Постанова № 22342749, 20.03.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/283/12

14:20 год.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Левчука Д.С.,

представників сторін:

позивача Бурми С.В.;

відповідача Григоришина О.М., Медвідь О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Експорт-імпорт транс «Фелічіта»до державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області про визнання протиправним та скасування наказу, податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Експорт-імпорт транс «Фелічіта»(далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області (далі відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника ДПІ у Сторожинецькому районі Курчака В.В. від 16.01.2012 р. № 18 про проведення позапланової невиїзної перевірки, податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000012300 від 09.02.2012 р., яким зменшено суму відємного значення з податку на додану вартість у розмірі 5500,00 грн., яка визначена у податковій декларації за травень 2011 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що наказ начальника ДПІ у Сторожинецькому районі Курчака В.В. від 16.01.2012 р. № 18 про проведення позапланової невиїзної перевірки ПП «Експорт-імпорт транс «Фелічіта»з дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по взаєморозрахунках позивача з ТОВ «Техполімерстрой»є таким, що не ґрунтується на законі, виданий з явним перевищенням владних повноважень, тому є протиправним та підлягає скасуванню. Також вказував, що відповідачем в оскарженому податковому повідомленні-рішенні безпідставно зменшено розмір відємного значення на додану вартість по декларації з ПДВ за травень 2011 р. не визнавши податкового кредиту за вказаний період в сумі в сумі 5500,00 грн. Вважає, що фактично відповідач в такий спосіб позбавив його права на податковий кредит за травень 2011 р., який отриманий останнім під час здійснення господарських операцій з контрагентом - ТОВ «Техполімерстрой».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що оскаржувані наказ та податкове повідомлення-рішення прийняті правомірно, в межах та в спосіб передбачений законом.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити та надали пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.03.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж пять днів, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини. Оскільки закінчення строку виготовлення та підписання повного тексту постанови припало на вихідні та святкові дні, повний текст постанови виготовлено та підписано судом 26.03.2012 р., тобто в перший робочий день після них.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Експорт-імпорт транс «Фелічіта»(59000, м. Сторожинець, вул. Київська, буд. 20, ідентифікаційний код 33394976) зареєстроване Сторожинецькою районною державною адміністрацією 25.07.2005 р. як юридична особа та перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби.

Позивача, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість зареєстрований як платник податку на додану вартість з 13.02.2012 р. № 32919135, виданого ДПІ у Сторожинецькому районі.

Судом встановлено, в 2011 р. на підставі усної домовленості між позивачем та ТОВ «Техполимерстрой», позивач придбав в останнього вилочний погружчик (Т-16), що підтверджується податковою накладною від 05.05.2011 р. на суму 33000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5500,00 грн., видатковою накладною від 05.05.2011 р. № 05.05.2011 р. на суму 33000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5500,00 грн., платіжним доручення від 06.05.2011 р. на суму 33000,00 грн., а також розрахунком фактурою від 05.05.2011 р. № 05.05.2011 р.

20.06.2011 р. позивачем подано до ДПІ у Сторожинецькому районі податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 р. (вхідний № 9004336885) та додаток № 5 «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», в якій задекларував податковий кредит у розмірі 6191,00 грн., в т. ч. 5500,00 грн. по взаємовідносинах з постачальником ТОВ «Техполимерстрой».

20.10.2011 р. позивачем подано до ДПІ у Сторожинецькому районі податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 р. (вхідний № 9009239205), де заявив до відшкодування з бюджету 8921,00 грн. податку на додану вартість на рахунок платника у банку.

Як видно з Додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість, частина залишку відємного значення фактично сплачена позивачем у попередніх звітних (податкових) періодах та не погашена податковими зобовязаннями попередніх звітних (податкових) періодів становить сума 8921,00 грн., в т.ч. 5500,00 грн. по взаємовідносинах з постачальником ТОВ «Техполимерстрой».

У звязку із встановленням сумнівності у факті здійснення операцій, 28.11.2011 р. відповідач направив на адресу позивача листа за № 15717/10/23-004 з пропозицією надати в десятиденний термін інформацію та її документальне підтвердження результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ «Техполимерстрой».

