Постанова № 22341851, 22.03.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2012 року 2а-1792/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Агро-Трейд»про стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою,

в с т а н о в и в:

У квітні 2011 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Агро-Трейд»(далі відповідач, Товариство) про стягнення коштів в сумі 1048791,53 грн., отриманих за нікчемною угодою, укладеною між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнівест-Сервіс».

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 11.04.2011 до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнівест-Сервіс».

06.03.2012 усною ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача - Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі позивач, Податковий орган).

22.03.2012 усною ухвалою Київського окружного адміністративного суду третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнівест-Сервіс»виключено зі складу осіб, які беруть участь у справі, у звязку з припиненням як юридичної особи.

Як вбачається з позовної заяви та підтримано представником Податкового органу в судовому засіданні, позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні позапланової виїзної перевірки Товариства встановлено протиправне формування податкових зобовязань в межах виконання нікчемного договору про надання послуг з мерчандайзингу від 01.05.2008 №1/05, укладеного між відповідачем та ТОВ «Юнівест-Сервіс». Тобто, при укладанні вказаної угоди Товариство не мало мети дійсного отримання результатів мерчандайзингових послуг, наслідком яких мала бути оптимізація роботи відповідача, збільшення доходів, розширення ринку збуту товарів тощо, а фактично переслідувалась мета зменшення обєкту оподаткування податком на прибуток та ПДВ, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Такий правочин за своєю суттю спрямований на незаконне заволодіння майном держави і вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечує у звязку з наступним.

В мотивувальній частині постанови Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 у справі №2а-836/11/1070 встановлено, що висновок Податкового органу щодо нікчемності договору про надання послуг з мерчандайзингу від 01.05.2008 №1/05 є бездоказовим, а тому безпідставним. Відповідно до положень процесуального законодавства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, звільняються від доказування.

Крім того, доводи позивача про нікчемність правочину є необгрунтованими, оскільки після реалізації продукції покупцям Товариство зацікавлене в його подальшій реалізації, тому потребує отримання послуг мерчандайзингу. Податковий орган не досліджував факт надання послуг третіми особами, що передбачено договором, а тому його посилання на невелику чисельність працівників контрагента-виконавця безпідставна. Акти виконаних робіт в межах спірного правочину складено відповідно до вимог законодавства, оскільки обсяги надання послуг обумовлені в самій угоді. Факт припинення юридичної особи ТОВ «Юнівест-сервіс» не є належним доказом нікчемності правочину, оскільки на час укладання договору та виконання його умов, контрагент Товариства був належним чином зареєстрованим субєктом господарювання.

Також, відповідач у своїх доводах зазначає, що понесені Товариством витрати з передпродажної підготовки, в мережі роздрібної торгівлі (розміщення готової продукції у роздрібній мережі) належать до валових витрат, оскільки вони пов'язані з його господарською діяльністю, а отже правомірно включені відповідачем до складу податкового кредиту. Таку позицію підтримує і Вищий адміністративний суд України в справі № К - 33098/10 (№2-а-6060/10/1070).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Агро - Трейд»є юридичною особою, що зареєстрована виконавчим комітетом Новокаховської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції Києво-Святошинського району Київської області Державної податкової служби з 22.04.2004 за №1087, зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво від 24.05.2004 №100166800).

Основним видом діяльності відповідача є здійснення оптової торгівлі продовольчими товарами. Як пояснив у судовому засіданні представник Товариства, основним покупцем товарів відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», яке здійснює подальшу реалізацію товарів відповідача через мережу супермаркетів роздрібної торгівлі «Сільпо». Також, на підтвердження вказаного Товариством надано довідку про обсяги поставленої продукції ЗАТ «Фоззі»та ТОВ «Фоззі-Фуд»в період 2008-2009 років та декларації з податку на прибуток підприємства, з яких вбачається, що постачання товарів вказаним контрагентам основний вид діяльності відповідача.

З метою збільшення обсягів продажу поставлених відповідачем товарів кінцевим споживачам у травні 2008 року ним, зокрема, укладено договір про надання мерчандайзингових послуг з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнівест-Сервіс».

