Ухвала суду № 22352441, 05.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2012 р.Справа № 2а-1670/6308/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засіданняСпівак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2011р. по справі№2а-1670/6308/11

за позовом ПАТ "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410"

до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року Адміністративний позов ПАТ "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 03 лютого 2011 року № 0000392301/150. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 03 лютого 2011 року № 0000382301/149. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області не погоджуючись з вказаною постановою суду в частині задоволення позовних вимог, подала апеляційну скаргу , вважає, що постанова прийнята із недоведеністю обставин, які мають значення для справи та суд вважає встановленими, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2011р.,прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

ПАТ "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги частково , суд першої інстанції виходив з того, твердження відповідача щодо нікчемності договорів, укладених між ПАТ "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" та МПП "Олві" ґрунтуються лише на припущеннях, зроблених на підставі аналізу податкової звітності контрагентів, відповідальність за правильність та достовірність складання якої позивач не несе, а тому висновки щодо порушення позивачем п.5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2 , п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п. 7.2.1 , п.п. 7.4.4. , п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області в період з 30.11.2010р. по 12.01.2011р. проведена планова виїзна перевірка ЗАТ "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 19 січня 2011 року № 223/23- 308/01417280.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1. п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток 346093,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2008 року на 31253,00 грн., за 2 квартал 2008 року на суму 43912,00 грн., за 3 квартал 2008 року на суму 76736,00 грн., за 4 квартал 2008 року на суму 12374,00 грн., за 2 квартал 2009 року на суму 36685,00 грн., за 3 квартал 2009 року на суму 75160,00 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 69973,00 грн. та п.п.7.2.1, пп.7.4.4 п.п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість " в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 294810,00 грн., в тому числі за лютий 2008 року на 10556,00 грн., за березень 2008 року на 14446,00 грн., за квітень 2008 року на 11482,00 грн., за травень 2008 року на 10500,00 грн., за червень 2008 року наї3148,00 грн., за липень 2008 року на 20555,00 грн., за серпень 2008 року на 18148,00 грн., за вересень 2008 року на 22685,00 грн., за жовтень 2008 року на 4040,00 грн., за листопад 2008 року на 3358,00 грн., за грудень 2008 року на 2502,00 грн., за травень 2009 року на 9420,00 грн., за червень 2009 року на 19928,00 грн., за липень 2009 року на 17029,00 грн., за вересень 2009 року на 25327,00 грн., за жовтень 2009 року на 29348,00 грн., за листопад 2009 року на 26631,00 грн., за березень 2009 року на 17935,00 грн.

На підставі висновків перевірки керівником Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області прийняті податкові повідомлення - рішення від 03.02.2011 року № 0000382301/149, яким ЗАТ "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 432616 грн., у тому числі: за основним платежем - у сумі 346093 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 86523 грн. та № 0000392301/150, яким Закритому акціонерному товариству "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 368513 грн., у тому числі: за основним платежем - у сумі 294810 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 73703 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку , за результатами якого, залишено без змін зазначені податкові повідомлення рішення від 03.02.2011 року № 0000382301/149 та № 0000392301/150.

Підставою для зазначеного висновку податкового органу слугувало те, що позивач зайво включило до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з МПП "Олві", оскільки за результатами перевірки якого встановлено , що контрагентом позивача укладено нікчемні правочини з ТОВ "Нефтекор СК", ТОВ "Екоспец-ресурс", ПП "СвітлоМетБуд", ПП "Кремліс", МПП "Шквал", ПП "АВЮ-СВ-2009", ТОВ "Світлодніпровське", ТОВ НВФ "Циклон-7", ТОВ "Тікко", що на думку податкового органу, підтверджує нереальність виконання умов договорів, укладених з ПАТ "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410".

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат.

Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, оренди приміщення, заробітної плати, амортизації, комісії банку законодавцем не встановлено.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відсутність однієї із зазначених умов ( пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Законом України “Про податок на додану вартість”.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР (далі Закон № 168/97 ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті передбачено, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону № 168/97 ВР визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

ЗАТ "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" зареєстроване як юридична особа 29 січня 2001 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код 01417280, про що видане свідоцтво серії А01 № 360730.

Згідно рішення загальних зборів акціонерів товариства від 09.03.2011 року (протокол № 1) на підставі наказу № 31 від 04.05.2011 року "Про перейменування товариства" Закрите акціонерне товариство "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410".

Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції у Полтавській області з 21.02.1996 року за № 44, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 06.05.2011 року № 521/29-039. Приватне акціонерне товариство "Кременчуцьке спеціалізоване підприємство № 410" є платником податку на додану вартість, свідоцтво №100337644 серії НБ №201921, індивідуальний податковий номер 014172816031.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 397067 позивач за має право на здійснення видів діяльності за КВЕД: 45.31.0 електромонтажні роботи, 45.21.1 будівництво будівель.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що між позивачем (генпідрядник) та МПП "Олві" (субпідрядник) укладено договори: № 24/1С від 02.01.2008 р., № 24/1С від 02.01.2009 р.,№24/1С від 04.01.2010 р.

Предметом даних договорів є виконання власними силами та засобами на свій ризик наступних робіт: монтаж нових, ремонт та модернізація існуючих силових та розподільчих установок 10,6 та 0,4 кВ.; електроремонтні роботи по монтажу, капітальному, поточному ремонту та реконструкції установок; будівельно-монтажні роботи. Умови договорів аналогічні.

Пункотм 6.1 договорів передбачено, що субпідрядник зобов'язується виконати всі види робіт, обумовлені договором та здати їх у закінченому вигляді у встановлені строки, відповідно виданій технічній та проектно - кошторисній документації.

Відповідно до умов даних договорів розрахунки між генпідрядником та субпідрядником здійснюються на підставі оформлених актів форми № КБ-2в та довідок форми № КБ-3 (п. 7.1 договорів).

Пунктами 7.3, 7.4 договорів передбачено, що субпідрядник несе відповідальність за достовірне та своєчасне складання виконавчої документації, актів форми № КБ-2в, довідок форми № КБ-3, платіжних документів та доданих до них розрахунків та актів. Акти форми № КБ-2в надаються генпідряднику (позивачу) для підписання повністю оформленими та узгодженими із службами Замовника не пізніше 28 числа звітного місяця оформленими у встановленому порядку. Субпідрядник надає генпідряднику довідку форми КБ-3 протягом двох робочих днів після підписання генпідрядником і службами замовника форми № КБ-2в.

З матеріалів справи вбачається , що МПП "Олві" зареєстроване як юридична особа та має право здійснювати такі види діяльності: 45.21.1 будівництво будівель, 52.45.1 роздрібна торгівля електропобутовими приладами, підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців , є платником податку на додану вартості 01.07.1997 року, свідоцтво №100068861 серії НБ № 000310 . Згідно ліцензії Полтавської ОДА серії АБ № 323219, виданої 03.01.2006 року, МПП "Олві" має право здійснювати будівельну діяльність згідно переліком видів робіт, що є додатком до ліцензії.

