Постанова № 22341400, 22.03.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 року (15 год. 05 хв.) Справа № 0870/1643/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Бобер І.В.,

за участю представників:

позивача Белікової К.Г.,

відповідача Радової С.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ-Плюс»

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про: скасування податкових повідомлень-рішень.

27.02.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ-Плюс» (далі позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення відповідача від 14.11.2011 №0000263500, яким позивачу було збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 56386,25 грн., в тому числі 45109,00 грн. за основним платежем, 11277,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; та №00002535, яким позивачу було збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на 45108,75 грн., в тому числі 36087,00 грн. за основним платежем, 9021,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, прийняті на підставі акту перевірки від 01.11.2011 №4645/2308/34910568, як такі, що не відповідають чинному законодавству України, а також порушують права та охоронювані інтереси позивача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що підставі Акту від 01.11.2011 №4645/2308/34910568 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ-Плюс», (код ЄДРПОУ 3490568) з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства при правових взаємовідносинах з ТОВ «Консоль-ЛТД» (код ЄДРПОУ 35782561) за період з 01.07.2008 по 30.06.2011 (далі - Акт перевірки) ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийняті податкові повідомлення-рішення: податкове повідомлення-рішення від 14.11.2011 №0000263500 позивачу було збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 56386,25 грн., в тому числі 45109,00 грн. за основним платежем та 11277,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення від 14.11.2011 №0000253500 позивачу було збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на 45108,75 грн., в тому числі 36087,00 грн. за основним платежем та 9021,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідача необґрунтованими та незаконними у повному обсязі.

Ухвалою від 28.02.2012 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 13.03.2012.

У судовому засіданні 13.03.2012 оголошено перерву до 22.03.2012.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову, зокрема зазначивши, що висновки, яких дійшов відповідач в Акті перевірки, свідчать про нереальність угод позивача ТОВ «Консоль-ЛТД» (код ЄДРПОУ 35782561). ТОВ «Січ-Плюс» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування та несплати податків. Тому, вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення правомірними, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 22.03.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу від 19.10.2011 № 1797 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки», виданого ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, та згідно п. 79.1, ст. 79 Податкового кодексу України головними державними податковими ревізорами проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства при правових взаємовідносинах з ТОВ «Консоль-ЛТД» (код ЄДРПОУ 35782561) за період з 01.07.2008 по 30.06.2011. За наслідками перевірки відповідачем було складено Акт перевірки.

Згідно із висновками Акту перевірки встановлені наступні порушення: п. 5.1. ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 5.3 ст. 5, п. 3.1 ст. 3, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження обєкту оподаткування, внаслідок чого відбулось заниження податку на прибуток в 2008 2009 роках на суму 53614,00 грн. Також виявлені порушення п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість з 01.07.2008 по 30.06.2009 на загальну суму 48158,00грн.

В обґрунтування висновків Акту перевірки відповідач посилається на те, що Вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2010 по справі №1-388/10р. встановлено, що ТОВ «Консоль ЛТД» створений для складання фіктивних договорів при проведені безтоварних операцій, тому оформлення ТОВ «Січ-Плюс» первинних документів щодо придбання товару у ТОВ «Консоль ЛТД» суперечить нормам Цивільного кодексу України та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків (передачу товарів). Отже, первинні документи, які складені між ТОВ «Січ-Плюс» та ТОВ «Консоль ЛТД» на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та таких що не відповідають сутності, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. ТОВ «Січ-Плюс» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків.

На підставі Акту перевірки 14.11.2011 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: податкове повідомлення-рішення від 14.11.2011 №0000263500, яким позивачу було збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 56386,25 грн., в тому числі 45109,00 грн. за основним платежем та 11277,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення від 14.11.2011 №0000253500 позивачу було збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на 45108,75 грн., в тому числі 36087,00 грн. за основним платежем та 9021,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Державною податковою службою України розглянуто скаргу ТОВ «Січ-Плюс» на податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя від 14.11.2011 № 0000253500 та №0000263500 та прийнято Рішення від 14.02.2012 №2665/6/10-2115 про результати розгляду скарги, згідно якого скаргу позивача залишено без задоволення.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Для повного та всебічного дослідження обставин справи необхідною є оцінка правильності висновків Акту перевірки.

Оцінюючи висновки Акту перевірки, суд виходить з наступного.

З травня 2008 року по жовтень 2009 року позивачем отримано від ТОВ «Консол ЛТД» первинні документи, відповідно до яких було придбано товар на суму 292496,10 грн. в тому числі ПДВ 48749,35 грн. Згідно банківських виписок АКІБ «УкрСиббанк» з рахунку позивача перераховані кошти на рахунок ТОВ «Консоль ЛТД» у розмірі 277356 грн., у тому числі ПДВ 46226,00 грн.

На підтвердження вказаної операції позивачем надано накладні на відвантаження товару та податкові накладні, інших документів, а саме щодо транспортування товарів, їх оприбуткування позивачем на складі, реалізації, позивачем суду не надано.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік, згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є принцип превалювання сутності над формою, тобто - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: 1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. 3. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. 4. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. 5. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. 6. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Відповідно по п.п. 1.2. п. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 )далі Положення) господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

В матеріалах справи наявний вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2010 по справі № 1-388/10р., яким встановлено, що діяльність ТОВ «Консоль ЛТД» є незаконною, без наміру здійснення статутної діяльності та реальною метою якої є здійснення безтоварних (фіктивних) фінансово-господарських операцій з метою проведення безготівкових коштів у готівкові та незаконного одержання прибутку та такою, що суперечить нормам Цивільного кодексу України.

Частиною 4 статті 72 КАС України передбачено, що підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво, це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Згідно до ч. 2 цієї ж статті фіктивним вважається підприємство, якщо ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам,

Згідно з п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України:

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Зазначені норми поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

З урахуванням норм ст. 44 та ст. 61 ПК України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. А відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спор.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На пропозицію суду надати первинні бухгалтерські документи щодо придбання, оприбуткування, зберігання та реалізації придбаного у ТОВ «Консоль ЛТД» товару, позивач не надав таких документів.

Оскільки позивачем не надано доказів дійсності правочину між ним та ТОВ «Консоль-ЛТД», а саме: первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували транспортування товарів від ТОВ «Консоль ЛТД» до позивача, їх оприбуткування позивачем на складі, реалізацію кінцевим споживачам цієї продукції, то суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.11.2011 № 0000253500 та № 0000263500 є правомірними, оскільки прийняті відповідачем на підставі та в межах повноважень, наданих йому.

За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ-Плюс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2011 №0000263500 та № 0000253500.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль

Постанова складена у повному обсязі 27.03.2012.