У жовтні 2010 року посадовими особами Податкового органу проведено планову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 21.12.2010 №903/23-2/32837481 (далі Акт перевірки).

За результатами вказаної перевірки посадові особи Податкового органу дійшли висновку про порушення відповідачем: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 576 022,00 грн.; та підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 460817,00 грн.

Висновки посадових осіб Податкового органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства, викладені в Акті перевірки, ґрунтувалися на припущенні, що договори про надання маркетингових та мерчандайзингових послуг, укладені між відповідачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноспец-Сервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнівест-Сервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сістайл», є нікчемними і такими, що суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки вказані договори укладено за відсутності наміру дійсного отримання маркетингових послуг та послуг мерчандайзингу, фактично ніякі послуги контрагентами не надавалися, а договори укладено лише з метою незаконного зменшення обєктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Такий висновок щодо взаємовідносин відповідача, зокрема, з ТОВ «Юнівест-сервіс»Податковим органом сформовано на підставі наступних встановлених в ході перевірки обставин.

У травні 2008 року між відповідачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнівест-Сервіс»(виконавець) укладено договір про надання послуг з мерчандайзингу від 01.05.2008 №01/05, згідно з яким виконавець зобовязувався за плату надати послуги мерчандайзингу (розміщення овочевої продукції замовника на торгівельному обладнанні (полицях, стендах, холодильних вітринах) в місцях продажу; організація та проведення заходів стимулювання збуту продукції замовника; поширення інформації про продукцію замовника серед споживачів такої продукції; здійснення підготовки продукції до продажу, надання їй привабливого вигляду; контроль за організацією торгівельно-технологічного процесу в торгівельних мережах; контроль за асортиментом продукції замовника у торговельних мережах тощо).

В оплату за надані послуги відповідач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнівест-Сервіс»кошти на загальну суму 1095135,52 грн. (у тому числі ПДВ 182522,57 грн.). Факт перерахування коштів підтверджується п/д №762 від 28.08.2008 на 102 986,62 грн., п/д №592 від 24.06.2008 на 308 959,84 грн., п/д №696 від 16.09.2008 на 102 986,62 грн., п/д №52 від 02.02.2009 на 46 343,98 грн., п/д №12 від 13.01.2009 на 56 642,64 грн., п/д №722 від 26.12.2008 на 106 921,57 грн., п/д №754 від 16.12.2008 на 62 055,40 грн., п/д №746 від 02.12.2008 на 20 597,33 грн., п/д №734 від 25.11.2008 на 39 828,06 грн., п/д №703 від 12.11.2008 на 102 986,62 грн., п/д №704 від 22.10.2008 на 51 493,31 грн., п/д №697 від 17.10.2008 на 85 000,00 грн.

В ході позапланової перевірки позивачем встановлено, що основний вид діяльності ТОВ «Юнівест- Сервіс»- посередництво в торгівлі меблями, побутовими товарами, залізними та іншими металевими виробами. Відповідно до звітності, поданої ТОВ «Юнівест-Сервіс»до ДПІ за місцем реєстрації, в штаті підприємства працювало 4 особи (в тому числі директор та головний бухгалтер - Проценко Т.М.). Згідно з наданим до перевірки договором відсутня інформація про передачу виконання мерчандайзингових послуг третій стороні.

Розрахунки за поставлені послуги ТОВ ТД «Агро-Трейд»здійснено з розрахункового рахунку на загальну суму 1095135,52 грн.

В ході проведення планової документальної перевірки Податковий орган спрямував запит до ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська щодо взаємовідносин з ТОВ «Юнівест- Сервіс» №2395/7/23-221 від 10.06.2010, на який отримано відповідь №25412/23-123 від 28.09.2010 ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська. Відповіддю повідомлено про неможливість проведення позапланової перевірки по ТОВ «Юнівест - Сервіс»(код СДРПОУ 35807114) з питань взаємовідносин з ТОВ ТД «Агро-Трейд»(код ЄДРПОУ 32837481), оскільки підприємству присвоєно 16 стан - припинено (ліквідовано, закрито) за № Б15/89-09 від 30.06.2009.