08.12.2011 р. позивач на адресу відповідача надав інформацію щодо здійснення господарських операціях з ТОВ «Техполимерстрой», а також їх документальне підтвердження.

16.01.2012 р. ДПІ у Сторожинецькому районі, згідно вимог п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, видано наказ № 18 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Експорт-Імпорт транс «Фелічіта»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ «Техполимерстрой»за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р.

На підставі вказаного наказу спеціалістами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, про що складено акт № 87/23/33394976 від 08.02.2012 р. (а.с.12, 16 - 35).

Копію наказу № 18 від 16.01.2012 р. ДПІ у Сторожинецькому районі та повідомлення № 1 від 16.01.2012 р. про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки направлено на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Перевіркою встановлено, що на порушення п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 5500,00 грн., в т.ч. за травень в сумі 5500,00 грн. і відповідно завищено відємне значення між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. Таким чином, підлягає зменшенню зарахування відємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4»№ 0000012300 від 09.02.2012 р., яким зменшено суму відємного значення з податку на додану вартість у розмірі 5500,00 грн.

Не погоджуючись із наказом на проведення перевірки та рішенням винесеним за результатами перевірки, позивач оскаржив їх до суду.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі ПК України).

Згідно п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку доподаткового кредитувиникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредитувважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтвердженоподатковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку заподатковими зобов'язаннямизгідно зп. 187.8 ст. 187 цього Кодексу (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198.3 ст. 193 ПК України податковий кредитзвітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівнязвичайних цін, визначених відповідно достатті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленоюпунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітногоподаткового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно приписів п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться доподаткового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженімитними деклараціями(іншими подібними документами згідно зпунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на моментперевіркиплатника податкуорганом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені доподаткового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткоюподаткову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи,зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходженняюридичної особи- продавця абоподаткова адресафізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правовогодоговору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно ст. 2 цього Закону сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 4 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою, згідно якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) регулює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів Українивід 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України05.06 1995 р. за № 168/704 (далі - Положення).

Так, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів ( п. 2.1 Положення).

З огляду на вимоги п. 2.2 та 2.3 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4. Положення).

Згідно із вимогами п.2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підтвердженням правомірності віднесення позивачем до складу суми податкового кредиту з вартості придбання вилочного погружчик (Т-16) у ТОВ «Техполимерстрой», є первинні документи, які оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України, Закону України № 996-XIV та підтверджують факт понесених витрат іншою особою, а також зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

В даному випадку суд вважає, що первинні документи, оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України, Закону України № 996-XIV та свідчать про здійснення позивачем операції з ТОВ «Техполимерстрой»з метою подальшого використання в господарській діяльності.

Вказана обставина знаходить підтвердження в акті перевірки, а саме перевіркою показників в декларації по ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Техполимерстрой»за травень 2011 р. встановлено, що у товариства було придбано вилочний погружчик (Т-16) на основі усної домовленості. Факт придбання підтверджується податковою накладною від 05.05.2011 р. на суму 33000,00 грн., видатковою накладною від 05.05.2011 р. № 05.05.2011 р., платіжним дорученням від 06.05.2011 р. та розрахунком-фактурою від 05.05.2011 р. № 05.05.2011 р., дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, висновки податкового органу про те, що в ході проведення перевірки не виявлено документи, які підтверджують поставку товару від ТОВ «Техполимерстрой»до ПП «Експорт-імпорт транс «Фелічіта»спростовуються матеріалами справи. Необґрунтованими також є висновок відповідача щодо не проведення ТОВ «Техполимерстрой»відвантаження товару позивачу, оскільки вилочний погружчик (Т-16) був доставлений на адресу позивача безпосередньо ТОВ «Техполимерстрой».

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував наявність та використання позивачем в господарській діяльності вилочного погружчика (Т-16), однак заперечував про його придбання саме в ТОВ «Техполимерстрой», оскільки за результатами направленого запиту на проведеної зустрічної звірки ДПІ у Залізничному районі м. Миколаєва не провело її, у звязку з відсутністю ТОВ «Техполимерстрой»за місцезнаходженням.

