладений договір поставки нафтопродуктів від 24.06.2005 № 2406, на виконання якого у липні 2005 року позивач перерахував передоплату на загальну суму 53000000,00 грн., за наслідками чого отримав податкову накладну № 85 від 07.07.2005, суму ПДВ за якою було включено до податкового кредиту у податковому обліку за липень 2007 року. Однак, платіжними дорученнями від 07.09.2005 та від 29.09.2005 вказана передоплата була повернута на розрахунковий рахунок позивача, у зв`язку з чим ТОВ «Місячне сяйво»виписало розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 85 від 07.07.2005 від 07.09.2005 № 1/85 та від 29.09.2005 № 2/85. Вказані розрахунки були отримані позивачем 30.10.2005, що встановлено в судовому процесі на підставі досліджених доказів (копій розрахунків коригування, в яких дата отримання покупцем зазначена як 30.10.2005, реєстру податкових накладних), корегування у податковому обліку податкового кредиту позивач здійснив за жовтень 2005 року.

Відповідно до пункту 4.5 ст.4 Закону № 168/97-ВР (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України»від 25.03.2005 р. № 2505-IV) якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вказана норма застосовується виключно при зміні суми компенсації або повернення товарів у випадку здійснення поставки, яка в даному випадку не відбулась, а отже не підлягає застосуванню до правовідносин, з приводу прав і обовязків сторін в яких виник спір.

Проте з таким висновком не можна погодитись, оскільки дія вказаної норми поширюється на будь-які випадки зміни суми компенсації вартості товару (послуг), в тому числі і у випадку розірвання або зміни договору поставки. У даному випадку сума передоплати, яка була сплачена позивачем, потягла за собою зміну суми податкового кредиту, а тому у випадку повернення такої передоплати за відсутності факту поставки, вказані суми податкового кредиту мають бути відкориговані у податковому обліку позивача (покупця).

Однак, не зважаючи на помилковість висновків суду у цій частині це не призвело до неправильного вирішення спору.

Правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ, оскільки вказані санкції можуть бути застосовані виключно у випадку донарахування податкового зобов`язання платнику податків.

Так, відповідно до норми підпункту 17.1.3 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки внаслідок корегування суми податкового кредиту не в тому податковому періоді, в якому мало місце повернення передоплати, не призвело до заниження податкових зобов`язань, підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій за вказаною нормою відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку суду.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2009 та постанову Господарського суду Львівської області від 19.02.2008 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії сторонам,, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді:М.І. Костенко Н.Є. Маринчак Суддя Є.А. Усенко