Позаплановою виїзною перевіркою встановлено, що Товариство є оптовий покупець та оптовий постачальник. У перевіряємому периоді у підприємства відсутні власні магазини.

Крім того, позаплановою перевіркою встановлено, що придбання відповідачем мерчандайзингових послуг у ТОВ «Юнівест - Сервіс»(та підписання актів виконаних робіт) відбувається після здійснення реалізації овочевої продукції покупцям. Тобто, на момент придбання даних послуг, овочева продукція була реалізована, і розміщення відбувається вже не власної продукції відповідача, а продукції покупців на їх торгівельному обладнанні (у Товариства відсутні власні магазини).

Згідно з базою ДПС АІС «Податки», у ТОВ «Юнівест - Сервіс»: відсутні основні фонди та транспортні засоби; на підприємствах працювала незначна кількість працівників (27, 4 та 2 особи відповідно); згідно з наданого договору про надання мерчандайзингових послуг до виконання робіт не залучались треті особи.

До позапланової перевірки не надані книги відміток службових відряджень, які знаходяться у Товариства, де зафіксовано прибуття та вибуття спеціалістів ТОВ «Юнівест - Сервіс»для надання послуг мерчандайзингу.

Крім того, Податковий орган вважає, що надані до перевірки акти виконаних робіт не містять даних щодо обсягів наданих послуг, в них відсутня інформація про фактично понесені витрати на проведення мерчандайзингових послуг, а саме: кількості відпрацьованих людино-годин по вказаному договору, упродовж якого терміну були виконані ці послуги по розміщенню овочевої та фруктової продукції у магазинах ЗАТ «Фоззі». Тобто відсутність інформації про конкретні послуги, які були придбані Товариством, позбавляє можливості для висновку про фактичне надання ТОВ Юнівест-сервіс» послуг та звязок даних послуг з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), та їх використання відповідачем у власній господарській діяльності.

В той же час, судом з наявних матеріалів справи встановлено, що відповідно до п. 2.1 договору 01.05.2008 №1/05 виконавець зобовязаний за завданням замовника особисто або шляхом залучення третіх осіб, надавати останньому визначені вказаним договором послуги кожного місяця протягом дії договору. Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутність факту перевірки первинної документації контрагента відповідача та наявність у договорі вказаних положень свідчить про необґрунтованість твердження позивача щодо неможливості надання ТОВ «Юнівест-сервіс»послуг мерчандайзингу у звязку із незначною кількістю штатних працівників.

Також, судом встановлено, що складені в межах виконання спірного договору акти приймання-передачі наданих послуг містять перелік отриманих відповідачем послуг, адреси та вартість їх виконання.

На підтвердження реальності виконання умов договору від 01.05.2008 №01/05 Товариством Податковому органу надано первинні документи, наявні в матеріалах справи, з яких вбачається таке.

Вартість послуг за вказаним договором визначалась сторонами на початку кожного місяця на підставі Погоджень вартості послуг, які є додатками до договору, загальна вартість становила суму 1095135,52 грн. (у тому числі ПДВ 182522,57 грн.), з яких: 200000,00 грн. у травні 2008року; 108959,84 грн. у липні 2008 року; 102986,62 грн. у серпні 2008 року; 102986,62грн. у вересні 2008 року; 136493,32 грн. у жовтні 2008 року; 142814,68 грн. у листопаді 2008 року; 197907,82грн. у грудні 2008 року; 56642,64 грн. у січні 2009 року; 46343,98 грн. у лютому2009року).