Вказане посилання суд вважає необґрунтованим з таких підстав.

Актом перевірки від 08.12.2011 р. зафіксовано, що згідно центральної бази даних пошуково-довідкової ТОВ «Техполимерстрой»перебуває в стані «7»до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

На підставі наведеного, відповідачем зроблено висновок, що постачальник є субєктом господарювання, діяльність якого повязана з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом - посередником, який не виконував своїх зобовязань.

Проте, на думку суду, такий висновок є передчасним та таким, що зроблений без урахуванням всіх обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, актом документальної позапланової невиїзної перевірки від 08.02.2012 р. та актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техполимерстрой»щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Експорт-імпорт транс «Фелічіта»№ 346/234-00/37104924 від 13.12.2011 р. зафіксовано, що за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України у травні 2011 р. ТОВ «Техполимерстрой»відображено податкові зобовязання з контрагентом ПП «Експорт-імпорт транс «Фелічіта»на суму 5500,00 грн.

Також з вказаних актів перевірок вбачається, що ТОВ «Техполимерстрой»зареєстрований платником ПДВ, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.07.2010 р., видане ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва. Свідоцтво платника податку на додану вартість від 19.07.2010 р. анульовано тільки 10.10.2011 р.

Як видно з досліджених матеріалів, поставка вилочного погрузчика (Т-16) здійснено контрагентом 17.08.2011 р., про що зроблено запис у бухгалтерському обліку та використовується позивачем у господарській діяльності.

Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції України).

Згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто нести відповідальність за правопорушення може лише особа, яка його вчинила та за наявності її вини.

В даному випадку позивач при здійсненні господарської діяльності не порушував вимог податкового законодавства, чинного в період здійснення згаданої операції, та відповідно, не повинен нести відповідальність за той факт, що на момент проведення зустрічних звірок станом на жовтень 2011 р. ТОВ «Техполимерстрой»перебуває в стані «7»до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Не бере до уваги суд також доводи відповідача про нікчемність правочину укладеного між позивачем та ТОВ «Техполимерстрой»з таких міркувань.

Так, згідно ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, про поставку вилочного навантажувача позивач та ТОВ «Техполимерстрой»в усній формі домовилися.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Суд вважає, що підставою для поставки товарів за таким видом домовленості є рахунок-фактура, згідно якого проводиться розрахунок за поставлений товар. Оплата за поставлений товар проводилась шляхом перерахування коштів на банківські рахунки контрагента, згідно виставленого рахунку - фактури.

З дослідженої в судовому засіданні податкової накладної слідує, що в графі «вид цивільно-правового договору»зазначено договір купівлі продажу та рахунок-фактура.

Виконання робіт з приводу поставок товару підтверджується дослідженою в судовому засіданні видатковою накладною, підписаною постачальником та позивачем.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що правочин укладений позивачем з ТОВ «Техполимерстрой»не був спрямований ні на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, ні на знищення чи пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, ні на незаконне заволодіння ним.

Тому посилання відповідача на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та постачальником є необґрунтованими, оскільки, всі документи, які були досліджені під час перевірки та в судовому засіданні, свідчать про реальність виконання господарських операцій ТОВ «Техполимерстрой»та ПП «Експорт-імпорт транс «Фелічіта».

Таким чином, суд вважає, що позивач не порушував податкове законодавство, та відповідно мав право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту по ПДВ вартість вилочного навантажувача придбаного у ТОВ «Техполимерстрой». Відтак, суд вважає, що задекларований позивачем податковий кредит за травень 2011 р. відповідачем безпідставно зменшено за результатами перевірки в сумі 5500,00 грн.

Таке правозастосування, на думку суду, відповідає практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосовуються судами України при розгляді справ, наряду з Конвенцію (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), як джерело права.

Так, в рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Під час судового розгляду представник відповідача не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування ПДВ.

Стосовно правомірності винесення оскаржуваного рішення суд зазначає таке.

Згідно п.п.54.3.2 п.54 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішеньплатникам податків затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12. 2010№ 985, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. за № 1440/18735 (далі Порядку № 985).