На виконання умов договорів МПП "Олві" виписано позивачу податкові накладні : від 28.02.2008 року №10 на загальну суму 63336,00 грн. ; тому числі ПДВ 10556,00 грн., 31.03.2008 року №15 на загальну суму 86676,00 грн., в том числі ПДВ 14446,00 грн. ; від 30.04.2008 року №22 на загальну суму 68889,60 грн., в том числі ПДВ 11481,60 грн.; від 30.05.2008 року №30 на загальну суму 62997,60 грн., в тому числі ПДВ 10499,60 грн.; від 27.06.2008 року №36 на загальну суму 78889,20 грн., в тому числі ПДВ 13148,20 грн. 31.07.2008 року №43 на загальну суму 123331,20 грн., в тому числі ПДВ 20555,20 грн., від 29.08.2008 року №51 на загальну суму 108889,20 грн., в тому числі ПДВ 18148,20 гри., від 30.09.2008 року №57 на загальну суму 136112,40 грн., в тому числі ПДВ 22685,40 грн., від 31.10.2008 року №61 на загальну суму 24237,60 грн., в тому числі ПДВ 4039,60 грн., від 28.11.2008 року №66 на загальну суму 20146,80 грн., в тому числі ПДВ 3357,80 грн., від 30.12.2008 року №75 на загальну суму 15012,00 грн., в тому числі ПДВ 2502,00 грн., від 29.05.2009 року №29 на загальну суму 56522,40 грн., в тому числі ПДВ 9420,40 грн., від 30.06.2009 року №39 на загальну суму 119568,00 грн., в тому числі ПДВ 19928,00 грн., від 31.07.2009 року №45 на загальну суму 102174,00 грн., в тому числі ПДВ 17029,00 грн., від 31.08.2009 року №48 на загальну суму 106632,00 грн., в тому числі ПДВ 17772,00 грн., від 30.09.2009 року №55 на загальну суму 151960,80 грн., в тому числі ПДВ 25326,80 грн., від 30.10.2009 року №62 на загальну суму 176088,00 грн., в тому числі ПДВ 29348,00 грн., від 30.11.2009 року №66 на загальну суму 159786,00 -грн., в тому числі ПДВ 26631,00 грн., 31.03.2010 року №11 на загальну суму 107610,00 грн., в тому числі ПДВ 17935,00 грн. та рахунки - фактури: від 28.02.2008 року №0-008 на загальну суму 63336,00 грн., в тому числі ПДВ 10556,00 грн.; від 31.03.2008 року №0-015 на загальну сум 86676,00 грн., в тому числі ПДВ 14446,00 грн.; від 30.04.2008 року №0-021 на загальну сум; 68889,60 грн., в тому числі ПДВ 11481,60 грн.; від 30.05.2008 року №0-028 на загальну суму 62997,60 грн., в тому числі ПДВ 10499,60 грн.; від 27.06.2008 року №0-033 на загальну суму 78889,20 грн., в тому числі ПДВ 13148,20 грн.; від 31.07.2008 року №0-039 на загальну суму 123331,20 грн., в тому числі ПДВ 20555,20 грн.; від 29.08.2008 року №0-45 на загальну суму 108889,20 грн., в тому числі ПДВ 18148,20 грн.; від 30.09.2008 року №0-50 на загальну суму 136112,40 грн., в тому числі ПДВ 22685,40 грн.; від 31.10.2008 року №0-56 на загальну суму 24237,60 грн., в тому числі ПДВ 4039,60 грн.; від 28.11.2008 року №0-64 на загальну суму 20146,80 грн., в тому числі ПДВ 3357,80 грн.; від 30.12.2008 року №0-72 на загальну суму 15012,00 грн., в тому числі ПДВ 2502,00 грн.; від 29.05.2009 року №0-026 на загальну суму 56522,40 грн., в тому числі ПДВ 9420,40 грн.; від 30.06.2009 року №0-038 на загальну суму 119568,00 грн., в тому числі ПДВ 19928,00 грн.; від 31.07.2009 року №0-043 на загальну суму 102174,00 грн., в тому числі ПДВ 17029,00 грн.; від 31.08.2009 року №0-047 на загальну суму 106632,00 грн., в тому числі ПДВ 17772,00 грн.; від 30.09.2009 року №0-051 на загальну суму 151960,80 грн., в тому числі ПДВ 25326,80 грн.; від 30.10.2009 року №0-058 на загальну суму 176088,00 грн., в тому числі ПДВ 29348,00 грн.; від 30.11.2009 року №0-061 на загальну суму 159786,00 грн., в тому числі ПДВ 26631,00 грн.; від 31.03.2010 року №0-011 на загальну суму 107610,00 грн., в тому числі ПДВ 17935,00 грн.

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючим у ході проведення перевірки не встановлено.

Отримані податкові накладні внесені позивачем до реєстрів отриманих та виписаних податкових накладних за відповідні періоди.

На підставі податкових накладних, отриманих від МПП "Олві", позивачем сформовано податковий кредит за відповідні періоди, копії додатків № 5 до декларацій позивача з податку на додану вартість наявні у матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається , що роботи відповідно до умов укладених договорів виконані МПП "Олві" у повному обсязі, зауважень під час виконання та прийняття робіт у позивача не було, передачу-прийняття робіт оформлено актами форми КБ-2в згідно умов договору та довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підставі даних документів позивачем здійснено облік господарських операцій та проведено оплату вартості виконаних робіт, що підтверджується банківськими виписками та платіжними документами, копії яких наявні у матеріалах справи.

При цьому відповідачем під час проведення перевірки не встановлено фактичного не виконання робіт, які прийняті позивачем згідно актів форми КБ-2в.

Тобто , з наведеного вбачається ,що всі господарські операції позивача та вказаним контрагентом проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання робіт та розрахунки з постачальником таких робіт, таким чином позивачем правомірно віднесено до валових витрат вартість отриманих робіт у контрагента, як такі, що безпосередньо повязані з власною господарською діяльність позивача , підтверджені належним чином оформленими первинними документами та сформовано податковий кредит по операціям з наведеним контрагентом.

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та МПП "Олві" правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та МПП "Олві"не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано роботи та перераховано грошові кошти.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами , що сплачені суми податку з придбання робіт позивачем підтверджено вищенаведеними документами, а тому підлягають включенню до складу податкового кредиту та валових витрат.

Крім того, колегія суддів зазначає , що норми Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не пов'язують виникнення права на податковий кредит та формування податку на прибуток з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга контрагента позивача.

Діючим законодавством, в тому числі Законом України "Про податок на додану вартість" та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

У звязку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту та валових витрат, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Висновки податківців, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2011р. по справі№2а-1670/6308/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Подобайло З.Г.

Судді(підпис)

(підпис)Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 12.03.2012р.