Факт надання послуг мерчандайзингу за вказаним договором підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі наданих послуг, що містять інформацію послуги, які надано контрагентом, місце надання послуг (адреси магазинів ТОВ «Фоззі-Фуд»), а також вартість послуг (акти на загальну суму 1095135,52 грн., у тому числі: від 31.05.2008 №310507 на суму 200 000,00 грн.; від 30.06.2008 №300639 на суму 108 959,84 грн.; від31.08.2008 №310864 на суму 102986,62 грн.; від 30.09.2008 №300998 №102986,62грн.; від 31.10.2008 №311070 на суму 136493,32 грн.; від 30.11.2008 №301132 на суму 142814,68грн.; від 31.12.2008 №311264 на суму 197907,82 грн.; від 31.01.2009 №3101150 на суму 56642,64 грн.; від 15.02.2009 №150101 на суму 46343,98 грн.).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни послуг сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями відповідач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнівест-Сервіс»належним чином оформлені тринадцять податкових накладних на загальну суму 1095135,52 грн. (у тому числі ПДВ 182522,57 грн.).

Судом встановлено, що за результатами перевірки позивачем на підставі Акту перевірки позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

-від 29.12.2009 №0001242300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 864033,00 грн., з яких: 576022,00 грн. за основним платежем; 288011,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

-від 29.12.2009 №0001252300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 691225,50 грн., з яких: 460817,00 грн. за основним платежем; 230408,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, відповідач оскаржив їх до суду.

Судом встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 у справі № 2а-836/11/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012, податкові повідомлення-рішення від 29.12.2010 № 0001242300/0 №0001252300/0 визнано протиправними та скасовано.

Зокрема, у мотивувальній частині вказаного судового рішення судом встановлено, що за недоведеності Податковим органом того факту, що послуги контрагентами не надавались, висновки Податкового органу про неправомірне формування Товариством валових витрат, також про заниження податку на прибуток підприємств, є безпідставними. Також, в судовому рішенні зазначено, що, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Техноспец-Сервіс», Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнівест-Сервіс», Товариству з обмеженою відповідальністю «Сістайл»в оплату за надані послуги маркетингу, є повязаними з основною діяльністю Товариства, а витрати підтверджуються документально. Висновок Податкового органу про нікчемність договорів про надання маркетингових послуг, укладених між відповідачем і його контрагентами, є бездоказовим, а тому безпідставним.

Таким чином, судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі висновків про нікчемність, зокрема, договору від 01.05.2008 №01/05, скасовано в судовому порядку, а самі висновки визнано безпідставними.

Крім того, на противагу доводам позивача Товариством надано наступні пояснення щодо дійсності спірного договору.

Товариство є юридичною особою, основним видом діяльності якої є здійснення оптової торгівлі продовольчими товарами компаніям, які в свою чергу здійснюють їх роздрібну торгівлю.

Згідно з договором поставки №5/07 від 16.07.2007 між ЗАТ «Фоззі»та відповідачем Постачальник (відповідач) зобов'язувався здійснювати поставку на адресу Покупця (ЗАТ «Фоззі») партії Товару відповідно до Замовлення Покупця. Під час перевірки також було встановлено, що поставка товару здійснювалася за рахунок Постачальника. Розвантаження товару виконує Покупець.

Відповідно до п. 2.22 Договору поставки перехід права власності на товар відбувається в момент підписання уповноваженими особами покупця товарної і товарно-транспортної накладної, а також передачі всієї супровідної документації. Пунктом 5.11 Договору поставки наділено покупця правом повернути товар, зокрема: у випадку спливу терміну реалізації; кінець сезону для сезонних товарів.

01.10.2009 між ЗАТ «Фоззі», ТОВ «Фоззі-Фуд»та ТОВ ТД «Агро-Трейд»було підписано Договір про заміну сторони в зобов'язанні за договором поставки №5/07 від 16.07.2007.

Таким чином, Договором поставки передбачено умову про те, що право власності на товар переходить до покупця і умову, що у випадку закінчення терміну реалізації або закінчення сезону для сезонних товарів товар повертається продавцю (Товариству). Тобто, відповідач зацікавлений в тому, щоб вжити усіх заходів для продажу поставленого товару. У звязку з викладеним Товариство організовує та здійснює всі заходи із підготовки товарів до продажу, а саме: мерчандайзингових та маркетингових заходів, самостійно і без споживання таких послуг з боку покупців товарів, в тому числі і без споживання послуг мерчандайзингу з боку основного покупця товару ТОВ «Фоззі-Фуд».

