Ухвала суду № 22343790, 03.11.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2010 р.справа № 2а-3151/09 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Туркіної Л.П.

суддів: Панченко О.М. Проценко О.А.

при секретарі судового засідання:Федоровій Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову : Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2009р.

у справі № 2а-3151/09

за позовом: Українсько-німецького спільного підприємства "Алкор"

до: Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про: скасування податкового повідомлення - рішення, -

Встановила:

25.05.2009 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов УН СП «Алкор»до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання недійсними рішень від 10.02.2009 року №616/10/23 і №615/10/23 від 10.02.2009 року

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2009 року позов задоволено.

Визнано недійсними рішення від 10.02.2009 року №616/10/23 і №615/10/23 про нарахування податкових зобовязань із застосуванням непрямого методу, винесені Вільнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області відносно Українсько німецького спільного підприємства «Алкор».

Рішення суду обґрунтовано тим, що визначаючи витрати платника податків за операціями з придбання товару у повязаної особи, Вільнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області визначення звичайної ціни здійснено без дотримання вимог, передбачених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як зазначив суд, порушення норм п.1.20 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», яким врегульовано порядок визначення звичайної ціни, призвело до порушення норм п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 названого закону, згідно яких витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються, виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Особа що подала апеляційну скаргу, вважає, що рішення суду прийнято без врахування фактичних обставин справи.

Як вказує відповідач, звичайні ціни були визначені інспекцією у порядку, встановленому п.13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»від 23.07.1998 року №817/98 за умов ненадання УН СП «Алкор»документів, які містять детальну інформацію про формування цін по спірним операціям.

Відповідач вважає такі дії правомірними, оскільки підприємство не надало документів, витребуваних податковим органом. Дана обставина не взята судом до уваги.

Відповідач також вказує, що інспекція діяла у порядку передбаченому п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ. Відсутність методики визначення суми податкових зобовязань за непрямими методами не повинна сприяти мінімізації податків і не є підставою для звільнення платника податків від відповідальності за порушення діючого податкового законодавства.

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив. Просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши апеляційну скарги та інші матеріали справи, колегія судді апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволення, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами, Вільнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області проведена планова виїзна перевірка Українського - німецького спільного підприємства «Алкор»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства період з 01.01.2007р. по 30.09.2008р.

За наслідками перевірки був складений акт № 50/23/24913656 від 29.01.2009 р. Актом перевірки встановлено, що в результаті застосування при розрахунках з пов'язаною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрооіл»цін, вищих за звичайні, мало місце завищення валових витрат на суму 1629985 грн. 55 коп., завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2007 р. у сумі 1630266 грн. (з ПДВ) і відповідно заниження податку на прибуток на суму 407497 грн. 00 коп та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 311 626 грн.

На підставі акту перевірки винесені:

«Рішення про нарахування податкового зобов'язання із застосуванням непрямого методу» від 10.02.2009 р. № 616/10/23, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в сумі 407497 грн., нараховані штрафні санкції в сумі 124 017 грн. 12 коп.

«Рішення про нарахування податкового зобов'язання із застосуванням непрямого методу» від 10.02.2009 р. № 615/10/23, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 311626 грн. 00 коп., нараховані штрафні санкції в сумі 155813 грн.

Суд вважає, що прийняті Вільнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області «Рішення про нарахування податкового зобов'язання із застосуванням непрямого методу»прийняті з порушенням діючого законодавства та повинні бути скасовані, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції, та не спростовується відповідачем, Українсько - німецьке спільне підприємство «Алкор»отримало у пов'язаної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрооіл»насіння соняшнику по накладним № 14/12 від 14.12.2007 . на суму 463273 грн., № 15/12 від 15.12.2007 р. на суму 1454640- грн., № 07/12 від 07.12.2007 р. на суму 1983600 грн., № 09/12 від 09.12.2007 р. на суму 395000 грн. по ціні 4 грн. 18 коп. з ПДВ за кг. Отримане насіння Українсько - німецьким спільним підприємством «Алкор»оплачено в повному обсязі, вартість придбаного насіння обґрунтовано у повному обсязі віднесена до валових витрат підприємства.

Відповідно до п.4.3.5 ст.4 Закону № 2181, у редакції, що діяла на момент перевірки, рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобовязань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобовязань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Доказів виконання вимог п.п. 4.3.5 ст.4 названого Закону, зокрема прийняття рішення про застосування непрямих методів, матеріали справи не містять, не йдеться про них і у поясненнях відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, застосування непрямих методів, а, відповідно, і визначення звичайної ціни здійснено податковим органом всупереч процедурі, що передбачена законодавчо.

Що стосується безпосередньо ціни, визначеної посадовими особами відповідача, слід зазначити наступне.

Як свідчать пояснення відповідача, звичайну ціну було визначено на підставі норм п.13 Указу Президента України «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності»від 23.07.1998 року №817/98, згідно яких індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг). Однак, на момент здійснення спірних операцій та визначення податкових зобовязань порядок визначення звичайної ціни було визначено п.1.20 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»у редакції від 01.07.2004 року, яка є пізнішою за часом, ніж Указ Президента України №817/98. Зазначений Закон не передбачає визначення звичайної ціни «на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації товарів на внутрішньому ринку України».

Отже, саме визначення звичайної ціни суперечить нормам п.1.20 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»у редакції від 01.07.2004 року.

Посилання відповідача на ту обставину, що податковий орган не міг визначити звичайну ціну згідно норм п.1.20 ст.1 названого Закону, оскільки позивач не надав перевіряючим відповідної інформації, не приймається судом апеляційної інстанції, виходячи з норм ч.2 ст.19 Конституції України.

Крім того, Указ Президента, на який посилається податкова, передбачає застосування статистичної оцінки рівня цін реалізації на внутрішньому ринку України. Як свідчать матеріали справи, в основу донарахувань покладено дані про ціну, що міститься в довідці Запорізького обласного управління статистики стосовно виключно зазначеної області.

Згідно довідки ціни насіння у Запорізькій області складали від 1,53 грн. до 3,99 грн. за 1кг.

Отже, ціна за договорами позивача, яка складала 3,48 грн. за 1 кг., не виходила за діапазон цін, що склався у Запорізькій області.

Крім того, як свідчать матеріали справи, придбання товару здійснювалось у ТОВ «Агрооіл», код 332866112, місцем реєстрації якого є Дніпропетровська область.

Отже, виходячи з зазначеного та керуючись навіть п.13 Указу Президента №817/98, податкова повинна була застосовувати статистичну оцінку рівня цін реалізації на ринку України, а не середню ціну реалізації насіння сонячного господарськими підприємствами Вільнянського району Запорізької області.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що податковий орган не довів законність та обґрунтованість прийнятих ним рішень.

Відповідно до абз.1 п.1.20.1 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»у редакції від 01.07.2004 року, звичайною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору.

Згідно п.1.20.8 ст.1 названого Закону, обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, зазначених цім Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.Згідно ч.2 ст. 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень субєктів владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача.

Таким чином, рішення суду першої інстанції відповідає нормам ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 2,71 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

Оскільки рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Запороізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2009 року- залишити без змін.

Ухвала суду набирає чинності відповідно до ст..254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України шляхом подання касаційної.

Ухвалу складено в повному обсязі 26.01.2012р.

Головуючий:Л.П. Туркіна

Суддя:О.М. Панченко

Суддя:О.А. Проценко