Відповідно до цього Порядку органи державної податкової служби складають та направляють (вручають) платникам податків податкові повідомлення-рішення про нарахування (зменшення) грошового зобовязання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість (п. 1.2 Порядку № 985).

У відповідності до п. 2.1 Порядку № 985 орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобовязання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у таких випадках:

а) якщо платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію;

б) якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках;

в) якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобовязань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби;

г) якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

ґ) якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким податковим агентом;

д) в інших випадках, коли здійснення такого розрахунку передбачено статтею 58 розділу ІІ Кодексу.

Згідно приписів п. 2.2 Порядку № 985 у випадках, що зазначені у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення, в т.ч.:

- за формою згідно з додатком 5 про перевищення заявленої суми бюджетного відшкодуванняподатку на додану вартість(форма«В1»), у тому числі у разі, якщо заявлені до відшкодування сумиподатку на додану вартістьна момент перевірки відшкодовані платнику податку;

- за формою згідно з додатком8про зменшення відємного значення суми податку на додану вартість платника(форма„В4”).

З аналізу наведених положень ПК України та Порядку вбачається, що у разі, якщо заявлені до відшкодування сумиподатку на додану вартістьна момент перевірки відшкодовані платнику податку то підрозділ органу державної податкової служби зобовязаний скласти податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 5 про перевищення заявленої суми бюджетного відшкодуванняподатку на додану вартість(форма«В1»),

Як слідує із матеріалів справи відповідачем винесено податкове повідомлення рішення форми «В4»про зменшення відємного значення суми податку на додану вартість платника, натомість відповідач мав винести рішення форми «В1»про перевищення заявленої суми бюджетного відшкодуванняподатку на додану вартість, оскільки заявлені до відшкодування сумиподатку на додану вартістьна момент перевірки відшкодовані позивачу.

Так, як вбачається із досліджених в судовому засіданні виписки від 18.11.2011 р. по рахунку 26005017110734.980, відкритого позивачем у філії АТ «Укрексімбанк», Чернівці та платіжного доручення № 57 від 18.11.2011 р., на вказаний рахунок УДК в Сторожинецькому районі 18.11.2011 р. перерахувало ПП «Експорт-імпорт транс «Фелічіта»суму в розмірі 6296,00 грн. із призначенням платежу: бюджетне відшкодування ПДВ.

В судовому засіданні представники відповідача не заперечували вказану обставину. Крім того пояснили, що у вказану суму також увійшла також спірна сума 5500,00 грн.

Таким чином, суд вважає, що відповідач у невизначений законом спосіб, а також без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення виніс оскаржуване рішення.

Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено ст. 78 ПК України. Так, згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 наведеної статті Кодексу документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється в т.ч. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено ст. 79 ПК України. Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівникоморгану державної податкової службирішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначенихстаттями 77та78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених упідпункті 75.1.2 пункту 75.1статті 75 цього Кодексудокументів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (79.1 ст. 79 ПК України)

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова. (п.п. 79.2, 79.3 ст.79 ПК України).

Судом встановлено, що оскаржуваний наказ оформлено з дотриманням вимог та за наявності обставин для проведення позапланової перевірки, визначених ПК України, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися субєкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом встановлено порушення зазначених критеріїв (вимог) державною податковою інспекцією у Сторожинецькому районі при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення рішення, а саме: рішення прийняте у невизначений законом спосіб, а також без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи, відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірність винесеного податкового повідомлення рішення, в звязку з чим оскаржуване рішення суд визнає протиправним та скасовує його.

Частина 1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Матеріали справи підтверджують понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 107,00 грн. Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету підлягає стягненню зазначена сума судових витрат по даній справі.

Відповідно до п.п. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобовязаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 та 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області форми «В4»№ 0000012300 від 09.02.2012 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Експорт-імпорт транс «Фелічіта»(59000, м. Сторожинець, вул. Київська, буд. 20, ідентифікаційний код 33394976) судовий збір в розмірі 107,00 грн.

4. В іншій частині відмовити.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 26.03.2012 р.

Суддя В.К. Левицький