З цією метою відповідач 01.05.2008 уклав з ТОВ «Юнівест-Сервіс» Договір про надання послуг з мерчандайзингу № 01/05.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зазначає, що відповідно до розяснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними є правочини, які порушують публічний порядок, посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, Верховним Судом України визначено перелік правочинів, які потенційно можуть посягати на суспільні, економічні та соціальні основи держави, у звязку з чим бути нікчемними. Серед них відсутні договори про надання послуг у сфері маркетингу, зокрема, мерчандайзингу.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, у постанові від 24.10.2011, розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Дніпровський олійноекстракційний завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправним податкового-повідомлення рішення, дійшов наступних висновків.

Понесені Товариством витрати з перепродажної підготовки в мережі роздрібної торгівлі (розвезення готової продукції роздрібним покупцям, розміщення готової продукції у роздрібній мережі) належать до валових витрат, оскільки вони повязані з його господарською діяльністю, а отже правомірно включені по складу податкового кредиту.

Суд вважає, що намір порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін № 01/05 позивачем не доведено, в той час, як докази зі сторони відповідача свідчать про реальне використання послуг мерчандайзингу під час власної господарської діяльності.

Отже, посилання Податкового органу на положення частини 2 статті 228 ЦК України - безпідставні.

В той же час, частиною 3 статті 228 ЦК України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як вбачається із листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 за №742/11/13-11 «судам слід враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб».

Проте, жодних рішень щодо притягнення посадових осіб відповідача чи його контрагента до кримінальної чи адміністративної відповідальності із зазначеного приводу позивачем суду не надано.

Таким чином, позивачем не доведено наявності умислу у відповідача у процесі укладання та виконання договору від 01.05.2008 за № 01/05 та існуючих порушень інтересів держави і суспільства у розумінні приписів статті 228 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, твердження позивача про нікчемність правочину ґрунтується лише на тому, що ніякі послуги фактично контрагентом відповідача не надавались, оскільки акти приймання-передачі робіт оформлені неналежним чином, у ТОВ «Юнівест-Сервіс»недостатньо людських ресурсів для надання послуг мерчандайзингу, а самі послуги надано відповідачу стосовно товарів, які вже належали іншим субєктам господарювання, тобто не стосуються господарської діяльності власне Товариства.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності факту надання послуг мерчандайзингу відповідачеві його контрагентом та використання їх в господарській діяльності.

Відповідно до положень статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу

Як встановлено судом, факти надання відповідачу послуг мерчандайзингу та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку Товариства та у податковій звітності. Також, суду доведено факт використання вказаних послуг Товариством під час здійснення власної господарської діяльності і їх економічної доцільності.

Таким чином, позивачем не надано будь-яких фактичних даних, які свідчать про намір відповідача при здійсненні господарської операції діяти з метою уникнення оподаткування фінансового-господарських результатів їх виконання, незаконного привласнення податку на додану вартість, а відтак, не доведено його умислу, направленого на незаконне заволодіння державним майном та недобросовісності.

Крім того, судом прийнято до уваги той факт, що прийняті на підставі висновків Податкового органу про нікчемність правочинів відповідача, зокрема, договору від 01.05.2008 №01/05, податкові повідомлення-рішення скасовано в судовому порядку. В той же час, під час розгляду спору про оскарження зазначених податкових рішень предметом дослідження суду була, зокрема, реальність та дійсність договору про надання послуг мерчандайзингу від 01.05.2008 №01/05.

Як зазначалось вище, в судових рішеннях, які набрали законної сили, встановлено дійсність спірного правочину.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, беручи до уваги ту обставину, що нікчемність договору про надання послуг мерчандайзингу 01.05.2008 №01/05 позивачем суду не доведено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення коштів в сумі 1048791,53 грн., отриманих за укладеною між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнівест-Сервіс»угодою.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Повний текс постанови складено 27 березня 2012 року.